Економiчний аналiз

Аналіз наявності  і руху основних фондів

При аналізі  основних фондів потрібно проаналізувати співвідношення активної і пасивної частини.

 Активна  частина безпосередньо діє на  предмет праці. Пасивну частину  утворюють фонди, які створюють  умови для здійснення процесу  виробництва.

 В економічній  літературі відсутня єдина думка  про склад активної частині  фондів. Одні вважають активною частиною всі фонди за виключенням будівель і споруд, інші – тільки машини і обладнання.

 У більшості  галузей промисловості до активної  частини фондів відносять машини  і обладнання (силові і робочі  машини і обладнання, вимірювальні  і регулюючі пристрої, лабораторне обладнання, інші машини і обладнання), а також транспортні засоби. Здійснюючи підрахунки, ми виходимо з того, що до активної частини відносимо машини і обладнання.

 Підвищення  питомої ваги активної частини  фондів характеризує прогресивність їх структури, сприяє збільшенню випуску продукції, зростанню фондовіддачі.

 Технічний  рівень основних засобів характеризує  також: віковий склад основних  фондів, перш за все обладнання. Такий аналіз дозволяє зробити  висновки про працеспроможність  обладнання і необхідності його заміни. З цією метою діюче обладнання можна згрупувати по періодах його використання (до 1 року, від 1-5 років, від 5-10 років, > 10 років), а потім по віковим групам визначити питому вагу кожної групи в загальному складі обладнання

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

22. Описати методику аналізу організаційно-технічного рівня виробництва.

Аналіз рівня  техніки. Його доцільно почати з вивчення вікового складу обладнання, ступеня  оновлення і зношення. З цією метою  порівнюють результати аналізу стану основних виробничих фондів із середньогалузевими показниками і даними споріднених підприємств.

 Ступінь оновлення  показує, наскільки інтенсивно  діє процес "омолодження" техніки.

 Важливим  показником технічного рівня  виробництва є питома вага  прогресивного обладнання в загальній його кількості. Обладнання, що належить до прогресивного в тій чи іншій підгалузі, визначають галузеві проектно-технологічні інститути, його склад періодично переглядають і встановлюють, чи технічна база підприємства відстає від інших підприємств галузі.

 Важливим  показником технологічного рівня  є ступінь механізації, який  характеризують:

 а) коефіцієнт  механізації робіт (співвідношення  обсягу продукції або робіт,  виконаних механізованим способом, до їх загального обсягу);

 б) коефіцієнт механізації праці (співвідношення робочого часу, затраченого на механізовані роботи, до всього відпрацьованого часу на даний обсяг продукції чи робіт);

 в) коефіцієнт  механізації з трудомісткості (співвідношення  другого коефіцієнта до

 першого).

До показників одночасно організаційного і технічного рівнів виробництва належить коефіцієнт спеціалізації - питома вага продукції, що відповідає виробничому профілю підприємства, у загальному обсязі випуску. Даний завод повністю спеціалізований, оскільки питома вага іншої товарної продукції, що не відповідає його профілю, становить менше 1%.

 Організаційний  рівень виробництва характеризує  також ритмічність.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

23. Описати методику аналізу  використання обладнання.

Після аналізу узагальнюючих  показників ефективного використання основних фондів більш детально вивчається ступінь використання виробничих потужностей підприємством, окремих видів машин і обладнання.

 Виробнича потужність  підприємства – максимально можливий  випуск продукції при повному  використанні виробничого обладнання і площ з врахуванням передової технології, покращення організації праці.

 Виробнича потужність  визначається як правило, в  тих же одиницях, в яких планується  виробництво промислової продукції.

Порівняння фактичного коефіцієнта використання виробничих потужностей з плановим і за минули роки дозволяє встановити зміну ступеня використання виробничих потужностей, причини цих змін. Низький коефіцієнт показує прор наявність резервів збільшення випуску продукції без введення в експлуатацію додаткових потужностей і капітальних вкладень.

