Економiчний аналiз

У виконання  плану зараховується фактично реалізована  продукція в межах запланованої суми лише за умови, що план поставок виконаний за всіма без винятку споживачами і продукцію поставлено у відповідні строки, відповідного асортименту та якості.

У процесі аналізу  необхідно визначити виконання  плану поставок за місяць із зростаючим підсумком у цілому по підприємству, у розрізі окремих споживачів і видів продукції, з’ясовуються причини недовиконання плану і дається оцінка діяльності по виконанню договірних зобов’язань.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

57. Розкрити  методику аналізу факторного аналізу рентабельності продукції.

 

Слово "рентабельність" (дохідний, прибутковий) і означає показник економічної ефективності виробництва на підприємствах у різних галузях і народному господарстві в цілому.

До показників рентабельності продукції відносять:

1. Рентабельність  окремих виробів - розраховується як відношення прибутку від виробу до собівартості самого виробу.

2. Рентабельність  реалізованої продукції - розраховується  як відношення прибутку від  реалізації продукції (або чистого  прибутку) до виручки від реалізації  продукції.

3. Рентабельність  виробництва - розраховується як відношення прибутку від реалізації до вартості основних фондів і матеріальних оборотних коштів.

Показники рентабельності визначаються в коефіцієнтах або  у відсотках і показують частку прибутку в кожній грошовій одиниці  витрат, або частку товарної продукції в її собівартості.

Показники рентабельності можна розраховувати і за окремими структурними підрозділами, і за видами діяльності.

Показники рентабельності використовують для оцінки результатів  діяльності підприємства, його структурних підрозділів, у ціноутворенні, інвестиційній політиці, для порівняльного аналізу споріднених підприємств, що виробляють таку саму продукцію, для вибору варіантів формування асортименту і структури продукції, аналізу раціональності виробництва продукції.

Завданнями  аналізу рентабельності є:

-оцінка виконання  визначених параметрів (плану, прогнозу  тощо);

-вивчення динаміки  показників;

-визначення  факторів зміни їхнього рівня;

-пошук резервів  зростання рентабельності;

-розроблення  заходів для використання виявлених резервів.

Вибір і послідовність  аналізу визначається його завданням. Так, для оцінки результатів діяльності підприємства аналізують рентабельність реалізованої продукції для вивчення виробництва окремих видів продукції  з погляду попиту на них, доцільності їх випуску - рентабельність окремих виробів і фактори її зміни.

Варто вивчати  рівень рентабельності не тільки в  цілому по підприємству, а й у  його структурних підрозділах, а  також за видами діяльності підприємства (основна, інвестиційна, фінансова тощо).

Зміна рентабельності окремих видів продукції відбувається під впливом різних факторів.

Фактори зміни  ціни реалізації і собівартості виробу вважаються факторами першого, а  всі інші - факторами другого порядку. Визначення впливу факторів першого  порядку проводиться методом ланцюгових підстановок або методом абсолютних різниць. Приклад аналізу факторів зміни рентабельності одиниці.

Вплив факторів другого порядку на зміну рівня  рентабельності розраховується за допомогою  способу часткової участі. Важливе значення для підприємства має вивчення рентабельності реалізованої продукції через відношення валового прибутку до виручки від реалізації.

Рентабельність  реалізованої продукції доцільно аналізувати, ураховуючи вплив таких факторів:

-зміна структури  та асортименту продукції;

-зміна собівартості  продукції;

-зміна відпускних  цін на продукцію.

Кожному підприємству необхідна інформація про рентабельність його діяльності. Основним показником рентабельності підприємства є рентабельність виробництва, що розраховується як відношення прибутку від реалізації продукції до всього авансованого капіталу (суми всіх активів). В економічній літературі її часто називають загальною рентабельністю.

Прибуток від  реалізації залежить від обсягу реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), її структури, собівартості, рівня цін, а також від фінансових результатів інших видів діяльності.

Сума всіх активів (сума основного й оборотного капіталу) залежить від обсягу реалізації і  швидкості обороту капіталу, який визначається відношенням суми обороту до середньорічної суми основного й оборотного капіталу. Що швидше обертається капітал на підприємстві, то менше його потрібно для забезпечення випуску планового обсягу продукції. І навпаки, уповільнення оборотності капіталу потребує додаткового залучення засобів для забезпечення того самого обсягу виробництва, реалізації і збуту.

На рівень рентабельності виробництва впливають такі фактори:

-зміна частки  прибутку на 1 грн реалізованої  продукції;

-зміна фондомісткості  продукції;

-зміна оборотності оборотних коштів.

Вплив факторів на зміну рентабельності розраховується методом ланцюгових підстановок.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

58.Назвати і  описати основні напрями підвищення  рентабельності продукції.

 

Показники рентабельності є відносними показниками прибутковості і характеризують ефективність діяльності підприємства. Ефективність вимірюється кількома способами:

• це відношення результативності роботи підприємства (прибуток – валовий прибуток, прибуток від операційної діяльності, прибуток від звичайної діяльності, чистий прибуток, чистий грошовий потік, обсяг реалізації) до
• величини авансових ресурсів (активи підприємства, основні засоби і матеріальні оборотні активи і інші окремі групи активів, акціонерний (власний капітал), перманентний капітал, позичений капітал)
• до величини їх споживання (витрат) - витрати основної, операційної, інвестиційної, фінансової діяльності, окремих структурних підрозділів, видів продукції

Етапи аналізу  рентабельності – оцінка рівня, факторний  аналіз, невикористані можливості і резерви підвищення.

