Управління підприємством туристичної сфери в сучасних умовах розвитку туристичного ринку

    В умовах майже повної комерціалізації туристичної галузі держава має розвивати соціальний туризм і створювати умови для залучення до споживання туристичного продукту широких верств населення, насамперед дітей, студентів, молоді, людей похилого віку, інвалідів тощо. Визначено, що розвиток соціального туризму сприяє ефективному впрова¬дженню державної політики соціалізації молоді як сукупності форм, методів та напрямів державного впливу на неї та вдосконалення процесу соціалізації молодого покоління в інтересах збереження та розвитку людства на основі загальних цінностей. Все це зумовило необхідність введення в науковій обіг поняття “соціалізації туризму” як державної політики, спрямованої на ство¬рен¬ня умов для залучення широких верств населення до активного та стабільного спо¬живання туристичних послуг.

   Ефективне державне регулювання потребує наукового та методичного забезпечення. Проте вітчизняна наука про туризм, так само як і предмет дослі¬дження, ще відносно молода та перебуває у процесі становлення. Незважаючи на активізацію дослідницьких зусиль, спрямованих на аналіз питань туризму, певні аспекти державного регулювання цієї галузі залишаються недостатньо розробленими. Бракує робіт, присвячених як теоретичному осмисленню зазна¬чених питань, так і розробці науково обґрунтованих практичних реко¬мен¬дацій щодо державного регулювання туристичної галузі на національному, регіональному та місцевому рівнях. Вироблення стратегії розвитку туристичної галузі і створення умов для її ефективного впровадження є складним завдан¬ням. Для успішного його вирішення, запобігання політичним помилкам та прорахункам доцільно скористатися досвідом інших країн.

    Нормативно-правова база туристичної діяльності регулюється як спеціальним, так і загальним законодавством.

    Регулювання діяльності з забезпечення захисту і безпеки при здійснення туристичної діяльності в Україні здійснюється на підставі:

   Законів і Кодексів України:

  “Про туризм” в редакції Закону - № 1282-ІV від 18.11.2003 р.;

  “Про захист прав споживачів” - № 1023-ХІІ від 12.05.1993 р. зі змінами;

   “Про столицю України – місто-герой Київ” - № 401-ХІV від 15.02.1999 р.;

   “Про цивільну оборону” - № 2974-ХІІ від 03.02.1999 р. зі змінами;

    “Про пожежну безпеку” - № 3745-ХІІ від 17.12.1993 р. зі змінами;

    “Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення” - № 4004-ХІІ від 24.02.1994 р. зі змінами;

  “Про охорону навколишнього природного середовища” - № 1264-ХІІ від 25.06.1991 р. зі змінами;

 “Про охорону праці” – № 2694-ХІІ від 14.10.1992 р. зі змінами;

“Про аварійно-рятувальні служби” - № 1281-ХІV від 14.12.1999 р. зі змінами;

„Про курорти” - № 2026 від 05.10.2000 р.;

“Про службу безпеки України” -№ 2171-ІІІ від 21.12.2000 р. зі змінами;

“Про боротьбу з тероризмом” - № 25 від 20.03.2003 р.; “Про захист населення від інфекційних хвороб”- № 1645-ІІІ від 06.04.2000 р.;

Кримінального кодексу України - № 2341від 05.04.2001 р. зі змінами;

Цивільного кодексу України - № 435-ІV від 16.01.2003 р. зі змінами;

Господарського кодексу України- № 436-ІV від 16.01.2003 р.;

Постанов Кабінету Міністрів України:

“Про затвердження Державної програми соціально-економічного розвитку Києва  на період до 2010 року” - № 1409 від 15.12.1997 р.;

“Про затвердження Програми розвитку туризму в Україні на 2002-2010 роки” - № 583 від 29.04.2002 р.;

“Про затвердження заходів щодо розвитку іноземного та внутрішнього туризму” - № 390-р. від 27.06.2003 р.;

Інших нормативно-правових документів (загальнодержавних):

   Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з організації іноземного, внутрішнього, зарубіжного туризму, екскурсійної діяльності – наказ Держкомпідприємництва і Держкомспорту і туризму № 7/62 від 17.01.2001 р.;

Порядку контролю за додержанням ліцензійних  умов провадження господарської  діяльності з організації іноземного, внутрішнього зарубіжного туризму, екскурсійної діяльності – наказ Держкомпідприємництва і Держтурадміністрації № 21/83 від 14.11.2002 р.;

Положення про порядок видачі дозволів на право здійснення туристичного супроводу  фахівцями туристичного супроводу  – наказ Держтурадміністрації № 83 від 29.04.2004 р.;

