Порівняльна характеристика «образу Я» у дівчат підліткового віку, що виховуються у повній та не повній сім’ї

1. Розпад сім'ї внаслідок розлучення подружжя (тільки за 1997-1999 рр.. більше одного мільйона українських дітей і підлітків залишилися без одного з батьків);

2. Позашлюбна народжуваність (у 1997 р. в Україні народилося в незареєстрованому шлюбі 25,33% від загального числа народжених, в 1998 р. - 26,95%, в 1999 р. - 27,93% [19];

3. Непропорційний ріст смертності чоловіків у працездатному віці від неприродних причин (рівень смертності серед економічно активного населення чоловічої статі приблизно такий, як в 1897 р.: лише близько 56% чоловіків працездатного віку доживають до 60 років) [8].

Слід зазначити, що зміна зазначених вище показників (висока розлучуваність, зростання позашлюбної народжуваності та не зареєстрованих шлюбних союзів) свідчить не тільки про зміни функції шлюбу і шлюбної моралі в сучасному суспільстві. За ними стоять також і суттєві зміни в соціально-демографічній сфері життєдіяльності людини. Так, зниження смертності дало можливості для зниження народжуваності. З іншого боку обмеження народжуваності дало людині можливість вільніше розпоряджатися своїм життям.

Такі зовнішні статистичні показники. З них видно, що за останній час в суспільстві відбулися значні зміни в уявленні про сім'ю, що сильно вплинуло на такі показники як збільшення кількості розлучень, неповних сімей та зниженням народжуваності. Далі, ми розглянемо яка ситуація в неповних сім'ях зсередини, як цей феномен впливає на розвиток дитини.

За визначенням Н.Соловйова [26] «сім'я - мала соціальна група, найважливіша форма, організації особистого побуту, заснована на подружньому союзі і родинних зв'язках, тобто на відносинах між чоловіком і дружиною, батьками і дітьми тощо, які живуть разом і ведуть спільне господарство ». Неповна сім'я - нуклеарна сім'я [2], в якій відсутній один з подружжя і в якій діти перебувають на утриманні та вихованні одного з батьків. Неповні сім'ї виникають в силу різних причин: народження дитини поза шлюбом, смерті одного з батьків, розірвання шлюбу або роздільного проживання батьків. Відповідно виділяються основні типи неповної сім'ї: позашлюбна, осиротіла, розлучена. Взагалі сім'я має велике значення не тільки в житті індивіда, але й суспільства («сім'я - осередок суспільства») і виконує ряд функцій:

• виховну (батьківство та материнство, контакти з дітьми та їх виховання);

• господарсько-побутову (задоволення матеріальних потреб сім'ї та сприяння збереженню здоров'я);

• емоційну (симпатія, повага, визнання, емоційна підтримка, психологічний захист);

• духовного (культурного) спілкування (спільне проведення дозвілля, взаємне духовне збагачення);

сексуально-еротичну.

Очевидно, що в монобатьківській (сім'я з одним батьком) сім'ї перераховані функції не можуть реалізовуватися в повному обсязі. Іншими словами, існує ряд проблем, що стосуються неповних сімей, до яких відносяться соціально - економічні, медичні та психолого-педагогічні.

Серед проблем неповних сімей в більшості випадків особливо гостро стоїть проблема економічного характеру (матеріальні труднощі). Жінка-мати, яка виховує дитину без батька, найчастіше сама повинна нести відповідальність за добробут своєї сім'ї. Це пов'язано з тим, що розмір соціальних виплат, здійснюваний державою (пенсії та ін.) залишається низьким. З іншого боку, розмір аліментів і регулярність їх отримання також залишається невисокою. Як результат цього - жінка за відсутності допомоги з боку, змушена орієнтуватися на забезпечення матеріального благополуччя сім'ї. Це вимагає від неї присвячувати досить багато часу роботі і набагато менше дітям. Через таку надмірну зайнятість і трудової перевантаженості матері, діти зростають самі по собі. Згідно зі статистикою, в 1995 р. в США в злиднях жили 10 відсотків дітей в сім'ях з обома батьками, а в сім'ях, очолюваних матерями, - 50 відсотків »[27]. Аналогічна картина і в Україні: в середньому по регіонах серед неповних сімей частка "бідних становить 60,9%, а частка «залежних від соц. виплат» - 18,9% від їх числа [11].

