Органiзацiя роботи iнспекцiї з питань захисту прав споживачiв в Одеськiй областi

  Контроль якості проводиться представниками компетентних контрольних органів (державний, відомчий, внутрішьофірмовий). До них відносяться державні інспектори Головного Держстандарту, працівники дослідних лабораторій виробничих і торговельних підприємств, санітарні лікарі санепідемнагляду, споживачі).

Номенклатура  перевіряємих показників обмежується  вимогами стандартів.

  Кінцевим результатом контролю якості може бути акт перевірки, який складається одним контролером або контрольною комісією.

  Експертиза якості (товарна експертиза) — це «незалежне перевірення якості та кількості товару компетентними спеціалістами на замовлення зацікавленої юридичної або фізичної особи (ДСТУ 3993-2000). Основними цілями при проведенні товарної експертизи є:

- ідентифікація товару та його походження;

- встановлення виробника товару;

- виявлення сторонніх речовин та домішок;

виявлення фальсифікації та ступеня небезпечності  товару. Кінцевим результатом експертизи якості товару є акт експертизи. Сертифікація — «це дія третьої  сторони, яка надає впевненості  у тому, що належним чином ідентифікована продукція відповідає встановленим вимогам» (Керівництво УСО/МЕК2). Суб'єктами, які проводять сертифікаційну діяльність, є юридичні або фізичні особи, незалежні від виробника і  споживача.

  При визначенні терміна «сертифікація», як необхідна умова, регламентується належна ідентифікація продукції.

  У системі сертифікації харчових продуктів і продовольчої сировини необхідно перед проведенням досліджень за показниками безпеки продукції визначити регламентовані стандартами органолептичні і фізико-хімічні показники.

  При сертифікації всі показники підрозділяють на три групи:

- перша група: показники, необхідні для ідентифікації;

- друга група: показники, необхідні для підтвердження безпеки продукції та інших обов'язкових вимог для проведення обов' язкової сертифікації;

- третя група: будь-які показники, які не належать до обов'язкових, для проведення добровільної сертифікації.

Кінцевим  результатом сертифікаційних досліджень є сертифікат відповідності.

  В сучасних умовах в Україні та в інших країнах підвищуються вимоги споживачів до якості товарів, що потребує забезпечення високого рівня якості продукції. Проведення якісної ідентифікації — дуже складний, тривалий і часто цей процес коштує дорого.

  Ідентифікація визначається як порівняння, прирівнення дечого з чимось. При ідентифікації товарів встановлюється збіжність досліджувальних товарів аналогом, які мають ту ж сукупність споживчих властивостей або опису товарів на маркуванні, товаросупровідних та НД.

  Ідентифікації притаманні такі функції:

· Показова (вказівна) - яка  ототожнює представлений зразок товару з конкретним найменуванням, сортом, маркою, типом а також  товарною партією;

· Інформаційна - яка доводить інформацію до суб'єктів ринкових відносин;

· Підтверджувальна - відповідність  асортиментної характеристики товару, інформації яку зазначено на маркуванні або ТСД, тобто справжність товару;

· Управлінська (керуюча) - є одним із елементів системи  якості товару.

Управлінська функція  ідентифікації регламентується  міжнародним стандартом ISO 9000 "Управління якістю, забезпечення якості".

  Види ідентифікації:

  1. Асортиментна - встановлення відповідності його асортиментній характеристиці, яка обумовлює пред'явлені до нього вимоги. Цей вид ідентифікації застосовується для підтвердження відповідності товару при усіх видах діяльності але особливе значення воно має при товарознавчій експертизі та сертифікації товарів. Виявлення невідповідності визначається як асортиментна фальсифікація товару.

  2. Якісна (кваліметрична) - встановлення відповідності вимогам якості які передбачені НД. Цей вид ідентифікації дозволяє виявити відповідність товарному сорту або іншим градаціям якості які вказані на маркуванні або ТСД. При виявленні невідповідності сорту негативний результат ідентифікації визначається як особливий вид фальсифікації-пересортиця.

  3. Споживча - проводиться з метою встановлення можливостей використання товару відповідно до його функціональних властивостей. Це в основному стосується продовольчих товарів. Споживча ідентифікація покликана не допускати на споживчі ринки товари. Які не відповідають споживчим властивостям і можуть бути небезпечні для здоров'я людини.

