Особливості роботи психолога з молоддю

Експериментальна база: експериментальною  роботою було охоплено учнів 9-х, 10-х  та 11-х класів загальноосвітнього навчального  закладу №2 Жовтневого району м. Запоріжжя.

Наукова новизна  дослідження: уточнені змістовно-функціональні характеристики психологічних механізмів процесу професійного самовизначення старшокласників; вперше в науковий апарат дослідження введено і обгрунтовано поняття “рефлексивна ситуація”, розроблено концептуальну модель функціонування рефлексивних компонентів в структурі професійного самовизначення учнівської молоді; набули подальшого розвитку уявлення про психологічні умови та засоби розвитку здатності старшокласників до регуляції професійного самовизначення, а також запропонований комплексний підхід до проблеми професійного самовизначення.

Теоретичне значення роботи полягає у поглибленні наукових уявлень про психологічні механізми самосвідомості юнацтва у ході професійного самовизначення; науковому та експериментальному обґрунтуванні особистісно-діяльнісного підходу у дослідженні проблеми, що вивчається; розробці концептуальної моделі функціонування рефлексивних компонентів в структурі професійного самовизначення старшокласників; науковому обґрунтуванні комплексу психологічних параметрів і критеріїв вивчення та розвитку компонентів професійного самовизначення.

Практичне значення роботи полягає у розробці комплексної методики психодіагностики психологічних компонентів професійного самовизначення старшокласників, розробці рекомендацій щодо психолого-педагогічної допомоги школярам та особам, що мають намір працевлаштуватись, у професійному самовизначенні. Ці розробки можуть бути використані вчителями, практичними психологами для оптимізації професійного самовизначення учнів старшого шкільного віку. Легкі в застосуванні та проведенні, наші розробки зможуть допомогти батькам визначити нахили і особистісні якості їхньої дитини.

Вірогідність та надійність результатів дослідження забезпечується методологічною та теоретичною обґрунтованістю  вихідних положень, використанням валідних та надійних взаємодоповнюючих методів, що відповідають меті та завданням  дослідження, репрезентативністю вибірки  досліджуваних, порівняльним аналізом даних інших досліджень, кількісним та якісним аналізом отриманих результатів,використанням  методів математичної статистики.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНИЙ  АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ ПРОФЕСІЙНОГО САМОВИЗНАЧЕННЯ У ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ

1.1 Система сучасної  професійної орієнтації

Питання професійної орієнтації й професійного вибору хвилювали  людство з незапам'ятних часів. Ще в 1575р. в Іспанії вийшла книга  лікаря Хуана Уарте "Дослідження  здатностей до наук", що принесла авторові всеєвропейську славу. Це була перша  в історії психології робота, що ставить як спеціальне завдання вивчення індивідуальних відмінностей у здатностях з метою професійного вибору. Уарте  мріяв про організації професійного вибору в державному масштабі: "Для  того, щоб ніхто не помилявся у  виборі тієї професії, що найбільше  підходить до його природному даруванню, державі варто було б виділити вповноважених людей великого розуму й знання, які відкрили б у кожного  його дарування ще в ніжному віці; вони тоді змусили б його обов'язково вивчати ту область знання, що йому підходить..." [24;112].

На рубежі XX сторіччя індустріальний прогрес, звернувши інтереси психології до виробничої діяльності, обумовив зародження професійної орієнтації. Тут піонером виступив Парсон, автор книги "Вибір  професії", що організував у Бостоні (США) спеціальне бюро, у завдання якого  входило:

а) допомогти особистості  за допомогою психологічних тестів одержати інформацію про свої психічні властивості й здатності;

б) ознайомитися з вимогами, які пред'являються до психофізичної  організації людини різними професіями, а потім

в) зіставивши ці дві групи  відомостей, дати раціональну рекомендацію.

У цілому, конкретний стан суспільного  поділу праці визначає взаємозв'язок людини й діяльності. У кожен даний  момент тип цього взаємозв'язку залежить від існуючого набору видів праці.

Якщо розглядати даний  процес історично, то видно, що з розвитком  суспільного поділу праці кількість  професій безупинно збільшувалася. Перетерплювали зміни і якісна сторона  професій - залежно від складності технології, форм організації праці  й умов підготовки працівника.

Наприклад, в епоху патріархального  рабства в Греції було біля десятка  професій: муляри, теслі, гончарі, лимарі, майстри по обробці металів й  ін. Пізніше, в V-І вв. до н.е., у Греції налічувалося близько 50 професій. В XІVст. у Франкфурті-на-Майні існувало близько 200. Словник професій, опублікований  у США в 1965р., уже містив опис майже 22 тисяч видів робіт, або понад 35 тисяч найменувань професій і  спеціальностей. На цей час, за підрахунками фахівців, у світі налічується 50 тисяч професій.

Кількісне збільшення видів  праці і їхня якісна зміна є  наслідком безперервного, що розвивається швидкими темпами ускладнення виробництва, його інтеграції.

