Адаптацію до умов інтернатного закладу дітей молодшого шкільного віку з тяжкими порушеннями мовлення

4. Надати рекомендації щодо можливості інтеграції дітей з тяжкими порушеннями мовлення в загальноосвітні навчальні заклади.

Вибірка складає: 10 учнів 4 класу з тяжкими порушеннями  мовлення.

Перед дослідженням була висунута наступна гіпотеза – соціальна  адаптація дітей з тяжкими порушеннями мовлення молодшого шкільного віку буде ефективною за умов належної організації навчально-виховного, корекційного процесу в інтернатному закладі.

Для досягнення поставленої  мети було використано наступні методи: спостереження, тест шкільної тривожності Філліпса, психодіагностичне обстеження особистості за допомогою методики «Неіснуюча тварина», діагностика вад особистісного розвитку (ДВОР), тест «Моє навчання», кількісний і якісний аналіз отриманих результатів.

3.2. Результати  дослідження.

 

4 березня 1963 року за наказом Міністерства освіти Української РСР було відкрито в місті Києві по вулиці Заболотного 146 спеціальну школу інтернат №7 для дітей з розладами мови. На даний час це спеціальна загальноосвітня школа інтернат для дітей з тяжкими порушеннями мовлення.

Спеціальна загальноосвітня  школа інтернат для дітей з  тяжкими порушеннями мовлення створює  особливі умови для виховання, навчання, корекції та лікування учнів, які визначаються:

- спеціальним режимом  дня й системою навчальної, виховної  й корекційної роботи;

- створенням спеціальних  умов для корекційної спрямованості  навчання, соціальної адаптації,  відновлення здоров’я, подолання  порушень мовленнєвого розвитку;

- забезпеченням індивідуального  й диференційованого підходу  у навчанні та вихованні з урахуванням характеру порушень.

Протягом навчального  тижня з вихованцями працюють кваліфіковані педагоги, логопеди –  дефектологи, психологи та соціальний педагог.

Для активізації розумової  та пізнавальної діяльності вихованців, корекції їх мовлення, адаптації до умов школи – інтернату педагоги впроваджують інноваційні технології. В школі працюють сучасні кабінети інформатики, логопедичні та навчальні кабінети, які обладнані технічними засобами та дидактичними матеріалами.

В школі навчаються 100 дітей молодшого шкільного віку з найрізноманітнішими мовленнєвими порушеннями. 48% становлять діти з ЗНМ II-III рівня, 12% - це діти з стертою формою дизартрії, 20% - діти з моторною та сенсо - моторною алалією, 9% - з заїкуванням, 7% - з ринолалією, 2% - діти з елементами раннього дитячого аутизму, а 2% - становлять діти з ускладненими діагнозами.

Адаптаційний етап характеризується проведенням діагностики, спрямованої  на виявлення рівня адаптації  до навчання та виховання у навчальному  закладі. Він триває, як правило, до кінця першого семестру, при цьому залежить від індивідуальних особливостей учня. Здійснюється аналіз результатів адаптації учнів, планується стратегія подальшої роботи з учнями, які вимагають індивідуального супроводу.

Для того, щоб адаптаційний період пройшов успішно, розробляється план адаптації школярів до процесу навчання та виховання учнів підготовчих - 4 класів. Відповідно до цього плану проводяться заходи з учнями, педагогами, батьками.

 

 Види робіт з учнями, які проводить психолого-соціальна служба інтернату:

- діагностика учнів (відповідно до окремого плану);

- відвідування уроків та виховних годин, самопідготовки;

- індивідуальні й групові консультування;

- проведення корекційно – розвивальних занять (відповідно до окремого плану);

- виховні години та заняття «моя школа – мій дім».

 

 Види робіт із вчителями:

- семінари із проблем адаптаційного періоду;

- аналіз психодіагностичних досліджень серед учнів підготовчих – 4 класів

- індивідуальні і групові консультування, тощо.

