Адаптацію до умов інтернатного закладу дітей молодшого шкільного віку з тяжкими порушеннями мовлення

(Таб. 3.2.)

За результатами дослідження в класі виявлені діти (20%) схильні до агресивної поведінки, що супроводжуються емоційними станами гніву, ворожості, імпульсивні, які піддаються ситуативному емоційному пориву. Це спричиняє труднощі у вихованні та адаптації. 30%. учнів в класі невпевнені в собі, часто перебувають в нерішучості, можуть негативно сприймати навколишній світ. Роботу соціально-психологічної служби потрібно спрямувати на формування підвищення самооцінки таких учнів. У спілкуванні з агресивними дітьми проявляти стриманість, терпіння, переключати активність таких дітей у конструктивне русло, вивчати їх інтереси та схильності, відволікати дітей від дріб’язкового «з’ясування відносин» на організацію загальної діяльності, успіх якої залежить від уміння співпрацювати.

Мотивація до навчання є однією з головних умов реалізації                           навчально-виховного процесу. Вона не тільки сприяє розвитку інтелекту, але і є рушійною силою удосконалення особистості в цілому. З низьким рівнем мотивації людина не зможе досягти справжнього успіху в своїй діяльності. Високий рівень мотивації до навчання свідчить про успішність процесу адаптації. Тест «Моє навчання» орієнтований на вивчення мотивації навчальної діяльності учнів, вміння працювати самостійно, необхідності індивідуальної допомоги вчителя.

Результати тесту «Моє навчання» таб. 3.4.

№	Прізвище учня	Вік	Стать	Мотивація на отримання знань
				Улюбений предмет	Самостійність в роботі	Потреба в допомозі
1.	Веремієць Андрій	11	ч	фізкультура	-	+
2.	Борисова Анастасія	11	ж	математика	+	-
3.	Кравченко Анатолій	11	ч	читання	+	+
4.	Мусіч Олександр	11	ч	Фізкультура, математика	+	-
5.	Гопчак Дмитро	12	ч	нема	-	+
6.	Черній Олена	11	ж	Читання	+	+
7.	Прокопенко Андрій	12	ч	нема	-	+
8.	Шкільний Євген	12	ч	Образотворче мистецтво	-	+
9.	Чучко Валерія	11	ж	Українська мова	+	-
10.	Максіміхіна Лада	11	ж	Музика, Фізкультура	-	+

(Таб. 3.4.)

 

За результатом тесту 50% учнів виявляють самостійність  в роботі, а 70% потребують індивідуальної допомоги вчителів. Рекомендовано враховувати індивідуальні інтереси і потреби учнів, зацікавлювати, постійно підбадьорювати, стимулювати, висловлювати упевненість в успіху, в значних можливостях дитини. Для подолання дезадаптованості дитини, допомагати при підготовці до уроків, диференціюючи навчальне навантаження.

Узагальнюючи результати комплексного дослідження адаптованості учнів до умов інтернатного закладу можна зробити висновок, що більшість дітей (~ 80%) мають високий рівень адаптації. Це є результатом кропіткої роботи соціально-психологічної служби закладу та педагогічного колективу. 

З метою удосконалення роботи закладу запропоновано декілька рекомендацій для соціально-психологічної служби:

- продовжувати роботу по створенню в інтернатному закладі атмосфери психологічного комфорту, яка дозволяє учням та вчителю зрозуміти один одного;

- надавати допомогу в адаптації до навчального процесу, виховання умінь та навичок пристосування учнів до особливостей умов навчання та вимог вчителів;

- розвивати навички  спілкування з однолітками та  дорослими;

- враховуючи чинники, які впливають на якість навчання, надавати рекомендації вчителям щодо допомоги учням в освоєнні нового навчального матеріалу.

- розвивати шкільну  мотивацію;

- формувати впевненість  в собі, формувати адекватне ставлення  до успіхів та невдач;

- формувати уявлення  про себе, як про людину з  великими можливостями.

Результати впровадження низки заходів щодо адаптації дітей до умов інтернатного закладу свідчать про підвищення ефективності цілеспрямованого процесу соціалізації. Діти краще орієнтуються в реальному житті, глибше розуміють реальні події, впевненіше почуватися у школі. Аналіз їхнього психологічного стану показав зниження рівня тривожності у більшості дітей. Досвід школи інтернату підтверджує, що система роботи педагогічного колективу приносить позитивні результати в підготовці дітей молодшого шкільного віку з тяжкими порушеннями мовлення до навчання в старших класах школи – інтернату, а за умови виправлення мовленнєвих порушень дає можливість інтегрувати цих дітей до загальноосвітніх шкіл.