Правила надання послуг пасажирського  автомобільного транспорту

Постанова КМУ № 176 від 18.02.1997 р.;

  Правила проведення туристських подорожей з учнівською студентською молоддю України – наказ Міносвіти № 96 від 06.04.1999 р.;

   Правила користування готелями і аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг – наказ Держтурадміністрації № 19 від 16.03.2004 р.;

• ГОСТ 28681.3-95 “Требование по обеспечению  безопасности туристов и экскурсантов”  – введеного в Україні з 01.01.1997 р. Держстандартом України;

ГОСТ 28681.1-95 “Проектирование туристских услуг” - введеного Україні з 01.01.1997 р. Держстандартом України;

Глобального етичного кодексу туризму

     До норм загального законодавства належать: Конституція України, якою закріплені основні права і свободи людини, їх гарантії; Закони України - "Про захист прав споживачів", що є основою державного регулювання безпеки товарів і послуг з метою захисту людини, її майнового та природного середовища; "Про порядок виїзду із України і в'їзду в Україну громадян України"; "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті"; "Про страхування"; "Про рекламу"; "Про державний кордон України"; "Про охорону навколишнього природного середовища"; "Про правовий статус іноземців"; "Про підприємництво"; "Про підприємства в Україні"; "Про охорону культурної спадщини" тощо. Правове забезпечення підприємницької діяльності, в тому числі туристичної, гарантується насамперед Законом України "Про підприємництво", ухваленим Верховною Радою України в 1991 році. В цілому ж державна політика в галузі туризму визначається Верховною Радою України. Згідно із Законом України "Про туризм" основними напрямами державної політики в цій сфері є [1-5]:

    -залучення громадян до раціонального використання вільного часу, проведення змістовного дозвілля, ознайомлення з історико-культурною спадщиною, природним середовищем, організація оздоровлення населення;

    -забезпечення раціонального використання та збереження туристичних ресурсів, становлення туризму як високорентабельної галузі економіки України, створення ефективної системи туристичної діяльності для забезпечення потреб внутрішнього та іноземного туризму;-створення та вдосконалення нормативно-правової бази в галузі туризму відповідно до чинного законодавства України, міжнародних норм і правил;

    -захист прав та інтересів держави в галузі туризму;

   -створення сприятливого для розвитку туризму податкового, валютного, митного, прикордонного та інших видів контролю;

      -створення економічних умов, які стимулюють розвиток туризму;

      -запровадження пільгових умов для організації туристичної та екскурсійної   роботи серед дітей, підлітків, молоді, інвалідів та малозабезпечених верств населення;

    -заохочення національних та іноземних інвестицій в розвиток туристичної індустрії;

    -встановлення порядку стандартизації, сертифікації та ліцензування в галузі туризму;

    -впровадження системи статистичної звітності суб'єктів туристичної діяльності;

   -визначення порядку управління державною власністю в галузі туризму;

   -створення рівних можливостей на ринку туристичних послуг для суб'єктів підприємництва незалежно від форм власності, сприяння -розвитку конкуренції, забезпечення дотримання у цій галузі антимонопольного законодавства;

   -забезпечення безпеки туристів, захист їх прав, інтересів та майна;

  -організація та розвиток системи наукового забезпечення галузі туризму, підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації туристичних кадрів;

      -розвиток співробітництва із зарубіжними кра їнами та міжнародними організаціями, участь у міжнародних програмах розвитку туризму, розробка та укладання міжнародних двосторонніх і багатосторонніх договорів у галузі туризму та визначення механізму їх реалізації.

      Органами управління у сфері туризму є також районні, обласні державні адміністрації, виконавчі органи місцевих рад. Відповідно до ст. 26 Закону України „Про місцеві державні адміністрації», ст. 44 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні» районні, обласні держадміністрації забезпечують розвиток туризму у відповідних районах та областях.

    Для забезпечення охорони туристичних ресурсів України, їх збереження та відновлення, раціонального використання, забезпечення безпеки туризму, конституційних прав громадян на відпочинок та інших прав громадян, патріотичного виховання органами державної влади та органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень затверджуються державні цільові, регіональні та інші програми розвитку туризму.

    Програми розвитку туризму затверджуються з метою реалізації довгострокових пріоритетів країни в галузі туризму і становлять комплекс взаємопов'язаних правових, економічних та організаційних заходів, спрямованих на реалізацію конституційних прав громадян, розвиток туристичної галузі. Постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.200р. № 583 затверджено Державну програму розвитку туризму на 2002-2010 роки.