По деяких підрахунках, більше 50% існуючих у наші дні професій і  спеціальностей були невідомі ще 30 років  тому. Варто помітити, що поява нових  професій зв'язано не тільки з механізацією й автоматизацією й іншими напрямками науково-технічного прогресу, але й  з появою нових галузей виробництва.

Оскільки процес утворення  нових галузей і розвитку науково-технічного прогресу нескінченний, остільки безмежний  й процес утворення нових професій. Виникнення зовсім нових професій є  однією із провідних форм розвитку професіоналізації, значно впливаючи  й на розвиток уже існуючих професій, спеціальностей і трудових функцій [63;12].

Таким чином, з'єднання людини й професії є динамічним процесом, що залежить від різних виробничих і соціальних умов.

Професійна орієнтація в  наші дні стає важливим фактором, що сприяє ефективному використанню трудових ресурсів. Крім того, вона покликана  виконувати роль важливого засобу відтворення  кваліфікованих працівників для  народного господарства. Професійна орієнтація також необхідна з  соціально-економічної точки зору, тому що виступає засобом раціонального, дбайливого використання трудових ресурсів, тобто такого їхнього використання, що винаходить максимальний ефект і  вимагає мінімальних витрат на підготовку й подальше професійне вдосконалювання.

Основою ефективного і  якісного забезпечення організацій  і підприємств кадрами необхідних професій і кваліфікації є профорієнтаційна робота серед учнів середніх загальноосвітніх шкіл, що вчаться, які в сучасних умовах відтворення робочої сили є основним джерелом поповнення трудових ресурсів у всіх сферах виробництва.

В умовах багатогалузевого народного господарства випускникові школи не просто уявити собі потреба  виробництва в кадрах тих або  інших професій, реальні можливості працевлаштування або продовження  навчання, специфіку різних професій, правильно оцінити свої здатності. У цей час існує більше 40 тис. професій: вузи готовлять фахівців з 340 професій, технікуми - по 450. Щорічно  народжується більше 500 нових професій, причому природне відмирання старих професій відбувається повільніше, ніж  виникають нові. У той же час  результати численних досліджень свідчать про те, що продуктивність праці  працівників, які по своїх якостях  відповідають вимогам професії, у  середньому на 20-40% вище, ніж у тих, хто таким вимогам не відповідає, а близько 40% працівників, що міняють  місце роботи - це ті, хто обрав  роботу не по здібностях. Тому організація  професійної орієнтації молоді виступає важливою умовою підвищення ефективності діяльності організацій і підприємств.

Під професійною орієнтацією  розуміється науково обґрунтована система форм, методів і засобів  впливу на що навчаються й працевлаштовуються осіби, що сприяє своєчасному залученню  їх у суспільне виробництво, раціональному  розміщенню, ефективному використанню й закріпленню за місцем роботи на основі об'єктивної оцінки й обліку схильностей, здатностей й інших  індивідуальних якостей людини .

Організація професійної  орієнтації, складається з декількох  взаємозалежних етапів: професійної  інформації, професійної консультації, професійного відбору й професійної  адаптації. Професійна інформація (більше ширше - профпросвіта) покликана забезпечити  постійне й планомірне професійне інформування учнів загальноосвітніх шкіл, що вчаться, їхніх викладачів і батьків, організацію  професійної пропаганди провідних  і масових професій, установлення й зміцнення постійних контактів  між колективами організацій, підприємств, професійно-технічних училищ і загальноосвітніх шкіл.

Інформація, важлива для  оптимального вибору професії, містить  у собі відомості:

- про світ професій  і вимоги, які вони пред'являють  до людини;

- про потребі суспільства  в кадрах;

- про особисті якості  людини, істотні для самовизначення;

- про систему навчальних  закладів (шляхах одержання професії).

Ці чотири групи відомостей тісно зв'язані між собою - з  ними знайомляться школярі в процесі  професійної освіти. Розібратися  у своїх особистих особливостях і співвіднести їх зі світом праці  покликана допомогти професійна консультація. Завданнями професійної  консультації є надання допомоги молоді в оцінці своїх здібностей до різних видів трудової діяльності в сфері суспільного виробництва, видача конкретних рекомендацій про  вибір професії й можливих шляхів оволодіння нею (навчання у вузах; технікумах, профтехучилищах, підготовка в міжшкільных  учбово-виробничих комбінатах або безпосередньо  на виробництві й т.п.). Професійну консультацію проводять кваліфіковані  консультанти-психологи, що складаються  з штату різних підрозділів по профорієнтації молоді. Консультація проводиться на основі медичних висновків, характеристик, результатів спеціальних  психофізіологічних і психологічних  досліджень.

