Проблема воспитания культуры поведения у детей в теории и практике дошкольного образования

Бажання дитини виконувати потрібне правило (їсти охайно, мити руки до появлення піни та ін.) визначається зв'язаним з тією дією почуттям приємного чи неприємного. Тому дуже важливою щоб посуд, шматочки мила, віники, совочки, лопатки та інші речі і інструменти були гарними і зручними у користуванні. В таких обставинах виховання у дитини навичок культури поведінки, звички знаходити цікаву, захоплюючу діяльність (заняття улюбленою справою, ігри, перегляданні книги, малювання...), зібраність та організованість поступово стають невід'ємною властивістю особистості.

Перша молодша група

Одним із завдань виховання дітей першої молодшої групи є формування у них передумов моральної поведінки та культурно-гігієнічних навичок. Перш за все, педагогу необхідно добитися довіри дитини, тому що вирішальним методом виховання дошкільнят служить безпосереднє спілкування вихователя з ними.

Створення передумов культурної поведінки у маленької дитини відбувається за кількома напрямками. Одним з них є формування вміння гратися і займатися, гуляти та приймати їжу, спати протягом тихого часу, тобто поводитися в колективі. При цьому у дітей розвивається почуття колективізму. (Р.С. Буре)

Не менш важливо прищепити інтерес до трудових дій дорослих, бажання допомогти їм, а пізніше − і самостійно виконувати нескладні трудові дії по самообслуговуванню. Виховання дбайливого ставлення до іграшок та речей, вміння подолати невеличкі труднощі й довести справу до кінця, почуття вдячності взагалі та почуття вдячності за турботу і догляд, слухняності та почуття симпатії, дружелюбності до дітей і дорослих − все це основоположні програмні напрямки педагогічної роботи вихователя в першій молодшій групі дитячого садку. (Л.Ф. Островська)

Важливим завданням в роботі з дітьми першої молодшої групи є виховання культурно-гігієнічних навичок − охайності, акуратності в побуті, навичок культури їжі як невід'ємної частини культури поведінки.

Протягом молодшого дошкільного віку дитина здобуває багато навичок, оволодіння якими потребує від неї певних зусиль. (Т.М. Титаренко)

Для більш легкого оволодіння певними навичками пов'язані з їх засвоєнням дії розчленовують на декілька операцій. Наприклад, при вмиванні дитина спочатку засукує рукава, потім намилює руки, старанно обполіскує їх, не розбризкуючи воду, та насухо витирає.

По мірі оволодіння новими діями діти неодноразово їх повторюють − вони перетворюють ці дії в гру. Самий ефективний засіб для закріплення навичок − використання ігор (з лялькою, з водою та ін.). (Д.В. Менджерицька)

Для засвоєння дітьми найбільш важких правил культурної поведінки доцільно використовувати колективні ігри − інсценування, ігри-заняття, ігри-вправи.

Практика показала, що показані та засвоєні на заняттях дії в результаті постійних вправ в повсякденній діяльності переростають у стійки навички культурної поведінки. А в подальшому діти починають використовувати ці навички в самих різноманітних ситуаціях.

Друга молодша група

З переходом дітей до другої молодшої групи програмні вимоги до виховання у них навичок культурної поведінки ускладнюються. Вихователь тепер більше уваги повинен приділяти формуванню у дітей цих навичок та виконанню ними правил ввічливого спілкування, організованої поведінки у дитячому садку, вдома, на вулиці.

Рівень розвитку дітей четвертого року життя дозволяє декілька ускладнити програмні вимоги до морально спрямованих ігор-занять, ігор-вправ, інсценувань. Тепер вони будуються так, щоб кожна наступна вправа спиралася на отриманий раніше досвід дітей.

Тим самим забезпечується більш швидке та міцне засвоєння навичок. (Л.Артьомова)

Принципом проведення ігор стає більш широкий, комплексний вплив на свідомість і моральні почуття дітей, а також надання їм можливості вправлятися у здійсненні потрібних дій, вчинків. Щоб досягнути єдності між уявленнями про те, як потрібно себе поводити, і конкретною поведінкою дитини слід використовувати вправи ігрового характеру. Дітей дуже приваблюють ігри-вправи на закріплення правил етикету у спілкуванні з оточуючими дорослими та дітьми, в яких використовуються ляльковий театр, іграшки, гумористичні картинки та ін. (С.В. Петеріна)

Середня група

Діти п'ятого року життя спостережливі, допитливі, активні. їх інтереси стають різноманітнішими, збільшується обсяг знань, розширюються можливості ознайомлення дітей з явищами суспільного життя.