Вся соціально - педагогічна  робота інтернатного навчального закладу  спрямована на вирішення проблем  соціальної адаптації дітей з  тяжкими порушеннями мовлення. Основні  напрямки соціальної адаптації:

- інтелектуальний напрямок – підвищення пізнавальної активності і розвиток вміння дітей правильно формулювати думки. Учні відвідують уроки, факультативні та корекційно – розвивальні заняття. Проводяться інтелектуальні ігри, диспути, тематичні ранки, перегляди наукових, науково - популярних, художніх фільмів та мультфільмів.

- духовно – моральний напрямок включає у себе цикли виховних занять по вихованню дитини як особистості.

- національно-патріотичний напрямок - це підготовка до знаменних дат, знайомство з історією своєї країни, міста, екскурсії в музеї тощо.

- правовий напрямок дозволяє підвищити рівень знань дітей про правила поведінки у суспільстві, про свої права та обов’язки. Проводяться зустрічі з працівниками ДАЇ, вивчаються правила внутрішнього шкільного розпорядку.

- трудовий напрямок значно впливає на збільшення кількості дітей у гуртках трудового спрямування та самообслуговування. Діти вчаться обслуговувати себе, знайомляться з основними трудовими навиками, професіями, проводяться тематичні екскурсії, ділові ігри, що передбачають активізацію зв’язків з суспільством.

- естетичний напрямок включає знайомство з традиціями та звичаями українського народу, його культурними надбаннями.

- лікувально – оздоровча робота, яка включає уроки ЛФК, логоритміки, лікувальний масаж, заняття у спортивних секціях та групі «Здоров’я». Для цих занять існують спортивні зали, кабінети ЛФК, тренажерний зал. Для психологічної релаксації існує сенсорна кімната.

Одним із найважливіших  напрямків соціально – психологічної  служби є психодіагностика. Саме на підставі адекватної діагностики та якісного аналізу результатів дослідження можна встановити дійсний соціальний запит і перспективні напрямки роботи. При організації діагностичної роботи проводиться поглиблений аналіз психічних механізмів, які впливають на процес адаптації учнів. Щоб зрозуміти психіку окремо взятої дитини в її цілісності, розібратися, що заважає розвитку її особистості, адаптації до умов інтернатного закладу потрібно використання різних методик.

Для проведення даного дослідження нами був використаний тест шкільної тривожності Філліпса. Цей тест призначений для вивчення рівня і характеру тривожності, пов'язаної зі шкільним життям молодшого школяра. Тривожність негативно впливає не лише на емоційне самопочуття дитини, а й у подальшому на її життя, порушує функціональні можливості психіки (занижена самооцінка, низький рівень навчання в силу ригідності мислення, відсутність креативної уяви, низька продуктивність пам'яті) відбувається деструкція і гальмування розвитку особистості. Так звані «хронічні тривоги» здебільшого перетворюються на патопсихологічні розлади. Значна кількість тривожних дітей мають проблеми зі здоров'ям.

Перевагою при  виборі саме цієї методики став той  факт, що вона дає психологу можливість більш глибоко і суттєво діагностувати не лише загальну тривожність дитини в стінах школи, а й такі фактори:

• переживання соціального стресу;
• фрустрація потреби у досягненні успіху;
• страх самовираження;
• страх ситуації перевірки знань;
• страх не відповідати очікуванням оточуючих;
• низький фізіологічний опір стресу;
• проблеми і страхи у відносинах із учителями.

 

Тест складається з 58 питань, що можуть зачитуватися школярами, а можуть і пропонуватися в письмовому виді. На кожне питання потрібно однозначно відповісти "Так" чи "Ні".

Дані про рівень тривожності за методикою шкільної тривожності Філліпса до навчання в школі учнів четвертого класу наведенні в таблиці 3.1.

