Управління підприємством туристичної сфери в сучасних умовах розвитку туристичного ринку

                                                            ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Розробка концепції нових моделей управління підприємствами туристичної сфери, організаційно-економічного механізму їх реалізації, застосування удосконалених методик визначення ефективності діяльності туристичних підприємств зумовлюють актуальність теми дослідження.

Метою дипломної роботи є теоретичний аналіз процесів управління системою менеджменту досліджуваного туристичного підприємства, визначення на підставі даного аналізу основних напрямів її удосконалення, а також розробка практичних рекомендацій по удосконаленню структури управління підприємством та схеми формування ефективного механізму управління туристичними послугами для споживачів.

Для досягнення поставленої мети були визначені  і вирішені наступні завдання:

• розробити схему формування ефективного механізму управління туристичними послугами для споживачів;
• запропонувати оновлену методику вдосконалення процесів управління у туристичному підприємстві;
• розробити оновлену управлінську структуру для досліджуваного туристичного підприємства.
• Розробити покращену систему управління фінансовими потоками у туристичному підприємстві

Об’єктом дослідження є: процеси управління туристичного підприємства.

Предметом дослідження є: теоретичні, науково – методичні та практичні аспекти управління туристичним підприємством «ВАТ» Західно регіонального центру туризму

Методи дослідження. У дипломній роботі використано такі методи дослідження: аналіз.

Інформаційну базу дослідження  становлять нормативно-законодавчі акти Кабінету Міністрів України; офіційні матеріали Державного комітету статистики України та Головного управління статистики у Львівській області; матеріали Головного управління розвитку туризму і курортів Львівської облдержадміністрації; звітність туристичного підприємства; спеціальна література з досліджуваних питань.

Практичне значення одержаних результатів  полягає у їх використанні не лише ПП «Фірма», а й іншими підприємствами туристичної сфери.

Структура та обсяг дипломної роботи. Дипломна робота складається зі вступу, трьох розділів, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації становить 92 сторінки, у тому числі 14 таблиць, 9 рисунків, 3 додатка, список використаних джерел містить 72 джерела на 5 сторінках.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. Теоретико-методологічні  основи організації діяльності підприємства туристичної сфери на міжнародному ринку

 

1. Теоретичні основи розвитку туристичної індустрії

 

Туристична  індустрія є специфічною галуззю  економіки України, до складу якої входять  різні галузі, господарства, а також  освітні заклади, заклади культури і спорту, підприємства готельно-ресторанного комплексу, туристичні підприємства, компанії-перевізники  тощо. Основна мета діяльності підприємств  туристичної сфери: виявити спонукальні  причини, які є основою придбання  туристичних продуктів споживачами; запропонувати на ринок необхідні  споживачам туристичні продукти; перевершити  очікування споживачів, які придбали ці туристичні продукти та отримати прибуток.

Відсутньою у Законі України «Про туризм» (15.09.1995року, № 324/95 - ВР) є більш деталізована практика виконання туристичними підприємствами своїх зобов’язань у випадках надзвичайних подій, надзвичайних ситуацій у країнах, місцях куди повинен був слідувати турист (туристи). Якщо такі події, ситуації мали місце на час можливого перебування туриста у цій країні, то необхідно запропонувати зобов’язати підприємства туристичної сфери за власні кошти вивезти туристів з країни (країн), якщо уже перебуваючи там турист (туристи) опинилися у ситуаціях надзвичайних подій (перевороти державні, природні катаклізми тощо) та внести відповідні зміни до діючого закону про туризм.

    До Закону України «Про страхування» від 7.03.1996 року № 85/96 – ВР , який визначає сутність понять «страховий ризик», «страховий випадок», «страховий платіж», «страховий тариф», а також зміст договору страхування тощо, необхідно запропонувати внести додаткові зміни. Ці зміни повинні стосуватись того, що турист (туристи) мають право отримати матеріальне відшкодування щодо несвоєчасного повернення у державу (звідки вони прибули) у тому випадку, коли в державі, яка їх приймала, наступили надзвичайні події, надзвичайні ситуації.