  4. Партіонна - визначення належності представленої частини товару, одиничних екземплярів, конкретній товарній партії. Складність полягає у тому, що в більшості випадків відсутні або недосить надійні критерії для ідентифікації. Серед продовольчих товарів маркування яке ідентифікує конкретну партію товарів застосовується лише для консервів, шляхом випресовування законодавчих відомостей, на дно або кришку банки але в більшості продовольчих та непродовольчих така ідентифікація відсутня.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.4 Проведення вiдбору проб та зразкiв для дослiджень

  Відбір зразків товарів провадиться з метою визначення відповідності їх якісних показників вимогам державних і галузевих стандартів, технічних умов та інших нормативних документів, що діють на території України.

  Відбір зразків товарів для перевірки їхньої якості провадиться службовою особою Держспоживстандарту, яка має відповідне посвідчення, у присутності особи, що здійснює продаж товарів (виконує роботу, надає послуги), та, за можливості, представника суб'єкта господарювання, що перевіряється, і оформлюється актом відбору зразків (проб) товарів. Продавець (виконавець) і представник суб'єкта господарювання повинні створити належні умови для виконання робіт, пов'язаних з відбором зразків товарів.

  В акті зазначається кількість відібраних зразків товарів (за масою, мірою, обсягом), для якого виду досліджень вони відібрані та за якими показниками проводитиметься їх дослідження, а також робиться запис про заборону реалізації (відвантаження) партії товарів, з якої відібрано зразки, до отримання результатів дослідження. У разі перевірки якості товарів, що швидко псуються або з терміном придатності, що минає, відбір зразків здійснюється, як правило, без заборони реалізації (відвантаження) партії товарів, з якої відібрано зразки.

  Акт складається у трьох примірниках і підписується службовою особою, яка проводила відбір зразків товарів, а також продавцем (виконавцем) і представником суб'єкта господарювання у разі його присутності під час перевірки. Перший примірник залишається у службової особи, другий додається до відібраних зразків товару, третій залишається у продавця (виконавця) чи представника суб'єкта господарювання.

  Кількість зразків товарів (за масою, мірою, обсягом), що відбираються для проведення дослідження, визначається відповідними нормативними документами, а щодо імпортних товарів - нормативними документами на аналогічні вітчизняні товари.

  У тих випадках, коли в нормативних документах передбачено за негативних результатів дослідження таких товарів повторне проведення відбору їх зразків, дозволяється відразу відбирати зразки в подвійній кількості, про що робиться запис в акті відбору зразків (проб) товарів.

  Відібрані зразки товарів упаковуються на місці, відбору в присутності продавця (виконавця), представника суб'єкта господарювання у разі його присутності під час перевірки й опломбовуються або опечатуються службовою особою, яка надсилає їх до лабораторії для дослідження.

  Умови зберігання і транспортування відібраних зразків товарів не повинні погіршувати їхню якість. За збереження і своєчасність доставки товарів для дослідження відповідає службова особа, що їх відбирала.

  При взятті проб або зразків товарів посадовими особами митних органів декларанти та їх представники зобов'язані сприяти їм, в тому числі здійснювати за свій рахунок вантажні та інші необхідні операції з товарами. У необхідних випадках до взяття проб або зразків може бути притягнутий експерт або фахівець.

  Проби або зразки беруться у мінімальній кількості, яка необхідна для належного їх дослідження з метою розв'язання експертом поставлених перед ним питань.

  Для декларанта встановлено обов'язок задекларувати взяті проби або зразки товарів. У разі якщо декларантом у митній декларації на товари вказуються взяті ним проби або зразки, окрема митна декларація на них не подається. У разі неповернення у встановлені терміни проб або зразків товарів, взятих митним органом, декларант має право зменшити митну вартість товарів, що декларуються на митну вартість цих проб і зразків.

  При відборі проб або зразків товарів посадова особа митного органу оформляє акт взяття проб або зразків у 2-х примірниках за формою, наведеною у Додатку 1. Перший примірник акта залишається в митному органі та зберігається разом з першим примірником митної декларації та документами до неї або з справою про адміністративне правопорушення в галузі митної справи, другий - вручається особі, що володіє повноваженнями у відношенні товару, якщо воно встановлено, або його представникові.

