Податковий контроль податку з доходів фізичних осіб

1. Метод порівняння  доходів і витрат. Даний метод передбачений і українською методикою. Суть його в тому,  що доходом платника вважаються, як мінімум, його витрати. Це логічно, але некоректно, тому що встановлюється  лише частина доходу. Цей метод нині використовується в Естонії, але був і відмінений у Німеччині і Франції.

2. Метод банківських  надходжень і внесків. Даний  метод ґрунтується на принципі, що всі надходження на рахунки  платника податків у вітчизняних  і іноземних банках є доходом.  В економіках, що будуються   на розрахунках готівкою і бартерах, він неефективний.

Структурний метод побудований  на використанні  інформації про  розміри приховування доходів у  різних галузях народного господарства. Застосовуючи даний метод, податкові  органи на підставі даних перевірок  у попередніх періодах розраховують дані про розмири приховування доходів у різних галузях народного господарства і враховують його при подальших перевірках. Це призводить до того, що при перевірці податковий інспектор шукає непрямі дані, що підтверджують  приховування доходів на ту чи іншу  суму залежно від галузі, у якій діє суб’єкт, що перевіряється.

  Метод м’якого моделювання пов’язаний з виділенням сукупності чинників, що визначають приховування доходів і спрямований на розрахунок їхніх показників.

За допомогою методу відкритої перевірки можна визначити  приховування доходів лише тією мірою, якою це дозволяє  відкритість суб’єктів, що перевіряються.

Спеціальні економіко  – правові методи використовуються, якщо приховування доходів носить неявний  характер, відповідно оцінка і виявлення їх – справа складна, що має дві особливості:

• оцінити приховані доходи можна лише у процесі їх виявлення за спеціально проведеного розслідування;
• для їхнього виявлення необхідно використовувати спеціальні методи економіко – правового аналізу.

Деякі описані вище методи включені до складу  перевірки і  рекомендовані  до застосування при  податковому контролі в Україні.

Щодо вдосконалення  податкового контролю, то в майбутньому  в США 

планується покращити  процес обробки даних, збільшити  кількість декларацій, які можна подавати за допомогою електронного зв'язку, до 80 відсотків, а також зменшити кількість декларацій, які надходять у письмовому вигляді по пошті, до 50 відсотків.

Податкова служба намагається  таким чином організувати свою роботу, щоб платник податку, який знаходиться у себе дома, із свого персонального комп'ютера мав змогу за допомогою електронних засобів подавати до податкового органу податкову декларацію. Однак на сьогодні проблема полягає в тому, що не всі платники податків ще мають вдома персональний комп'ютер. Якщо б їх мали всі, то така система вже сьогодні могла бути втілена в життя.

Інша система подання  декларацій – це система подання  декларацій за допомогою телефаксу. У майбутньому планується можливість подання податкових декларацій через кабельне телебачення і відеотелефон.

Цими розробками займається управління по стратегічному розвитку податкової служби разом з управлінням  по інформації. Вони стежать за технічними нововведеннями з тим, щоб визначитися, яким чином вони можуть бути застосовані в роботі органів податкової служби, та поліпшити відносини між платниками податків і органами податкової служби.

Але, як бачимо, податковий контроль інших країн, як і України, має ряд недоліків, які необхідно  усунути. Розглянемо проблеми податкового контролю в нашій країні.

3.2. Проблеми  і напрямки вдосконалення податкового  контролю в Україні

В Україні ще залишається чимало проблем щодо проведення контролюючих заходів. Основною проблемою є наявність  тіньової економіки, яка  серйозно впливає на всі соціально-економічні процеси, які відбуваються у суспільстві. Без урахування тіньової економіки стає неможливим проведення економічного аналізу на макро- і мікрорівнях, прийняття ефективних управлінських та законодавчих рішень. А коли тіньова економіка сягає 40 відсотків від загального ВВП, цей показник є вже критичним. На цьому рівні вплив державно нерегульованих чинників стає настільки відчутним, що суперечності між легальним та тіньовим секторами спостерігаються практично в усіх сферах життєдіяльності суспільства.

