Органiзацiя роботи iнспекцiї з питань захисту прав споживачiв в Одеськiй областi

  Додержання правил торгівлі забезпечується насамперед належною організаційною діяльністю органів управління торгівлею, підвищенням ролі торговельних підприємств у розв'язанні різних питань торгового обслуговування, рівня виховної роботи тощо. Контроль у сфері торгівлі здійснюють Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України, управління, відділи економіки місцевих державних адміністрацій, адміністрація організацій і підприємств торгівлі. Так, центральний орган виконавчої влади в сфері торгівлі здійснює контроль разом з іншими центральними органами виконавчої влади за додержанням суб'єктами господарської діяльності всіх форм власності норм і правил торгівлі. Контрольні функції в торгівлі забезпечують і органи державної податкової служби. Вони стосуються порядку розрахунків із споживачами з використанням контрольно-касових апаратів і товарно-касових книг, лімітів готівки в касах і за її використанням для розрахунків за товари, роботи, послуги.

  Контроль у торгівлі здійснюють також органи державної контрольно-ревізійної служби в Україні, органи й установи, що здійснюють державний санітарний нагляд, органи державного контролю за цінами, органи внутрішніх справ та ін.

  Особлива роль у системі державного контролю за додержанням правил торгівлі й захисту прав споживачів належить Державному комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики (Держспоживстандарт України), який є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в сфері захисту прав споживачів, стандартизації, метрології, підтвердження відповідності. Держспоживстандарт України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, основними завданнями якого є: участь у формуванні й забезпечення реалізації державної політики в сфері захисту прав споживачів, стандартизації, метрології, сертифікації, підтвердження відповідності, управління якістю; здійснення державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і державного нагляду за додержанням законодавства в сфері стандартизації та підтвердження відповідності; забезпечення міжгалузевої координації та функціонального регулювання в сфері захисту прав споживачів, стандартизації, метрології, сертифікації, підтвердження відповідності, управління якістю.

  Відповідно до покладених на Держспоживстандарт України завдань він вносить пропозиції щодо формування державної політики в сфері захисту прав споживачів, стандартизації, метрології, сертифікації, підтвердження відповідності, управління якістю й забезпечує її реалізацію; погоджує проекти нормативно-правових актів з вищеназваних питань, які розробляють центральні органи виконавчої влади. У сфері споживчої політики та захисту прав споживачів Держспоживстандарт України: вивчає споживчий ринок; перевіряє в суб'єктів господарської діяльності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.8 Експертиза документального оформлення правил торгiвлi

  Перевірка товарів здійснюється послідовно й одночасно з розвантажуванням товарів. Основними елементами процесу перевірки є:

- ознайомлення з супровідними документами і перевірка правильності їх оформлення;

- перевірка відповідності найменування товарів і їх маркування даним супровідних документів;

- перевірка кількості місць, стану тари й упаковки;

- перевірка маси брутто;

- перевірка відповідності цін, указаних у супровідних документах, прейскуранту або протоколу узгодження договірної ціни;

- розкривання тари;

- перевірка маси нетто або кількості одиниць товару;

- перевірка якості товарів;

- документальне оформлення результатів приймання.

  Існує два основних способи (або напрямки) проведення цих операцій: 1)"від товару до супровідного документу"; 2)"від супровідного документу до товару".

  Під час перевірки за першим способом ("від товару до супровідного документу") спочатку почергово визначають наявність і фактичну кількість кожної з конкретних назв товарів, після чого інформацію про їх фактичну кількість порівнюють з даними накладних рахунків-фактур тощо; якщо ці дані збігаються, у супровідному документі роблять спеціальну позначку, якщо ні, то товари даної назви тимчасово відкладають і проводять приймання наступних позицій товарів. У кінці перевірки з'ясовують остаточний результат (нестача чи надлишок).

  При застосуванні другого способу ("від супровідного документу до товару") процедура приймання проводиться згідно з послідовністю запису окремих позицій товарів у супровідному документі.

  Спосіб перевірки визначається відповідно до послідовності укладання товарів у кузові транспортного засобу (як правило, першим приймають товар, який розташований найближче до заднього борту автомобіля або до дверей кузова типу "фургон").

