Проблеми обдарованих дітей у школі

 

1.3.ПРОБЛЕМИ ОБДАРОВАНИХ  ДІТЕЙ У ШКОЛІ

    Обдарована дитина  – це дитина, яка виділяється  з – поміж своїх ровесників (однолітків) яскравими успіхами  в досягненні результатів на  якісно високому рівні, що перевищує  певний умовний “середній” рівень[13;c.9]. Таким неординарним дітям інколи  доводиться дуже важко. Часто  у них проявляються виняткові  здібності до вивчення якогось  предмета, тоді як інші даються  важко. 

     Через нерівномірність  розвитку в частини дітей з  дуже високими інтелектуальними  та художньо – естетичними  можливостями часто виникають  проблеми спілкування, відсутні  достатньою мірою сформовані  й ефективні навички соціальної  поведінки.  Це може виявлятися  у зайвій конфліктності або  своєрідній відчуженості обдарованої  дитини від однолітків і призводить  до того, що обдарована дитина  починає шукати інших для спілкування,  серед молодших чи, навпаки, значно  старших дітей.

      У багатьох  обдарованих дітей помітні проблеми, пов’язані з їхнім фізичним  розвитком. Деякі з них явно  уникають усього, що вимагає фізичних  зусиль, для них явно обтяжливі  уроки фізкультури. Особливою,  дуже складною, з погляду допомоги  цим дітям, є проблема вольових  навичок, або ширше – саморегуляції.  Для надзвичайно обдарованих  дітей ситуація розвитку складається  так, що вони займаються тільки  тим, що досить цікаво й легко  для них.

     Будь – якої  іншої діяльності, що не входить  до сфери їхніх схильностей,  багато обдарованих дітей уникає, користуючись поблажливим ставленням  дорослих. Врешті – решт, виникає  специфічна ситуація, коли надзвичайно  обдаровані діти, будучи певною  мірою трудоголіками, тобто виявляючи  очевидну схильність до улюбленої  праці, все – таки не вміють  працювати, коли це вимагає  від них вираження вольових  зусиль. Набагато більше це стосується  дітей з підвищеними пізнавальними  здібностями. 

     Іншою серйозною  проблемою значної частини обдарованих  дітей є відсутність у них  потреби,  а іноді й здібностей  до творчої діяльності. Як це  не парадоксально, значна частина  надзвичайно обдарованих дітей,  виявляючи яскраві інтелектуальні  й навчальні здібності, виявляються  у крайній скруті, коли їм пропонують  діяльність, що вимагає нестандартного  підходу, виходу за межі усталеного  досвіду – тобто творча діяльність.

     З раннього  дитинства вони одержують схвалення  оточуючих за вражаючий усіх  обсяг, глибину і міцність засвоєння  знань, що й стає згодом провідною  мотивацією їхньої розумової  діяльності. 

     Ще одна проблема  – труднощі професійної орієнтації. Нерідко буває, що навіть до  закінчення підліткового віку  обдаровані молоді люди утруднюються  з вибором свого покликання, і  їхні широкі розумові можливості  тільки ускладнюють цю проблему.

     Складають проблему  також взаємини обдарованої дитини  з однолітками і дорослими.  Однолітки ставляться до обдарованих  дітей по – різному. Це стосується  дітей – лідерів. Виняткова  обдарованість дуже часто супроводжується  незвичайною поведінкою, що викликає  в однокласників здивування чи  глузування.

     Саме тому  розуміння особливостей обдарованої  дитини, яка виявляє 

надзвичайні творчі можливості, є необхідною умовою успішної роботи

вчителя з обдарованими дітьми.

     Найбільшою  педагога помилкою є, мабуть, те, що вони не вивчають індивідуальні  особливості учнів, не акцентують  уваги на причинах успіху чи  невдач кожної дитини.

     Отже, актуальною  проблемою загальноосвітньої школи  є створення умов, за яких кожен  учень міг би навчатися самостійно  здобувати необхідну інформацію, використовуючи її для особистого  розвитку, самореалізації. Нині кожен  старшокласник уміє працювати,  шукаючи необхідну інформацію  у всесвітній мережі Інтернет. Проте дуже важливим є вміння  працювати з каталогами, енциклопедіями, словниками, довідниками. Тому необхідні  бібліотечні уроки, які давали  б можливість здобувати ці  навички. [7;с.2-5]. Вчитися має бути  не тільки цікаво, а й складно,  дитина повинна відчувати розумову  напругу, постійно тренувати м’язи  волі – тільки в таких умовах  розвиватимуться її здібності  і характер. Така нелегка робота  приноситиме врешті – решт, радість  дитині, стане їй звичною і  навіть необхідною. Радість подолання  труднощів, радість перемоги над  собою – це і є підготовка  обдарованої дитини до життя.