За даними педіатрів діти з неповних сімей значно частіше, ніж діти з повних, схильні до гострих і хронічних захворювань, що протікають в більш важкій формі [1]. Це пов'язано не стільки з впливом стресу після розлучення, а з низькою медичною активністю матері. Опинившись одна, мати змушена піклуватися про матеріальну сторону благополуччя сім'ї на шкоду традиційно материнським обов'язків виховання і зміцнення здоров'я дітей. Медики також відзначають значимі відмінності в способі життя неповної сім'ї в порівнянні з повною. Так в неповних сім'ях статистично значиміша частота наявності в неповній сім'ї шкідливих звичок (куріння, вживання алкоголю), соціально-побутова і житлова невлаштованість, недотримання гігієнічних норм життя, не звертання до лікарів у разі хвороби дітей, самолікування і т.п. [2]. Результати довгострокового дослідження, що проводилося в Лейпцігському університеті, показали, що чоловіки, які виросли без батька, більшою мірою схильні до депресивних розладів, почуттям недовіри до навколишнього світу і людей, підвищеною втомою. Жінки ж страждали від нервового виснаження, слабкості і від серцево-судинних захворювань.

Дані восьмирічного дослідження Стокгольмського центру з питань епідеміології, в якому взяли участь 65 000 дітей з неповних сімей, показали, що такі діти мають менше шансів прожити довге життя. Наприклад, число самогубств, смертей в результаті передозувань алкоголю чи наркотиків, а також ймовірність загинути в результаті актів насильства в 4-5 разів вище саме серед тих, хто виріс в неповній сім'ї. Діти з неповних сімей частіше схильні до стресу і гірше своїх однолітків можуть контролювати свої дії. Про меншу захищеність дітей з неповних сімей говорить і такий факт. З 52000 випадків сексуальної наруги над дітьми в США 72% сталися з дітьми, що живуть без когось із рідних батьків або взагалі без рідних батьків [24]. Розглянемо більш докладне негативний вплив неповних сімей на психічне здоров'я.

Численні дані, отримані дослідниками за останні півстоліття, свідчать про те, що виховання дитини в неповній сім'ї здійснює негативний вплив на становлення її особистості. Почнемо з опису наслідків розлучення. Серед них можна виділити гнів на батьків, побоювання і фобії, підвищену тривожність, порушення ідентифікації (звичний світ похитнувся, а знайомі орієнтири зникли), самотність, загострення або виникнення психосоматичних порушень, погіршення успішності. Причому у половини з обстежених дітей при повторному дослідженні через рік закріпилися моделі неблагополучної і суперечливої поведінки, в якій важливу частину становили низька самооцінка, депресія і порушені відносини з однолітками [5]. Дослідження також показали, що більш ніж у третини молодих людей і жінок 19-29-річного віку протягом 10 років після розлучення батьків «немає або майже немає ніяких прагнень. Вони пливуть за течією, не ставлячи перед собою жодних життєвих цінностей і відчуваючи безпорадність [28]. Як показали дані, отримані в різний час вітчизняними та західними фахівцями у дітей (надалі у дорослих), що виросли в неповних сім'ях, частіше ніж у дітей з повних сімей виникають нервові та психічні розлади [6, 9, 15, 17, 22, 23, 25]. Наприклад:

1. 60% дітей з реактивними станами і неврозами - з неповних сімей.

