Педагогічні умови формування дослідницько-пошукових здібностей у молодших школярів в процесі навчання

Педагогічні умови формування дослідницько-пошукових здібностей у молодших школярів в процесі  навчання

 

 

Зміст

Вступ 3

Розділ 1. Формування дослідницько-пошукових здібностей як складова розвивального навчання .5

1.1 .Поняття та значення  дослідницько-пошукових здібностей . 5

1.2.Видатні педагоги про  формування дослідницько-пошукових  здібностей

10

1.3. Значення розвивального  навчання для формування дослідницько-пошукових  здібностей 15

Розділ 2.Педагогічні умови  формування дослідницько-пошукових  здібностей

19

2.1.Педагогічні прийоми  формування дослідницько-пошукових  здібностей

19

2.2.Навчальні проекти як  засіб формування дослідницько-пошукових

здібностей молодших школярів . 24

2.3. Формування дослідницько-пошукових  здібностей у процесі контролю

знань та умінь молодших школярів . 25

Висновки .30

Список використаних джерел 33

Додатки 36

Вступ

Актуальність дослідження  педагогічних умов формування дослідницько-пошукових  здібностей у молодших школярів полягає  в тому, що людство нині перебуває  на стадії переходу від індустріального  виробництва до дослідницько-інформаційних  технологій, що істотно змінює роль особистості, знань, інтелекту, з урахуванням  цього до змісту середньої освіти включаються нові предмети, розширюється коло наукових знань, яке має засвоїти дитина, а найсприятливішим періодом для активізації творчості, фантазії та уяви, пізнавальної спроможності і  формування та розвитку дослідницько-пошукових  здібностей є молодший шкільний вік. На момент вступу до школи дитина є  носієм власного пізнавального досвіду. І основна функція школи полягає  не в нівелюванні, загальмовуванні  досвіду дитини як несуттєвого, а  навпаки, в максимальному його виявленні, використанні, збагаченні.

Проблеми формування в  молодших школярів науково-пошукових  здібностей широко обговорюються на сторінках фахових педагогічних видань у фундаментальних працях такими авторами як Н.М.Бібік, В.І.Бондар, С.У.Гончаренко, В.В.Давидов, А.В.Занков, Я.А.Коменський, Г.С.Костюк, В.Ф.Паламарчук, О.Я.Савченко, В.О.Сухомлинський, К.Д.Ушинський  та іншими.

На даному етапі розвитку освіти весь час з'являються нові підходи, методи і технології навчання. Саме тому темою нашого дослідження  є "Педагогічні умови формування дослідницько-пошукових здібностей у молодших школярів у процесі  навчання".

Предметом дослідження є  процес навчання в початковій школі  на сучасному етапі.

Об'єктом дослідження  є педагогічні умови формування дослідницько-пошукових здібностей у молодших школярів.

Метою даної роботи є дослідження  педагогічних умов формування дослідницько-пошукових  здібностей у молодших школярів у  процесі навчання.

Відповідно до мети було поставлено такі завдання:

- визначити сутність і  значення формування дослідницько-пошукових  здібностей у молодших школярів;

- простежити, як відбувається  формування дослідницько-пошукових  здібностей у молодших школярів  у ході розвивального навчання;

- розглянути специфіку  педагогічних умов формування  дослідницько-пошукових здібностей  у молодших школярів

Методи дослідження. У  ході роботи використовувались наукові  методи педагогічних досліджень: у  відповідності із завданнями був  зроблений аналіз педагогічної і  психологічної літератури з проблеми, при дослідженні використовувались  також методи спостереження, бесіди, аналіз, синтез і узагальнення.

Теоретичне значення дослідження  полягає в поглибленні знань, про особливості формування в  молодших школярів дослідницько-пошукових  здібностей у процесі навчальної діяльності.

Практична значимість дослідження  випливає з того, що теоретичний  матеріал, висновки та узагальнення дослідження  можуть успішно використовуватись  вчителями молодших класів в ході навчального процесу.