    Гузенко О.А.виділяє  такі основні проблеми обдарованих  дітей.В обдарованих дітей протягом  їхнього життя виникає досить  багато різноманітних проблем,  серед яких:

- Ворожість до школи.  Навчальна програма для них  нудна й нецікава, тому що не  відповідає їхньому розвитку. Отже, можливі порушення в поведінці,  за які до дітей застосовуються  «каральні» заходи.

- Ігрові інтереси. Обдаровані  діти люблять складні ігри  й байдужі до простих, котрими  захоплюються їхні однолітки.  Як наслідок, діти залишаються  в ізоляції.

- Занурення у філософські  проблеми. Замислюються над питаннями  життя і смерті, релігійних вірувань  і т. п

- Невідповідність між  фізичним, інтелектуальним і соціальним  розвитком. Часто обдаровані діти  віддають перевагу спілкуванню  зі старшими, і їм досить важко  стати лідерами.[1;c.25-26]

   Дослідник Філіпчук  Н.О. вивчаючи проблеми обдарованих  дітей виокремлюють  такі причини  їх вразливості:

1.прагнення до досконалості (перфекціонізм) - не заспокоюється,  доти доки, не досягнуть вищого  рівня; 

2.відчуття незадоволеності  - критичні до себе , своїх досягнень,  низька самооцінка;

3.нереалістичні цілі -  ставлять завищені цілі, а не  досягаючи їх, засмучуються та  переживають;

4.надчутливість - сприйнятливі  до сенсорних стимулів: слова  й невербальні сигнали сприймають  як неприйняття себе оточуючими. Часто таких дітей вважають  гіперактивними, тому що вони  постійно реагують на подразники  та стимули різного роду;

5.потреба в увазі дорослих - оскільки діти цікаві, вони часто  монополізують увагу дорослих, через  що можуть виникати тертя у  стосунках з іншими дітьми;

6.нетерпимість - більш обдаровані  діти часто виявляють нетерпимість  стосовно інших дітей, які стоять  нижче за них за інтелектуальним  розвитком.

    Отже, можна зробити  висновок, що в кожної обдарованої  дитини помітні проблеми пов’язані  з їхнім фізичним розвитком.  Для цього потрібно, щоб педагог  вивчав кожну дитину індивідуально,  приділяв більше часу. Така нелегка  робота педагога буде приносити  врешті – решт радість дитині, а також будуть розвиватися  їхні здібності і інтереси  до навчання.

 

ВИСНОВОК ДО 1 РОЗДІЛУ

    Дослідник Гузенко  О.А.вважає, що обдарована дитина  – це дитина, яка виділяється  з-поміж своїх ровесників яскравими  успіхами в досягненні результатів  на якісному високому рівні,  що перевищує певний умовний  середній рівень.     

    Проблемами обдарованих  дітей займались такі дослідники  як: Гузенко О.А., Філіпчук Н.О., Рупняк  Д.Т., Холодна М.А., Костюк Г.С.

    Обдаровані діти  характеризуються порівняно високим  розвитком мислення, швидким запам’ятовуванням  навчального матеріалу, розвинутими  навичками самоконтролю в навчальній  діяльності, високою працездатністю. Їм властива висока розумова  активність, підвищена схильність  до розумової діяльності, неординарність, свобода самовияву, багатство  уяви, сформованість різних видів  пам’яті, швидкість реакції, вміння  піддавати сумніву і науковому  осмисленню певні явища. Неодмінно  повинна бути з такими дітьми  робота психолога. Важливо залучати  їх до спеціальних видів діяльності  у гуртках, факультативах, до  участі  у конкурсах,  олімпіадах

      Серед   методів  навчання обдарованих  учнів мають переважати самостійна  робота, пошуковий і дослідницький  підходи до засвоєних знань,  умінь і навичок. Контроль за  їх навчанням повинен стимулювати  поглиблене вивчення, систематизацію, класифікацію навчального матеріалу,  перенесення знань у нові ситуації, розвиток творчих елементів у  їх навчанні. Домашні завдання  повинні мати творчий, диференційований  характер.                                                                                                                      

      Методами  виявлення обдарованості дітей  у роботі соціального педагога  є : спостереження, бесіди, опитувальні  листи, анкети,інтерв’ю, аналіз навчальної  та творчої продуктивної діяльності, тренінгові методи, арттерапія. Виявлена  обдарованість має бути розвинута  за різними напрямками, формами  та методами.