2. Значне число неповних сімей виявлено в дитинстві у дорослих з невротичним розвитком істеричного кола на тлі попередніх депресивних реакцій.

3. У хлопчиків-дошкільнят у неповних сім'ях достовірно частіше зустрічаються примхливість і істеричність в поведінці, безпричинне впертість і негативізм, онанізм, нервовий тік, а у дівчаток в неповних сім'ях достовірно частішим буде заїкання.

4. У шкільному віці нервовість в цілому переважає в неповних сім'ях.

5. У підлітків з неповних сімей часто зустрічаються патохарактерологічні та поведінкові порушення.

6. При неврозах у дітей, розлучення у батьків відбувається вірогідно частіше (р менше 0,001), коли воно зустрічається в прабатьківській родині і один з подружжя жив в дитинстві в неповній сім'ї.

7. Найбільше неповних сімей у дітей з істеричним неврозом.

8. У підлітків з неповних сімей менше сила «Я», велика емоційна нестабільність і особистісна незрілість, підвищена емоційна чутливість, вони більш пасивні, боязкі, полохливі, нерішучі (статистично значущі відмінності по ряду факторів характерологічного опитувальника Дж. Кеттелла).

9. Неповноцінне виховання дітей призводить до формування дефектного типу особистості: реакції емансипації (прагнення до ранньої самостійності, що виявляється в дрібному хуліганстві, побитті молодших), реакція групування з однолітками (прагнення до референтної групи асоціальних підлітків, дрібний кримінал [3]), реакції, пов'язані з проявом сексуального почуття (формування сексуальних перверзій) [4].

У дітей з неповних сімей часто виникає цілий набір труднощів психологічного характеру. На думку  І. Кона діти, які виросли без батька, мають знижений рівень домагань, у них вищий рівень тривожності, частіше зустрічаються невротичні симптоми. Часто дитина починає бунтувати проти крайньої залежності від матері, або виростає пасивною, млявою, фізично слабкою [13].

Діти з неповних сімей мають менш благополучну картину емоційно-особистісної сфери у порівнянні з їх однолітками з повних сімей.

У літературі часто зустрічається думка про феномен масової соціальної самотності дітей з неповних сімей і їх невисоку здатність будувати конструктивну міжособистісну взаємодію. І. Дементьєва опитавши старшокласників з повних і неповних сімей з'ясувала, що діти розлучення значно частіше користуються порадами своїх друзів і подруг. Такі неповнолітні «порадники», дають недостатньо соціально зрілі поради, що впливає на характер прийнятих дітьми життєвих рішень. І лише 30% дітей з неповних сімей відкидає всі можливі варіанти порадників і приймає важливі для себе рішення самостійно [8].

Іншим можливим поясненням відсутності впевненості та стійкості в соціальному включенні може бути думка Й. Лангмейер за його словами, мати надає дитині можливість відчути інтимність людської любові, а батько торує дитині шлях і формує ставлення до людського суспільства - «мати нас приводить до людини, а батько до людей ». У неповній же родині дитина, навчившись від матері прийняття, за відсутності батька не навчається віддавати. Але ж і те, і інше необхідно для гармонійного розвитку особистості [16].У дітей з неповних сімей спостерігається також і деформація ідентифікації з батьками. Так, близько 40% дітей з неповних сімей категорично не бажають бути схожими на когось із батьків, у той час як діти з повних сімей - менше 30%. На думку автора, дані показники відображають проблеми виховання, що мають місце в сім'ях з одним батьком. Серед них - занижений авторитет як спільно проживаючого з дитиною одного з батьків, так і відсутнього в сім'ї. Все це підвищує ступінь ризику при взаємодії дітей з неповних сімей з соціальним оточенням, деформує розвиток особистості дитини [8]. Дослідження також виявило високий рівень тривожності, властивий дітям розлучення. У підлітків спостерігається тривога через фінансові труднощі сім'ї (в неповній - 39%, в повній - 22%), неспокій за здоров'я рідних (46% і 35%). Розлучення в сім'ї значно підвищує частоту конфліктів дитини з батьками, що впливає на формування високої тривожності, пов'язаної з необхідністю будувати відносини з кожним з батьків окремо, не вступати в конфлікт лояльності (тобто не демонструвати своїх уподобань до того чи іншого з батьків).