    Державна програма розвитку туризму на 2002 – 2010 роки, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2002 року № 583 розкриває мету та основні завдання, фінансове забезпечення Програми, очікувану ефективність виконання Програми, організацію та контроль за виконанням Програми тощо. Дослідження показали, що у новому проекті державної програми розвитку туризму до 2015 року, яке розробляється Головним управлінням розвитку туризму та курортів при Львівській облдержадміністрації, розкривається її основна мета:

• підвищувати імідж держави та Львівської області на міжнародному рівні;
• забезпечити сталий розвиток  туристичної галузі Львівської області та підвищити її частку в макроекономічних показниках;
• збільшити частку очікуваних доходів від туристичної індустрії у державному бюджеті;

підвищувати рівень життя населення та створювати додаткові робочі місця.

Формування  національного туристичного ринку  є наслідком складної взаємодії  внутрішніх і зовнішніх соціально-економічних  процесів, які спричинюють потребу  в туризмі і формують попит  на туристичні послуги. Саме ці процеси  зумовлюють різні моделі формування національного туристичного ринку. На основі аналізу ринкових процесів в сфері туризму можна виділи принаймні дві основні такі моделі: 1) модель саморозвитку та 2) привнесену модель. За першою схемою національний ринок туристичних послуг є наслідком загального соціально-економічного розвитку і формування потреби населення в туризмі як в формі проведення дозвілля в подорожі. Попит на туристичні послуги формується як в країні (на послуги внутрішнього та міжнародного зарубіжного туризму), так і за її межами (послуги міжнародного іноземного туризму), а задовольняється він пропозицією, яку створюють і реалізують суб'єкти національного туристичного ринку. За другою схемою національний ринок туристичних послуг формується під переважним впливом попиту зовнішніх ринків і задля його задоволення створюється сфера діяльності, рівень розвитку якої відповідний попиту та можливостям національної економіки при недостатньо вираженому внутрішньому попиті.

 

 Тобто,  формування національного ринку  туристичних послуг може відбуватися  під дією як внутрішніх, так  і зовнішніх потреб. Стабільність  національного ринку гарантується  перш за все потребами внутрішніми,  тобто потребами населення країни  в відпочинку і змістовному  проведенні дозвілля в подорожі. Обсяг цих потреб, їх структура,  ритміка визначаються сукупною  дією об'єктивних умов та суб'єктивних  чинників, які саме й характеризують  умови та стиль життя населення.  Наявність мотивації залежить  не тільки від демографічних  характеристик споживача, зокрема  рівня освіти та рівня життя,  Що впливають на поінформованість  і формують попит, а й від  можливостей національного ринку  країни не тільки задовольнити  цей попит, а й сприяти виникненню  мотивації, формувати та підтримувати  її. Задоволення туристичних потреб, які створюються на зовнішніх  ринках, також залежить від стабільності  національного туристичного ринку,  від його здатності створювати  різноманітний туристичний продукт,  стимулюючи попит. Таким чином,  національний туристичний ринок  створюється внутрішнім та зовнішнім  попитом і внутрішньою пропозицією,  просторово-часова збалансованість  між якими забезпечується національною  індустрією туризму. 

   Індустрія туризму - це міжгалузевий господарський комплекс, який спеціалізується на створенні турпродукту, здатного задовольняти специфічні потреби населення в проведенні дозвілля в подорожі шляхом виробництва та реалізації товарів і послуг туристичного призначення.

   Вислів «індустрія туризму» став вже звичним, але що містить це поняття? По-перше, чому «індустрія»? Індустріалізація передбачає широке впровадження техніки і технологій в процес виробництва, постійне оновлення виробничих потужностей, комплексну механізацію виробничих процесів, їх уніфікацію та стандартизацію з метою підвищення ефективності праці шляхом збільшення масштабів та скорочення строків виробництва. Зазначене цілком відповідає меті діяльності та характеризує процес обслуговування в туризмі. Специфіка туристичної послуги передбачає технологічну єдність процесу обслуговування і відповідну їй єдність вимог до підготовки кадрів, які саме й забезпечують великою мірою (через значний обсяг ручної праці) якість обслуговування, постійне оновлення виробничих потужностей і технологій, спрямованих на забезпечення конкурентоспроможності підприємств на туристичному ринку (сучасне технологічне устаткування для виробничих галузей обслуговування, доступ до розподільчих мереж тощо) шляхом задоволення зростаючих потреб споживачів. Масштабність туристичного руху обумовила впровадження уніфікованих технологій і стандартів, які дозволяють забезпечити масове обслуговування на індивідуальній основі відповідно сучасним загальним тенденціям світового ринку послуг, якому притаманна модифікована постфордистська тенденція, а саме індивідуалізація масового обслуговування.

