Економiчний аналiз

, де  Км– коефіцієнт матеріальних затрат (співвідношення вартості продукції до її вартості без матеріальних витрат);

 Пр– продуктивність  роботи устаткування, грн./од.;

 Кзм– коефіцієнт  змінності роботи устаткування;

Сус – вартість одиниці устаткування, грн.;

 Уд– частка  машин й устаткування у загальній вартості засобів.

Далі зосередимо увагу на аналізі вартості основних засобів.

Зміна величини вартості основних виробничих засобів  може залежати від:

• зміни кошторисної  вартості заново введених в експлуатацію об'єктів порівняно з діючими;

• невідповідності  у темпах зміни ціни і продуктивності роботи нового устаткування;

• наявності  надлишкового невстановленого устаткування та устаткування, що простоює та ін.

Однак особливу увагу привертають чинники фондовіддачі основних виробничих засобів, пов'язані зі зміною віддачі виробничого устаткування.

Аналіз роботи виробничого устаткування базується  на розгорнутій системі показників його використання за часом роботи і потужністю. Джерелом аналізу є  статистична звітність про роботу устаткування. Крім цього, в аналізі використовують нормативні та планові документи, внутрішньозаводську звітність, матеріали вибіркових спостережень.

При аналізі  використання устаткування насамперед необхідно перевірити забезпеченість підприємства устаткуванням, повноту  його використання.

Як відомо, все  устаткування поділяють на наявне, встановлене і діюче. До наявного належить все устаткування підприємства, незалежно від того, де воно знаходиться  і в якому стані. Встановлене  устаткування – змонтоване і підготовлене до роботи устаткування, розміщене у цехах. Воно може перебувати в резерві, на консервації, ремонті, модернізації. До діючого належить усе фактично працююче устаткування незалежно від часу його роботи.

 

19. Другий напрям аналізу – оцінювання ефективності експлуатації устаткування. Підвищення ефективності експлуатації працюючого устаткування забезпечують двома способами – екстенсивним (у часі) й інтенсивним (за потужністю).

Показниками, що характеризують екстенсивний спосіб використання устаткування,є:

• кількість  устаткування;

• відпрацьований час;

• коефіцієнт змінності  роботи устаткування;

• структура  парку машин і верстатів.

Інтенсивне  використання устаткування характеризується показником випуску продукції за одну верстато-годину, тобто його продуктивністю.

Вихідними даними в аналізі є баланс робочого часу устаткування: календарний, режимний, плановий.

Календарний фонд робочого часу визначають як добуток  кількості календарних днів за рік  та верстато-годин на добу. Він поділяється  на режимний і позарежимний час.

Режимний фонд визначають на основі кількості робочих днів за рік, планового коефіцієнта змінності роботи устаткування, кількості верстатів, крім тих, які за планово-запобіжним ремонтом мають перебувати на капітальному і поточному ремонті.

Позарежимний  час охоплює вихідні та святкові дні, час неробочих змін, міжзмінні та обідні перерви.

До планового  фонду часу входить кількість  годин, що підлягають відпрацюванню  за вирахуванням планових зупинок устаткування (ремонт, у резерві та ін.). Плановий фонд відрізняється від режимного кількістю планових витрат робочого часу.

Фактично використаний фонд часу роботи устаткування – це кількість фактично відпрацьованих верстато-годин.

Показники використання календарного, режимного і планового  фондів часу роботи устаткування виражають ступінь його завантаження. Однак діюча система обліку і звітності не дає змоги подати точну оцінку, оскільки вона не відображає реально відпрацьованого часу. На практиці оцінювання використання устаткування в часі проводять за даними разових спостережень (із використанням фотографій).

Екстенсивне використання устаткування характеризується також  коефіцієнтом змінності , який визначають як співвідношення відпрацьованих верстато-змін  до загальної кількості встановленого  устаткування :

Наприклад, у цеху 200 одиниць устаткування, з них 190 працювали у першу зміну і 100 в другу, тоді загальний коефіцієнт змінності становитиме.

