Система управління виробництвом та шляхи її удосконалення в ПСП “Україна” Тульчинського району Вінницької області

В якості стрижня новітнього мотиваційного механізму, пропонується система розрахунку фонду оплати праці, за якою заробітна плата має поділятися на три частини: одна частина виплачується за виконання трудових і посадових обов’язків; друга частина  визначається за вислугою років й факторами вартості життя (тобто з урахуванням інфляції); третя частина заробітної плати різна й визначається досягнутими ним результатми за попередній період.

Другий елемент пропонується розраховувати шляхом застосування коефіцієнту безперервного стажу: за кожен рік вислуги робітник має додатково отримати по 1% від основного фонду оплати праці.

Третя частина не є  фіксованою величиною, вона може підвищуватися  і знижуватися залежно від  роботи,  а відтак автоматично враховуватиме кваліфікацію та базову освіту.

Відзначимо, що нормативний  фонд оплати праці має бути не нижчим 20% від вартості валової продукції, а доплати за перевиконання плану  повинні бути в розмірі 25% від розміру перевиконання плану.

Найбільш прийнятною формою оплати праці для ПСП „Україна”  є така, що формується  виходячи із встановлених в розрахунку на одиницю вартості продукції  нормативів оплати праці, яка повинна забезпечувати хоча б мінімальний гарантований рівень заробітку. Нижньою межею останніх повинен бути їх мінімальний розмір, який господарство мусить сплачувати за найменш кваліфіковану працю при умові повного відробітку місячного фонду робочого часу. Що стосується максимальної межі оплати праці, то вона (при повному використанні річного фонду робочого часу) повинна знаходитися хоча б на рівні прожиткового мінімуму на період укладання угоди про оплату праці.

Крім вищенаведених, мотиваційними  заходами також можуть бути використання системи преміювання із встановленням  розміру шкали преміювання; використання доплат, надбавок і одноразових заохочень  як однієї з додаткових форм стимулювання персоналу.

Сладовою щодо удосконалення  економічного механізму є удосконалення  управління витратами. Для цього  необхідно створити  центри відповідальності за етапами життєвого циклу витрат, що власне дасть можливість  чітко  відстежувати, аналізувати і контролювати витрати, охоплюючи практично всі сфери виробничо-господарської діяльності підприємства, оперативно отримувати інформацію, необхідну для здійснення заходів щодо підвищення ефективності господарювання. Кожен етап життєвого циклу витрат повинен супроводжуватися складанням  кошторису витрат з метою отримання інформації про виникнення  відхилень від запланованих величин витрат на кожному етапі. Створення центрів відповідальності за етапами життєвого циклу витрат допоможе не лише забезпечити систему управління певною інформацією, а й покликане на обслуговування процесу управління, а саме, планування, аналізування, нормування, ведення обліку та контролювання виробничо-господарських витрат підприємства.

Запропонована схема  удосконалення економічного механізму  в ПСП „Україна” дозволить гнучко розподіляти й ефективно використовувати фонд оплати праці між окремими підрозділами й виконавцями, всебічно враховувати їхній колективний і індивідуальний внесок у результати діяльності підприємства та оптимізувати управління витратами.

Запропоновані у роботі заходи дозволять у майбутньому підвищити економічну ефективність системи управління сільськогосподарським виробництвом. Водночас удосконалення економічного механізму в господарстві та раціоналізація організаційної структури управління дозволять вийти на новий, більш прогресивний рівень господарювання в сучасних умовах.

Доповідь закінчена.

Дякую за увагу

Список використаної літератури

1. Закон України “Про державну підтримку сільського господарства України”. 24 червня 2004 р.
2. Закон України „Про оплату праці” // Нове законодавство України. Випуск 3. – К., 1993.
3. Азізов С.П., Канінський П.К. Організація аграрного виробництва і бізнесу. – Київ “Фенікс”. – 2006 р. – 788 с.
4. Александренко Т. GR – менеджер: необходимый человек в команде. // Менеджмент и менеджер. - №5. – 2007 р. – С. 28-33.
5. Александренко Т. Эффективная реструктуризация: от чего зависит успех. // Менеджмент и менеджер. - №12. – 2006 р. – С. 17-23.
6. Андрійчук В., Бауер Л. Менеджмент: прийняття рішень і ризик. – Київ. – 1998 р. – 314 с.
7. Балабанова Л.В., О.В. Сардак. Організація праці менеджера. – К.:Навчальний посібник, 2004.
8.   Беликов О. Осторожно: вас проверяют. Памятка руководителю. // Менеджмент и менеджер. - №6. – 2007 р. – С. 48-56.
9. Белікова В. Кадровая безопасность предприятия. // Менеджмент и менеджер. - №7-8. – 2007 р. – С. 76-79.
10. Бєсєдін М.О., Нагаєв В.М. Основи менеджменту: оцінно-ситуаційний підхід. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 496 с.
11. Бланк И.В. Финансовый менеджмент: Учебный курс. – К.: Ника-Центр, Эльга, 2002. – 528 с.
12. Бойко Є.І. Економіка підприємства. – Львів. – “Новий світ”. – 2004 р. – 678 с.
13. Вершинин М. Методы управления конфликтами. // Менеджмент и менеджер. - №5. – 2007 р. – С. 21-27.
14. Виноградський М.Д., Виноградська А.М., Шканова О.М. Менеджмент в організації. – Київ. – Кондор. – 2004 р. – 595 с.
15. Виноградський М.Д., Виноградська О.М. Організація праці менеджера. – Кондор. – 2007 р. – 413 с.
16. Волошина І. Ассесмент руководителей. // Менеджмент и <span class="dash041d_0430_0437_0432_0430_043d_0438_0435__Char" style=" font-weig