 Підвищення коефіцієнта  використання середньорічної потужності  може бути досягнуто за рахунок  зменшення простоїв обладнання, покращання постачання сировиною,  підвищення рівня використання  потужностей в цехах, які не досягли проектної потужності, зменшення втрат робочого часу.

Аналіз розпочинається з  встановлення питомої ваги діючого  обладнання в наявному і встановленому  обладнанні, що дозволяє встановити резерви  збільшення, випуску продукції за рахунок максимального завантаження всього наявного обладнання.

Підвищення  ефективності експлуатації діючого  обладнання забезпечується 2 шляхами: ексенсивним (по часу) і інтенсивним (по потужності).

 Інтенсивне використання  обладнання характеризується показниками  випуску продукції на 1 верстато-год. (або на 1 грн.), тобто його продуктивністю.

 

 

 Показником екстенсивного  використання обладнання є

 Кекстенсивного  використання=

 

 

24. Описати методику  аналізу нематеріальних активів.

Основними завданнями аналізу використання нематеріальних активів є:

- аналіз обсягу  і динаміки нематеріальних активів;

- аналіз структури  і стану нематеріальних активів  за видами, термінами використання і правової захищеності;

- аналіз дохідності (рентабельності) і фондовіддачі  нематеріальних активів;

- аналіз ліквідності  нематеріальних активів і рівня  ризику вкладення капіталу в  нематеріальні активи.

 Для аналізу  нематеріальних активів розробляють систему економічних показників, що характеризують статику (стан) і динаміку (рух) об'єкта, який вивчають. Особливе значення для аналізу мають показники ефективності використання нематеріальних об'єктів, що відображають рівень їх впливу на фінансовий стан і фінансові результати діяльності підприємства.

 На основі  даних бухгалтерського балансу  (форма 7) і приміток до нього  (форма 11) можна провести аналіз  динаміки змін в обсязі нематеріальних  активів усього і за видами  за звітний період порівняно  з даними базового періоду

Найважливішим для аналізу нематеріальних активів  є аналітичне обстеження за видами, джерелами придбання, термінами  корисного використання та за рівнем правової захищеності, престижності, ліквідності  ризику вкладень капіталу в нематеріальні об'єкти.

Кінцевий ефект  використання нематеріальних активів  відображається у загальних результатах  господарської діяльності: зниженні витрат на виробництво, зменшенні обсягів  збуту продукції, зростанні прибутку, підвищенні платіжності і стійкості  фінансового стану. Враховуючи це, основним принципом управління динамікою нематеріальних активів є формула: потрібно збільшувати темпи зростання віддачі капіталу. Інакше кажучи, у динаміці темпи зростання виручки від реалізації продукції або прибутку мають випереджувати темпи зростання нематеріальних активів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

25. Описати методику аналізу  забезпеченості підприємства матеріальними  ресурсами.

Важливим чинником розвитку та інтенсифікації виробництва є  стабільна забезпеченість підприємства матеріальними ресурсами та їх раціональне використання.

Для того, щоб визначити, якою мірою підприємство забезпечене  матеріальними ресурсами, необхідно:

- вивчити порядок розрахунку  й обгрунтованість договорів  про поставку матеріальних ресурсів, умови поставок;

- визначити  характер виробничих матеріальних  запасів і зміну їх структури;

- перевірити  обгрунтованість норм виробничих  запасів і потребу в матеріальних  ресурсах;

- виявити можливості  зменшення виробничих запасів  і потреби в матеріальних ресурсах;

- розробити заходи щодо зниження наднормативних і зайвих запасів матеріалів.

Матеріаломісткість  всього обсягу виробництва продукції  є узагальнювальним вартісним показником, і її розраховують як співвідношення всієї величини матеріальних затрат (без амортизації) до вартості товарної продукції. Вона характеризує затрати всіх видів матеріальних ресурсів (сировини, основних і допоміжних матеріалів, купованих напівфабрикатів, палива й енергії) на 1 грн. товарної продукції підприємства.

У розрахунку питомої  матеріаломісткості на одиницю продукції та 1 грн. ціни використовують дані про фізичний обсяг випуску і витрати матеріалів.

