Діагностика фінансових результатів ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»

— структурою кредитного портфеля, тобто збільшенням питомої вага ризикових кредитів у кредитному портфелі банку, наданих під високі проценти (кредити без забезпечення чи гарантій, бланкові кредити);   

— збільшенням прострочених кредитів, за якими клієнти платять проценти, що істотно перевищують базовий (середній) рівень.  

 Зростання  середнього рівня позичкового  процента, зумовлене підвищенім частки високо ризикових кредитів і простроченою заборгованістю, потребує поглибленого додаткового аналізу з метою забезпечення ліквідності яансу й фінансової стійкості банку[21].

Наступний етап аналізу процентних доходів полягає  в дослідженні їхньої структури. В цілому серед українських банків останніми роками спостерігається  тенденція зниження частки процентних доходів в їхньому загальному обсязі. При цьому непроцентні доходи збільшуються переважно за рахунок розширення обсягу касово-розрахункового обслуговування. З одного бо це явище позитивне, бо свідчить про розширення кількості клієнтів, збільшення кількості послуг за розрахунково-касовим обслуговуванням. З іншого боку, ці цифри також свідчать про нерозвиненість в Україні ринку послуг взагалі і факторингових, лізингових, трастових, які посідають істотне місце в діяльності західних банків, зокрема.

В аналізі та управлінні процентними доходами, на наш погляд, слід виходити з деяких висновків.

По-перше, зростання  надходжень процентів за короткостроковими, позиками порівняно з довгостроковими  в умовах інфляції слід розцінювати  позитивно, тому що лише короткострокові  й над короткострокові вкладення можуть виявитися ефективними і визначити швидкість знецінення національної грошової одиниці.

По-друге, з точки  зору перспективи не можна повністю відмовитися довгострокових позик, які найбільшою мірою зазнають негативного  впливу інфляції. Участь банку в  довгострокових проектах може в майбутньому принести значні доходи, що окупить теперішні втрати. За довгостроковими позиками доцільно встановлювати "плаваючу" процентну ставку. Оптимальна частка процентів, що надходить за довгостроковими позиками, в загальному обсязі процентних доходів, очевидно, не повинна перевищувати 15%  для банків, які не займаються інвестиційною діяльністю.                 

По-третє, питома вага надходжень за простроченими позиками в загальному обсязі процентних доходів  не повинна перевищувати 2—3%. Якщо і рівень не витримується, то його перевищення можна кваліфікувати як сигнал про незадовільний стан якості кредитного портфеля банку і можливу загрозу для ліквідності й фінансової стійкості банку.

По-четверте, зростання  доходів від міжбанківських кредитів свідчить про спеціалізацію банку на міжбанківських операціях. Міжбанківські позики - істотне джерело надходження процентів, але менш дохідне, ніж короткострокові позики комерційним структурам, які одночасно є і ризиковішими[5].

Аналізові процентних витрат передує розрахунок відносних показників, що дають змогу оцінити середній рівень дохідності кредитних операцій у цілому і кожної окремої групи кредитів.  (табл. 2)

Таблиця 2

Рівень дохідності кредитних операцій

Процентні доходи (валові) / середні залишки за всіма позичковими рахунками

Одержані проценти за короткостроковими позиками / середні  залишки за досліджуваною групою кредитів

Проценти, одрежані за довгостроковими позиками / середні  залишкуи за довгостроковими позиками

Проценти, одержані за факторингом / середні залишки за факторингом

 

Динаміка показників у таблиці дає змогу оцінити, за рахунок яких кредитних операцій досягнуте зростання процентних доходів. Тут доцільно зосередити увагу на найдохідніших кредитах, але не на шкоду ліквідності свого балансу. При розрахунку дохідності всіх кредитних операцій банк може оріентуватися на рівень 12—13%, прийнятий в американській практиці.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.1 Здійснений аналіз процентних доходів.

 

В умовах високої  інфляції можливості зростання доходів обмежені за рахунок процентів за наданими кредитами. Наскільки банк активно використовує інші джерела одержання доходів, показує аналіз структури непроцентних доходів у динаміці.