Виділення в рамках профорієнтації таких її частин, як професійна інформація, професійна пропаганда й профконсультация, має не тільки теоретичний зміст. Розуміння структури й змісту профорієнтаційної роботи дозволяє знайти більш конкретні форми, бачити етапи цієї роботи, зробити її більше ефективної й цілеспрямованої. Зрозуміло, на ділі всі ці форми певним чином  зливаються, представляються в єдності. Більше того, від уміння сполучати, з'єднувати всі форми профорієнтації істотно залежить її успішність.

Головним завданням професійного вибору є науково обґрунтоване визначення професійної придатності кожного  підлітка до конкретного виду трудової діяльності з урахуванням його здібностей і потреб виробництва. Завершується робота з організації професійної  орієнтації розробкою й здійсненням  комплексу заходів щодо виробничої й соціальної адаптації працівників  у трудових колективах. Для підвищення ролі профорієнтації в рішенні актуальних завдань соціальної й кадрової політики передбачений розвиток мережі територіальних і галузевих служб профорієнтації, у тому числі в складі центрів  зайнятості населення; створення таких  підрозділів на основі кооперації підприємств  й установ; організація профконсультаційних  кооперативів, проведення дій по підвищенню ролі кадрових служб і підрозділів  соціального розвитку в зазначеній області. Це завдання широкого використання сучасних методів професійної орієнтації при перерозподілі й перенавчанні працівників, що звільняють, підготовці й підвищенні кваліфікації кадрів, працевлаштуванні молоді, інвалідів  і пенсіонерів, що бажають працювати, інших груп населення [21;132].

Для рішення цих завдань  необхідно відробити взаємодію  різних органів і підрозділів, налагодити механізм керування профорієнтаціною роботою. Складовими діючого сьогодні механізму керування професійною орієнтацією є:

- кабінети й лабораторії  профорієнтації загальноосвітніх  шкіл і профтехучилищ;

- галузеві кабінети профорієнтації  й лабораторії профвибору підприємств  й організацій, діяльність яких  направляється галузевими радами  професійної орієнтації молоді;

- територіальні міжвідомчі  центри профорієнтації й центри  зайнятості населення.

На територіях, що обслуговуються центрами професійної орієнтації(ЦПО), їх районними й міськими профконсультаціними  пунктами, центри зайнятості надають  послуги профорієнтаційного характеру  в основному дорослому населенню  під методичним керівництвом відповідного ЦПО.

Керування профорієнтаційною  роботою здійснюється координаційними  радами по професійній орієнтації, міжвідомчими комісіями, а також  радами по народному утворенню при  місцевих органах влади;

загальнодержавними органами в особі відділів і комітетів  з праці й соціальним питанням, які щорічно розробляють разом  з іншими організаціями координаційні  плани роботи із професійної орієнтації в регіоні, здійснюють контроль за діяльністю профорієнтаційних підрозділів  незалежно від їхньої відомчої підпорядкованості, поширюють передовий досвід роботи в цій області. Крім того, ці органи розробляють балансові розрахунки додаткової потреби регіону в  кадрах і забезпечують доступність  такої інформації для учнів, педагогічних колективів, батьків, інших категорій  громадян, готовлять рекомендації із профілів трудового навчання шкіл. Керування системою профорієнтаційної  роботи прийнято розглядати в трьох  аспектах.

Соціально - економічний  аспект припускає процес засвоєння  певної системи знань, норм, навичок  й умінь, що дозволяють здійснювати  соціально - професійну діяльність, що відбивається на поліпшенні якісного складу робочої сили й підвищенні задоволеності молоді працею.

Психолого - педагогічний аспект передбачає виявлення й формування інтересів, схильностей і здатностей учнів, а також допомогти їм у  виборі професії, найбільш відповідним  індивідуально-психологічним особливостям особистості.

Медико - біологічний аспект припускає реалізацію вимог до здоров'я  й окремих фізіологічних якостей  людини, необхідний для виконання  певної професійної діяльності. При цьому успішність у проведенні профорієнтаційної роботи на будь-якому рівні залежить від того, наскільки комплексно й системно здійснений підхід до керування даними процесами.

До основних методів керування  профорієнтацією відносяться:

1.Програмно-цільовий метод  (визначення головної мети профорієнтації, розробка програми її досягнення, створення механізму керування  з реалізації програми);

2.Метод прогнозування  (облік сучасних і перспективних  вимог до різних працівників,  тенденції науково-технічного прогресу, а також прогноз кадрової політики  на перспективу, а також у  цілому;

3.Метод моделювання (побудова  моделей керування профорієнтацією  на підприємстві, воб'єднанні, галузі, регіоні);

4.Організаційно-розпорядницький  (підготовка відповідних документів-наказів,  розпоряджень, положень, стандартів, що  регламентують порядок функціонування  системи профорієнтаційної роботи, контроль за їхнім виконанням).

Професійна орієнтація на виробництві може досягти ефективних результатів, якщо вона буде утворена в єдину, стійку й динамічну систему. У значній мірі цьому сприяє визначення етапів, аспектів, функцій, методів, а  також основних цілей і напрямків  керування нею [24;72].