Кабінет Міністрів України зробив черговий крок по впровадженню в країні інклюзивної освіти - а саме, затвердив порядок організації                  навчально-виховного процесу в загальноосвітніх закладах прийнявши Постанову  «Про затвердження Концепції розвитку інклюзивного навчання» від 01 жовтня 2010р. № 912. Відповідно до Постанови школярі з тяжкими порушеннями мовлення, в тому числі і діти-інваліди набувають можливість вчилися серед своїх однолітків звичайних школах за місцем проживання, а не  в спеціальних інтернатах. Тому, після закінчення 4 класу інтернатного закладу діти, за умов усунення мовленнєвого дефекту, можуть бути інтегровані в школи за місцем проживання. Для цього вони проходять міську                                  психолого-медико- педагогічну комісію і за її висновками можуть бути направлені на навчання в загальноосвітню школу. Якщо діти мають виправлені порушення мовлення раніше 4 класу, то за рішенням цієї комісії направляються на навчання в загальноосвітню школу.

Результати впровадження низки заходів щодо адаптації дітей до умов інтернатного закладу свідчать про підвищення ефективності цілеспрямованого процесу соціалізації. Діти стають краще орієнтуватися в реальному житті, глибше розуміти реальні події, впевненіше почуватися у школі. Аналіз їхнього психологічного стану показав зниження рівності тривожності у більшості дітей. Досвід школи інтернату підтверджує, що система роботи педагогічного колективу приносить позитивні результати в підготовці дітей молодшого шкільного віку з тяжкими порушеннями мовлення до навчання в старших класах школи – інтернату, а за умови виправлення мовленнєвих порушень дає можливість інтегрувати цих дітей до загальноосвітніх шкіл.

Так, з 40 учнів підготовчих - перших класів інтегровано у загальноосвітні  школи 4 учнів, з 2 – 3 класів з 42 учнів інтегровано 6 учнів, з 4 класу інтегровано вісім. Загалом, інтегровано у загальноосвітні школи із 100 учнів 18, що складає 18% дітей молодших класів з тяжкими порушеннями мовлення.

Більшість учнів спеціальної  загальноосвітньої школи – інтернату для дітей з тяжкими порушеннями мовлення, які потрапляють у нові умови та вступають у стосунки з новими людьми, отримують набагато більше інформації про оточуючий їх світ, ніж під час теоретичних уроків.

Умови, в яких вони живуть, відпочивають, оздоровлюються сприяють успішному засвоєнню ними соціально – побутових знань і вмінь, отриманих під час навчання у школі інтернаті. Комплексна практика із закріплення умінь і навичок, набутих під час занять, дає їм шанс і можливість краще адаптуватися до умов сьогодення в сучасному соціумі.

Кабінет Міністрів України зробив черговий крок по впровадженню в країні інклюзивної освіти - а саме, затвердив порядок організації                  навчально-виховного процесу в загальноосвітніх закладах прийнявши Постанову «Про затвердження Концепції розвитку інклюзивного навчання» від 01 жовтня 2010р. № 912. Відповідно до Постанови школярі з тяжкими порушеннями мовлення, в тому числі і діти-інваліди набувають можливість вчилися серед своїх однолітків звичайних школах за місцем проживання, а не  в спеціальних інтернатах. Тому, після закінчення 4 класу інтернатного закладу діти, за умов усунення мовленнєвого дефекту, можуть бути інтегровані в школи за місцем проживання. Для цього вони проходять міську                                  психолого-медико- педагогічну комісію і за її висновками можуть бути направлені на навчання в загальноосвітню школу. Якщо діти мають виправлені порушення мовлення раніше 4 класу, то за рішенням цієї  комісії направляються на навчання в загальноосвітню школу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Однією з важливих проблем сучасної системи освіти є проблема розвитку адаптаційних можливостей  особистості та профілактика дезадаптації. Особливу увагу потребують діти молодшого шкільного віку з тяжкими порушеннями мовлення, які навчаються в умовах інтернатного закладу. Найважливішим в процесі адаптації цих дітей до умов інтернатного закладу є те, що процес звикання до шкільного життя та його умов є складним. Одні діти проходять цей процес легко, без психічних травм, а інші важко, з чого і випливає проблема «шкільної дезадаптації». Нові умови навчання в інтернатному закладі, новий дитячий колектив, учбова діяльність висувають певні вимоги до інтелектуального розвитку учня та викликають напруження психіки дитини, можуть призвести до перевтоми, труднощів у соціально-психологічній адаптації, високого рівня тривожності.

