Податковий контроль податку з доходів фізичних осіб

Податкові агенти, зобов'язані:

• своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок;
• надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування. У разі коли зазначена особа протягом звітного кварталу не виплачує такі доходи або виплачує доходи не всім платникам податку, зазначена звітність не подається або подається стосовно платників податку, які фактично отримали такі доходи. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не припускається;
• надавати платнику податку на його вимогу відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку;
• надавати податковому органу інші відомості з питань оподаткування доходів окремого платника податку.

Контроль за правильністю та своєчасністю сплати податку здійснює податковий орган за місцезнаходженням юридичної особи або її уповноваженого підрозділу.

Контроль відіграє важливу роль у зміцненні державної  дисципліни і законності при формуванні органів держави, плануванні, реалізації правоохоронних повноважень. Він – один з найважливіших засобів попередження порушень закону, виявлення незаконних дій чи помилок при його застосуванні. Це один із засобів, необхідних для застосування заходів, що сприяють суворому дотриманню закону в державному апараті.

 

 

1.2. Призначення  та завдання податкового контролю  в Україні податку з доходів  фізичних осіб

 

 

Ефективне реформування української економіки передбачає, окрім багатьох інших умов, об’єднання теорії і практики щодо основних функцій  системи державного управління  на всіх його рівнях. Основною функцією державного управління  є створення необхідних умов для розвитку економіки, забезпечення її динамічності та стабільності, збалансованості. Неабияку роль у  цьому відіграє створення ефективної податкової системи та, відповідно,  адекватної системи податкового контролю.

Ефективний податковий контроль – необхідна умова  успішного  функціонування самої податкової системи  в цілому, і оскільки він охоплює  всю систему оподаткування, а  також здійснюється в розрізі кожного окремого податку, податкових груп, груп платників податків і територій.

Мета контролю – зіставлення  відповідності процесу розширеного  відтворення інтересам невпинного зростання матеріального і культурного  рівня життя людей. Мета, заради якої організовується контроль, фіксується в його програмі у вигляді конкретних задач.

Функції контролю – це виявлення і вивчення фактичного стану справ, зіставлення його з  поставленими цілями, оцінка вивченої діяльності, прийняття заходів по усуненню виявлених порушень. Контроль має наступні функції: сигнальна, профілактична і інструктивна.

Всі функції контролю між собою тісно пов'язані і  утворюють впорядковану систему  управління. Сутність контролю, як однієї з функцій управління, можна визначити  як систему спостереження і перевірки процесу функціонування та фактичного стану об'єкту, яким керують з метою визначення обґрунтованості і ефективності прийнятих управлінських рішень та результатів їх виконання, виявлення відхилень від вимог цих рішень, усунення негативних ситуацій та інформування про це органів управління.

Процес здійснення контролю передбачає наявність об'єкта і суб'єкта. Останні носять назву "одиниць  контролю". За характером відносин (розпорядження, управління) об'єкта контролю з його суб'єктом контроль поділяють на два види: внутрішній і зовнішній.

Залежно від мети, завдання і характеру контролю кількість  його суб'єктів може бути різною. Суб'єктами контролю виступають: держава, органи державного і галузевого управління, громадські організації, кожен громадянин країни.

Таким чином, контролюючі  органи – це сукупність діючих функціональних органів управління і громадськості, структурні підрозділи міністерств  і відомств, апарату громадських  організацій, які призначені тільки для здійснення контролю за діяльністю органів управління, підрозділів господарського, соціально-культурного або іншого призначення, які їм підпорядковуються.

Згідно зі ст. 2 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. “Про порядок погашення зобов’язань  платників податків перед бюджетами  та державними цільовими фондами”, а також згідно  з Указом Президента України № 817/98 від 23.07.1998р. «Про деякі заходи по дерегулюванню підприємницької діяльності» визначено перелік контролюючих органів та межі їх  компетенції. Крім того, визначення компетенції контролюючих органів  регулюються спеціальними законами, які визначають статус, функції, завдання, права й обов’язки  цих органів, зокрема Закон України “Про  державну податкову службу в Україні” , Митним кодексом України та ін.

Нині контролюючими  органами за дотриманням податкових зобов’язань в Україні є:

• податкові органи – щодо податків і зборів (обов’язкових платежів), що стягуються  до бюджетів та державних цільових фондів;
• митні органи – щодо ввізного та вивізного мита, акцизного збору, податку на додану вартість, інших податків і зборів, які згідно із законами стягуються при ввезенні товарів і предметів на митну територію України ч вивезенні з митної території України;
• установи Пенсійного фонду України – щодо внесків до ПФУ;
• установи Фонду соціального страхування України – щодо внесків до Фонду.

Контроль за правильністю обчислення та повнотою і своєчасністю сплати податку з доходів фізичних осіб покладено на податкові органи.

Важливим моментом контролю є його ефективність, що залежить від  вірогідності інформації про стан об’єкта контролю і можливості проведення регулюючих заходів. Систему  податкового контролю можна визначити як взаємозалежну сукупність контролюючого суб’єкта, контрольних процедур і контрольованого об’єкта.

Контролюючий суб’єкт (суб’єкт контролю) – юридична чи фізична особа,  що спрямовує контрольні дії на власну діяльність або на діяльність іншої фізичної  чи юридичної  особи, що знаходяться у  довколишньому  господарському середовищі.

