Органiзацiя роботи iнспекцiї з питань захисту прав споживачiв в Одеськiй областi

 

                Мiнiстерство освiти i науки, молодi та спорту України

                  Одеська національна академія харчових технологій

 

 

Кафедра товарознавства

та експертизи товарiв

 

                                                  

                                                 ЗВIТ

                                 з виробничої  практики

                       студентки III-го курсу факультету ТВКПiТ

                               напряму пiдготовки  6.030510

              «Товарознавство i торговельне пiдприэмництво»

                                Молчанової Олени Сергiївни

 

Мiсце проходження практики                                             ___________________

Початок практики                                                                 13.08.12

Закiнчення практики                                                            31.08.12

Група                     ___________________

 

Керiвник практики:

вiд ОНАХТ                     ___________________

вiд установи                    ___________________

 

Звiт здано на кафедру                                                          ___________________

Звiт зараховано з оцiнкою                                                   ___________________

 

                                             Одеса, 2012

Вступ

1.Органiзацiя роботи iнспекцiї з питань захисту прав споживачiв в Одеськiй областi

1.1 Забезпечення реалiзацiї державної полiтики щодо захисту прав споживачiв

1.2 Здiйснення державного контролю за дотриманням законодавства України в областi захисту прав споживачiв

1.3 Формування стратегiї роботи пiдроздiлу

1.4 Органiзацiя iнфраструктури пiдроздiлу

2. Здiйснення контролю за дотриманням вимог до якостi товарiв

2.1 Складання алгоритму дiй щодо контролю та проведення перiодичного контролю за якiстю товарiв

2.2 Винесення рiшень щодо подальшого використання товарiв

2.3 Iдентифiкацiя товарiв

2.4 Проведення вiдбору проб та зразкiв для дослiджень

2.5 Експертиза якостi товарiв

2.6 Складання висновку про можливiсть реалiзацiї товару

2.7 Здiйснення контролю за дотриманням правил торгiвлi

2.8 Експертиза документального оформлення правил торгiвлi

2.9 Подання позовiв до суду щодо захисту прав споживачiв

2.10 Iнформування i консультацiя споживачів з питань можливостi компенсування матеріального та морального збиткiв

Висновок

3. Iндивiдуальне завдання

Список використаної лiтератури

 

 

 

 

 

 

Вступ

  Сфера захисту прав споживачів є невід’ємною і вагомою складовою загальних прав людини. Споживач єдиний з усіх суб’єктів ринку, який не є професійним учасником і без державної підтримки не в змозі ефективно відстоювати свої права. 
  Саме через стан задоволення потреб споживачів визначається рівень розвитку та цивілізованості ринку. Важливе значення має те, що спільнота споживачів – це найбільш широко представлена громада в будь-якій країні, оскільки об’єднує не лише громадян даної країни, але й іноземних громадян, які перебувають на її території. Повага та дотримання законних прав споживачів представниками влади та бізнесу, так само як відсутність такого ставлення до потреб споживачів, суттєво впливає на імідж держави. В умовах зростання обсягів споживання та насичення ринку продукцією, проблемою для населення залишається надходження в торговельну мережу значної кількості неякісних, фальсифікованих та небезпечних для життя і здоров’я людей товарів.           Україна, першою з країн прийняла Закон «Про захист прав споживачів», чим засвідчила повагу до міжнародних засад цивілізованого захисту громадян як споживачів. При прийнятті Конституції України (стаття 42) держава підтвердила незмінний курс на всебічне забезпечення захисту прав споживачів, здійснення контролю за якістю і безпечністю товарів, сприяння діяльності громадських організацій споживачів.                                                                 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

       1.Органiзацiя роботи iнспекцiї з питань захисту прав споживачiв в                               Одеськiй областi

1.1 Забезпечення реалiзацiї державної полiтики щодо захисту прав споживачiв

    Підвищення якості і  конкурентоспроможності вітчизняних  товарів  i послуг, активне впровадження  сучасних технологій, збільшення iнвестицiйних  потоків позитивно впливають  на динаміку економічного зростання  країни. Головним завданням органів  державної влади є продовження  процесу перетворення України  на заможну європейську державу,  основним пріоритетом якої є  створення високих європейських  стандартів життя населення.

