Педагогічні умови формування дослідницько-пошукових здібностей у молодших школярів в процесі навчання

Усвідомлене, діалектичне, дослідницько-пошукове мислення має стати однією з головних цілей навчального процесу, вести  до гармонійного розвитку дітей: загального, психічного, розумового, духовного  та фізичного. Знання, уміння та навички  — це засоби, які забезпечують формування та розвиток здібностей і загальне становлення особистості. Навчання має бути зорієнтоване на завтрашній день: за традиційної методики дитину забезпечують комплектом «ключів»-правил, якими вона повинна відімкнути «замки»  — навчальні завдання, учень, з  яким працюють за методикою розвивального  навчання, зіткнувшись з незнайомим завданням, досліджує його, міркує і  шукає виходу. Оволодіння знаннями в розвивальному навчанні перетворюються на пошук самостійних відкриттів. Це і є принциповою відмінністю  різних методик роботи з дітьми.

Розділ 2. Педагогічні умови  формування дослідницько-пошукових  здібностей

2.1.Педагогічні прийоми  формування дослідницько-пошукових  здібностей

Для формування в молодших школярів дослідницько-пошукових здібностей доцільно використовувати певні  прийоми. Це, зокрема, розширення педагогічного  поля, стимулювання допитливості, стимулювання пізнавального інтересу та активності, формування позитивної установки на "нецікаве", створення ситуації успіху.

Розширення інформаційного поля — створення системи накопичування  початкової інформації про певний об'єкт  на різних уроках, у різних видах  діяльності, бо "порожня голова не думає"; проведення інтегрованих занять і постійне заохочення до пошуку і  пригадування інформації з інших  галузей науки для розширення поняття та "висвітлення ще однієї зі сторін". На уроках учитель може також повідомляти учням цікаві факти про звичайні предмети, які  нас оточують, тоді в учнів формується розуміння того, що і в звичайних  речах багато невідомого, і його цікаво досліджувати і пізнавати. [11, с.79]

Наприклад: Діти добре знають, що таке морква, гарбуз, та про ці овочі  можна розповісти ще багато цікавого. Так, у давнину (середньовіччя) моркву вважали ласощами гномів. Існувало повір'я: якщо віднести до лісу миску  з пареною морквою, то вранці знайдеш  на тому місці зливок золота. Вночі  гноми з'їдять моркву і щедро  заплатять тому, хто її приніс. А  от у Середній Азії з гарбуза роблять  різний посуд: пляшки, відра, ложки. У  великих гарбузах зберігають зерно  та крупу. А в Африці у дощову погоду мандрівники ховають у гарбуз свій одяг і використовують великі гарбузи, щоб подолати річку, будуючи  з них пліт.

Стимулювання допитливості, потягу до дослідження шляхом створення  ефекту здивування й емоційного захоплення, тобто використання проблемності, інтриги, парадоксів. [11, с.80] Ступінь розвитку допитливості перед початком навчання у школі у різних дітей неоднаковий. Не в усіх формується пізнавальне  ставлення до навколишньої дійсності, яке викликало б бажання вчитися. Одні діти перенасичені інформацією, яку  звикли більше споживати, ніж здобувати, в інших немає смаку до нового, бо свого часу вогник допитливості не був підтриманий. Навчальна діяльність цих дітей може бути позбавлена безпосереднього  інтересу й спонукається вчителем, батьками чи однокласниками. Формування пізнавальних інтересів ґрунтується  на розвитку у дітей сфери почуттів, передусім таких, як подив при  зустрічі з незвичним, несподіваним, тим, що суперечить власному досвідові  або уявленням, вагання й сумніви  в процесі пошуку, радість відкриття, радість від вирішення проблеми 3 метою стимулювання допитливості на початку уроку з навчання фоками при вивченні власних назв (імен) учитель може звернутися до парадоксального  факту. Перед початком уроку він  на дошці записує: О.

— Що, на вашу думку, написано на дошці? (Учні висловлюють власні припущення). Це найкоротше Ім'я на планеті, за результатами дослідів англійських  учених, належить французу О. Найдовше ім'я Аийильцикликірмщибвйрактазнйанкаграманогау має мешканець Стамбула, воно означає  “син героя-прапороносця з півмісяцем та зіркою”.

На уроках навчання грамоти  або на уроках математики під час  вивчення букв і цифр першокласникам можна запропонувати пограти (асоціації, що завжди викликає захоплення, бо результат  діяльності переважно виявляється  несподіваним.[17, с.53] Учитель роздає учням картки, на яких зображено  букву або цифру, що вивчаються, і  пропонує домалювати необхідні деталі так, аби перетворити на якийсь предмет  чи істоту тощо. Потім можна скласти  історію про те, що створили, або  зробити виставку "кумедних чоловічків" тощо. Варіантом проведення може бути організація групової роботи "Малюнки  по колу", що спонукатиме учнів  вчитися взаємодіяти, ділитися, співпрацювати. Вчитель видає одну картку на групу  і пропонує по черзі домалювати одну деталь, а потім передати учневі, що сидить праворуч — той продовжує  домальовувати і знову за сигналом передає далі. Таких кіл можна  робити кілька. Після закінчення роботи вчитель просить придумати ім'я  всім членам групи. Можна обговорити з дітьми, щоб кожен із них намагався  намалювати спочатку і як змінювався задум у процесі гри.

