Теоретична частина

 

Сучасний англійська мова характеризується своєю різнобічністю. І.Р. Гальперін до літературно - книжкової лексиці відносить неоднорідні групи слів, що розрізняються за службової функції, яку слова несуть в різних стилях мови, тобто сюди входять: терміни, варваризми, поетизми, архаїчні слова і літературні неологізми.

 

У книжковій лексиці, поряд з архаїзмами, терміни утворюють наступну головну групу.

 

У сучасному суспільстві велике значення приділяється вивченню мови науки та аналізу в його складі термінології. Багато терміни утворюються шляхом переосмислення розмовної лексики або запозиченням з інших мов.

 

Загально стиль є одним із стилів мовлення, який з'явився і сформувався в результаті соціального замовлення, тобто для задоволення певних соціальних потреб. Мова науки є складною системою, до складу якої входить термінологія. У загальнонауковому стилі літературної мови виділяються три самостійних лексичних шару.

 

Нейтральна лексика (знаменні та службові слова загальнолітературної мови. Це так званий "межстилевой лексичний фонд").

 

Загальнонаукова лексика (спеціальні слова наукової сфери спілкування в цілому). Термінологічними такі слова є по відношенню до літературної мови, але позбавлені термінологічного значення для всіх науково - технічних текстів і термінологічних словників.

 

Термінологічна лексика (спеціальні слова конкретних терміносистем, вузькоспеціальної області застосування).

 

На останньому зупинимося докладніше.

 

Терміни та термінологія давно є предметом пильної уваги лінгвістів, які висловлюють різні точки зору на природу термінів і термінології. У науковій літературі існує безліч визначень термінології та терміна. Одне з них: "Під термінологією будь-якій області знання ми розуміємо систему термінів, які виражають сукупність специфічних понять, що розглядаються в конкретній області. Термін, незалежно від того, чи буде він складений з одного слова або декількох, має сенс тільки як член певної термінологічної системи "[1 1; 8]

 

Вітчизняні лінгвісти визначають термін як "слово чи словосполучення, покликане точно позначити поняття і його співвідношення з іншими поняттями в межах спеціальної сфери" [19; 273-274]

 

У роботах В.П. Даниленко термінологія кваліфікується як: "приналежність мови науки, як основна, найбільш значуща і інформативна частина лексичної системи мови науки" [7; 15]

 

В.Н. Ярцева пропонує таке визначення терміна: "слово чи словосполучення, що позначає поняття спеціальної галузі знання або діяльності" [20; 508]

 

Терміни служать спеціалізуються, обмежувальними позначками, характерними для даної сфери предметів, явищ, їх властивостей і відносин. Вони існують лише в рамках певної термінології.

 

До особливостей терміна відносяться:

 

• Ð½Ð°ÑÐ²Ð½Ñ–сть дефініції

 

• Ð¼Ð°ÐºÑÐ¸Ð¼Ð°Ð»ÑŒÐ½Ð° абстрактність

 

• Ð¼Ð¾Ð½Ð¾ÑÐµÐ¼Ñ–чность

 

• Ð²Ñ–дсутність експресії і емоційного забарвлення

 

• ÑÑ‚илістична нейтральність

 

• ÑÑƒÐ²Ð¾Ñ€Ð° логічність і системність

 

 

Ці властивості терміна реалізуються тільки всередині термінологічної системи, за межами якої термін втрачає свої дефінітивного та системні характеристики - детермінологізіруется (пор. "ланцюгова реакція" як образне вираження у загальномовному мовою). Процеси детермінологізації (перехід терміна в загальновживану лексику) свідчить про взаємопроникнення термінологічної та нетермінологіческой лексики. Поряд з термінологізації до способів створення терміна відноситься ретермінологізація - перенесення готового терміна з однієї дисципліни в іншу з повним або частковим осмисленням (пор. "диференціал" в математиці і "диференціал" в психолінгвістиці). Термін може запозичувати з іншої мови (сюди ж відноситься калька), а також створюватися з морфемного інвентаря власної мови або з інтернаціональних елементів.

