Економiчний аналiз

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

9. Описати сутність  інформації та її роль для  аналітичного дослідження.

 

Глибина і результативність економічного аналізу залежать від  обсягу, своєчасності та якості використовуваної інформації.

Інформація  — це впорядковані повідомлення про  кількісний та якісний стан речей чи явищ, сукупність даних і знань про них. Вона може бути виражена за допомогою цифр, букв та інших символів. В економіці інформація відображає процеси і явища господарської діяльності людей, закономірності функціонування ринку і його складових тощо.

Для одержання, опрацювання, збереження і використання інформації витрачаються праця і  матеріальні ресурси. Тому інформація крім споживчої цінності має ще й  вартість, яка повинна відшкодовуватися сторонніми її користувачами.

Необхідно з’ясувати основні вимоги, які ставляться до інформації. Вона має бути повною і різнобічною, своєчасною і доброякісною. Проте не завжди можна одержати все необхідне для виконання аналітичних досліджень. І якщо аналіз за умов певного браку даних усе ж таки проводиться, то це не може не зашкодити якості роботи і висновків. Проблеми з інформацією виникають не лише через її відсутність, перекручення, а й у зв’язку з обмеженнями щодо порядку її використання, впровадженням різних комерційних та інших таємниць.

Слід також  розглянути питання оперативності інформації як найважливішої її властивості. Варто наголосити, що тільки завдяки комп’ютеризації виробництва забезпечуються оперативність і доступність потрібних даних. Комп’ютерні технології вносять суттєві зміни у зміст і методику вирішення аналітичних завдань на підприємстві. Висока швидкість виконання розрахункових і логічних операцій дає змогу обробляти великі масиви аналітичної інформації, плідно і своєчасно використовувати її в управлінні виробництвом.

Застосування  ЕОМ розширює перелік конкретних питань економічного аналізу, а також зміщує його напрям з традиційного оцінювання діяльності за минулі періоди до вивчення поточних і майбутніх ситуацій з метою сприяння розробленню обґрунтованих і зважених управлінських рішень. Така спрямованість аналізу спостерігалася вже з початку 60-х років. Проте по-справжньому її реалізація стала можливою лише за умов застосування сучасної комп’ютерної техніки.

Далі слід визначити  основні джерела інформації, використовувані  під час аналізу:

1) планово-нормативна  інформація (матеріали бізнес-планів, норми затрат і нормативи, прейскуранти  цін і тарифів, за-

конодавчі акти, інструкції, договори, технологічна документа-

ція тощо);

2) дані бухгалтерського,  статистичного та оперативного  обліку і звітності;

3) внутрішня  позаоблікова інформація (накази, виробниче  листування, довідки про перевірки  та акти ревізій (аудиту), протоколи  виробничих нарад, доповідні записки  тощо);

4) зовнішня інформація (звітні дані споріднених підприємств  і матеріали галузевих видань, збірники статистичних матеріалів як вітчизняних, так і іноземних установ, дані переписів та анкетних обстежень);

5) дані особистих  спостережень аналітика (виробничі  екскурсії, хронометраж робочого  дня, опитування працівників підприємства).

Більша частина інформації, використовуваної в аналізі, має форму показників. Причому глибина аналізу та обґрунтованість висновків і заходів за його результатами значною мірою залежать від добору показників, які у своїй сукупності формують цілі системи. Показники можуть давати кількісні та якісні харак-

теристики різних аспектів господарської діяльності підприємства або окремих економічних  явищ і процесів. Кількість показників може зростати шляхом їх диференціації  або інтеграції залежно від мети і змісту аналізу, глибини вивчення відповідних об’єктів і процесів.

Показники класифікують за різними ознаками. У практиці аналітичних досліджень розрізняють:

1) кількісні  та якісні показники;

2) натуральні, трудові,  вартісні;

3) абсолютні  та відносні;

4) загальні та  часткові;

5) планові (нормативні) та фактичні (звітні);

6) основні та  допоміжні;

7) вихідні та  розрахункові (похідні).

Уся дібрана  для аналізу інформація, насамперед показники об-

ліку і звітності, має бути ретельно перевірена за формою і змістом. При перевірці за формою встановлюються: правильність оформлення документів і звітів з погляду повної наявності й заповнення всіх реквізитів, підписів, таблиць, арифметичних сум, підсумків; відповідність і спадковість цифр, перенесених з інших документів і за попередні роки; узгодженість цифр у різних формах звіту і взаємозалежних величин.