 

 

Рівень тривожності	Кількість учнів	Відсоткове відношення
Високий Середній Низькій Всього	1 1 8 10	10% 10% 80% 100%

 

(Таб. 3.1.)

 

В результаті дослідження виявлено, що з 10 учнів 4  класу 1 учень (10 % від загальної кількості) має високий рівень тривожності; 1 учень (10 % від загальної кількості) середній рівень тривожності; 8 учнів (80 % від загальної кількості) мають низький рівень тривожності.

В порівнянні з психологічним дослідженнями цих учнів при вступі до першого класу, яке проводив психолог інтернатного закладу, встановлено, що у основної більшості учнів 4 класу рівень тривожності знизився. Рекомендовано проводити індивідуальні заняття з учнями, які мають високий рівень тривожності по особистісному розвитку дитини, мовленнєвим дефектам, психологічним особливостям дитини.

На рівень адаптації  до умов інтернатного закладу, без сумніву, впливають індивідуальні особливості  дитини. Тому для вивчення особистісної сфери була використана проективна методика «Неіснуюча тварина», а для виявлення проявів дезадаптації – була проведена діагностика вад особистісного розвитку (ДВОР). Якісний наліз отриманих даних дозволяє розробити рекомендації щодо організації індивідуальної психолого-педагогічної  роботи з учнями та з класом.

 

 

Результати тесту «Неіснуюча тварина» (таб.3.2.).

 

Код учня

Пасивність, нерішучість

Планомірність активність

Егоцентризм

Зацікавленість інформацією

Мовна активність

Вербальна агресія

Страхи

Демонстративність

Агресія

Чуттєвість

Легковажність

Прагнення впливу на людей

Самооцінка

Відношення до своїх  дій і вчинків

Позитивне ставлення  до себе

Незадоволення

Тривога

Захист від осіб

1.

+

+

+

+

+

+

+

+

2.

+

+

+

+

+

+

+

+

3.

+

+

+

+

+

+

+

+

+

4.

+

+

+

+

+

+

+

+

5.

+

+

+

+

+

+

+

6.

+

+

+

+

+

+

+

+

7.

+

+

+

+

+

+

+

8.

+

+

+

+

+

+

+

+

9.

+

+

+

+

+

10

+

+

+

+

+

+

+

(Таб. 3.2.)

 

 

 

 На підставі аналізу малюнків можна зробити наступний висновок: не всі учні 4 – А класу мають сформовану емоційно – вольову сферу, в цілому клас працездатний, має зацікавленість до навчальної діяльності, в більшості дітей скорегована мовленнєва діяльність. Основна кількість дітей адаптувалася до навчання в умовах інтернатного закладу. Рекомендовано працювати над створенням класного колективу, проводити корекційно-розвивальні та виховні заняття, стимулюючи у дітей віру у власні сили, враховувати мотиви вчинків дітей, залучати їх до активної діяльності, пов’язаної з виявом ініціативи, продовжувати роботу над поширенням їх пізнавальної та творчої діяльності, зацікавленості в роботі гуртків.

 Діагностика вад особистісного розвитку (ДВОР). Ця методика дає інформативний матеріал про характерологічні особливості дитини – визначення вад, їх сутність, характеристики їх поведінкових проявів, дозволяє проаналізувати статистичні дані, а також порівняти особливості розвитку дітей певної категорії. На основі отриманих даних розробляється індивідуальні корекційно-розвивальні програми .

Результати дослідження  за методикою ДВОР(таб. 3.3.)

 

Вади особистісного  розвитку	Усього	%	Хлопчики	%	Дівчатка	%
Тривожність	2	20	1	10	1	10
Імпульсивність	3	30	2	20	1	10
Агресивність	2	20	2	20	-	-
Схильність до нечесної поведінки	2	20	1	10	1	10
Асоціальність	1	10	1	10	-	-
Замкнутість	2	20	1	10	1	10
Невпевненість у собі	3	30	1	10	2	20
Екстернальність	1	10	1	10	-	-