ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1.ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРОБЛЕМИ
ОБДАРОВАНОСТІ
1.1.ОСНОВНІ ОЗНАКИ ОБДАРОВАНОСТІ
ТА ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
ВИХОВАННЯ ОБДАРОВАНОЇ ДИТИНИ
1.2.МЕТОДИ ДІАГНОСТУВАННЯ
ОБДАРОВАНИХ ДІТЕЙ
1.3.ПРОБЛЕМИ ОБДАРОВАНИХ
ДІТЕЙ У ШКОЛІ
ВИСНОВОК ДО 1 РОЗДІЛУ
РОЗДІЛ 2.ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО
ПРОЦЕСУ ОБДАРОВАНИХ ДІТЕЙ
2.1.ФОРМИ І МЕТОДИ НАВЧАННЯ
ОБДАРОВАНИХ ДІТЕЙ
2.2.СИСТЕМА РОЗВИТКУ ТВОРЧОЇ
ОСОБИСТОСТІ
2.3.МЕТОДИКА РОБОТИ СОЦІАЛЬНОГО
ПЕДАГОГА З ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ
2.4.ПІДТРИМАННЯ ТАЛАНОВИТОЇ
ДИТИНИ БАТЬКАМИ
ВИСНОВОК ДО 2 РОЗДІЛУ
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
Науковий
підхід до такого явища, як
обдарованість, виник на початку
ХХст., коли французькими дослідниками
– психологом А. Біне та
лікаремТ. Сімоном – було розроблено
першу шкалу, що дозволяла визначити
рівень відхилень розумового
розвитку дітей від вікової
норми. Цей психологічний тест
дозволив виявляти дітей, які
за своїм інтелектуальним потенціалом
знаходяться як нижче, так і
вище за однолітків.
Однією
з найбільш розроблених сучасних
теорій є концепція обдарованості
Дж. Рензуллі, який виділяє три
основні її компоненти:
1) інтелектуальні
здібності вище середнього рівня;
2) високі показники
креативності;
3) висока мотиваційна
включеність у інтелектуальний
пошук.[25;c.7]
Під поняттям
„обдарованість” Заброцька С.Г.
розуміє як сукупність здібностей,
які дозволяють індивіду досягти
вагомих результатів в одному
або декількох видах діяльності,
що є цінними для суспільства.
Обдаровані
діти – це діти, в яких у
ранньому віці виявляються здібності
до виконання певних видів
діяльності. Вони відрізняються
серед однолітків яскраво вираженими
можливостями в досягненні результатів
на якісно вищому рівні, який
перевищує певний умовний „середній
рівень”. Їх успіхи не є
випадковими, вони проявляються
постійно.
Актуальність:
Проблема обдарованості в наш
час стає все більш актуальною.
Це насамперед пов'язано з потребою
суспільства в неординарних творчих
особистостях. Раннє виявлення, навчання
і виховання обдарованих і
талановитих дітей є одним
із головних завдань удосконалення
системи освіти. Проте недостатній
рівень психологічної підготовки
педагогів до роботи з дітьми,
що виявляють нестандартність
у поведінці і мисленні, призводить
до неадекватної оцінки їх
особистісних якостей і всієї
їхньої діяльності. Нерідко творче
мислення обдарованої дитини
розглядається як відхилення
від норми або негативізм. Експерименти,
проведені в багатьох країнах
світу, переконливо показали, наскільки
складно перебудувати систему
освіти, змінити ставлення педагога
до обдарованої дитини, зняти
бар'єри, що блокують її таланти.
Існує думка,
що обдаровані діти не потребують
допомоги дорослих, не відчувають
потреби в особливій увазі
і керівництві. Але насправді
такі діти найбільш чутливі
до оцінки їхньої діяльності,
поведінки і мислення, вони більш
сприйнятливі до сенсорних стимулів
і краще розуміють відносини
і зв'язки. Обдарована дитина схильна
до критичного ставлення не
тільки до себе, але і до
оточуючого. Тому педагоги, які працюють
з обдарованими дітьми, мають
бути досить терпимі до критики
взагалі і себе зокрема. Талановиті
діти часто сприймають невербальні
сигнали як прояв неприйняття
себе оточуючими. У результаті
складається враження непосидючої
дитини, яка постійно відволікається
і на все реагує. Для них
не існує стандартних вимог
(все як у всіх), їм складно
бути конформістами, особливо
якщо існуючі норми і правила
йдуть врозріз з їхніми інтересами
і здаються безглуздими. Для
обдарованої дитини твердження,
що так прийнято, не є аргументом.