 

Терміни є об'єктом дослідження самостійної лінгвістичної дисципліни - термінознавства. Термінологія лінгвістична - сукупність слів і словосполучень, що вживаються для вираження спеціальних понять і для назви типових об'єктів даної наукової області. Термінологічна лінгвістика включає в себе:

 

• Ð²Ð»Ð°ÑÐ½Ðµ терміни

 

• ÑÐ²Ð¾Ñ”рідні поєднання слів і їх еквівалентів, що призводять до утворення складених термінів, що входять в термінологічну систему на однакових правах з цельнооформленнимі одиницями.

 

 

Цілісність термінологічної системи обумовлена ​​як мовними, так і позамовними чинниками. Проте цілісність терміносистеми не виключає її рухливості, її динамічного функціонування і розвитку. В даний час більшістю учених визнається, що основні семасіологічний характеристики, в тому числі і явища полісемії, синонімії та омонімії, властиві і термінами. Термінам, як мовних знаків, властиві функції називання і розрізнення.

 

Загальномовне лексика - це головне джерело фомірованія термінології. Терміни пов'язані з науковим стилем мови, так як обслуговують виробництво, науку, техніку, але також дуже часто зустрічаються в розмовній мові і на сторінках газет, в публіцистичній та художній літературі. Терміни нерозривно пов'язані з загальнолітературні мовою, а не є якоюсь ізольованою від нього системою. Наукова лексика як засіб вираження і передачі різних наукових, технічних понять не обмежується тільки термінами. Їй потрібні слова, що зв'язують ці терміни між собою, що організують їх у речення. І дуже часто ми зустрічаємо терміни на сторінках художніх текстів, які допомагають глибше зрозуміти ідею самого автора.

 

Спеціальна лексика може включатися в мовну характеристику героя, відбиваючи його інтерес, професію і соціальний статус. Використання в художньому творі окремих елементів інших функціональних стилів може допомогти передати істотну смислову інформацію.

 

Терміни складають найбільш регульовану частину словникового складу мови, в певному сенсі - найбільш штучну, свідомо створювану і передбачає регламентацію. У зв'язку з цим вони мають ряд істотних ознак, за якими терміни в узагальненому вигляді протиставляються всіх інших слів (нетерміна). Розглянемо ці ознаки:

 

По-перше, слід зазначити, що значення термінів специфічні в тому плані, що вони виражають наукові поняття, що вимагають досить точної дефініції відповідно до рівня розвитку тієї чи іншої галузі знань. Отже, сама природа терміна виключає або, принаймні, сильно обмежує семантичну невизначеність. Якщо семантика звичайного слова співвідноситься з практичними уявленнями про той чи інший об'єкт ("найближчим" значення, за термінологією О. Потебні), то семантика терміна відображає зміст наукового, більш глибокого поняття ("подальші значення"). СР визначення лексичного значення слова "опівночі" - "середина ночі, час, відповідне дванадцяту годину ночі" і дефініцію відповідного географічного терміна - "момент часу, в який істинне Сонце або Середнє Сонце перетинає над горизонтом меридіан (тобто знаходиться в нижній точці кульмінації ) ". Ще приклад - "історизм" (як слово) тлумачиться наступним чином: "інтерес до минулого, відтворення його в творах мистецтва" і "історизм" (як термін) - "слово, що вийшло з живого вживання внаслідок того, що позначається ним предмет вже невідомий мовцем як реальна частина їх повсякденного досвіду ".

 

У зв'язку із зазначеними - семантичними особливостями термінів вони є завжди прямими і нейтральними, позбавленими конотативних компонентів найменуваннями.

 

По-друге, терміни завжди функціонують як члени певних терміносистем. У рамках термінології тієї чи іншої галузі вони закономірно пов'язані один з одним, і утримання одного терміна формується і осмислюється на тлі інших. У терміносистемах рис системності лексики виявляються найбільш чітко. Це проявляється, зокрема, в наявності регулярних опозицій, пор.: Архаїзми - неологізми (антоніми).