Нестандартно, з інтриги, можна почати урок математики під  час вивчення числа і цифри 2. На початку уроку двері відчиняються і входить учень або казковий герой з двома шапками на голові. Діти здивовані. Вчитель запитує  учнів: "Що незвичайного ви помітили?". Першокласники одразу відповідають, що голова одна, а шапок — дві.

- Поясність, чому це  незвично? Сьогодні на уроці ми  вивчатимемо число два, яке  записується цифрою — 2.

На уроці, де учні ознайомлюються зі шкільними правилами та приладдям, з метою розвитку формування дослідницько-пошукових  здібностей, допитливості і творчої  уяви доцільно було б розглянути проблемну  ситуацію: "Уявіть, що класна дошка  літає". Навіщо це потрібно? Варіанти дитячих відповідей різноманітні:

— якщо далеко сидиш, вона підлетить  — і все видно;

— легко переносити в  інший клас — сама рухається;

— можна кататися на перервах;

— вчителька взяла її додому, написала, що потрібно до уроку, і дошка сама до школи полетіла .

З метою зацікавлення, стимулювання інтересу учнів до дослідження нового об'єкта, створення ефекту здивування і захоплення, розвитку допитливості вміння робити припущення (висувати гіпотези) та обґрунтовувати їх на уроках можна  запропонувати гру "Таємниця чорного  ящика".

Учні мають відгадати, що знаходиться у чорному ящику.

Під час вивчення курсу "Я  І Україна" у 1 класі вчитель  демонструє "чорний ящик" (це може бути паперова коробка, обклеєна або  пофарбована у чорний колір), у  якому знаходиться потужний магніт. Потім підносить до коробки залізний цвях або інший предмет, що містить  залізо, і показує учням, як цей  предмет притягується до коробки. Вчитель  перевертає коробку — предмет  не падає. Ставиться запитання:

- Як ви вважаєте, що  знаходиться у таємничому "чорному  ящику"?

- Чому ви так думаєте?  Поясніть свою думку.

Вчитель вислуховує всі версії учнів, не коментуючи; стимулює школярів до висунення нових гіпотез. Коли діти відгадають, який предмет у "чорному  ящику", вчитель пропонує тому, хто  відгадав, дістати предмет.

- У "чорному ящику"  знаходиться магніт. Ось він у  мене в руках.

Можна грати у цю гру  навпаки. Наприклад, на уроці читання  вчитель може покласти у "чорний ящик" речі, які належать герою  твору і діставати по одній, залишивши  наостанок зображення цього героя. Пропонує відгадати ім'я героя  або припустити, яким він може бути. Обов'язковою є аргументація своїх  припущень, чому я так думаю.

Стимулювання пізнавального  інтересу та активності через ефект  Б.В.Зейгарнік [16, с.8]: незавершена з  якоїсь причини дія запам'ятовується надовго. Розповідаючи про щось учням, учитель може зупинитися і не завершити  свою розповідь, залишаючи дитині змогу  самій включитися у вирішення  проблеми, у процес "здогадування", тобто створюючи умови для  пробудження інтересу до пошуку і  пізнання. На уроках читання можна  практикувати незавершене читання  цікавих історій, зупиняючись до того, як настала розв'язка і запитуючи  дітей, як вони вважають, що станеться  далі. Це активізує пізнавальну діяльність і читання перетворюється на цікаве заняття, що потребує розумових зусиль, уяви і стимулює бажання читати.

Формування позитивної установах  на "нецікаве" навчальне завдання, - що має привабливий для учня результат — тобто використання прийому "зсуву мотиву на ціль", коли заради одержання бажаного дитина включається у процес "нецікавої" для неї роботи і врешті-решт зацікавлюється цим процесом діяльності. Наприклад, для одержання сюрпризу, який знаходиться  у чарівному мішечку, потрібно згадати  і записати 10 слів на букву А.

Створення "ситуації успіху". Дитина активна тоді, коли діяльність задовольняє її потреби у визнанні, тоді виникає почуття компетентності, що супроводжується відчуттям радості  та задоволення від діяльності. Успіх  у діяльності — потужне джерело  внутрішніх сил дитини, що народжує енергію для подолання труднощів  і стимулює бажання вчитися, сприяє формуванню мотиву досягнення успіху в цій діяльності. [17, с.56]

Наведемо деякі прийоми  створення "ситуації успіху":

1."Радість класу"  — емоційний відгук навколишніх  на успіх члена колективу, констатація  будь-якого, навіть незначного  позитивного результату діяльності, навіювання дитині віри у себе.