Педагогічна
наука, громадськість і суспільство
в цілому все більше розуміють
значущість такого явища, як
обдарованість. Робота з обдарованими
дітьми, що передбачає розвиток
здібностей особистості, її самовизначення,
соціальну адаптацію та культурне
становлення, є одним із пріоритетних
завдань на етапі розбудови
сучасної освітньої системи.
Оскільки талановиті
й обдаровані люди завжди впливали
й впливають на розвиток та
характер суспільства, то талант
й обдарованість можна вважати
суттєвим багатством кожної держави.
Зважаючи на це, зрозуміло, чому
саме проблема дитячої обдарованості
вже давно стала предметом
великої уваги науковців різних
країн світу.
Однак завдання
з упровадження в практику
ефективних засобів і технологій
виявлення, навчання, виховання,
саморозвитку, самовдосконалення обдарованої
молоді, створення умов для її
гармонійного розвитку не виконані
повному обсязі через недостатність
теоретичної обґрунтованості проблеми
обдарованості (зокрема в питаннях
підготовки спеціалістів до роботи
з обдарованою молоддю), а також
за відсутності належного методичного
і наукового забезпечення навчально
– виховного процесу.
Об’єкт дослідження
– обдаровані діти в системі
загальноосвітньої школи
Предмет дослідження
– особливості системи роботи
з обдарованими дітьми.
Мета дослідження
– визначити основні етапи
виявлення обдарованих дітей.
Гіпотеза –
робота з обдарованими учнями
буде ефективною за умови виконання
всіх основних завдань, методів
і принципів.
Завдання дослідження:
1.розглянути основні
ознаки обдарованості;
2. розглянути методи
діагностування обдарованих дітей;
3.розробити рекомендації
для батьків і вчителів, які
допоможуть
вивчити систему роботи з
обдарованими дітьми;
4. проаналізувати
особливості організації навчально-виховного
процесу обдарованих дітей.
РОЗДІЛ 1.ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРОБЛЕМИ
ОБДАРОВАНОСТІ
1.1.ОСНОВНІ ОЗНАКИ ОБДАРОВАНОСТІ
ТА ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
ВИХОВАННЯ ОБДАРОВАНОЇ ДИТИНИ
Кожна обдарована
особистість неповторна, проте за
всієї індивідуальної своєрідності
існує чимало рис, характерних
для більшості обдарованих дітей.
В роботі з обдарованими дітьми
на особливу увагу заслуговують
саме ті риси, які суттєво відрізняють
обдаровану дитину від однолітків.
Це стосується особливостей розвитку
пізнавальної сфери обдарованих
дітей: особлива потреба в розумовому
пошуку, надчутливість до проблем,
оригінальність, гнучкість мислення,
легкість генерування ідей, здатність
до прогнозування, широта інтересів,
критичність розуму та його
висока самостійність; особливості
психосоціального розвитку: цілеспрямованість
разом з високою Я – концепцією;
соціальна автономність; перфекціонізм
(потяг до досконалості); організаторські
лідерські здібності, в основі
яких прагнення – інтелектуальна
перевага, гнучкість та швидкість
мислення; самоактуалізація як потяг
дитини розкрити свій внутрішній
потенціал.[2;c.256]
Безсумнівно,
обдарована людина є своєрідною,
однак, є дещо, що об’єднує
обдарованих людей – їхній
особливий погляд на те, що
відбувається, вони мають інший
особливий погляд на світ, тому
важливо зрозуміти, чому їхнє
бачення світу відрізняється.
Кульчицька О.І.
вважає, що обдаровані діти –
діти, в яких у раннньому віці
виявляється здібності до виконання
певних видів діяльності. Відомі
випадки, коли обдаровані діти
в півтора роки знали абетку,
у два – читали, а в чотири
– писали. За здібностями обдаровані
діти далеко випереджають своїх
ровесників. Відчутною ознакою обдарованості
дитини є випереджаючий розвиток
її інтелекту щодо її віку.
Для обдарованих дітей характерна
висока розумова активність розуму,
підвищена схильність до розумової
діяльності, інтерес до певного
виду діяльності, елементи оригінальності
в ній, потяг до творчості.
Обдаровані
діти характеризуються порівняно
високим розвитком мислення, швидким
запам’ятовуванням навчального
матеріалу, розвинутими навичками
самоконтролю в навчальній діяльності,
високою працездатністю. Їм властива
висока розумова активність, підвищена
схильність до розумової діяльності,
неординарність, свобода самовияву,
багатство уяви, сформованість різних
видів пам’яті, швидкість реакції, вміння
піддавати сумніву і науковому осмисленню
певні явища, стереотипи, догми.
Вони завжди
виявляють уважність, зібраність,
готовність до напруженої праці,
що переростає в працелюбність,
в потребу працювати безустанно,
без відпочинку. Мислення їх відзначається
високою оперативністю (продуктивністю).
