Діагностика фінансових результатів ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»

Для оцінювання ефективності банківської діяльності передбачається перегрупування дохідних статей звіту про фінансові результати банку відповідно до типових напрямів доходів: розрізняють процентні доходи, основним джерелом яких є продуктивні активи, та непроцентні доходи банку, що містять комісійні, торговельні, інші операційні та непередбачені доходи. Попередній аналіз здійснюється за цими напрямами доходів. Схема розрахунків:

Д = Дп + Дн (2.1)

де Д —  загальна сума доходів банку;

Дп — процентні  доходи;

Дн — непроцентні  доходи.

Використовуючи  звіт про фінансові результати за IV квартал 2011 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»(додаток А), розрахуємо цей показник:

Д= 16786915+ 4513887=21300802 тис. грн.

Значення кожного  напряму доходів у формуванні сукупного доходу банку оцінюється через визначення відповідної частки у загальному обсязі, а в динаміці сума абсолютних відхилень дорівнюватиме  загальному збільшенню доходу:

DД = DДп + DДн, (2.2)

де DД, DДп, DДн — зміна загальної суми доходів, процентних та непроцентних доходів відповідно.

По Приватбанку, DД=2554471+1153716=3708187 тис. грн.

Загальний аналіз доходів пропонується починати з  розгляду їх динаміки і структури, оцінка яких передбачає ряд таких розрахунків:

• визначається відношення абсолютного відхилення кожної статті доходів до загального приросту результативного показника, тобто частка приросту кожного виду доходів до величини приросту сукупного доходу банку, що розраховується за формулою:

DДі : DД, (2.3)

де Ді — зміна  конкретного виду доходів банку;

По Приватбанку, DДп/DД=0,688873296

DДн/DД=0,311126704

На підставі проведених розрахунків можна зробити такі висновки:

• зростання фактичного обсягу доходів порівняно з планом на 3708187 тис. грн., відбулося за рахунок фактичної зміни процентних доходів на 2554471 тис. грн., та за рахунок фактичної зміни непроцентних доходів порівняно з планом на 1153716 тис. грн.[2].

Аналогічно загальному аналізу  доходів банку здійснюється аналіз рівня витрат за окремими операціями за період, що аналізується. У звітності банків групування витрат за окремими напрямами збігається з розглянутим вище групуванням доходів, тобто містить такі види:

1. Процентні  витрати:

— за залученими коштами клієнтів;

— за коштами інших банків, що містять позики і депозити;

— за емітованими борговими цінними паперами.

2. Комісійні  витрати за послугами клієнтам  та іншим банкам.

3. Загальноадміністративні  витрати. 

4. Витрати на  персонал.

5. Відрахування до резервів.

6. Непередбачені  витрати.

Щоб оцінити відношення отриманих  доходів до здійснених банком витрат, необхідно застосувати групування витрат на процентні та непроцентні. У звітності банків до першої групи належать статті з розділу «Процентні витрати». Категорія непроцентних витрат містить витрати за комісійними послугами клієнтам, за валютними операціями, за забезпеченням функціонування банку, непередбачені та інші операційні витрати (сплата податків тощо). Насамперед аналізується роль певних напрямів витрат у загальному обсязі витрат на основі такої моделі:

В = Вп + Вн, (2.4)

де В —  загальна сума витрат, 

Вп — процентні  витрати,

Вн — непроцентні  витрати.

По Приватбанку, В = 8846283+672479= 9518762

На основі моделей  зв’язку виконується рівняння:

DВ = DВп + DВн, (2.5)

де DВ — зміна загальної суми витрат,

DВп — зміна процентних витрат,

DВн — зміна непроцентних витрат.

DВ =416475+121287=537762

Результати розрахунків  свідчать, що зростання фактичного обсягу витрат порівняно з кошторисом на 537762 тис. грн., відбулося за рахунок зміни фактичних процентних витрат на 416475 тис. грн., та за рахунок фактичного зменшення непроцентних витрат на 121287 тис. грн.[2].

 

 

2.3 Оцінка  ефективності формування та розподілу  фінансових результатів ПАТ КБ  «ПРИВАТБАНК».