У своїх дослідження С.В. Петеріна розглянула питання сполучення керівництва практичною повсякденною самостійною діяльністю дітей в дитячому садку і вдома з привертанням їх уваги до праці дорослих. Суспільне значення цієї діяльності сприяє успішному рішенню завдань виховання поваги до дорослих, культури спілкування з ними.

Найважливіша педагогічна задача у середній групі − виховання обережного ставлення до іграшок, предметів, матеріалів для трудової діяльності, учбових посібників. Значну роль при цьому відіграють доцільний добір іграшок і правильне користування ними.

Педагогічні завдання в середній групі дитячого садка з найбільшою повнотою та ефективністю дозволяють вирішити сюжетно-рольові ігри, а також соціально спрямовані ігри-заняття, ігри-вправи, ігри-інсценування, які включаються в педагогічний процес поряд з іншими засобами і методами виховання.

Одночасно з такими іграми вихователь щоденно в побуті, в режимних процесах спрямовує зусилля на формування у дітей інтересу до одноліток, спонукаючи їх проявляти доброзичливість, чуйність до тих, хто поруч. Так, формуючи  навички  самообслуговування,  вихователь  пробуджує у дітей готовність допомогти товаришу почистити одяг ззаду, стряхнути віником сніг при вході в приміщення та ін. (А.М. Віноградова)

Підвищенню культури спілкування однолітків, доброзичливому ставленню до них сприяють також святкування днів народження дітей. Діти дарують товаришам подарунки, зроблені своїми руками, вітають їх, вигадують веселі ігри та забави.

В середній групі нового значення набуває виховання культури трудової діяльності, де формується відповідальність за доручену справу, узгодженість дій, розуміння значення результатів своєї праці для інших.

Виховання культури поведінки в середній групі ускладнюється тим, що, пред'являючи до дітей нові вимоги, педагог повинен постійно закріплювати вже сформовані в молодших групах навички, вміння. З цією метою в середній групі вихователь може активно використовувати репродукції картин, фотографії, малюнки, які в доступній, образній формі нагадують про правила культури поведінки. З метою закріплення навичок культурної поведінки, підтримування інтересу до них можна використовувати перегляд діафільмів "Федорино горе", "Ось який розсіяний" та ін.

Старша група

У дітей старшої групи необхідно активно і послідовно формувати дружні взаємовідносини, звичку грати і займатись гуртом, вміння підкорятися вимогам дорослих та встановленим нормам поведінки, у своїх вчинках дотримуватися прикладу добрих людей, позитивних, героїчних персонажів відомих художніх творів.

У моральному вихованні старшого дошкільника продовжує займати важливе місце виховання культури спілкування, формування поваги до оточуючих, доброзичливості, вольових якостей; властивостей особистості з інтелектом, пізнавальними інтересами до навколишнього світу, до діяльності, до дорослих та однолітків, до себе. Колектив грає в житті дітей все більш зростаючу роль, їх взаємовідносини ускладнюються. (В.Г. Нечаєва, Т.А. Маркова та ін.)

На думку Л.Ф. Островської, ефективним методом уточнення і систематизації моральних уяв старших дошкільників є етична бесіда. Етичні бесіди - це планові, підготовлені і організовані заняття, зміст яких визначений вимогами програми (розділи "Ознайомлення з оточуючим", "Гра", "Самостійна художня діяльність").

Головна мета етичних бесід полягає в тому, щоб сформувати у дитини моральні мотиви поведінки, які будуть керувати її вчинками.

Л.Ф. Островська вважає, що етичні бесіди, їх результати повинні безпосередньо проявлятися в практиці поведінки, у вчинках дітей, в різних ситуаціях. Це дуже важливо для закріплення результатів педагогічного впливу.

Поведінка вихованців старших груп переконливо свідчить про те, що в цьому віці поступово відбувається перехід від сприйняття змісту окремих вчинків (добре - погано) до узагальнених понять про добру поведінку. За допомогою етичних бесід вихователь пов'язує між собою в свідомості дітей розрізнені уяви в єдине ціле - основу майбутньої системи моральних цінностей.

Саме засвоєння етичних понять в певній системі допомагає старшому дошкільникові розібратися в суттєвості понять добра, справедливості, формує первісне поняття про людську гідність.

Включаючи в життя дітей нові правила, вихователю необхідно постійно стежити за неухильним їх виконанням, виявляти та ліквідувати причини негативних проявлень і вчинків, коректуючи їх поведінку.

