Діагностика фінансових результатів ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»

На практиці в обліку та аналізі суб'єктів  господарювання економічний прибуток не використовується. Він розраховується лише по банківській галузі і включається  в сукупність показників звіту про прибутки і збитки. У банківській системі України економічний і балансовий прибуток фактично збігаються.

 

1.2 Класифікація  факторів, що впливають на фінансовий  результат діяльності банків

 

Відповідно  до факторного аналізу – вид комплексного аналізу господарської діяльності, з допомогою якого з’ясовують і класифікують фактори, які впливають на певні явища, процеси. Мета цього аналізу – з’ясувати, який з факторів (їх сукупність) справляє визначальний вплив на встановлені процес, явище тощо. При проведенні факторного аналізу необхідно пам’ятати правило: аналіз важливий не сам по собі, а лише тоді, коли він є дієвим, тобто ідентифікація та оцінка факторів мають сенс лише тоді, коли цими факторами можна керувати, хоча б частково.

Процес побудови аналітичного вираження залежності часто називається процесом моделювання явища, що вивчається. Існують два типа зв’язків, що підлягають дослідженню в процесі факторного аналізу: функціональні та стохастичні. При дослідженні зв’язків в економічному аналізі вирішується декілька задач:

• виявлення факту наявності або відсутності зв’язку між показниками;
• вимірювання тісноти зв’язку;
• встановлення невипадкового характеру виявлених зв’язків;
• кількісна оцінка впливу зміни факторів на зміну результативного показника;
• виділення найбільш значущих факторів, що визначають поведінку результативного показника.

В залежності від  виду аналізу ці задачі вирішують  за допомогою різних прийомів: при  використанні жорстко детермінованих моделей – балансовий метод, прийом ланцюгових підстановок, інтегральний метод та інші, для стохастичних моделей – кореляційний аналіз, коваріаційний аналіз, метод головних компонент та інші. І жорстко детерміновані моделі, і стохастичні моделі мають переваги та недоліки. Між ними існує принципова відмінність. Принципово факторний аналіз можна трактувати двояко: в широкому розумінні – це виявлення та оцінка впливу факторів; в вузькому розумінні – оцінка впливу попередньо відокремлених факторів. Стохастичне моделювання дозволяє реалізовувати факторний аналіз в широкому розумінні, а детерміновані моделі – зазвичай, лише в вузькому.

При проведенні факторного аналізу за допомогою  регресійної моделі, наприклад, можна (хоча б теоретично) включити до розгляду практично будь-яку кількість  факторів, якщо дозволяє обсяг сукупності. В статистиці розроблені методи, що дозволяють відбирати незначущі фактори, а як наслідок в моделі залишаються лише ті фактори, які суттєвим чином впливають на результативний показник. В випадку з жорстко детермінованою моделлю число факторів з самого початку обмежено, при цьому всі фактори, що не піддаються включенню в модель, відкидаються, якими б значущими (з точки зору економічної логіки) вони не були.

При проведенні аналізу використовують цілий ряд  методів та прийомів. У відповідності до [14] під методом економічного аналізу розуміють науково обґрунтовану систему теоретико-пізнавальних категорій, принципів, способів та спеціальних прийомів дослідження, що дають змогу приймати обґрунтовані управлінські рішення і базуються на діалектичному методі пізнання. Широкий вибір цих методів дає змогу ґрунтовно та адекватно підійти до проведення комплексного аналізу фінансового результату банку.