Підвищення  коефіцієнта змінності прямо  пропорційне до збільшення випуску  продукції. Якщо  зросте від 1,45 до 1,7, то додатковий випуск продукції становитиме

 тис. грн.

Основними причинами  низького коефіцієнта змінності  є неукомплектованість робітниками, несправність устаткування, наднормативний ремонт, недоліки у забезпеченні матеріальними  ресурсами тощо.

Інтенсивне  використання основних засобів характеризується не лише показниками випуску продукції за 1 верстато-годину, а й низкою натуральних та умовно-натуральних показників: одержання продукції з 1 м виробничої площі та ін.

Цей показник характеризує також ефективність використання виробничих засобів у їх пасивній частині. Випуск продукції з 1 м2 виробничої площі визначають шляхом відношення товарної продукції підприємства до величини його виробничої площі. Зростання випуску продукції з 1 м2 виробничої площі свідчить про підвищення ефективності її використання.

 

 

20. Описати методику аналізу використання  виробничих потужностей.

Показник використання виробничої потужності є найбільш узагальнюючим  показником ефективності використання основних виробничих фондів.

Виробнича потужність підприємства – це максимально можливий випуск продукції при наявному рівні техніки, технології, організації виробництва. Ступінь використання виробничих потужностей аналізується на основі таких показників:

1) загального  коефіцієнта використання виробничих потужностей (фактичний або плановий обсяг виробництва продукції / середньорічна виробнича потужність підприємства);

2) інтенсивного  коефіцієнта використання виробничих  потужностей (середньодобовий випуск  продукції / середньодобова виробнича  потужність);

3) екстенсивного коефіцієнта використання виробничих потужностей (фактичний або плановий фонд робочого часу / розрахунковий фонд робочого часу, прийнятий для визначення виробничої потужності).

 Досліджується  динаміка цих показників та  виконання плану з їх рівня. Якщо сумарна середньорічна потужність недостатньо використовується, то необхідно встановити, випуск яких саме видів виробів негативно впливає на загальний рівень використання потужностей.

Потім з’ясовуються причини неповного використання потужностей за цими видами виробів і намічаються заходи щодо їхнього усунення, зокрема шляхом підвищення пропускної спроможності відстаючих виробничих ділянок. Визначаються також виробничі ділянки, які перевищують проектну потужність, що дозволяє переглянути початкові розрахунки виробничої потужності в бік її збільшення.

Аналізується  також рівень використання виробничих площ (випуск продукції у гривнях  на 1 м2 виробничої площі).

 Поглиблений  аналіз використання потужностей  пов’язаний із перевіркою використання  робочих машин та обладнання.

Ступінь залучення  обладнання до виробничого процесу  аналізується на основі таких показників:

1) коефіцієнта  використання парку наявного  обладнання (кількість обладнання, що використовується у виробництві  / кількість наявного обладнання);

2)коефіцієнта  використання парку встановленого  обладнання (кількість обладнання, що використовується у виробництві  / кількість встановленого обладнання).

У ході аналізу  розраховують потенційний резерв збільшення виробництва продукції за рахунок  збільшення кількості задіяного обладнання. Для цього необхідно різницю між кількістю наявного та встановленого обладнання помножити на плановий середньорічний виробіток продукції на одиницю обладнання.

Розрізняють екстенсивне (за часом) та інтенсивне (за потужністю) використання обладнання.

 При проведенні  аналізу екстенсивного використання  обладнання застосовують баланс  часу його роботи, який включає  такі показники:

1) календарний  фонд часу (Тк) ((кількість календарних  днів за аналізований період) х (24 години) х (кількість одиниць встановленого обладнання));

2) режимний  фонд часу (Тр) ((кількість робочих  днів за аналізований період) х (кількість годин роботи щодня  з урахуванням коефіцієнта змінності)  х (кількість одиниць встановленого  обладнання));

3) плановий фонд часу (Тпл) (відрізняється від режимного на час планового ремонту та модернізації обладнання);

4) фактичний  фонд відпрацьованого часу (Тф).