2."Лінія горизонту"  — перший успіх дитини одразу  підхоплюється вчителем, пропонується  повторити завдання на більш  складному рівні, наче "відсуваючи" лінію горизонту.

3."Авансування" —  вчитель в індивідуальній роботі  виконує з учнем завдання, пояснюючи  йому складні місця, а потім  у класі дає подібне завдання, що самостійно виконується учнем,  і він відчуває успіх.

Таким чином, застосовуючи ці прийоми, вчитель формує мотиватори навчання (потреби, нахили, інтереси, позитивне  ставлення до діяльності, моральні принципи, установки, самооцінку), що сприятиме  формуванню пізнавального мотиву навчання.

Організовуючи роботу на уроці, вчителеві слід розуміти, що він  має не тільки вносити у навчальну  діяльність елементи зовнішньої привабливості, а й шукати мотив радості у  самому процесі навчання — мотиви, пов'язані зі змістом цієї діяльності. Мотиви набуття узагальнених способів дій — мотиви власного зростання  — самовдосконалення (Я не вмів а  тепер умію). Позиція школяра —  це не просто позиція учня, що відвідує школу та ретельно виконує вимоги вчителя, а позиція людини, що вдосконалює  саму себе, у цьому й полягає  суспільна значущість навчання, власне удосконалення набуває суспільного  значення. Ці мотиви уміння навчально-пізнавальні, і відрізняються від широких  пізнавальних інтересів тим, що вони спрямовані не просто на усвідомлення інформації про навколишнє, а на засвоєння способів дослідницько-пошукових  дій у певному розділі навчального  предмета, що вивчається.

 

2.2.Навчальні проекти як  засіб формування дослідницько-пошукових  здібностей молодших школярів

Шляхів розвитку інтелектуального, дослідницько-пошукового потенціалу особистості  дитини існує багато, один із них  — метод проектів. Цей метод  часто трактується як спосіб організації  педагогічного процесу, що базується  на взаємодії педагога і вихованця  між собою і навколишнім середовищем  у ході виконання проекту —  поетапної практичної діяльності для  досягнення поставленої мети. [18, с.35]

У сучасній педагогічній літературі виділяють такі етапи роботи над  проектом:

1 .Визначення теми і  завдань проекту.

2.Розробка проекту - плану  діяльності для досягнення поставленої  мети.

3.Виконання проекту.

Підбиття підсумків виконання  проекту.[18, с.36]

Широкі можливості для  застосування проектної технології і формування дослідницько-пошукових  здібностей має курс "Я і Україна". Методичний апарат підручника "Я  і Україна" для 2 класу авторів  Н.М.Бібік і Н.С.Коваль спрямовує  вчителів та учнів на розробку кількох  проектів: "Славетні українці", "Народний календар", "Кожну крихту збережемо", "Ластівка сільська" і подібних до них.

Проекти можуть бути як колективними, так і індивідуальними, їх тематика зумовлюється не лише фаховими інтересами учителя, а й певною освітньою  ситуацією, яка виникає під час  опрацювання навчального матеріалу, або життєвими потребами конкретного  класу. Однією з ознак проектної  діяльності є нетиповість функцій  учасників навчально-виховного процесу: вчитель виконує роль координатора, консультанта, носія інформації, а  учень - активного розробника та виконавця  проекту. Метод проектів знайшов  широке застосування в зарубіжній початковій школі, особливо активно він використовується у США, робиться це саме з метою  розвитку дослідницько пошукових здібностей учнів і активізації їх пізнавальної активності.

2.3. Формування дослідницько-пошукових  здібностей у процесі контролю  знань та умінь молодших школярів

Одним з найпрогресивніших  методів вдосконалення системи  контролю знань, умінь, навичок учнів  вважається нині тестування. Воно значно підвищує мотивацію навчання, зацікавленість учнів. Тест у педагогічній інтерпретації  є способом виявлення рівня освоєння знань, умінь, навичок учнів, їх навченості та успішності.

Тестовий контроль — один з етапів формування дослідницьких  умінь у молодших школярів.

Позитивним у використанні завдань тестового характеру, що сприяють формуванню дослідницьких  умінь, є:

— оволодіння значною частиною пройденого матеріалу;

— охоплення перевіркою одночасно всіх учнів;

— можливість зосередити увагу  молодших школярів на головному (суттєвому) у запропонованих завданнях;

— виявлення (наявність чи відсутність) якостей, необхідних для  формування дослідницьких умінь (швидкість  мислення, уважність, гнучкість, легкість, оригінальність тощо)

— утримання стійкого інтересу до творчих завдань навчального  матеріалу;

— можливість діагностики  вчителем рівнів сформованості дослідницьких  умінь (наприклад, за низького рівня  сформованості дослідницьких умінь  учень починає роботу з відповідей на найпростіші запитання і майже  не торкається складніших або результативно  відповідає на тести тільки вибірково);

— створення ситуації, за якої учень має творчо застосовувати  набуті знання на практиці;