Факторів, що впливають  на фінансовий результат і саме на прибутковість банку безліч. Їх відповідно можна певним чином класифікувати. Так виділяють залежні і незалежні (від впливу керівництва банка); внутрішні і зовнішні; за терміном впливу: довгострокові, короткострокові, миттєвого впливу; якісні і кількісні; структурні (по окремому впливу конкретних банківських операцій). І цей поділ можна продовжити. Кожний аналітик маючи перед собою певні цілі може класифікувати ці фактори по-своєму, в залежності від того, вплив яких факторів він хоче поглиблено вивчити. Але в загальному випадку відомо, що прибуток банку залежить від доходів та витрат, бо різницю між ними він і становить. Факторний аналіз дає можливість визначити ступінь впливу окремих факторів на зміну показників прибутковості банка, виявити його сильні та слабкі сторони, більш повно використати внутрішні (залежні) резерви, виробити управлінські рішення, розробити ефективну стратегію розвитку. Фактори, що впливають на прибуток банку, можна подати за бухгалтерською моделлю, що в цілому відповідає та враховує принципи закладені в плані рахунків бухгалтерського обліку банків [12]. Необхідно зазначити, що в загальному випадку, фактори цієї бухгалтерської моделі є безпосередньо складовими доходів та витрат. Вони на наступному етапі аналізу безпосередньо постатейно окремо розглядаються і за кожною з цих статей, визначаються власні фактори, які через відповідний «ланцюжок впливу» на відповідну власну статтю, впливають і в цілому на рівень прибутку.

Відповідно  до правил бухгалтерського обліку доходів  і витрат банків України, доходи банку  – це збільшення економічних вигод  у вигляді збільшення активів або зменшення зобов'язань, що призводить до збільшення власного капіталу (за винятком збільшення капіталу за рахунок внесків акціонерів).

Валові доходи банку можна подати в наступному вигляді:

 

ВД = ПД + КД + РТО + ІОД + ІД + ПСК + НД (1.2)

Де ПД – це процентні доходи;

КД – це комісійні  доходи;

РТО – це результат  від торговельних операцій;

ІОД – це інші операційні доходи;

ІД - інші доходи;

ПСК – це повернення списаних активів;

НД – це непередбачені  доходи.

Витрати банку – це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів чи збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення чи розподілу власниками). Валові витрати банку, відповідно, можна подати в наступному вигляді:

 

Валові витрати = ПВ + КВ + ІОВ + ЗВ + ВР + НВ + ПНП (1.3)

Де ПВ – це процентні витрати;

КВ – це комісійні  витрати;

ІОВ – це інші операційні витрати;

ЗВ – це загальноадміністративні  витрати;

ВР – це відрахування в резерви;

НВ – це непередбачені витрати;

ПНП – це податок  на прибуток.

Технологія  аналізу фінансового результату і показників прибутку містить в  собі:

1. розрахунок фактичного значення коефіцієнтів на основі даних балансу i інших форм звітності;
2. порівняльна оцінка коефіцієнтів в попередні роки;
3. виявлення основної тенденції (зростання або зниження);
4. виявлення факторів, які впливають на тенденцію;
5. розробка рекомендацій по збільшенню прибутку банку.

В цілому аналіз фактичного рівня прибутку по методиці, яка розглянута вище, свідчить про  ефективність даних форм організації аналізу результатів діяльності банку.

Особливу увагу  слід приділяти методиці аналізу  діяльності комерційного банку, яка  була викладена в відміненій Інструкції про порядок регулювання та аналіз комерційних банків. Ця методика (в частині аналізу результатів діяльності комерційного банку) ще не була викладена детально. Особливе занепокоєння викликає відсутність в цьому контексті посилань на бухгалтерські рахунки, а це викликає розбіжності при підрахунку показників. При цьому в новій редакції спеціалістами Національного банку взагалі викинутий розділ, присвячений аналізу банківської діяльності. Таким чином, в Україні відсутній нормативний документ, що регламентує порядок проведення аналізу діяльності банку, за виключенням контролю за дотриманням нормативів, встановлених НБУ. Слід однак відмітити, що спеціалістами Національного банку накопичений достатній досвід щодо нормативного регулювання та розробок методик аналізу діяльності банку. Наприклад, в [20] наведено цілий ряд методик та принципів проведення аналізу діяльності банку, в тому числі показників його прибутковості. При цьому детальному аналізу джерел та механізмів підвищення прибутковості, а тим більше комплексному підходу до аналізу, автори уваги не приділили.

Аналіз чинників зовнішнього та внутрішнього середовища, які мають фінансову або нефінансову природу дозволить виявити слабкі та сильні сторони в роботі банку, усунути загрози, що існують або можуть виникнути, та використати можливості банку, а як наслідок – максимізувати прибутковість банку в стратегічній перспективі за умови прийнятного ризику. Проведення найдетальнішого комплексного аналізу фінансового результату дозволить топ-менеджменту банку:

• оцінити сильні та слабкі сторони діяльності банку та їх вплив на прибутковість банку;
• виробити стратегічні альтернативи розвитку банку;
• оцінити стратегічні альтернативи;
• визначити стратегічний вибір, якій в найбільшій мірі сприяє зміцненню позицій банка та збільшенню його прибутковості.