Контрольні дії – операції порівняння показників діяльності підконтрольного суб’єкта з визначеною нормою, здійснювані контролюючими суб’єктами з метою виявлення і блокування відхилень від цих норм.

Підконтрольний об’єкт (об’єкт контролю) - юридична чи фізична особа, на певний вид діяльності яких спрямовується контроль (в даному випадку це фізична особа).

Предмет контролю – конкретний вид  діяльності підконтрольного об’єкта, на який спрямовано контрольні дії (в  даному випадку - отримання доходів).

 Об’єктом контролю  є –  доходи суб’єктів  підприємницької діяльності, громадян України, іноземних громадян і осіб без громадянства у тій частині, в якій вони виступають платниками податків і зборів (в даному випадку податку з доходів фізичних осіб).

Джерелом інформації для документального  контролю  служать [29, 42]:

• первинні бухгалтерські документи, включаючи технічні носії інформації;
• реєстри бухгалтерського обліку: машинограми,  накопичувальні розробні таблиці, журнали – ордери, допоміжні відомості щодо них;
• реєстри податкового обліку;
• дані  оперативно – технічного обліку;
• податкова, фінансова, статистична та оперативно  - технічна звітність;
• планова, нормативна, проектно – конструкторська, технологічна й інша документація.

Для контролю за правильністю надходження коштів від податку  з доходів фізичних осіб податковими органами використовується як прямий та у і непрямий метод.

Метод податкового контролю являє собою органічну взаємозалежну  сукупність специфічних принципів, шляхів, способів і засобів  у  процесі вивчення законності, достовірності  податкової звітності та повноти, і своєчасності сплати податків і обов’язкових платежів до бюджету та державних цільових фондів на основі використання облікової, звітної, нормативної  та іншої економічної інформації у поєднанні  з дослідженням фактичного стану об’єкта контролю.

За допомогою прямого  методу податкових перевірок перевіряють [30, 51]:

• правильність обчислення податку з доходів фізичних осіб;
• правильність проведення перерахунку податку, дотримання строків перерахунку;
• правильність оподаткування при звільненні працівника;
• чи не було випадків оподаткування повернутих надміру сплачених податків;
• правильність отримання податкового кредиту;
• правильність оподаткування  профспілкових премій та допомог;
• правильність оподаткування перехідних відпускних та лікарняних;
• правильність оподаткування матеріальних допомог;
• правильність порядку застосування податкових пільг, щодо недопущення наступних порушень:

• виявлення відсутності заяв працівників та підтверджуючих документів, щодо надання отримання соціальної пільги ;
• отримання соціальної пільги  з двох і більше підстав;
• отримання соціальної пільги  на дитину – інваліда старше 18 років;
• отримання соціальної пільги щодо заробітної плати працівнику підприємства, зареєстрованому як суб’єкт підприємницької діяльності;
• отримання пільги в розмірі 150% від звичайного розміру пільги

особами, постраждалими  від Чорнобильської катастрофи 3 і 4 категорії;

• правильність отримання соціальної пільги інвалідами;
• правильність отримання соціальної пільги студентами, аспірантами;
• отримання підвищених соціальних пільг учасниками бойових дій а Афганістані;

• чи не було випадків оподаткування цільової або нецільової благодійної допомоги, яка надходить платнику податку:

• в особливих випадках (катастрофи, стихійні лиха, аварії, епідемії) у граничних сумах, визначених КМУ;
• протягом звітного податкового року сукупно в розмірі, що не перевищує суми розміру мінімального прожиткового мінімуму для працездатної особи;
• яка надається  самими платниками податку у будь – якій сумі школам – інтернатам, дитячим будинкам сімейного типу, будинкам малят, дитини, престарілих чи інвалідів.

• своєчасність сплати податку до бюджету;

• своєчасність нарахування та сплати податку  з дивідендів;
• своєчасність та правильність подання податкової декларації та інше.

Непрямі методи  застосовуються виключно податковими органами для визначення податкових зобов’язань якщо [29, 58]:

1. Платник податків  не подав у встановлений термін  податкової декларації до податкового  органу і податковий орган  не може встановити фактичне  місцезнаходження підприємства чи його відокремленого підрозділу, місцезнаходження фізичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності.

2. Платник податків  не подав у встановлений термін  податкової декларації до податкового  органу і платник податків  чи його посадова особа ухиляється від надання даних, передбачених законодавством.

3. Платник    податків  не  подав   у    встановлений    термін податкової

декларації і не веде податкового обліку або не надає  первинні документи.

4. Платник податків  подав у встановлений термін  податкової декларації, але під час документальної перевірки  не підтверджує розрахунки, наведені в декларації, наявними документами обліку.

5. Відсутні належні  документи обліку  та первинні  документи.

Рішення про застосування  непрямих методів визначення сум  податкових зобов’язань приймає керівник податкового органу або особа, що виконує його обов’язки, на підставі  результатів проведеного аналізу податкової бази або іншої інформації, отриманої згідно із законодавством. У рішенні обов’язково вказуються підстави для його прийняття.

Донараховані за результатами проведених спеціалістами державної податкової служби перевірок суми податків, інших платежів і внесків, суми недоїмки з податків, інших платежів, внесків, а також суми штрафів та інших санкцій з підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та наслідків їх фінансово-господарської діяльності, органами державної податкової служби стягуються до бюджетів та державних цільових фондів у безспірному порядку. 3 фізичних осіб такі стягнення проводяться за рішенням суду або через нотаріальні контори за виконавчими написами.