  Перевірка товарів за кількістю полягає у зіставленні маси, кількості місць та одиниць фактично завезених товарів з даними супровідних документів і маркування. Перевірку кількості товарів ведуть у одиницях вимірювання, вказаних у супровідних документах. Масу нетто товарів при цьому потрібно визначати в тому порядку, який установлений стандартами, ТУ або іншими обов'язковими для сторін документами. Масу тари необхідно визначати одночасно з масою нетто товару.

  Особливим випадком такої процедури є перевірка товарів (борошно, цукор, крупи та ін.), які упаковані справній стандартній транспортній тарі. У цьому разі товари перевіряються без переважування за кількістю тарних місць.

  При перевірці незатарених товарів у контейнері перевірка проводиться одночасно з розкриттям контейнера (вагона). Товари, які доставлені в контейнерах і тарі, перевіряють за кількістю місць або масою брутто в момент розкриття контейнера, а остаточне приймання за кількістю одиниць і масою нетто проводять у раніше зазначені терміни.

  Перевірка товарів оформлюється накладенням на супровідний документ штампа з вказівкою дати, номера штампа, кількості й суми перевіреного товару.

  Остаточна перевірка товарів за кількістю має бути проведена в такий строк:

а) товари з обмеженими термінами зберігання - не пізніше  ніж через 24 години;

б) усі інші товари - не пізніше ніж через 10 днів після  їх надходження. Остаточні результати перевірки товарів за кількістю  оформляються Актом про встановлення розбіжностей за кількістю під час  перевірки товарів, який складається  в день закінчення перевірки. До акту повинні бути прикладені копії супровідних  документів тощо.

  Перевірка товарів за якістю полягає в зіставленні якості товару, що надійшов, та його комплектності, а також тари, упаковки, маркування з вимогами стандартів, ТУ, договорів з даними супровідних документів. Перевірка товарів за якістю повинно проводитися з точним дотриманням вимог стандартів, ТУ, інших обов'язкових нормативних документів, а також за супровідними документами, які посвідчують якість і комплектність товарів, - технічного паспорта, сертифіката, специфікації та ін.

  Перевірка товарів за якістю може бути суцільною або вибірковою, а для визначення якості товарів можуть застосовуватися методи лабораторної або органолептичної оцінки.

 

 

2.9 Подання позовiв до суду щодо захисту прав споживачiв

  Якщо громадянин вважає, що його суб'єктивні права,  охоронювані законом інтереси  як споживача порушені, і не  бажає звертатися в державні  органи або громадські організації,  або такі звертання виявилися  безрезультатними, він може вдатися  до найбільш ефективного і  діючого способу захисту –  звернутися в суд.

  Судова діяльність по захисту прав споживачів, як і в інших випадках, порушується, як правило, за допомогою позову, у якому зацікавлена особа (позивач) викладає свої вимоги до порушника його цивільних прав (відповідачу). Позов може виконати роль засобу порушення судової діяльності лише в тому випадку, якщо він втілений у визначеній для нього законом формі - позовній заяві. Позовна заява, що направляється в суд, повинна бути подана в писемній формі і на її підставі порушується цивільна справа.

  Позовна заява складається в довільній формі, однак, статтею 137 Цивільного процесуального кодексу (ЦПК) України встановлені обов'язкові її реквізити:

- найменування суду, у  який воно пред'являється;

- точне найменування позивача  і відповідача, їх місця проживання  або перебування, а також найменування  представника позивача, якщо заява  подається представником;

- зміст позовних вимог;

- викладення обставин, якими  позивач обґрунтовує свої вимоги;

- вказівка доказів, що  підтверджують позов;

- вказівка ціни позову;

- підпис позивача або  його представника з вказівкою  часу подачі заяви.

  Крім того, стаття 138 ЦПК України зобов'язує позивача подати заяву з копіями по числу відповідачів. Суддя має право, якщо він визнає необхідним, у залежності від складності і характеру справи зажадати в позивача копії всіх документів, що прилучаються до заяви, відповідно числу відповідачів. При недотриманні заявником вимог, викладених у статтях 137, 138 ЦПК України, суддя виносить визначення про залишення заяви без руху, про що сповіщає заявника і призначає йому термін для усунення недоліків заяви. Якщо заявник у встановлений термін усуне недоліки, заяву вважається поданим у день первісного пред'явлення його в суд.