Як вже зазначалося, автором буде використовуватися комплексний підхід, тобто аналіз (перш за все, факторний) буде проводитися з різних позицій, як з використанням загальних показників фінансових результатів, так і показників прибутковості виходячи з позицій роботи окремих підрозділів, банківських продуктів, клієнтів, персоналу та аналізу рентабельності проектів. Наслідком комплексного підходу до аналізу фінансових результатів банку повинна стати наступна схема факторної оцінки впливу на прибутковість:

прибутковість банку – аналіз групи показників прибутковості (проранговані за ступенем важливості) – аналіз показника прибутковості – декомпозиційний аналіз показника прибутковості – аналіз складових показника прибутковості – аналіз впливу змін складових показника прибутковості.

 

1.3 Методи  оцінки фінансових результатів діяльності банку

 

Для оцінки доходів  та видатків, необхідно спочатку визначити  питому вагу груп доходів та видатків в загальній сумі доходів та видатків. Для цього ми розносимо доходи та видатки по вищезазначених групах та визначаємо їх питому вагу в валових доходах та витратах.

Зростання процентних доходів  переважно може відбуватися внаслідок  двох факторів:

збільшення середніх залишків за виданими кредитами;

підвищення середнього рівня  застосовуваної процентної ставки за кредит.

Вплив першого фактору на одержання банком доходу може бути визначений формулою:

DVP = (V1 – V2)*r1, (1.4)

в якій V2 — середні залишки за виданими кредитами в періоді, що аналізується;

V1 — те ж саме в попередньому періоді;

r1 — середній рівень процентної ставки в попередньому періоді.

Виміряти вплив  зміни середнього рівня процентної ставки на дохід банку можна згідно із формулою:                                      

DRr=(r2 – r1 )*V1, (1.5)

в якій r2 — середній розмір процентної ставки, що береться за користування кредитом у періоді, який аналізується;                          

r1 — середній  розмір процентної ставки, що є платою за користуван кредитом у попередньому періоді;                                   

V1 — середні  залишки за виданими кредитами  в попередньому періоді.

Вплив обох факторів на динаміку банківського доходу можна  виразити за допомогою формули:                                         

DP=DPV*DRr. (1.6)

Проведений  аналіз дає фінансовому менеджерові  можливість здійснювати кількісну  оцінку того, який з двох факторів (середні  залишки за виданими кредитами чи середній розмір процентної ставки) більшою мірою відобразиться в процентному доході[19].

Наступний етап аналізу — якісний. Він дає  змогу з'ясувати причини, що викликають зміни вказаних факторів.    

Збільшення  середніх залишків за виданими кредитами  зумовлено такими факторами:

1. Загальним зростанням позичкових активів у періоді, що аналізується порівняно з відповідним періодом минулого року чи попереднім періодом.

Темп зростання  (Т) дорівнює: позичкові активи цього  періоду поділені на активи минулого періоду.

Якщо Т > 1, то можна вважати, що діяльність комерційного банку була позитивною, якщо Т < 1, то негативною.

Сповільнення  темпів зростання означає для  банку втрату його позицій і витіснення його з ринку внаслідок зниження фінансової стійкості.

2. Збільшенням  питомої ваги позичкових активів, що приносять дохід у вигляді процентів, сукупних активів.                             

А — позичкові  активи, поділені на загальну суму активів. Якщо буде одержаний результат, за яким А > 0,80, то можна зробити висновок щодо позитивної оцінки діяльності банку, якщо А < 0,80, то банку необхідно поліпшити структуру активів у бік зростання позичкових активів.

Одержаний показник доцільно зіставити з аналогічним  показником переднього періоду.                                             

Зростання середнього рівня процентної ставки за кредитними операціями може бути зумовлено:

— підвищенням  загального рівня процентної ставки на кредитному ринку (зовнішній фактор, що не залежить від діяльності банку);