   Забезпечивши на рівні  технічного регулювання гарантії  безпечності продукції та послуг, створивши систему позасудового  та судового розгляду скарг  споживачів, країни сконцентрували  увагу на захисті споживача  вiд небезпечних виробів та  неякісних послуг через надання  йому достатньої кількості об’єктивної  iнформацiї, вiдповiдно до якої  він зможе приймати свідоме  рішення про їх вибір.

  З метою підвищення рівня  забезпечення інтересів та захисту  прав споживачів за останні  роки в Україні прийнято низку  законів, адаптованих до вимог  законодавства, зокрема Закон  Укрaїни ,,Про захист прав споживачів”  i Закон України ,,Про рекламу”.

  Питання якості та безпеки товарів (послуг) належить до компетенції Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів, основними завданнями якої є забезпечення реалізації державної політики у  сфері  захисту прав споживачів, стандартизації, метрології та сертифікації, здійснення управління в цій сфері, а також міжгалузевої координації  та функціонального регулювання питань захисту прав споживачів, стандартизації, метрології та сертифікації.

   Відповідно до ст. 17 Закону  України „Про захист прав споживачів”  споживач має право на перевірку  якості, безпеки, комплексності,  міри, ваги та ціни продукції,  що придбавається (замовляється), демонстрацію безпечного та правильного  її використання. На вимогу споживача  продавець (виконавець) зобов’язаний  надати йому контрольно-вимірювальні  прилади, документи про якість, безпеку, ціну продукції.

  Якщо продукція викликає  у Вас сумнів щодо її якості  та безпеки, вимагайте від продавця (виконавця) документи про якість  і безпеку. До них відносяться  висновки санітарно-епідеміологічної  експертизи, якісні посвідчення  тощо (у продавця, виконавця можуть  бути копії цих документів, але  тоді вони повинні бути завірені  печаткою суб’єкта господарювання, від якого вони отримані). У  супровідних документах, згідно  з якими продукцію (яка підлягає  обов’язковій сертифікації) передано  на реалізацію, зазначаються номери  сертифікатів відповідності або  свідоцтва про визнання відповідності  або декларації про відповідність  тощо.

  Якщо виникають сумніви щодо  якості та безпеки придбаних  продуктів харчування, споживач  може звернутися для проведення  лабораторного дослідження за власний рахунок до випробовувальної лабораторії харчової продукції.

  Аналіз справ на споживчому  ринку України свідчить про  те, що кiлькiсть порушень вимог  законодавства у сферi захисту  прав споживачiв не зменшується.  Порушення виявляються у більшості  перевірених суб’єктів господарювання. Споживчий ринок продовжує насичуватися  сурогатами, неякісними, фальсифікованими  та небезпечними для людей  товарами, передусім харчовими продуктами  та алкогольними напоями. 

  Тому постає необхiднiсть  у реалiзацiї консолідованої з  yciма учасниками ринкових відносин  споживчої  полiтики, постiйному  вдосконаленні законодавства та  фінансовому забезпеченні заходiв  у сферi захисту прав споживачів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2 Здiйснення державного контролю за дотриманням законодавства України в областi захисту прав споживачiв

 Україна проводить державну політику та здійснює контроль у галузі попередження, обмеження і припинення монополістичної діяльності, недобросовісної конкуренції, розвитку конкуренції на товарних та фінансових ринках; підтримки підприємництва; забезпечення контролю за дотриманням законодавства Україської Федерації про захист прав споживачів та про рекламу, про регулювання діяльності суб'єктів природних монополій у сфері зв'язку.