Фінансисти  банку мають зробити програму розширення спектра платних послуг та інших нетрадиційних операцій, зокрема таких, як:

— подання консультаційної  допомоги;

— посередництво  в розміщенні цінних паперів своїх  клієнтів;

— надання гарантій, поручництв;

— участь у прибутках  тощо.

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.2 Формування валових доходів банків у вигляді залежності.

 

Узагальнюючим показником дохідності комерційного банку  є середня величина доходу на одного працівника, що розраховується шляхом ділення валового доходу на фактичну чисельність банківських працівників[7].

Таким чином, на зростання валових доходів банку впливають:

— підвищення рівня  дохідності кредитних операцій (процентні  доходи);

— збільшення частки "працюючих" активів, тобто тих, що приносять дохід, у сумарних активах (оптимальний рівень має бути не нижчий за 85%.

До активів, що приносять дохід, належать:

короткострокові позики (за винятком безкоштовних кредитів); довгострокові кредити;

кредити іншим  банкам;

цінні папери, паї, акції, заборгованість за факторингом;

кошти, перераховані підприємствами для участі в їхній господарській діяльності.

Визначити дохідність банку за активами можна, застосувавши формулу 

D = A0 / A1, (1.7)

в якій А0 — активи, що приносять дохід (середні залишки);

А1 — сумарні активи (середні залишки).

А тепер щодо видатків. План рахунків комерційного банку передбачає поділ  операційних витрат на декілька груп, для яких відкриваються самостійні балансові рахунки другого порядку: відсотки, сплачені за притягнуті кредити (рах.  70201), відсотки, сплачені юридичним особам по запозичених засобах (рах.  70202), відсотки, сплачені фізичним особам по депозитах (рах.  70203), витрати по операціях із цінними паперами (рах.  70204), витрати по операціях з іноземною валютою (рах.  70205), інші витрати (рах.  70209).

Витрати на утримання  апарата керування враховуються на рахунку 70207, а штрафи, пені і неустойки - на рахунку 70208.

Таким чином, нова система урахування дає більш  детальне угруповання витрат по якісній  ознаці, дозволяє розділити процентні  і безпроцентні витрати, тобто забезпечує більш повну інформацію про діяльність банку.

Деякі витрати  можуть ставитися на видаткові рахунки  банку, тобто на собівартість його операцій, у межах Законодавчих норм.  Це - витрати на відрядження, компенсації  за службові поїздки на особистих  автомобілях, представительські витрати, витрати на рекламу, процентні витрати на оплату міжбанківського кредиту.

Виділяється також  група витрат, що ставиться безпосередньо  на рахунок «Прибутку і збитки звітного року»: збитки від розкрадань, прорахунки і недостачі по касових операціях, збитки від прийняття неплатоспроможних і фальшивих грошових знаків і монети.  Всі ці витрати по утриманню подають прямі збитки банку.

Тобто для оцінки видатків необхідно провести структурний аналіз, котрий допоможе визначити питому вагу кожної групи видатків в загальній їх суммі.

 

 

Розділ 2. Діагностика фінансових результатів  ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК».

 

2.1 Дослідження  фінансових результатів банківської  системи України за 2009-2011 рр.

 

Національна банківська система України історично формувалась  на принципах залучення національного  капіталу в ресурсну базу банків і  трансформації цього капіталу на потребу економіки. Відповідно до цього  формувались і системні відносини  між банками і реальним сектором економіки, між банками та державою.

Криза 2008-2009 рр. наочно продемонструвала неефективність наявних методів державного регулювання  фінансового сектору України, а  також вказала на помилковий вектор розвитку системи державного регулювання  і нагляду. Сьогодні в Україні, як і у світі загалом, склалась сприятлива ситуація щодо вироблення нової стратегії творення національної банківської системи та відновлення довіри суспільства до неї. Криза дає шанс.

Перед владою і  Національним банком України (НБУ), учасниками фінансових ринків стоїть завдання – виробити нові стандарти банківського нагляду, визначити нові принципи формування банківської системи, стратегічні цілі її розвитку, призначення банків в Україні.

Якість нових  стандартів банківського нагляду, їх відповідність сучасним вимогам до стану банківської системи, їх відповідність потребам її подальшого розвитку, має стати тим запобіжником, який, якщо не повністю знівелює вплив ймовірних наступних криз, то хоча б утримає цей вплив на безпечному для національного ринку капіталу рівні.