Порівняння повних і неповних сімей у дітей-підлітків свідчить, що школярі з неповних сімей частіше характеризуються низькою успішністю, орієнтовані на самостійну трудову діяльність і навчання в Сузах, ніж на вступ до ВНЗ [12].

Вивчення дітей з неповних сімей також свідчать, що такі діти відчувають труднощі в проходженні статеворольової моделі поведінки, відповідній статі. У хлопчиків, які втратили батька до п'яти років, це проявляється в більшій психологічної залежності від оточуючих, зниженому рівні самоконтролю, імпульсивності, невисокій перевазі чоловічих видів діяльності. У дівчаток спостерігаються складності в сфері гетеросексуальних відносин (у подальшому вони можуть зазнавати труднощів у встановленні взаємин з чоловіками). З іншого боку, у дівчаток, яких виховує одна мати, може створитися викривлене уявлення про чоловіків. Як пише З.Матейчік, якщо у дівчинки виховувалося уявлення про них на прикладі аварії ідеалу матері, її розчарування, її неприязного ставлення до колишнього чоловіка, то у дочки може виникнути загальне деформований уявлення про інтимні стосунки. Але навіть і без такого виховання існує небезпека, що дівчинка через відсутність власного батька створить свій ідеал чоловіка, найчастіше мало реалістичний, більше схожий на образи героїв художніх творів, кінофільмів або телепередач [18].

Спостерігається також і ряд відмінностей у ставленні до дітей в неповних сім'ях. Так, для хлопчиків в неповних сім'ях часто існує більше число обмежень і заборон, ніж для дівчаток. На думку А.Захарова, в сім'ях хлопчиків велику строгість матерів можна інтерпретувати як реакцію на неприйняття в хлопчиків небажаних рис характеру колишнього партнера. З боку матерів погрози, осуду та фізичні покарання частіше застосовуються до хлопчиків з неповних сімей в порівнянні з повними. Тут сини нерідко стають «козлами відпущення» для зменшення в матері нервової напруги і почуття емоційної незадоволеності (за даними психіатрів в неповних сім'ях індекс невротизації вище у матерів хлопчиків) [6]. У сім'ях дівчаток все навпаки - кількість загроз, осуду та фізичних покарань в неповних сім'ях в порівнянні з повними значно менше [9].

Узагальнюючи сказане вище, можна стверджувати, що ситуація неповної сім'ї часто робить негативний вплив на розвиток дитини. Причому цей вплив багатогранний. У соціально-економічному плані такі діти менш економічно захищені і частіше надані самі собі через надмірну зайнятість і трудові перевантаження матері. У медичному плані такі діти більш схильні до різних захворювань, що протікають у важкій формі і частіше страждають різними соматичними захворюваннями в дорослому віці. При розгляді психолого-педагогічних аспектів цього впливу можна зробити висновок, що у дітей з неповних сімей частіше виникають нервові та психічні розлади, порушення поведінки, формується дефектний тип особистості і спостерігається безліч труднощів психологічного характеру (від невпевненості та тривожності до порушення статеворольової самоідентифікації і зниження самооцінки ). 
Неповна сім'я - це не діагноз. Не кожна дитина, що виросла в такій сім'ї, відчуває на собі описані вище негативні наслідки такої сімейної ситуації. Як і було сказано вище, якщо у дитини є заміщуючи батька дорослі (дід, дядько та ін), які адекватно і регулярно присутні в її житті і хоча б частково виконують функції відсутнього батька, то негативний вплив можна зменшити.