Для характеристики матеріаломісткості розраховують два  узагальнювальних показники: матеріаломісткість товарного випуску та матеріаловіддачу

Основною причиною відхилення є заміна одного матеріалу іншим. Заміни спричиняють відхилення як у кількості, так і в заготівельній вартості матеріалів, які витрачають. Важливо в аналізі виділити вплив цих чинників на матеріаломісткість

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

26. Описати методику аналізу ефективності використання матеріальних ресурсів

Для того, щоб  визначити, якою мірою підприємство забезпечене матеріальними ресурсами, необхідно: 
- вивчити порядок розрахунку й обгрунтованість договорів про поставку матеріальних ресурсів, умови поставок; 
- визначити характер виробничих матеріальних запасів і зміну їх структури; 
- перевірити обгрунтованість норм виробничих запасів і потребу в матеріальних ресурсах; 
- виявити можливості зменшення виробничих запасів і потреби в матеріальних ресурсах; 
- розробити заходи щодо зниження наднормативних і зайвих запасів матеріалів.

Перевіряючи розрахунки потреби, необхідно з'ясувати, чи враховані  зміни в номенклатурі й асортименті  призначеної до випуску продукції, чи враховані зміни питомих витрат на одиницю продукції, чи враховані заходи щодо підвищення технічного рівня виробництва і праці. Визначають також інтервали між фактичним надходженням матеріалів на склад й інтервали поставок за договорами з постачальниками.

Після перевірки  потреби в матеріальних ресурсах визначають джерела їх покриття і забезпечення.

До внутрішніх джерел забезпечення належить власне виробництво, використання відходів.

До зовнішніх  зараховують надходження від  постачальників за договорами (додаткова  заготівля).

У процесі аналізу визначають час простою через несвоєчасні, неповні чи неякісні поставки, встановлюють, які заходи були проведені для виконання поставок.Визначення потреби і забезпечення раціонального використання матеріальних ресурсів тісно пов'язані з їх нормуванням. При аналізі обгрунтованості норм витрат проводять такі порівняння:

• поточні норми  і фактичні витрати із середньогалузевими;

• поточні норми  на порівняльну продукцію з нормами  минулого року відносної матеріаломісткості нової і старої продукції;

• фактичні витрати з поточними нормами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

27. Описати погляди  вчених щодо методики аналізу  загальної суми витрат на виробництво  продукції та витрат на 1 гривню  товарної продукції  .

 

Затрати на 1 грн. ТП — це узагальнений показник собівартості продукції, за допомогою якого:

1) можна порівняти  роботу різних підприємств, дати  оцінку собівартості продукції  за різні роки;

2) можна побачити  прямий зв'язок між собівартістю  і прибутком.

При аналізі  потрібно спочатку порівняти фактичні затрати на 1 грн. ТП з плановими і знайти відхилення, а потім розрахувати, як на це відхилення вплинули різні фактори. На відхилення в затратах на 1 грн. товарної продукції впливають такі фактори як зміни:

- асортименту  і структури продукції;

- рівня собівартості  продукції;

- цін на матеріальні  ресурси, тарифи на електроенергію, теплоенергію.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

28. Описати методику  аналізу витрат за елементами  і статтями калькуляції та  собівартості окремих видів продукції.

 

Класифікація  затрат за статтями калькуляції, тобто за призначенням, дозволяє вивчити затрати по місцю їх виникнення, виявити їх зміни по окремим підрозділам підприємства, а також дає можливість розподілити витрати по видам продукції і визначити собівартість одиниці продукції.

групування  затрат враховує їх поділ на прямі і накладні. Витрати, які безпосередньо включаються в собівартість окремих видів продукції називаються прямими (сировина, матеріали, покупні вироби, основна і додаткова з/п робітників, зайнятих виробництвом продукції).

Накладні - це затрати, пов 'язані з виробництвом декількох видів продукції і які відносяться на об'єкт калькуляції шляхом розподілу пропорційно відповідній базі (витрати на утримання і експлуатацію машин і обладнання, цехові, загальнозаводські витрати). Затрати в сукупності по всім калькуляційним статтям складають повну собівартість товарної продукції