Порівнюючи  плановий фонд часу і фактичний, визначають позапланові простої обладнання. Щоб визначити їх вплив на випуск продукції, необхідно кількість станко-годин позапланових простоїв помножити на середній плановий виробіток продукції за одну станко-годину.

 З метою  характеристики використання часу  роботи обладнання розраховують  такі коефіцієнти:

1) коефіцієнт  використання календарного фонду часу: (Кк = Тф/Тк);

2) коефіцієнт  використання режимного часу: (Кр = Тф/Тр);

3) коефіцієнт  використання планового часу: (Кпл  = Тф/Тпл).

 Поряд з  названими показниками розраховують  питому вагу простоїв у календарному  фонді часу (ПВпр = час простою / Тк).

 Інтенсивне  використання обладнання аналізується  на основі зіставлення фактичних  показників випуску продукції  за одну станко-годину з плановими  і з показниками попередніх  періодів. Тобто, іншими словами,  досліджується зміна випуску продукції за одиницю часу в середньому на одну машину. Обсяг продукції при цьому виражається не тільки у вартісних, але й у натуральних або умовних вимірниках.

Показником  інтенсивності роботи обладнання є  коефіцієнт його інтенсивного навантаження, що розраховується за формулою:

 Кінт = ГВф  / ГВпл,

 де ГВф,  ГВпл – фактичний та плановий  середньогодинний виробіток одиниці  обладнання.

Узагальнюючим показником, призначеним для комплексної  характеристики роботи обладнання, є  коефіцієнт інтегрального навантаження. Він розраховується як добуток коефіцієнтів використання планового часу роботи обладнання та інтегрального навантаження обладнання:

ІК = Кпл x Кінт.

У ході аналізу  досліджують динаміку названих показників, виконання плану та причини зміни.

Аналіз екстенсивного та інтенсивного використання обладнання рекомендується проводити окремо за новою і старою технікою. Це дає можливість визначити ефективність впровадження нової техніки і розробити заходи щодо поліпшення її використання.

Заключним етапом аналізу використання основних фондів є розрахунок резервів збільшення випуску продукції. Серед таких резервів виділяють: введення в дію невстановленого обладнання, заміну і модернізацію обладнання, скорочення цілоденних та внутрішньозмінних простоїв, підвищення коефіцієнта змінності та інтенсивності використання обладнання.

Резерви збільшення випуску продукції у результаті введення в дію нового обладнання визначаються шляхом множення додаткової кількості обладнання на фактичний  середньорічний його виробіток.

Резерви за рахунок скорочення простоїв розраховують шляхом множення відповідної кількості часу на кількість одиниць обладнання і на фактичний середній його виробіток за одиницю часу.

Підрахунок  резервів збільшення випуску продукції  за рахунок підвищення коефіцієнта змінності (тобто у результаті кращої організації виробництва) здійснюють шляхом множення його приросту на можливу кількість днів роботи всього парку обладнання і на фактичний змінний виробіток.

 Щоб визначити  резерви збільшення випуску продукції  в результаті підвищення середньогодинного виробітку обладнання, необхідно спочатку з’ясувати можливості зростання виробітку за рахунок модернізації, більш інтенсивного використання техніки, впровадження заходів НТП. Отримані результати множать на можливу кількість годин роботи обладнання та на кількість одиниць обладнання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

21. Описати методику  аналізу технічного стану основних  засобів.

 Виконання  плану виготовлення продукції  залежить від того, як підприємство  забезпечене основними фондами.

 Джерела  даних для аналізу є ф.1,2,3,11,22.

 При аналізі  складу і технічного стану  основних фондів потрібно:

 Вивчити  об’єм основних засобів, їх  динаміку і структуру.

 При цьому  необхідно пам’ятати, що основні  фонди в залежності від участі  в процесі виробництва діляться на три групи:

 а) промислово-виробничі  фонди;

 б) невиробничі  основні фонди;

 в) виробничі  основні фонди інших галузей.