  В противному випадку заява вважається неподаною і повертається позивачу, про що суддя виносить мотивоване визначення (ст. 139 ЦПК України).

  Необхідно відзначити, що споживачі звільняються від сплати державного збору по позовах, пов'язаних з порушенням їхніх прав (ст. 24 Закону України "Про захист прав споживачів"). Після того як позовна заява вже складена, заявнику варто визначитися з підсудністю своєї заяви. По позовах споживачів про захист своїх прав встановлена альтернативна підсудність. Споживачі за своїм вибором пред'являють позови в суд по місцю свого проживання або по місцезнаходженню відповідача, по місцю заподіяння збитку або по місцю виконання договору. Громадянин може вести свої справи в суді особисто або через своїх представників. Особиста участь у справі громадянина не позбавляє його права мати по цій справі представника (ст. 110 ЦПК України).

  Представниками в цивільному процесі можуть бути тільки громадяни, що досягли повноліття. Повноваження представника повинні бути належним чином оформлені. Так, якщо представництво здійснюється адвокатом, в суд повинен бути представлений ордер, виданий юридичною консультацією, а якщо представництво здійснюється іншими особами (родичем, знайомим), потрібно буде надати належним чином оформлене доручення.

  Особливо варто зупинитися на захисті прав споживачів, використовуючи визначені можливості громадських організацій споживачів (об'єднань споживачів). Так, якщо порушені права споживача, що є членом організації споживачів, то відповідно до п. 3 ст. 112 ЦПК України правом представництва в цивільному процесі наділені громадські організації, на які їхніми статутами і положеннями покладений обов'язок захищати права й інтереси членів даних організацій. Таке право організаціям споживачів надає закон.

  Згідно зі ст. 26 Закону "Про захист прав споживачів", такі організації забезпечують юридичну і консультаційну допомогу споживачам відповідно до законодавства. Отже, юридичною підставою громадського представництва в даному випадку буде зазначена стаття Закону і відповідна стаття статуту товариства. Крім того, згідно зі статтею 26 Закону "Про захист прав споживачів" громадські організації споживачів відповідно до законодавства можуть захищати в судовому порядку права споживачів, що не є членами цих організацій. У такому випадку представництво здійснюється в договірному порядку на основі видаваного їм доручення.

  Таким чином, товариства споживачів здійснюють судове представництво інтересів громадян у тих випадках, коли останні звертаються до них за захистом. Новелою в законодавстві є положення, відповідно до якого громадські організації споживачів (об'єднання споживачів) одержали можливість звертатися з позовом у суд про визнання дій продавця, виготовлювача (підприємств, що виконують їхні функції), виконавця протиправними щодо невизначеного кола споживачів і припинення цих дій.

  Дійсно, нерідкі випадки, коли права споживачів істотно порушуються, але їм про цьому не відомо. Це, наприклад, виробництво і реалізація партій недоброякісних, навіть небезпечних для життя і здоров'я людей товарів, нерідко по необґрунтовано завищених цінах. Тут правила про судове представництво не можуть бути застосовані, тому що на момент виявлення відповідних порушень представник відсутній. Юридичною підставою для подачі зазначених позовів є стаття 26 Закону України "Про захист прав споживачів" і ч. 1 ст. 121 ЦПК України. Думаємо, що такими протиправними діями можуть бути:

- реалізація товарів з  минулими термінами збереження  або продажу, якщо в результаті  цього вони стають небезпечними  для життя і здоров'я людей;

- використання нестандартних  мір і ваг;

- масовий або систематичний  обман споживачів;

- примус споживачів прийняти  недоброякісні або непотрібні  їм товари;

- використання виготовлювачами  або продавцями переваг свого  положення на споживчому ринку  і т.п.

  При задоволенні таких позовів суд зобов'язує порушника довести рішення суду у встановлений їм термін через засоби масової інформації або іншим способом до зведення споживачів. Варто помітити, що рішення суду, що вступило в силу, про визнання дій продавця, виготовлювача (підприємств, що виконують їхню функцію), виконавця протиправними щодо невизначеного кола споживачів є обов'язковим для суду, що розглядає позов споживача щодо цивільно-правових наслідків дій продавця, виготовлювача з питань, чи мали місце ці дії або чи були вони здійснені (ст. 26 Закону України "Про захист прав споживачів").