Структура роботи. Робота складається  з вступу, двох розділів, підрозділів, висновків та списку використаних джерел та додатків.

Розділ 1. Формування дослідницько-пошукових  здібностей як складова розвивального  навчання

1.1. Поняття та  значення дослідницька пошукових  здібностей

Здібності — це психологічні особливості людини, від яких залежить успішність набуття знань, навичок  і умінь, але які самі по собі не вичерпуються наявністю цих знань, навичок і умінь. [14, с.35]

Здібності, уміння і навички  не тотожні, але відносно навичок, умінь  і знань здібності людини виступають як деяка можливість. Подібно до того як кинуте в ґрунт зерно є  лише можливістю стосовно колосся, що може вирости з цього зерна  лише за умови, що структура, склад і  вологість ґрунту, погода тощо виявляться сприятливими, здібності людини є  лише можливістю для придбання знань  і умінь. А будуть чи не будуть придбані ці знання й уміння, чи перетвориться  можливість у дійсність, залежить від  безлічі умов. У число умов входять, наприклад такі: чи будуть оточуючі люди - у родині, школі, трудовому  колективі - зацікавлені в тому, щоб  людина оперувала цими знаннями й  уміннями; як його будуть навчати, як буде організована трудова діяльність, у  якій ці уміння і навички знадобляться і закріпляться. [14, с.35]

Психологія, заперечуючи  тотожність здібностей і істотно  важливих компонентів діяльності - знань, навичок і умінь, підкреслює їхню єдність. Здібності виявляються  тільки в діяльності, що не може здійснюватися  без наявності цих здібностей. Не можна говорити про здібності  до малювання, якщо дитину не намагалися навчати малювати, якщо вона не придбала жодних навичок, необхідних для образотворчої  діяльності. Тільки в процесі спеціального навчання малювання може з'ясуватися, чи є в неї ці здібності, це виявиться  в тому, наскільки швидко і легко  дитина засвоює прийоми роботи, навчається бачити прекрасне в навколишньому  світі. Те ж саме можна обґрунтовано стверджувати і про наявність  чи відсутність дослідницько-пошукових  здібностей. Не можна говорити про  це, не навчивши дитину певних умінь  і навичок у сфері дослідницько-пошукової  пошукової роботи, доступної для  її віку. Тож, для формування дослідницько-пошукових  пошукових здібностей у молодших школярів потрібна наполеглива і  кропітка психолого-педагогічна праця.

Серйозною психологічною  помилкою педагога є швидкі, без  серйозної перевірки твердження, що в даного школяра немає здібностей, лише на підставі того, що дитина не опанувала  ще необхідними уміннями і навичками, міцними знаннями, прийомами роботи. Відомо чимало випадків, коли в дитинстві  людина не зустрічає з боку оточуючих  визнання тих здібностей, подальший  розвиток яких принесе їй згодом славу. Альберт Ейнштейн у середній школі  вважався дуже пересічним учнем, і нічого, здавалося б, не передвіщало його прийдешньої геніальності. [13, с.71]

У чому ж виражається єдність  здібностей, з одного боку, і умінь, знань і навичок - з іншого? Здібності  виявляються не в знаннях, уміннях  і навичках, як таких, а в динаміці їхнього придбання, у тому, наскільки  за інших рівних умов швидко, глибоко, легко і міцно здійснюється процес оволодіння знаннями й уміннями, важливими  для даної діяльності.