 

В умовах становлення фінансового ринку  в Україні, реструктуризації банківської  системи, комерційні банки повинні  здійснювати зважену реалістичну стратегію подальшого розвитку, адаптованого до вимог ринку. Вибір оптимального шляху формування ресурсної бази, який враховуватиме адекватну економічну ситуацію і сприятиме надійному розв’язанню дилеми «прибутковість-ліквідність», є одним з основних завдань комерційного банку.

Для оцінювання ефективності та повноти використання банком своїх зобов’язань застосовуються такі показники:

• ступінь використання платних пасивів;
• ступінь використання сукупних зобов’язань.

Аналіз наведених  показників здійснюється у динаміці, а також порівнюючи фактичні показники  з їх нормативними значеннями. Для  розрахунку впливу факторів на показники  ефективності використання зобов’язань  банку використовується спосіб ланцюгових підстановок.

Ступінь використання платних пасивів банку визначається за такою формулою:

. (2.6)

Як показує  практика, норматив використання платних  пасивів має становити не менше 0,9.

По Приватбанку за 2010, К_{вик. рес} = = 0,872191687

Згідно цього  можна сказати, що в Приватбанку не зовсім ефективне використання платних ресурсів тому що ступінь використання платних пасивів банку, який має становити не менше 0,9, становить 0,872.

По Приватбанку за 2011, К_{вик. рес} = =0,898740274

Згідно цього можна сказати, що в Приватбанку не зовсім ефективне використання платних ресурсів тому що ступінь використання платних пасивів банку, який має становити не менше 0,9, становить 0,898. Хоч ситуація краще ніж за минулий рік, все одно показник до нормативного значення не піднявся.

Для оптимальної  діяльності комерційного банку необхідне  ефективне використання не тільки платних  ресурсів, а й усіх сукупних зобов’язань. Ефективність використання сукупних зобов’язань визначають за такою формулою:

. (2.7)

Вважається, що банк ефективно використовує в господарському обороті сукупні зобов’язання, якщо наведений показник буде не менше 0,75—0,8.

По Приватбанку за 2010, К_{вик. зоб} = =0,990378732

Згідно цього  можна сказати, що в Приватбанку  доволі ефективно використовує в господарському обороті сукупні зобов’язання, тому що показник, який має становити не менше 0,75—0,8, становить 0,990378732.

По Приватбанку за 2011, К_{вик. зоб} = =1,003873135

Згідно цього  можна сказати, що в Приватбанку доволі ефективно використовує в господарському обороті сукупні зобов’язання, тому що показник, який має становити не менше 0,75—0,8, становить 1,003873135[2].

Розглянемо  методику аналізу ефективності та повноти використання ресурсної бази банку на конкретному прикладі (табл. 6).

Таблиця 6

Аналіз ефективності та повноти використання ресурсної бази

Показники	2010 р.	2011 р.	Відхилення
1. Дохідні активи	75066164	101950600	+26884436
2. Платні пасиви	86066131	113437222	+27371091
3. Сукупні зобов’язання	75795412	101557255	+25761843
4. Коефіцієнт використання платних пасивів	0,872	0,89874	0,026548587
5. Коефіцієнт  використання зобов’язань	0,9903787	1,00387	0,013494404

 

За даними табл. 6 видно, що, незважаючи на розширення ресурсної бази банку в 2011 р. порівняно з 2010 р. на 25 761 843 тис. грн., ресурси не були ефективно використані. Так, якщо коефіцієнт використання платних пасивів в 2010 р. становив 0,872, то в 2011 р. він був 0,89874, тобто збільшився на 2,6 %. Такі значення значно нижчі, ніж загальноприйняті критерії. А що стосується ступеня використання всіх зобов’язань — 0,9903787 в 2010 р. і 1,00387 в 2011 р. То тут навпаки все гаразд. Тому банку необхідно звернути увагу на доцільність додаткового залучення ресурсів, навіть за умови достатньо повного та ефективного їх розміщення[2].

Оптимізація ресурсної  бази банку повинна здійснюватись  за допомогою прийомів лінійного  програмування. Причому за основу оптимізації  повинні братися два такі критерії: витратність та стабільність ресурсів.

Оптимальною буде така структура ресурсів, коли за наявних умов забезпечуватиметься максимальна стабільність ресурсної бази за її мінімальної відносної вартості.