Підсумовуючи  даний розділ варто зазначити  таке-

     Недостатньо закріплено законодавчо у Законі України «Про туризм» (1995р.), у Законі «Про страхування» (1996р.) більш деталізована практика виконання туристичними підприємствами своїх зобов’язань у випадках надзвичайних подій, надзвичайних ситуацій у країнах, місцях куди повинен був слідувати турист (туристи).

Дослідження правових засад дерегулювання процесу  управління підприємствами у сфері  туризму показали, що скорочення (скасування) державної регламентації підприємницької  діяльності є необхідним. Більш глибший  аналіз правових основ регулювання  та дерегулювання процесу управління підприємствами у сфері туризму  є першоосновою, що дасть нові можливості виробити певні пропозиції, які найкраще відповідатимуть основним принципам  дерегулювання та не порушувати їх.

ВИДИ  ТУРИЗМУ

Основні види туризму, формується залежно від  національної приналежності. До них  відносять національний (внутрішній) і міжнародний (зовнішній) туризм. Міжнародний  туризм, у свою чергу, підрозділяється  на активний і пасивний, або інакше в'їзний і виїзний туризм.

Залежно від потреби туристичної подорожі розрізняють наступні види туризму.

    Лікувальний (медичний туризм). У основі цього виду туризму лежить потреба в лікуванні різних захворювань. Лікувальний туризм має декілька різновидів, що характеризуються природними засобами дії на людський організм, наприклад: кліматолікування, бальнеолікування, морелікування, грязелікування, плодолікування, молоколікування і т.д. Часто при лікуванні можуть використовуватися декілька видів дії, в таких випадках вид туризму визначає основний засіб дії на організм відпочиваючого.

Рекреаційний  туризм. У основі цього виду туризму  лежить потреба у відновленні  фізичних і душевних сил людини. Цей вид туризму відрізняється  великою різноманітністю. Так, наприклад, рекреаційний туризм може включати наступні програми:

• видовище - розважальні (театр, кіно, карнавали, ярмарки, дні міста, фестивалі);
• заняття за інтересами (мисливство і рибний лов, художня і музична творчість, тури для колекціонерів і т.д.);
• повчальні (туризм, інші види спорту, мистецтво, ремесла і тому подібне);
• «етнічні» і побутові (пов'язані з вивченням національної культури і нетрадиційного побуту);
• туристично-оздоровчі (включаючи маршрути з активними способами пересування, гірськолижні і т. д.).

Спортивний  туризм. У основі цього виду туризму  лежить потреба двох видів, у зв'язку з чим розрізняють два підвиди  спортивного туризму:

• активний (основою є потреба в заняттях любим видом спорту);
• пасивний (основою є інтерес до якогось виду спорту, тобто подорож з метою відвідування змагань або спортивних ігор).

Пізнавальний  туризм. Основою даного виду туризму  є потреба в розширенні знань  по різних напрямах. До даного виду туризму  можна віднести екологічний туризм. Програми екологічних турів припускають  відвідини природних територій, що охороняються.

   Туризм з діловими цілями. До даного виду туризму відносяться поїздки з метою встановлення або підтримки ділових контактів з різними партнерами.

Конгресний  туризм. Туристичні поїздки з метою  участі в різних заходах, зокрема: конференціях, симпозіумах, з'їздах, конгресах і  т. д.

 Інтенсивний  розвиток даного виду туризму  привів до створення ряду міжнародних  організацій, що повністю спеціалізуються  на проведенні міжнародних ділових  і наукових заходів. Спеціалізація  туристичних фірм на даному  виді туризму обумовлена об'єктивною  закономірністю подальшого міжнародного  розподілу праці, у тому числі  і у сфері туризму. У США  конгресний туризм приносить  щорічно понад 40 млрд. доларів  доходу. Великою перевагою конгресного  туризму є та обставина, що  він може реалізовуватися в  несезонний період. Інтерес туристичної  індустрії до даного виду туризму  пояснюється перш за все тим,  що проведення конгресу передбачає  надання послуг з розміщення, забезпечення харчуванням, екскурсійним  обслуговуванням та специфічних  послуг. Специфіка туристичного  продукту конгресового туризму  полягає в необхідності надання  великого об'єму різноманітних  послуг, що виходять за рамки  традиційних. Витрати учасника  конгресу, як правило, значно перевищують  витрати звичайного туриста, отже, при збільшенні вільного часу  учасників за рахунок оптимальної  організації, а також оплаті  ділової частини направляючою  установою, можливе комбінування  поїздки на конгрес з різними  туристичними програмами.

    Культовий (релігійний) туризм. Цей вид туризму заснований на релігійних потребах людей різних конфесій. Культовий туризм підрозділяється на два підвиди:

• відвідини культових споруд в релігійні свята;
• відвідини святих місць з метою відпущення гріхів.