Управління фінансовими ресурсами туристичних підприємств та шляхи його вдосконалення

     Отже, критерієм віднесення фінансових відносин до тієї чи іншої функції є рух вартості - чи однобічне в грошовій формі, чи двосторонніми, опосередкованими актами обміну.

     Контрольна  функція фінансів попягає в створенні  і використанні системи 
фінансового контролю за дотриманням варлсних пропорцій у процесі 
формування і витрати грошових фондів і наявних коштів.

     Контрольна  функція органічно властива фінансам, як і будь-якої економічної категорії. В основі її лежать фінансові (грошові) відносини, що виникають між економічними суб'єктами фінансового ринку і, що приводять до  створення фінансового механізму [4].

     Фінансовий  контроль виникає внаслідок того, що фінансові відносини можна  планувати і регулювати, тому що мають конкретні суб’єкти фінансових відносин, норми, нормативи і мета використання фінансових ресурсів, обсяги і терміни здійснення фінансових операцій, правові умови, встановлені в законодавчому порядку.

     Прояв фінансового контролю найрізноманітніший.

     Він діє при русі грошей і капіталу через системи і форми розрахунків, кредиту, оподатковування, застави і т.п.

Фінанси туристичної фірми - це фінанси суб'єкта, що хазяйнує.

     Завданням фінансів підприємств туристичної індустрії є- формування грошових фондів і ефективне їх використання з метою господарського-експлуатаційної та фінансової діяльності підприємства, одержання прибутку та забезпечення фінансової стійкості.

     У ході виробничо-обслуговуючого процесу туристичних фірм виникають 
фінансові відносини (рис.1.1.).

     

     

     

     

     

     

       
 
 

     Рис.1.1. Система фінансових відносин туристичного підприємства.

     Ці відносини в туризмі мають свої особливості, що обумовлені організацією фінансів туризму [6].

     Для туризму характерна особлива схема кругообігу оборотних коштів. Вона обумовлена тим, що, по-перше, об'єктом діяльності туризму є людина (турист), що купує туристичні враження виходячи зі свого інтересу, по-друге, у туризмі процеси виробництва, реалізації й організації споживання туристичного продукту з'єднані разом у єдиний виробничо-обслуговуючий процес. Ці фактори визначають своєрідність кругообігу оборотних коштів у туризмі, що значно відрізняється від кругообігу засобів у промисловості, торгівлі, суспільному харчуванні.

Кругообіг оборотних коштів у туризмі можна представити формулою: 
Д-Т-Д1, В

 де Д - кошти, авансовані туристичною фірмою на організацію туру, тобто на 
створення туристичного продукту;

 Т - матеріальні і нематеріапьні послуги туризму, а також товари туристично- 
сувенірного призначення; 
В - туристичні враження;

Д1, - кошти, отримані від реапізаціі послуг, товарів, туристичних вражень і 
поєднуючи додану вартість.

     Приведена формула показує, що турист платить гроші за те що він бачить і що його вражає (цікаві явища природи, пам'ятники історії і культури, архітектурні пам'ятники і т п). У створення об'єктів туристичного показу туристична фірма свій капітал не вкладає, але вже саме їхнє існування приносить туристичній фірмі грошовий прибуток Фірма оплачує лише послуги, зв'язані з показом туристам цих об'єктів.

     Для туристичної фірми при одержанні  доходу важливе значення мають вид  і якість туристичних вражень, що повинні відповідати туристичним інтересам.  Зміна чи зникнення (частково чи цілком) об'єктів туристичного інтересу приводить до різкого уповільнення оборотності коштів і зменшенню грошових надходжень у туристичну фірму [1].

     Своєрідність  кругообігу оборотних коштів у туризмі позначається на 
швидкості їхнього обороту Оборотність оборотних коштів - це тривалість 
проходження оборотними коштами окремої стадіі виробництва і обертання. Час, 
протягом якого оборотні кошти знаходяться в обороті, тобто послідовно 
переходять з однієї стадії в іншу, складає період обороту оборотних кошлв 
обчислюється тривалістю одного обороту в днях (оборотність оборотних коштів

звітний період (коефіцієнт оборотності).

       Тривалість одного обороту в днях являє собою відношення суми середнього залишку оборотних коштів до суми одноденного виторгу від реалізації туристичного продукту за звітний період.

     Коефіцієнт  оборотності засобів характеризує об'єм розміру виручки від реалізації туристичного продукту на одну гривню оборотних коштів. Він визначається як відношення суми виторгу від реалізації продукції до середнього залишку оборотних коштів.

       Коефіцієнт оборотності засобів - це фондовіддача оборотних коштів. Ріст його свідчить про більш ефективне використання оборотних коштів. Одночасно даний коефіцієнт показує число оборотів оборотних коштів за звітний період.

     Важливим  показником ефективності використання оборотних коштів є коефіцієнт завантаження засобів в обороті [7].