При перевірці  інформації за змістом (а вона може бути здійснена лише на підприємстві) встановлюють відповідність звіту  даним бухгалтерського обліку і  достовірність самого обліку — його відповідність реальному стану речей та процесам на підприємстві.

Перевірка має  встановити доброякісність інформації, і лише за цієї умови можна розпочинати  сам аналіз діяльності підприємств.

 

10. Описати погляди  вчених щодо класифікації джерел  економічного аналізу та охарактеризувати вимоги, що ставляться перед інформацією.

 

11.

Технологічні  засоби автоматизації аналітичних  робіт поділяють на інструментальні  та комунікаційні.         Багатоаспектність аналізу визначає різнорідність  інструментарних засобів які можна поділити  на функціональні забезпечувальні та допоміжні.  До функціональних відносять аналітичні задачі, інструментальні засоби. Розв’язання цих задач поділяються на засоби введення аналітичної інформації, засоби забезпечення інформаційно – пошукових робіт, засоби підтримки прийняття рішень.           Для введення аналітичної інформації користуються інструментальними засобами які передбачають контроль і корегування первинної та вторинної інформації.             До методики ЕА за умов автоматизації виступають такі вимоги: системність, комплексність,  оперативність , точність, прогресивність, динамічність. 

 

 

 

12.

Трудові ресурси  – частина працездатного населення, що за своїми фізичними, віковими і  освітніми даними відповідає певній сфері діяльності.  Роль трудових ресурсів суттєво зростає в період ринкових відносин, підвищується  значущість творчого відношення до праці і високого професіоналізму. Від забезпечення підприємства кваліфікованими кадрами, раціонального їх використання  залежать організаційно – технічний рівень виробництва, імідж підприємства його фінансова стабільність.    Метою аналізу є знаходження резервів підвищення продуктивності праці. Об’єктами  аналізу є:          чисельність персоналу, його освітній і кваліфікаційний рівень   рух робочої сили           витрати робочого часу          кількість виробленої продукції,  робіт, послуг.      Основними джерелами інформації є первинні документи, дані рахунків бух обліку,  облікові регістри, фін звітність і ін..       Аналіз здійснюється  такій послідовності: 1. Оцінка забезпеченості підприємства трудовими ресурсами та руху робочої сили.2. Аналіз використання робочого часу. 3. Аналіз продуктивності праці та трудомісткості продукції. 4. Оцінка витрат на заробітну плату.     

 

 

13.

Продуктивність праці – кількість продукції яку виробляє робітник за одиницю часу, тобто виробництво продукції за один людино – день або це кількість часу, або це кількість часу що витрачається на виготовлення одиниці продукції(трудомісткість).

Показники продуктивності праці визначають у:     натуральних вимірниках;         вартісних вимірниках;          трудових вимірниках;          Для оцінки рівня продуктивності праці застосовується система узагальнюючих, часткових і додаткових показників.        Трудомісткість продукції – витрати робочого часу на виробництво одиниці або всього обсягу виготовленої продукції.      Трудомісткість з одиниці продукції визначається як відношення фонду робочого часу на виготовлення і – го   виду продукції до обсягу виробництва продукції і – го виду в натуральному або умовно – натуральному вимірі.  Трудомісткість 1 грн продукції визначається як відношення загального фонду робочого часу на виробництво всієї продукції до вартості виготовленої продукції.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

14.

До фонду  оплати праці включається основна, додаткова оплата праці і інші заохочувальні і компенсаційні витрати.       Завданнями фонду оплати праці є:        систематичний контроль за використанням фонду оплати праці;   виявлення можливостей економії коштів за рахунок зростання продуктивності праці і зниження трудомісткості продукції.    Джерелами інформації для аналізу є: ф.2 – на «Звіт з праці», дані табельного обліку, відділу кадрів та інше.       Аналіз проводиться у наступній послідовності: 1. Оцінюється структура фонду ОП за економічним змістом, джерелами формування, категоріями працівників тощо. 2. Розраховується абсолютне і відносне відхилення фонду ОП.              Абсол. відхилення розраховується як різниця між фактично виплаченим фондом ОП і базовим фондом ОП в цілому по підприємству за структурними підрозділами та категоріями працюючих.        Відносне відхилення це різниця між фактичним фондом ОП і базовим скоригованим на фактичний темп зростання обсягу виробництва продукції

 

 

 

 

 

 

15.