  У необхідних випадках взяття проб або зразків проводиться за участю експерта або спеціаліста.

Залучення особи як фахівця  здійснюється на договірній основі.

  Допускається провадити відбір проб або зразків товарів посадовою особою митного органу за відсутності декларанта і його представників, за участю не менше двох понятих (пункт 8 статті 383 Кодексу) у випадках:

- Неявки  декларанта, інших осіб, що володіють  повноваженнями у відношенні  товарів і (або) транспортних  засобів, та їх представників  після закінчення 15 днів з дня  пред'явлення товарів митним органам  у місці їх прибуття на митну  територію Російської Федерації  або з дня завершення внутрішнього  митного транзиту, якщо декларування  товарів здійснюється не в  місці їх прибуття;

- Існування загрози державній безпеці, громадському порядку, життя і здоров'я людини, тварин, рослин, з навколишньому природному середовищу, збереженню культурних цінностей та за інших обставин, що не терплять зволікання (в тому числі, якщо є ознаки, що вказують на те, що товари є легкозаймистими речовинами, вибухонебезпечними предметами, вибуховими, отруйними, небезпечними, хімічними та іншими подібними товарами, якщо товари поширюють сморід);

- Пересилання  товарів у міжнародних поштових  відправленнях; 

  Письмовий дозвіл на взяття проб або зразків товарів митним органом видається декларантам, особам, які мають повноваженнями у відношенні товарів, правовласникам, їх представникам та співробітникам інших державних органів, якщо таке взяття:

- Не утрудняє  проведення митного контролю;

- Не змінює  характеристик товарів; 

- Не тягне  за собою ухилення від сплати  митних зборів, податків або недотримання  заборон і обмежень.

  При взятті проби митними органами її поділяють на три рівні частини: аналітичну, контрольну і арбітражну, кожну з яких:

- Маркують (нумерують) відповідно до акта  взяття проб або зразків; 

- Забезпечують  ярликом забезпечення схоронності. 

  При направленні митним органом проб або зразків товарів на дослідження їх упаковують в одну тару, пломбують. Супровідні документи поміщають в окремий пакет і опечатують.

  Якщо  товаром є хімічна речовина, то  проби повинні супроводжуватися  копіями супровідних документів, що містять відомості про властивості,  токсичності, заходи безпеки,  індивідуальних засобах захисту. 

  Експертиза проводиться експертами митних лабораторій , а також інших відповідних організацій або іншими експертами. Як експерт може бути призначено будь-яка особа, що володіє необхідними спеціальними знаннями для дачі висновку ^9.

  Для проведення експертизи експерт залучається на договірній основі. При призначенні експертизи за ініціативою декларанта або іншої зацікавленої особи зазначені особи мають право представити митним органам пропозиції щодо кандидатури експерта.

  Якщо відібрані проби або зразки товарів направляються митним органом на дослідження в митну лабораторію, то її керівник:

- Отримує  надійшли матеріали і документи  про призначення експертизи та  перевіряє їх відповідність вимогам  статті 378 Кодексу; 

- Письмово  доручає виробництво експертизи  конкретному експерту (експертам);

- Забезпечує  умови, необхідні для проведення  експертизи: наявність обладнання, приладів, матеріалів та засобів  інформаційного забезпечення;

- Забезпечує  дотримання правил техніки безпеки  та виробничої санітарії; 

- Запевняє висновок експерта печаткою;

- Направляє  разом з висновком експерта  всі матеріали митному органу, що призначив експертизу.

  Проводячи дослідження, експерт повинен вживати заходів до збереження поданих на експертизу зразків, не допускаючи їх псування і пошкодження, якщо це не викликається характером дослідження.

  Експерт дає висновок від свого імені на підставі проведених досліджень відповідно до його спеціальних знань.

  Висновок експерта - документ, що відображає процес і результат досліджень, проведених експертом. У висновку експерта вказується:

- Час і  місце проведення дослідження; 

- Ким і  на якій підставі проводилися  дослідження; 

- Питання,  поставлені перед експертом; 

- Об'єкти  досліджень, матеріали та документи, надані експерту;

- Зміст і  результати досліджень із зазначенням  застосованих методів;