     Він характеризує суму оборотних коштів. Що авансуються на одну гривню виторгу від реалізації туристичного продукту. Іншими словами, він являє собою оборотну фондоэмкість, тобто витрати оборотних коштів для одержання однієї гривні реалізованого туристичного продукту. Коефіцієнт завантаження засобів в обороті є величина, зворотна коефіцієнту оборотності засобів, і визначається як відношення середнього залишку оборотних засобів до суми виторгу від реалізації туристичного продукту. Зниження цього коефіцієнта свідчить про підвищення ефективносп використання оборотних коштів.

     Для кожної туристичної фірми, так само як і для кожного іншого суб'єкта, що хазяює, (завод, магазин, ресторан і т.п.), характерна своя швидкість 
оборотності засобів. Ця швидкість визначається багатьма факторами (постійними чи випадковими), у першу чергу асортиментом зробленого і реалізованого товару, типом підприємства і т.п. 

 1.2. Джерела формування і напрями використання фінансових ресурсів на туристичному підприємстві.

 Джерела формування фінансових ресурсів підприємств  туристичної індустрії поділяються  на: внутрішні та завнішні джерела формування фінансових ресурсів (рис. 1.2.).

     Внутрішні джерела формування фінансових ресурсів передбачають формування фінансових ресурсів у межах підприємства за рахунок власних і прирівняних до них коштів.

     Зовнішні  джерела формування фінансових ресурсів передбачають формування ресурсів за рахунок позикових і залучених коштів.

     

     

     

       

     

     

     

     

       

     

       
 

     

     

       
 
 

     Рис.1.2. Джерела формування фінансових ресурсів підприємств туристичної  індустрії.                                                                                   Для туристичних фірм характерні особливий склад і структура фінансових ресурсів. Цей склад визначається наявністю турагентів і туроператорів на туристичному ринку.

     На  туристичному ринку переважають  турагенти .Так, у складі туристських фірм України турагенти займають близько 90%, а туролератори 10% від загальної кількості турфірм. Хоча слід зазначити, що фактично важко провести грань між туроператорами і турагентами [8].

     Це  викликано тим, що туристична фірма одержує загальну ліцензію на туристичну діяльність (як туроператори і турагенти). Тому для  фірм України турагенти займають близько 90%, а туроператори 10% від загально» кількості тур фірм. Хоча слід зазначити, що фактично важко провести грань між туроператорами і турагентами Це викликано тим, що туристична фірма одержує загальну ліцензію на туристичну діяльність (як туроператори і турагенти) Тому для підвищення якості туристичного обслуговування населення було б доцільно ввести окреме ліцензування туролераторськоп турагентськоі діяльності При цьому слід зазначити, що в літню пору, на яку приходиться пік туристичного сезону, частка дебіторської заборгованості в складі фінансових ресурсів у туроператорів збільшується до 70%, а частка коштів знижується до 15%, та дебіторська заборгованість у туроператорів- 62-70 %, у турогентів до 18 %.

     Особливість складу і структури фінансових засобів, а також їхніх джерел обумовлена своєрідністю потоку грошей і заборгованості між суб'єктами туристичного ринку, що визначається насамперед тим, що між  моментом продажу туристичного продукту й актом його споживання мається  значний розрив у часі Тури складаються і продаються звичайно за кілька місяців до початку відпочинку, тому одночасно виникає кредиторська і дебіторська заборгованість у турагентів і туроператорів Для туристських фірм характерні особливий склад і структура джерел фінансових ресурсів.

     Фінансування  туристичної діяльності виробляється в основному за рахунок притягнутих  засобів (більш 2/3) і частково за рахунок  власних коштів Позикових засобів  немає Це зв'язано з тим, що туристична фірма одержує гроші за продані  путівки раніш, ніж надає туристичну послугу за цією путівкою. Серед притягнули засобів основна частка (50% і більш) приходиться на кредиторську заборгованість.

 Таблиця 1.1

Склад і структура джерел фінансових ресурсів туристських фірм,

 що  не мають готелів ( % до підсумку)

 

     Туристичні  фірми не користаються кредитуванням  під оборотні кошти. Це пов'язано з тим, що джерелом фінансових ресурсів туристичної фірми є власні і притягнуті засоби.

     Притягнуті  засоби є власністю інших економічних  суб'єктів, але вони постійно знаходяться  в розпорядженні туристичної  фірми, що користається ними безкоштовно  і на довгостроковій основі. Тому всі притягнуті засоби можна назвати засобами, прирівняними до власних засобів.

     Потреба в позичкових засобах у турфірми виникає при кредитуванні інвестицій, необхідних для будівництва готелів, придбання туристських автобусів і т.п.

     Своєрідність  організації фінансових відносин у  туризмі в значній мірі обумовлюються  також особливостями ціноутворення на продукцію цієї галузі.

     Ціна  туристичного продукту чи окремої послуги  є дуже динамічною і залежить від  багатьох факторів: вартості послуг, що входять у турпакет, числа туроднів, виду туру (груповий, індивідуальний), кількості туристів у групі, їхнього  вікового складу, сезонності й ін. [9].