 

     По-друге, чому індустрія туризму визначається як міжгалузевий комплекс? Міжгалузевий комплекс є елементом функціонально-компонентної структури господарства і являє собою інтегровану систему галузей, виробництв і видів діяльності, об'єднаних загальною метою та програмою розвитку. Тобто, міжгалузевий комплекс (МГК) як в матеріальному виробництві, так і в сфері споживання, є цільовим утворенням, орієнтованим на задоволення певних суспільних потреб. В основі виокремлення МГК лежать об'єктивні системні функціональні, синергетичні, еволюційні та управлінські зв'язки. Спільність мети - задоволення специфічних потреб туриста у відпочинку і враженнях, отриманих під час подорожі, шляхом надання послуг та забезпечення товарами, які зроблять її комфортною і сприятимуть здійсненню мети подорожування, об'єднує різнорідні галузі та види діяльності як матеріального виробництва, так і невиробничої сфери в міжгалузевий комплекс, який характеризується значною взаємозв'язністю компонентів та вз Комплекс з суспільно-географічної точки зору є відкритою поліструктурною системою з переважанням тісноти внутрішніх зв'язків. Міжгалузевий комплекс індустрії туризму вирізняється складністю внутрішньої структури, ієрархією цілей функціонування компонентів і елементів, різноманітністю зовнішніх та багаторівневістю внутрішніх комплексоутворюючих зв'язків, стадійністю споживання та організації обслуговування.аємозамінністю елементів.

Елементами  індустрії туризму є підприємства та установи, мета функціонування яких полягає в задоволенні певних туристичних потреб (мотиваційних, змістовних, комфортності тощо). Специфіка  туристичної послуги обумовлює  наявність значної кількості  елементів, їх ієрархічність відповідно до обсягів діяльності, забезпечення виробничими потужностями і рівня  розвитку матеріально-технічної бази, а виробничо-технологічні, інформаційні, організаційно-управлінські, фінансово-економічні зв'язки об'єднують зазначені елементи в галузі, що виступають структурними компонентами індустрії туризму. Таким  чином, внутрикомплексні вертикальні  зв'язки лежать в основі виділення  функціонально-компонентної (галузевої) структури індустрії туризму.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Правові засади діяльності туристичних підприємств

Законодавчо правові засади

Механізм  реалізації туристичної політики держави  включає: складання цільових програм  з розвитку туризму на рівні держави  і ре¬гіонів; розробку конкретних заходів  щодо досягнення постав¬леної стратегічної мети і державне регулювання розвитку туристичної галузі. Отже, державне регулювання розвитку туристичної  галузі є одним з механі¬змів  реалізації політики держави в галузі туризму. Розвиток туристичної галузі характеризується позитивною динамікою  змін кількісних та якісних показників туристичної галузі: збільшенням  туристичних потоків, відрахувань  у державний та місцевий бюджети, підвищенням рівня зайнятості в  туристичній галузі тощо.

       У зв’язку з викладеним вище державне регулювання туристичної галузі пропонується розглядати як сукупність форм і методів цілеспрямованого впливу органів державної влади на розвиток туристичної галузі і створення умов для ефективної співпраці органів державної влади, місцевого самоврядування та приватного сектора щодо розвитку тури¬зму через різні механізми: адміні¬стративні, організаційні, економічні, правові, екологічні тощо[15,с.33].

    Аналіз наукових джерел показує, що регіональний та місцевий рівні державного регулювання є найважливішими, оскільки саме там розміщені туристичні та рекреаційні ресурси, виробляється і споживається туристичний продукт, працює персонал туристичних підприємств, створюється певний імідж не тільки окремої місцевості, а й країни взагалі. Умовою регіонального розвитку туризму, як свідчить зарубіжний досвід, є конкретний розподіл повноважень та матеріальних ресурсів між центральними та регіональними органами влади в галузі туризму, що базується на принципах децентралізації, деконцентрації та делегування значних повноважень органам місцевого самоврядування .