  Реалізація цих завдань багато  в чому дозволяє забезпечити  збалансований захист інтересів  сумлінних виробників, дотримання конституційних прав і свобод громадян - споживачів.

  Значне місце в політиці щодо захисту прав споживачів займає припинення порушень з боку недобросовісних товаровиробників і продавців на ринку товарів (робіт, послуг).

  На забезпечення захисних  заходів спрямована діяльність  антимонопольних органів, федеральних  органів виконавчої влади, що  здійснюють державний контроль (нагляд) за виробництвом і обігом товарів (робіт, послуг), органів місцевого самоврядування, громадських об'єднань споживачів.

  Територіальні управління України сприяють посиленню державного контролю за дотриманням законодавства про захист прав споживачів. У цих цілях територіальні управління України розглядають заяви і звернення громадян, надають консультаційну та практичну допомогу споживачам з питань законодавства про захист прав споживачів, вживає заходів з відновлення порушених прав споживачів, проводять перевірки господарюючих суб'єктів як за власною ініціативою, так і за завданням України , вдаються до заходів адміністративного впливу: порушують справи за ознаками порушення законодавства про захист прав споживачів, видають приписи, а в разі їх невиконання постанови про накладення штрафів, здійснюють досудову та судовий захист прав споживачів.

  Фахівці із захисту прав споживачів органів місцевого самоврядування беруть на себе основний тягар розгляду звернень споживачів за місцем їх проживання, що дозволяє територіальним управлінням України більше уваги приділяти аналітичної та профілактичної роботи, методичного забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування, навчання фахівців. Аналіз показує, що в регіонах, де органи місцевого самоврядування мають спеціалістів із захисту прав споживачів, кількість надійшли звернень споживачів значно перевищує кількість звернень до територіальних управлінь України.

  Основним напрямком у роботі антимонопольних органів щодо попередження та припинення порушень законодавства про захист прав споживачів є профілактика порушень та їх усунення у добровільному порядку.

  У цих цілях антимонопольні органи використовують різні форми і методи роботи. Серед них - узгодження нормативних правових актів, які зачіпають права споживачів, дача фахівцями центрального апарату України офіційних роз'яснень з законодавством про захист прав споживачів, інформаційна та просвітницька робота через засоби масової інформації, консультування та надання практичної допомоги у вирішенні конфліктних ситуацій не тільки споживачам, але і підприємцям, проведення цільових перевірок окремих секторів споживчого ринку товарів, робіт, послуг та ін

  Законом України «Про конкуренції та обмеження монополістичної діяльності на товарних ринках» не допускається недобросовісна конкуренція шляхом введення споживачів в оману щодо характеру, способу і місця виготовлення, споживчих властивостей, якості та кількості товару або його виробників.

  Законодавством в області технічного регулювання і стандартизації встановлено вимоги до безпеки і якості продукції, у тому числі купується для особистих потреб. Ці вимоги містяться у федеральних законах «Про технічне регулювання», «Про якість та безпеку харчових продуктів» , «Про санітарно-епідеміологічне благополуччя населення».

  У той же час норми зазначених законів, якими встановлюються вимоги до інформації про товар, якості та безпеки продукції, далеко не завжди підкріплені заходами щодо забезпечення їх однакового застосування, в тому числі вимог до маркування, упорядкування способів нанесення інформації про товар. Ці вимоги повинні міститися в державних стандартах та інших нормативних документах, прийнятих відповідно до положень норм законодавчих актів.

  Відсутність одноманітності в галузі технічного регулювання, застосування термінів і визначень, класифікації, маркування та ідентифікації продукції приводить до порушень вимог законодавчих актів у цій галузі, масовим скаргами громадян-споживачів і добросовісних товаровиробників у зв'язку з придбанням товарів неналежної якості, не забезпечених інформацією, що дозволяє споживачеві зробити усвідомлений вибір.