Говорячи про здібності, необхідно охарактеризувати їх якісні і кількісні особливості. Так, для  педагога рівною мірою важливо знати, і до чого виявляє здібності учень, а отже, які індивідуально-психологічні особливості його особистості залучаються  у процес діяльності як обов'язкова умова її успішності (якісна характеристика здібностей), і якою мірою здатний  учень виконувати вимоги, пропоновані  діяльністю, наскільки швидше, легше  він опановує навичками, уміннями і  знаннями в порівнянні з іншими (кількісна  характеристика здібностей). [13, с.73]

Правильне розуміння сутності здібностей припускає з'ясування питання  про їхнє відношення до мозку - субстрату  всіх психічних процесів, станів, якостей  і особливостей. Як і всі індивідуально-психічні особливості особистості, здібності  не здобуваються в готовому виді, як щось дане від природи, уроджене, а  формуються в житті і діяльності. На світ дитина з'являється без психічних  властивостей, а лише з загальною  можливістю їхнього придбання. Тільки в результаті взаємодії з дійсністю  й активної діяльності людський мозок  починає відбивати навколишній  світ, виявляючи свої індивідуально-психологічні якості й особливості, у тому числі  і здібності. У такому плані варто  розуміти прийняте в психології положення  про те, що здібності не є вродженими. [15, с.112]

Помилкова думка, відповідно до якого здібності дані людині від  народження готовими, поширена й у  нас серед деякої частини батьків  і навіть педагогів. Ця думка є  не стільки породженням психологічних  і педагогічних теорій, скільки результатом  психологічної і педагогічної малограмотності. Іноді вона перетворюється у певну  ширму педагогічної пасивності і  безпорадності деяких вихователів. Власне кажучи, ця зручна «психологічна  гіпотеза» (здібності - готовий дарунок  природи) звільняє від необхідності задумуватися над причинами неуспішності того чи іншого учня і вживати діючих заходів до їх усунення.

Таким чином, відкидаючи концепцію  вродженості здібностей, сучасна  психологія виступає насамперед проти  фаталізму - уявлення про фатальну зумовленість здібностей людини природним фактором.

Але, важливо зазначити, що заперечення вродженості здібностей не має абсолютного характеру. Не визнаючи вродженості здібностей, психологія не заперечує вродженість диференціальних  особливостей, укладених у будові мозку, що можуть виявитися умовами  успішного виконання якої-небудь діяльності (частіше групи, цілого куща професій, спеціальностей, видів трудової активності і т.д.). Ці морфологічні і функціональні особливості  будови мозку, органів почуттів і  руху, що виступають як природні передумови розвитку здібностей, називаються задатками. Задатки багатозначні. На основі тих  самих задатків можуть розвиватися  різні здібності в залежності від характеру вимог, пропонованих діяльністю. В області вивчення природи  і сутності задатків наука робить перші кроки. Негативний матеріал, що відноситься до зазначеної проблеми, поки переважає над позитивним - існує набагато більше наукових даних  про дефекти задатків, чим про  структуру їхніх продуктивних проявів.

Співвідношення задатків і здібностей показує, що, хоча розвиток здібностей залежить від природних  передумов, що далеко не однакові в  різних людей, однак здібності не стільки дарунок природи, скільки  продукт людської історії. Якщо у  тварин передача досягнень попередніх поколінь наступним здійснюється головним чином шляхом спадкоємних морфологічних  змін організму, то в людини це відбувається суспільно-історичним шляхом, тобто  за допомогою знарядь праці, мови, творів мистецтва тощо. [15,с.114]

Кожна людина має прийняти естафету: вона повинна застосовувати  знаряддя, користуватися мовою, насолоджуватися  здобутками художньо творчості і  т.д. Опановуючи світ історичних досягнень, люди формують свої здібності. Прояв  здібностей знаходиться в прямої залежності від конкретних прийомів (методики) формування відповідних  знань і умінь, що історично виробляється людьми в ході задоволення потреб суспільства.