    Батьки повинні  задовольняти потреби своєї дитини, тому що ніхто не може замінити  батьків у вирішенні питань  виховання дитини, і це особливо  актуально, коли це стосується  обдарованої дитини. Не треба  очікувати від дитини того, чого  вона не в змозі виконати. Потрібно  використовувати найменшу можливість  для того, щоб висловити дитині  свою любов. 

   Перш за все,  батьки та дорослі повинні  допомогти обдарованій дитині  подолати ті проблеми і складнощі,  на які вона може наражатися  в світлі власної неординарності.

   

 

РОЗДІЛ 2.ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО  ПРОЦЕСУ ОБДАРОВАНИХ ДІТЕЙ

2.1.ФОРМИ І МЕТОДИ НАВЧАННЯ  ОБДАРОВАНИХ ДІТЕЙ

   Формами роботи  можуть бути групові та індивідуальні  заняття на уроках і в позаурочний  час, факультативи. Зміст навчальної  інформації має доповнюватись  науковими відомостями, які можуть  одержати в процесі виконання  додаткових завдань у той же  час, що й інші учні, але за  рахунок вищого темпу обробки  навчальної інформації.

  Серед методів навчання  обдарованих учнів мають переважати  самостійна робота, пошуковий і  дослідницький підходи до засвоєних  знань, умінь і навичок. Контроль  за їх навчанням повинен стимулювати  поглиблене вивчення, систематизацію, класифікацію навчального матеріалу,  перенесення знань у нові ситуації, розвиток творчих елементів у  їх навчанні. Домашні завдання  повинні мати творчий, диференційований  характер.[9;c.23-24]

   Індивідуальні форми  позакласної роботи передбачають  виконання різноманітних завдань,  участь в очних і заочних  олімпіадах, конкурсах на кращу  науково – дослідну роботу. Педагоги  повинні послідовно стежити за  розвитком інтересів і нахилів  учнів, допомагати їм в обранні  профілю позашкільних занять.

     У зарубіжній  школі найчастіше використовують  такі форми навчання обдарованих  дітей: прискорене навчання; збагачене  навчання; розподіл за потоками, сетами, бендами; створення спеціальних  класів і спеціальних шкіл  для обдарованих дітей (відокремлене  та спеціальне навчання).

    Прискорене навчання. Враховує здатність обдарованих  дітей швидко засвоювати навчальний  матеріал. Прискорене навчання може  відбуватися завдяки більш ранньому  початку навчання дитини у  школі, “перестрибуванню” через  класи, переходу до старшої  вікової групи, але 

тільки з деяких предметів, більш ранньому вивченню курсу, який пізніше вивчатиметься всім класом, тимчасовому переведенню обдарованих  учнів у спеціальну групу. Але  такий темп навчання нерідко породжує нові проблеми, оскільки інтелектуальна перевага дитини не завжди супроводжується  психологічною зрілістю. Часто виявляються  прогалини у знаннях дитини, які  стають помітними на пізніших стадіях  навчання.

    Збагачене навчання. Використовують у роботі з  класами, в яких навчаються  діти з різними здібностями.  Збагачена якісно програма має  бути гнучкою, передбачати розвиток  продуктивного мислення,

індивідуальний підхід при  її використання, створювати умови, за яких учень міг би навчатися з  притаманною йому швидкістю, самостійно вибирати навчальний матеріал, методи навчання.  Розподіл за потоками, сетами, бендами. Передбачає розподіл дітей  на однорідні групи.

    У таких групах  діти не відчувають дискомфорту,спричиненого  конкуренцією, темп навчання відповідає  їх здібностям, є більше можливостей  для надання допомоги тим, хто  її потребує. Але часом ці групи  знову стають неоднорідними, виникають  проблеми, зумовлені внутрішньою  диференціацією.

Серед негативних рис такого підходу – відбір до груп за соціальними  критеріями, зниження мотивації у  навчанні, послаблення змагальності в класі.[14;c.93]

   У британській школі  практикують розподіл учнів за  здібностями : бенди (три –  чотири групи по 120 – 140 учнів,  де відсутня внутрішня диференціація  навчання) і сети  (об’єднання  учнів, котрі виявили здібності  у вивченні одного предмета).

   Відповідно один  предмет учні вивчають в одній  групі, що працює з певною  швидкістю, інший предмет –  в іншій, яка працює з іншою  швидкістю).

    Створення спеціальних  класів і спеціальних шкіл  для обдарованих дітей, зумовлене  тим, що обдаровані діти краще  почуваються з рівними собі  за інтелектуальним розвитком.  Проте більшість зарубіжних вчених  вважають це недоцільним, оскільки  за такої форми навчання певною  мірою відбувається соціальна  дезінтеграція обдарованих особистостей: навчання ізольовано від ровесників  може мати негативні наслідки  для їх загального, соціального  та емоційного розвитку. [20;с.43-44]