Аналіз забезпечення підприємства трудовими ресурсами проводити тісному зв’язку з вивченням виконання плану соц. Розвитку п – в, за такими групами показників:           підвищення кваліфікації працівників;       поліпшення умов праці та зміцнення здоров’я  працівників ;   поліпшення соціально – культурних і побутових умов;    соціальна захищеність членів трудового колективу      Для аналізу використовують такі форми плану економічного і соціального розвитку як «Підвищення рівня кваліфікації і освіченості кадрів», « Основні показники з поліпшення  умов і охорони праці»     Для оцінювання заходів з поліпшення умов праці і зміцнення здоровя працівників використовують такі показники:       забезпеченість працівників соціально – побутовими приміщеннями  рівень санітарно – гігієнічних умов праці       рівень частоти травматизму з розрахунку на100 осіб     відсоток працівників з проф. захворюваннями      відсоток загального захворювання працівників      кількість днів тимчасової непрацездатності на 100 осіб    відсоток працівників що зміцнили своє здоров’я в санаторіях, будинках відпочинку            колективних договорах є:          надання матеріальної допомоги і перш за все багатодітним сім’ям  відпуск будівельних матеріалів за зниженими цінами    відпустки            часткова оплата харчування.  

 

16. Описати методику  аналізу використання робочого  часу.

Кількісною  характеристикою використання робочої  сили є показники тривалості робочого часу. Як свідчить статистика, загальна величина робочого часу протягом року має сталу тенденцію до зменшення. Зараз законодавче встановлено п'ятиденний робочий тиждень (40 робочих годин). Використання робочого часу робітників звичайно аналізується за допомогою таких двох показників, як середня кількість днів, відпрацьованих робітником за звітний період (місяць, квартал, рік), і середня тривалість робочого дня (зміни). Ці показники можна обчислити на підставі даних звіту підприємства з праці.

Перший показник, який характеризує тривалість робочого періоду в днях (явочні дні), залежить від таких факторів, як:

• кількість  вихідних і святкових днів;

• кількість  днів чергової відпустки;

• інші види відпусток, передбачених законодавством;

• кількість  днів непрацездатності;

• неявка на роботу з дозволу адміністрації;

• прогули;

• інші.

Тривалість  робочого дня (зміни) робітника визначають такі фактори:

• величина нормативного робочого тижня;

• час простою  упродовж дня, зафіксований в обліку;

• час понадурочної роботи (збільшує величину показника);

• час інших  скорочень робочого дня, передбачених законодавством (для підлітків, матерів-годувальниць тощо).

Під час аналізу  знаходять відхилення цих показників від

плану, а також  порівнюють їх із аналогічними показниками  за

минулі періоди, встановлюють конкретні причини  можливих

відхилень. При  цьому слід звернути особливу увагу на величину зафіксованих в обліку непродуктивних втрат робочого часу через такі обставини:

• неявка на роботу з дозволу адміністрації;

• прогули й  цілодобові простої;

• внутрішньозмінні простої, зафіксовані в обліку;

• облікований  брак продукції.

Проте необліковані втрати робочого часу можуть бути значно більшими. Вони спричиняються недоліками в організації виробництва й управління, простоями устаткування через його несправність, відсутність на робочому місці сировини, матеріалів, інструменту та інших ресурсів, низькою трудовою дисципліною. Втрати робочого часу пов'язані також із непродуктивною роботою, тобто:

• випуском бракованої продукції, яка не фіксується в обліку;

• випуском непотрібних  для складання кінцевої продукції  деталей (некомплектне виробництво);

• списанням  на збитки загублених або вкрадених  деталей;

• несанкціонованим виробництвом іншої "лівої" продукції.

Внаслідок неврахованих простоїв і втрат завищується  фактично відпрацьований час, адже наведені у звітності показники часу роботи визначаються як різниця між загальною кількістю явочних днів або годин і врахованими простоями.

Приховані від  обліку внутрішньозмінні перерви та простої робітників можна знайти за допомогою побічних розрахунків  або вибіркових спостережень і опитувань  робітників. За результатами аналізу необхідно розробити заходи, спрямовані на скорочення втрат робочого часу і пов'язані з ним непродуктивні виплати заробітної плати. При цьому особливу Увагу слід звернути на поліпшення обліку внутрішньо змінних втрат робочого часу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

17. Описати методику  аналізу ефективності використання  фонду оплати праці.

Аналіз використання трудових ресурсів, зростання продуктивності     праці     необхідно     розглядати     у взаємозв'язку з оплатою праці. ЗІ зростанням продуктивності праці створюються реальні передумови підвищення її оплати. При цьому кошти на оплату праці потрібно використовувати таким чином, щоб темпи зростання продуктивності праці випереджали темпи зростання її оплати. Тільки за такої умови створюються реальні можливості для нарощування темпів розширеного виробництва.