Методи боротьби з  тіньовою економікою в Україні, поки що залишаються безсистемними та не комплексними. Усі методи в основному  зводяться до каральних санкцій  за порушення умов заборони. Використання санкцій без системи зворотного захисту фізичних та юридичних осіб від влади розкручує небезпечний маховик створення та підтримки розвитку тіньової економіки. Реальні підприємці та суб'єкти господарювання несуть на собі підвищений економічний тягар: по-перше, за їхній рахунок наповнюється державний бюджет, по друге, їх примушують платити додаткові кошти за державні послуги, які повинні були б надаватися безкоштовно. Тому, єдиним способом захисту у реальних суб'єктів господарювання залишаються методи тіньової економіки [24,46].

Головним напрямом детінізації економіки повинне бути дерегулювання економічної, зокрема підприємницької діяльності. Але дерегулювання у розширеному розумінні. Йдеться не лише про спрощення системи реєстрації, ліцензування, оподаткування тощо, зменшення кількості перевірок, як і самих контролюючих органів, але, і це головне, - про жорсткий контроль з боку держави за дотриманням цієї спрощеної системи, як з боку суб'єктів господарювання, так і з боку органів державної влади. Саме такий принцип дерегуляції і є формою розв'язання суперечності між свободою підприємницької діяльності та державним регулюванням.

Податковий  контроль здійснюється посадовими особами  органів  податкової служби у таких  основних формах: 

• реєстрація й облік платників податків;
• облік податків та інших обов'язкових платежів;
• масово-роз'яснювальна робота, і консультації платників;
• проведення податкових перевірок (камеральних і виїзних), в тому числі спільні перевірки, що здійснюються декількома  державними контролюючими органами;
• аналіз фінансової звітності платників податків та інформації, отриманої з інших джерел;
• одержання пояснень від платників податків та інших осіб;
• огляд приміщень і територій, які використовуються для одержання доходу (прибутку);
• обмін інформацією з іншими державними органами, її аналіз, а також координація дій з таки ми органами в області контролю.

Як видно  з наведеного переліку, весь набір  контрольних дій орієнтовано  на забезпечення повного збирання податків і зборів, оскільки виконання кожним платником своїх податкових зобов'язань — необхідна і достатня умова виконання державного бюджету (у випадку реальної обґрунтованості останнього).

Усі перераховані вище контрольні дії активно застосовуються на практиці, однак ефективність їхнього використання ще не досягла оптимального рівня. Вимагають удосконалювання як організація і методи контролю, так і законодавча база.

В цілому, ефективність податкового контролю багато в чому залежить від методичної якості податкових законів. Чим складніше, заплутаніше, суперечливіше буде податкове законодавство, тим важче здійснювати податковий контроль. У цьому плані прийняття законів прямої дії повинне сприяти підвищенню ефективності податкового контролю.

Для оцінки організації  контрольної роботи податкового  органу на практиці звичайно використовуються такі показники як кількість документальних перевірок організацій чи фізичних осіб (усього і на одного середньооблікового працівника), сума донарахованих податків і штрафних санкцій (усього ідо обсягу податків, що надійшли у цілому по інспекції), відсоток стягнених платежів до загальної суми донарахувань тощо. Порівняння податкових служб за цими показниками дозволяє акцентувати увагу на недоліках у контрольній роботі і розробляти заходи щодо їх усунення. Однак, існуючу систему показників оцінки ефективності контрольної роботи ще не можна визнати цілком сформованою й оптимальною. Якість податкового контролю повинна визначатися також такими характеристиками як вірогідність результатів перевірок, повнота охоплення, обсяг і періодичність контрольних дій та ін.

Якість контролю багато в чому залежить від використовуваних методів здійснення контрольних дій, їх адекватності реаліям і масштабам контрольованого поля, технічного оснащення податкових служб, їхньої інформаційної забезпеченості. Важливу роль відіграє також організаційна структура контролюючих органів, яка повинна відповідати сучасним завданням [42,52].

Ефективність  системи податкового контролю в  остаточному підсумку визначається ступенем збирання податків або величиною податкової недоїмки та динамікою Ії зміни (зниженням останнього показника як в абсолютному, так і відносному вираженні).