Дослідження взаємоєв’язку  між показниками рентабельності активів і рентабельністю реалізованої продукції виконують за формулою:

Ра = ОР / А* П / ОР

Дана формула  вказує шляхи підвищення рентабельності засобів:

1) при низькій  прибутковості продукції необхідно намагатися прискорити оборотність активів і їх елементів;

2) низька ділова  активність підприємства може  бути компенсована тільки зниженням  затрат на виробництво продукції  чи ростом цін на продукцію,  тобто підвищенням рентабельності  продукції. [3, c.205]

Факторний аналіз виконують ланцюговими підстановками.

Вплив рентабельності окремих виробів і зміни їх частки на рентабельність реалізації:

ПВ Рпр= П / ОР;

Для визначення впливу структури / структурного фактора / необхідно помножити рентабельність продукції в базовому періоді на різницю питомої ваги виробів звітного і базового періодів.

Для визначення впливу індивідуальної рентабельності виробів необхідно різницю між  рентабельністю звітного і базового періоду помножити на частку виробів в звітному році.

Рентабельність  власного капіталу = ФР / V * V / А * А / ВК

ФР – фінансовий результат від звичайної діяльності

V – виручка  від реалізації

А – вартість активів

ВК – власний  капітал

Як видно, рентабельність власного капіталу залежить від 3 факторів: рентабельності продукції, ресурсовіддачі і структури авансового капіталу.

Таким чином, ефективність господарської діяльності підприємства інтерпретуватись як "результативність" і характеризується зростанням прибутковості  і рентабельності підприємства, обсяги виготовленої продукції в натуральному чи вартісному (за оптовими цінами або за собівартістю) виразі. Сама по собі величина цих результатів не дає змоги робити висновки про ефективність або неефективність роботи підприємства, оскільки невідомо, якою ціною отримані ці результати.

59. Розкрити  методику аналізу рентабельності за системою „директ – костінг”.

 

Діюча методика аналізу рентабельності не відображає взаємозв’язку “обсяг- затрат – прибуток”. За даною методикою  рівень рентабельності не залежить від обсягу продажу, так як при зміні обсягу продаж рівномірно відбувається зміна прибутку і суми витрат. Насправді й прибуток, і витрати підприємства не змінюється пропорційно обсягу реалізації, так як частина витрат є постійними.

Тому  методика аналізу рентабельності за системою “директ-костінг” має переваги, так як при її використанні враховується взаємозв’язок обсягу продажу, витрат і прибутку. Це забезпечує більш точне обчислення впливу факторів, а значить забезпечує більш високий рівень планування і прогнозування фінансових результатів. Розглянемо методику аналізу окремих видів продукції за системою “директ-костінг”.

При аналізі рентабельності по системі  “директ-костінг” застосовують факторну модель:

 

       Пᵢ        Кᵢ(Цᵢ-Vᵢ)-Нᵢ

Rᵢ =         = 

       Зᵢ          Кᵢ - Vᵢ  + Нᵢ

 

де  Кі- рентабельність і -виробу ;

Пі -прибуток і -виробу ;

Зі- затрати і -виробу ;

Кі  – кількість і -виробу ;

ІЦ- ціна і -виробу ;

Уі  – змінні витрати і -виробу ;

Ні  – постійні витрати і -виробу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

60.Розкрити методику  факторного аналізу рентабельності підприємства.

Важливим питанням економічного аналізу є вивчення і вимір впливу факторів на величину досліджуваних економічних показників. Без глибокого всебічного вивчення факторів не можна зробити обґрунтованих висновків про результати діяльності підприємства, виявити резерви, обґрунтувати плани та управлінські рішення.

Під факторним  аналізом розуміють методику комплексного і системного вивчення та виміру впливу факторів на величину результативних показників.

Розрізняють такі типи факторного аналізу:

* детермінований (функціональний) і стохастичний (кореляційний);

* прямий (дедуктивний)  і зворотний (індуктивний);

* одноступеневий  і багатоступеневий;

* статичний  і динамічний;

* ретроспективний і перспективний (прогнозний).

Детермінований  факторний аналіз становить методику дослідження впливу факторів, зв'язок яких з результативним показником має  функціональний характер, тобто результативний показник можна подати як добуток, частку або алгебраїчну суму факторів.

Стохастичний  аналіз -- це методика дослідження факторів, зв'язок яких з результативним показником, на відміну від функціональної методики, є неповним, імовірнісним (кореляційним). Якщо при функціональній (повній) залежності зі зміною аргументу завжди відбувається відповідна зміна функції, то при стохастичному зв'язку зміна аргументу може дати кілька значень приросту функції залежно від поєднання інших факторів, що визначають цей показник.

Прямий факторний  аналіз передбачає дослідження за дедуктивним методом -- від загального до окремого. Його проводять з метою комплексного дослідження внутрішніх і зовнішніх, об'єктивних і суб'єктивних факторів, які формують величину результативного показника.

Вдаючись до зворотного факторного аналізу, проводять дослідження причинно-наслідкових зв'язків за методом логічної індукції -- від окремих факторів до узагальнювальних, від причин до наслідків з метою визначення чутливості змін багатьох результативних показників до змін досліджуваного фактора.

Факторний аналіз може бути однорівневим і багаторівневим. Однорівневий факторний аналіз використовують для дослідження факторів тільки одного рівня підпорядкування без деталізації їх на складові. Наприклад,

у =а*b.

При багатоступеневому  факторному аналізі проводять деталізацію факторів а і b на складові елементи з метою вивчення їхньої сутності. Деталізацію факторів може бути продовжено. У такому разі вивчають вплив факторів різноманітних рівнів співпідпорядкованості. Необхідно розрізняти також статичний і динамічний факторний аналіз. Статичний факторний аналіз застосовують для вивчення впливу факторів на результативні показники до відповідної дати. Динамічний факторний аналіз становить методику дослідження причинно-наслідкових зв'язків у динаміці.