Проблемі виходу банківської системи

України з кризової ситуації присвячено низку наукових праць. Серед вітчизняних авторів, праці яких присвячено зазначеному  питанню, слід назвати Г. Багратян, В. Геєць, Г. Карчева, В. Міщенко, Ю. Уманців та ін. [4, 8, 15, 28, 37].

Для банківської  сфери 2010-й рік став роком стабілізації та "згасання" згубних процесів, що відбувалися в попередні півтора  року. Різке зменшення відрахувань  до резервів, скорочення адміністративних витрат та стабільний операційний дохід банків призвели до зменшення кількості збиткових банків від 64 станом на кінець 2009 р. до 35 за результатами 2010 р. Сукупні збитки українських банків, за підсумками 2010 р., становили 13,0 млрд. грн. (проти 38,4 млрд. грн. станом на 01.01.2010 р.), причому понад 93 % цих збитків зафіксувало лише чотири банки (два банки І групи та два банки ІІ групи) [3, 35, 36].

Хоча до прибуткової  діяльності в загальному за системою ще далеко, бо обсяги кредитування перебувають  на низькому рівні, проте чіткі ознаки оздоровлення в банківському середовищі вже намітилися: повернення вкладників до банків, обережне відновлення кредитування, сповільнення зростання проблемної заборгованості – все це дає підстави для сподівання на те, що 2011 р. стане переломним роком у процесі одужання фінансової системи України. Проаналізуємо детальніше такі показники банківської системи України, як депозити, кредити та проблемна заборгованість за ними, динаміка відсоткових ставок, цінні папери, частка банків з іноземним капіталом.

Стан депозитів  юридичних та фізичних осіб, їх динаміку зображено на рис. 2.1 [3]. Депозити фізичних осіб у 2010 р. приросли на 61,0 млрд. грн., або на 28,5 %, – до 275,1 млрд. грн., цим самим перевищивши показники передкризового 2008 р. (217,9 млрд. грн.). Основні причини зростання депозитів населення: стабілізація валютного курсу; відновлення довіри до банківської системи; відсутність альтернативних інструментів інвестування коштів, які були вилучені з банків у 2008-2009 рр.

Характерним є  те, що майже 70 % (41,8 млрд грн) приросту депозитів забезпечили вклади у національній валюті, залишки за якими на 01.01.2011 р становили 142,9 млрд грн. Цьому сприяло, окрім зменшення курсових змін, також і те, що відсоткові ставки за вкладами у гривнях вдвічі перевищували ставки за валютними вкладами. Водночас, пожвавлення ділової активності сприяло фактичному відновленню залишків за коштами сектору не фінансових корпорацій (юридичних осіб): 118-95-116 млрд. грн. відповідно станом на 1 січня 2009-2010-2011 р. Гальмівним фактором для інтенсивнішого зростання залишків є дефіцит обігових коштів в умовах обмеженого кредитування банками економіки [35, 36].

Рис. 2.1 Динаміка залишків коштів юридичних та фізичних осіб (млрд. грн.)

Кредитний портфель юридичних та фізичних осіб, його динаміку зображено на рис. 2.2 [3]. В умовах нестабільного фінансового стану позичальників та високого рівня проблемної заборгованості, у 2010 р. продовжилося скорочення залишків за кредитами, що надані фізичним особам. Так, упродовж 2010 р. вони скоротилися на 13,1 % (у 2009 р. – на 14,0 %) і на 01.01.2011 становили 209,5 млрд. грн. За таких умов кредити, надані корпоративному бізнесу, стали рушієм банківського сектору в Україні. Відбулася переорієнтація комерційних банків зі сегмента рітейлового кредитування на фінансування підприємств: якщо протягом 2005-2008 рр. частка кредитів, наданих корпоративному бізнесу в загальній сумі кредитів резидентів невпинно падала з 74 % до 60 %, то вже станом на 01.01.2011 р. вона становила 68%.

Таким чином, залишки за кредитами корпоративному бізнесу зросли впродовж 2010-р. на 38,7 млрд. грн., або на 8,4 % та досягли позначки 501,0 млрд. грн. (зростання у 2009 р. – 4,2 %).