У процесі формування оптимальної ресурсної бази банку насамперед необхідно визначити пріоритети окремих видів ресурсів, для чого здійснюється структурний аналіз ресурсної бази банку.

Ефективність  оптимізації забезпечуватиметься  тільки за умови врахування всіх наявних  обмежень на ресурси та можливостей  їх залучення.

 

 

Розділ 3. Основні напрями підвищення фінансових результатів банківської установи в сучасних реаліях розвитку банківської системи

 

Банківський прибуток є одним із найважливіших показників ефективності функціонування банку, його стабільності. У ньому зацікавлені  всі учасники економічного процесу. Розмір банківського прибутку хвилює акціонерів, тому що він є показником отриманого доходу на інвестований ними капітал. Вкладникам прибуток гарантує стабільний дохід і впевненість у завтрашньому дні, оскільки збільшення резервів і власних коштів банку свідчить про його стабільність. Позичальники також зацікавлені в прибутках банку, адже таким чином зростають їх власні накопичення.

Протягом років  банківська система України мала стійку тенденцію до зростання основних фінансово-економічних показників – капіталу, зобов'язань, активів. Але водночас спостерігався високий ступінь ризику банківської системи, скорочення кількості банків і низький рівень їх капіталізації, велика частка проблемних позичок у кредитних портфелях, недостатній розвиток асортименту банківських послуг, що призвело до погіршення фінансового стану банків, їх неплатоспроможності та ліквідації.

На сьогоднішній день в умовах фінансової кризи деякі банки взагалі призупинили свою діяльність, зменшилась кількість депозитів, почали збільшуватися ставки по кредитах, що негативно впливає на діяльність банківського сектору. Вище означені аспекти вимагають від банків підвищення ефективності діяльності, удосконалення методичних підходів до забезпечення фінансової стійкості шляхом більш повного використання банківських інструментів і послуг, правильного управління банківською діяльністю в умовах нестабільного зовнішнього середовища, входження банків до різного виду фінансово-промислових об'єднань, фінансове оздоровлення на основі реорганізації: злиття й приєднання, створення банківських корпорацій і холдингів. Це питання на сьогоднішній день є дуже актуальним для банківського сектору, фінансової сфери в країні та економіки в цілому.

Нові умови  спонукають до виділення проблеми формування доходів банківського сектору, та більш широкого її дослідження з огляду на світову фінансову кризу та загальну нестабільність ситуації в державі.

В умовах недостатності  вільних коштів на світових ринках більшість фінансових установ світу  відмовляють українським банкам в кредитуванні. Тому на сьогодні проблема ефективного управління прибутком для банків є досить актуальною.

Щоб максимізувати  прибуток, необхідно збільшувати  доходи та зменшувати витрати банку. В зв'язку з цим можна запропонувати  основні напрямки зростання доходів  комерційного банку: загальне зростання групи активів, що приносять процентний дохід, для чого банк повинен, по-перше, залучати більше позичальників і при цьому ретельно аналізувати їх фінансовий стан; по-друге, нарощувати свій

кредитний потенціал  за рахунок збільшення обсягу ресурсів, що залучаються. Це можливо при проведені зваженої маркетингової та процентної політики; зміна питомої ваги доходних активів в сукупних активах, для чого необхідно звести "непрацюючі" активи до мінімуму, проте у межах, що забезпечують ліквідність банку; зміна загального рівня процентної ставки по активних операціях банку; зміна структури портфелю доходних активів. Відомо, чим вищий дохід, тим більший ризик в сфері банківської діяльності. Тому головне завдання банку — визначення ступеню допустимості та виправданості того чи іншого ризику.

Для зниження рівня  витрат пропонується: залучення дешевих  ресурсів. Такими є вклади до запитання; зниження витрат на утримання апарату  управління.

Для підвищення прибутковості пропонуються наступні заходи:

1) нарощувати власні кошти банку, що сприятиме зростанню ресурсної бази банку і відповідно їх інвестиційного потенціалу; буде однією з передумов залучення іноземних інвестицій; стимулюватиме інтеграційні процеси; забезпечить незалежність банку і створить умови для виживання банківської системи України в період посиленої конкуренції з боку іноземних банків;