Розумінню правил поведінки, їх узагальненню, тобто розумінню їх як елементів моральної поведінки сприяють етичні бесіди зі старшими дошкільниками − дійсний засіб морального виховання.

 

1.2. Діяльність — одна з форм виховання у дошкільників навичок культури поведінки

Виховання культури поведінки у дітей дошкільного віку здійснюється, перш за все, в процесі діяльності, в умовах колективного образу життя в дитячому садку.

Міркою моральності є не слова, а поведінка і вчинки. Будь-який вид діяльності − спілкування, гра, праця, навчання, − важливий для засвоєння знань про норми і правила поведінки і для тренування у вчинках і діях. Але формування особистості в процесі діяльності забезпечується лише цілеспрямованим керуванням її з боку педагога. За цією умовою керування діяльністю стає методом морального виховання. (В.І. Логінова, П.Г. Саморукова). В дошкільний період дитина оволодіває навичками культури дій з предметами в іграх, в праці, на заняттях, тобто в процесі діяльності.

Граючи, займаючись, виконуючи посильні трудові доручення вдома та в дитячому садку, в компанії однолітків, дитина засвоює позитивний досвід ставлення до людей, до праці, до речей.

Необхідно прищеплювати дітям вміння правильно поводитись з іграшками, книгами, посібниками, особистими речами, обережно ставитися до суспільного майна (дитячого садка, будинку, де дитина живе: сходів, ліфту, подвір'я та споруджень в ньому, зелених насаджень тощо); формувати навички і вміння, пов'язані з підготовкою до наступної діяльності (ігор, занять, праці), тобто вчити дитину готувати робоче місце та всі необхідні предмети і матеріали, з якими вона буде гратися або займатися, чітко і послідовно організовувати саму діяльність, планувати час в процесі діяльності, доводити почату справу до кінця.

Л.Ф. Островська ставила наступні вимоги до дітей: по завершенні діяльності привести в порядок своє робоче місце, акуратно прибрати після себе те, чим користувалися, скласти іграшки, учбові матеріали у такому вигляді та і такому порядку, щоб забезпечити їх зберігання та зручність використання наступного разу; привести в порядок своє робоче місце, себе та свій костюм, вимити руки після занять з глиною або трудових доручень.

Старшим дошкільникам прищеплюють елементарні навички організації вільного часу відповідно до розпорядку життя вдома та в дитячому садку, прагнення бути зайнятим корисною діяльністю.

Відомо, що маленька дитина ще не може самостійно організувати свою діяльність, визначити, як і чим гратися або займатися, тому організатором діяльності малюків є батьки в родині і вихователі у дитячому садку. Під їх керуванням діяльність дитини набуває цілеспрямованості, змістовності, стає важливим засобом виховання.

Навчаючи дітей діям з предметами, корисно пояснити їм, що іграшки, посібники, речі тоді служитимуть довго, виглядатимуть, як нові, коли з ними поводяться охайно: "Кубики після гри складають у коробочку, інакше картинки на них затруться, відклеяться, і з ними не можна буде гратися".

Допомагаючи дитині роздягатися, поясніть: "Речі складають акуратно, ось так: спочатку туфлі − їх треба поставити біля ліжка, потім сукня, колготи... все це треба акуратно повісити на стільці. Тебе буде зручно одягатися, тому що усе вже напоготові, ніщо зімнеться, бери і надягай!" Якщо дитина розуміє мету своїх дій, вона швидше засвоює вимоги, у неї легше формуються навички охайності.

Важливо вчити дитину ставитися до суспільного майна, як до своєї особистої речі.

Формування обережного ставлення до суспільного майна тісно пов'язане з вихованням у дитини колективізму. Тільки тоді, коли у свідомості дитини поняття "я", "моє" поступово, в результаті взаємодії з однолітками, розширюються до понять "ми", "наше", вона починає обережно ставитися до речей, які належать іншим. (В.Г. Нечаєва, Т.А. Маркова)

Дитину необхідно привчати оберігати працю матусі, татка, бабусі, няні дитячого садка, утримувати в порядку свої речі та речі. Які належать членам родини, іншім дітям, турбуватися про чистоту костюму, рушників, підлоги та ін. Діти не помічають, що своїми іграми, неохайним ставленням до особистого одягу, до оточуючих речей можуть доставляти додаткові клопоти старшим.

Дитина потребує того, щоб їй пояснили відомі, на ваш погляд, істини: "При вході у квартиру старанно витирай ноги, щоб мамі не довелося після тебе мити підлогу". Особливу увагу слід приділяти правильному поводженню з книгою.