Якщо розглянути це питання  з погляду історії людського  суспільства, то легко переконатися в правильності приведеного вище положенням. Однак років двісті назад  існувала досить поширена думка, що грамоті  може навчитися далеко не всякий, а  лише людина, наділена особливими здібностями. Інші, а це приблизно дві третини  від загального числа дітей, заздалегідь  визнавалися нездатними проникнути в таємниці писемності і читання. Цей погляд був обумовлений реальними  труднощами навчання. Дуже недосконалий метод, пов'язаний з необхідністю заучувати  всі букви з їхніми слов'янськими назвами: «аз», «буки», «веди», «глаголь», «добро», надзвичайно ускладнював  перехід до складового читання. [17, с.107]

З часом був здійснений перехід до більш досконалих методів  викладання, з'явилися і нові навчальні  посібники, побудовані по складовому методі, де був використаний спрощений гражданський шрифт замість церковно-слов'янського, а назви букв слов'янського алфавіту були замінені скороченими назвами («а», «бе», «ве»). Так була вирішена проблема «вроджених граматичних здібностей». Практика показала, що навчитися читати і писати можуть всі діти. [17, с.108]

Важливий фактор розвитку здібностей людини - стійкі спеціальні інтереси. Спеціальний інтерес - це інтерес до змісту визначеної області  людської діяльності, що переростає в  схильність професійно займатися цим  родом діяльності. Пізнавальний інтерес  тут стимулює оволодіння прийомами  і способами діяльності. Помічено, що виникнення інтересу до тієї чи іншої  трудової чи навчальної діяльності тісно  пов'язаний з пробудженням здібності  до неї і служить відправною крапкою  для їхнього розвитку. «Наші бажання, - за словами Гете, - передчуття схованих у нас здібностей, провісники того, що ми можемо зробити» Зміцнілі інтереси дитини - це «лакмусовий папірець»  його здібностей, сигнал, що повинен  змусити навколишніх задуматися - чи не дають про себе знати здібності, що зароджуються. [17, с.109]

Педагогічно важливим є таке відношення вчителів до сфери інтересів  молодшого школяра, що припускає  поглиблення і розширення їхніх  пізнавальних потреб. Звичайно, оптимальним  є такий стан речей, при якому  дитина дуже рано виявляє (за сприяння і допомогою дорослих) стійкі спеціальні інтереси і розвиває відповідні здібності, що дозволяють їй безпомилково визначити  своє покликання. Тому важливим завданням  педагога є сформувати в дитини вже  у перші роки навчання в школі  дослідницько-пошукові здібності, без  яких опанування нею сучасним навчальним матеріалом буде неякісним, не відповідатиме  сучасним умовам, що їх висуває школа  і життя.

Значення формування в  учнів початкової школи дослідницько- пошукових здібностей полягає в  тому, що етап початкового навчання є перехідним від звичного способу  життєдіяльності в період дошкільного  дитинства до способу, який домінує  в режимі життєдіяльності молодшого, а потім і старшого підліткового віку. Основне завдання початкової школи —підготовка дітей до систематичного і цілеспрямованого предметного  навчання на старших вікових паралелях, виховання позитивної мотивації  учіння, емоційно благополучного ставлення  до школи і навчальної праці, формування пізнавальних потреб, інтересу і активності, виховання моральних якостей  і розвиток необхідних психофізіологічних якостей особистості.

Результативність і ефективність навчання в початковій школі, яка  не в останню чергу спирається на здібності дитини, створює основу для успішного розв'язання соціальних і дидактичних завдань на наступних  етапах навчання. Тут формуються початкові  вміння і навички навчальної і, зокрема, дослідницько пошукової роботи, які  є підґрунтям розвитку здібностей дитини. Але успішно розв'язати завдання формування дослідницько пошукових  здібностей можна тільки з урахуванням  особливостей, зумовлених специфікою молодшого шкільного віку і характерними для нього видами посильної і  захоплюючої діяльності. Несформованість  інтелектуально-логічної сфери дітей  цього віку потребує поступового, поелементного  розвитку дослідницько пошукових здібностей, а чуттєвість та емоційне сприйняття визначають вимоги до психологічного клімату, емоційної атмосфери, в  якій проходитиме цей розвиток. Соціальні, виховні та дидактичні завдання, вікові особливості детермінують необхідність постійного вдосконалення методичної системи навчання в початковій школі  таким чином, щоб вона сприяла  формуванню в учнів дослідницько пошукових здібностей.