Результатом ефективної адаптації дитини до вимог навколишнього  середовища є формування її життєвої компетентності, здатності орієнтуватися та впливати на соціальне середовище.

Підсумовуючи вищевикладене  в дипломній роботі можна зробити  наступні висновки:

1. Адаптація (від лат. аdapto – пристосовую) – найважливіший процес пристосування людини до умов навколишнього середовища, в ході взаємодії зі всією сукупністю соціальних явищ. Механізми адаптації підвищують стійкість організму до перепадів температури, до нестачі кисню, змін тиску й інших несприятливих впливів середовища. Термін “адаптація” широко застосовується як теоретичне поняття в психології.

Соціальна адаптація - пристосування індивіда до умов соціального середовища, формування адекватної системи відносин із соціальними об'єктами, рольова пластичність поведінки, інтеграція особистості у соціальні групи, діяльність щодо освоєння стабільних соціальних умов, прийняття норм і цінностей нового соціального середовища, форм соціальної взаємодії. Тобто соціальна адаптація — це взаємозумовлений процес пристосування індивіда до соціального середовища і пристосування суспільства до потреб особистості через їх задоволення. Відповідність між рівнем соціальних потреб і рівнем їх задоволення визначає рівень соціальної адаптації.

2. На підставі аналізу наукової літератури визначено основні фактори, що впливають на успішність в процесі адаптації до школи: рівень сформованості у дитини навчальних знань, умінь, навичок, рівень готовності дитини до школи (фізичний, соціальний, психологічний); стан здоров’я; психологічні особливості; особливості розвитку; неправильне виховання в сім’ї; стиль спілкування вчителя з учнями; швидка втомлюваність; підвищена тривожність; неадекватна поведінка; невміння будувати стосунки з дітьми та дорослими; неуспішність у навчанні. Встановлено показники                       соціально – психологічної адаптованості учнів: мотивація до навчання, задоволеність взаєминами з однолітками, не конфліктність, емоційний комфорт, відсутність тривожності.

3. З метою соціальної адаптації дітей молодшого шкільного віку з тяжкими порушеннями мовлення до умов спеціальної школи інтернату для дітей з розладами мови, психолого – соціальна служба інтернатного закладу проводить спеціальні заходи: індивідуальна робота з учнями, які мають низький рівень адаптації, корекційні ігри, бесіди; консультації для батьків; медико-психолого-педагогічні консиліуми.

Одним з основних напрямків  роботи з дітьми з тяжкими порушеннями  мовлення молодшого шкільного віку є включення цих дітей в  активне суспільне життя, розвиток у них самодостатності та реальних перспектив для подальшого навчання та життя, вміння жити зі своїми особливостями, будуючи при цьому адекватні стосунки з оточуючими. Участь в суспільному та культурному житті класу, школи, відсутність ізоляції – сприяють подоланню відчуття неповноцінності, вихованню у молодших школярів упевненості в собі. Надання допомоги дітям з тяжкими порушеннями мовлення полягає в наступному:

• участь в шкільних святах, концертах, виставках, в конкурсах дитячої творчості, що сприяє самореалізації та самоствердженню;
• розширення сфери контактів дітей між собою та дорослими;
• забезпечення психологічного консультування;
• заняття в гуртках та секціях;

-   активній участі в житті шкільного та класного колективу

4. В емпіричному дослідженні вивчено рівень соціальної адаптації школярів молодшого шкільного віку до умов спеціальної загальноосвітньої школи - інтернату №7 для дітей з тяжкими порушеннями мовлення. Для вирішення поставлених завдань використовувалися наступні методи: спостереження, тест шкільної тривожності Філліпса, психодіагностичне обстеження особистості за допомогою методики «Неіснуюча тварина», Діагностика вад особистісного розвитку (ДВОР), тест «Моє навчання».

За даними тесту шкільної тривожності Філліпса встановлено, що основна більшість учнів 4 класу мають низький рівень тривожності. За методикою «Неіснуюча тварина» встановлено, що не всі учні 4 – А класу мають сформовану емоційно – вольову сферу, в цілому клас працездатний, має зацікавленість до навчальної діяльності, в більшості дітей скорегована мовленнєва діяльність. За результатами дослідження за методикою ДВОР в класі виявлені діти (20%), які схильні до агресивної поведінки, що супроводжуються емоційними станами гніву, ворожості, імпульсивні, які піддаються ситуативному емоційному пориву. Це спричиняє труднощі у вихованні та адаптації. 30%. учнів в класі невпевнені в собі, часто перебувають в нерішучості, можуть негативно сприймати навколишній світ.