Очевидно, що забезпечити абсолютну повноту  охоплення при здійсненні виїзних  перевірок не в змозі жодна  податкова служба у світі, яким би численним не був її штат. Та це і не доцільно з причини надзвичайно великої собівартості заходів такого масштабу. Отже, постає завдання організації роботи з добору платників податків для перевірок. При цьому доцільно застосовувати сучасні методи, включаючи економіко-математичні з використанням новітньої обчислювальної техніки, що може істотно підвищити результативність такої роботи. Як приклад можна навести методику оптимізації податкового контролю, що базується на ідеї нейромережевої класифікації і сучасних інформаційних технологіях". Вона дозволяє виявити потенційних порушників податкового законодавства (приховування об'єктів оподатковування, заниження фінансових результатів тощо) і,   таким  чином,   охопити   виїзними   перевірками найбільшу

кількість порушників, досягаючи при цьому високої якості контролю[40,21].

Система податкового  контролю є такою, що динамічно розвивається та адаптується до реалій економічного життя. Так, внаслідок запровадження  у господарську практику нових організаційних утворень (ФПГ, холдинги, асоціації, корпорації, для яких характерна складна оргструктура з великою кількістю утворень, що відгалужуються від головної компанії) виникла необхідність відповідних перетворень у системі податкових органів, створенні нових методичних рекомендацій по контролю.

Розглядаючи питання податкового контролю, варто  пам'ятати про те, що одна з головних вимог його здійснення випливає з відомого ще з давнини принципу оподатковування — контроль повинен приносити значно більше коштів, ніж витрачається на його проведення (принцип дешевизни та ефективності податкової системи). На жаль, сучасна практика здійснення податкового контролю ще не повною мірою підтверджує цю вимогу. Заходи суто адміністративного впливу на якісні і кількісні параметри податкових відносин здатні дати лише короткочасний результат відносно збільшення податкових зборів. Загалом вони, як правило, провокують ухилення від оподатковування, відтік капіталів за кордон на шкоду вітчизняній економіці.

Керівництвом ДПА України  неодноразово наголошувалося, що першочерговими завданнями підрозділів оподаткування фізичних осіб має бути створення умов, які б гарантували якісне  обслуговування громадян і добровільність сплати ними податку.

Тобто, податкові органи повинні спрямовувати свої зусилля  на налагодження партнерських відносин з платниками, що потребує здійснення заходів щодо створення громадянам належних умов для подання декларацій, доведення змін податкового законодавства до платників податку, надання роз’яснень щодо заповнення декларацій на конкретних прикладах [42,55].

Доброзичливе ставлення  до платників податків, підвищена  увага до громадян з фізичними  вадами та до тих, які вперше подають  декларації, переконання   громадян    у   доцільності добровільної сплати податків повинно

принести очікувані  результати.

З метою запобігання  втрат бюджету в 2005 році органи державної  податкової служби всіх рівнів проводять  низку конкретних організаційних заходів, щодо [40,20]:

• забезпечення координаційної роботи  між структурними підрозділами як на центральному рівні, так і на рівні регіональних державних податкових  адміністрацій та місцевих державних податкових інспекцій з вирішення питань проведення  деклараційної кампанії в 2006 р.;
• обробки та передачі  відомостей розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку, інформації про  отримані доходи  та сплачені податки фізичними особами від підприємницької та іншої діяльності;
• посилення взаємодії з органами МЗС України щодо подання  декларацій громадянами, які тимчасово працюють за межами України та в іноземних представництвах, які використовують працю  громадян України;
• надання кожному громадянину, який отримав доходи не за місцем  основної роботи, роз’яснень щодо заповнення декларації та інформації про суми утриманого з цих доходів  податків.

Для посилення контролю за податком з доходів фізичних осіб  було б доцільно:

• підвищення рівня  відповідальності платників податків за своєчасну і повну сплату належних до бюджету платежів, включаючи встановлення матеріальної та кримінальної відповідальності;
• посилення державних санкцій за порушення податкового  законодавства, удосконалення  порядку адміністрування  та правового оскарження  рішень і дій правових органів;
• упорядкування надання пільг юридичним і фізичним особам; ліквідація необґрунтованих пільг щодо прибуткового  оподаткування, які  деформують      вартість        показника       в   економіці       та         знижують