Коло їх пізнавальних інтересів
не обмежується однією проблемою,
постійно розширюється, що є стимулом
розумової активності.
Тому учні
повинні мати сприятливі морально
– психологічні умови для активної
навчальної діяльності, виконуючи
роботу більшу за обсягом та
інтенсивністю. [12;с.11-16]
Обдаровані діти
від своїх однолітків відрізняються
певними особливостями:
- особливим розвитком
самосвідомості. У такій категорії
дітей свідомість має двобічну
спрямованість:вона спрямована на
розв’язання завдань і самого
себе, на те, як власна психіка
і психічні процеси: увага,
пам’ять, мислення і уява справляється
з цим завданням. Свідомість
звичайного учня має однобічну
спрямованість – на усвідомлення
суті розв’язування задачі. Розумова
діяльність такого учня вдосконалюється
порівняно повільно.
- самоорганізованістю. Обдаровані
діти, надмірно зосереджені на
улюблених справах і своїх
здібностях. У них високо розвинуті
самооцінка, самокритичність, самоаналіз,
а деякі надмірно самовпевнені,
що негативно впливає
на розвиток особистості.
- підвищеною віковою чутливістю,
тобто внутрішня готовність організму
до розвитку, наявність сензитивних
періодів, що в цілому сприяє
виявленню та розвитку здібностей
у дитини. Обдарованим дітям бракує
емоційного багажу, емоційної збалансованості,
в ранньому дитинстві вони
можуть бути непереконливими.
Часом у них бувають підвищені
страхи, підвищена вразливість. Ці
діти надзвичайно чутливі до
немовних сигналів оточуючих.
Нерідко обдаровані діти незадоволені
собою, ставляться з
підвищеною критикою до оточуючих
людей, що призводить до певних трудності
в у спілкуванні як з однолітками,
так і з дорослими.
Одним із сильних
проявів обдарованості є те, що
практично у всіх справах вона
намагається досягти успіху, а
у деяких – найвищих результатів.
Інколи це призводить до того,
що дитина не може гідно
пережити невдачу, сприймає всі
місця, окрім першого, як поразку,
а себе вважає невдахою.
Ще одна
важлива риса обдарованої дитини
– це почуття гумору. Здатність
бачити смішне у складних, а
іноді неприємних ситуаціях часто
є головним механізмом захисту
особистості обдарованої дитини.
Батькам слід підтримувати такі
почуття, але ж не забувати,
що сміх іноді нейтралізує
образу, і дитина сміється, щоб
не заплакати [10;с.48].
Інтелектуальні
здібності обдарованої дитини
досить часто випереджають фізичні,
тому як психологічну зброю
вони використовують слово та
гостре вміння сприймати уразливі
особливості друзів та членів
родини. Завдяки цьому їхня відповідь
на образу значно болючіша
за те, що її спровокувало. Тут
дуже важливо показати дитині,
що не можна нападати на
слабшого, що сарказм – це жорстокість
інтелекту.
Для успішного
розвитку обдарованої особистості
необхідно:
1) наявність природних
даних;
2) наявність відповідного
середовища, в якому дитина може
успішно розвиватися: Це не
означає, що хтось може народитися,
наприклад, у вдалий час або
в вдалому місці, і якимось
дивом, не докладаючи ніяких
зусиль, стати обдарованим. Від
природи є тільки задатки, тобто
анатомо – фізіологічні передумови,
які можуть перетворитися (а
можуть і не перетворитися)
у здібності. І звичайно, навіть
найкращі задатки самі по собі
”автоматично” не забезпечують
високих досягнень. З іншої
сторони, і при відсутності
задатків (але, зрозуміло, не за
повної відсутності)людина може
за певних умов досягати значних
успіхів у тій чи іншій
сфері діяльності, але їй знадобиться
на це значно більше часу
і зусиль. При всіх інших рівних
умовах, задатки значно полегшують
розвиток здібностей, як у сенсі
швидкості розуму і мірі витраченої
праці, так і в сенсі висоти
досягнень. Так от, наявність задатків
є необхідною, але не обов’язковою
умовою розвитку здібностей. Щоб
бути здібним до вивчення тієї
чи іншої науки, не треба
мати особливих задатків, але
для того, щоб досягнути якихось
висот, стати вченим, задатки,
мабуть, обов’язкові. Не всяка
діяльність може розвинути і
розвиває здібності, а та діяльність,
у процесі якої виникають позитивні
емоції. Плідно займаючись з дитиною,
її можна багато чому навчити,
можна отримати хороші результати,
але для того, щоб розвинути
її обдарованість, обов’язково
треба, щоб дитині подобалось
це робити самостійно, а не
з примусом.[6;c.10]