Бюджетне планування в системі бюджетного менеджменту

ВІДКРИТИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ «УКРАЇНА»

          БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ 

     КАФЕДРА  ФІНАНСИ 
 
 
 
 

     К У Р С О В  А   Р О Б  О Т А 

«Бюджетне планування в системі 

бюджетного  менеджменту» 
 

      Виконала: студентка 3 курсу СН-33

      Ткаченко  Ольга Ігорівна 

           Науковий  керівник:

      Цибок Валентина Олександрівна 
 
 

     Біла  Церква

     2010 

     ЗМІСТ 
 

ВСТУП 

     Актуальність  теми. На сучасному етапі розвитку економіки України одним з основних інструментів управління регіональною економікою є бюджетна система. Бюджетна система є провідною ланкою державних фінансів. Держава використовує бюджет як інструмент реалізації своєї соціально-економічної політики, адже він відображає складну систему перерозподільних відносин у суспільстві, охоплює практично кожну юридичну та фізичну особу. Бюджет як об’єкт управління є дуже складним і різноплановим явищем, котре потребує глибокого і всебічного вивчення.

     Протягом  тривалого періоду розвитку бюджетних  відносин в Україні цілеспрямоване та економічно обґрунтоване використання бюджетних коштів залишається чи не найголовнішою проблемою, яку  намагаються вирішити при формуванні бюджетів різних рівнів впродовж останніх років. Тому питанням, що стосуються планування і прогнозування бюджету та його показників сьогодні приділяється дедалі більше уваги, що і зумовлює актуальність даної роботи.

     Ступінь дослідження проблеми. Значний вклад в теорію та методологію бюджетного планування внесли О.І. Барановський, Л.М. Безгубенко, Й.М. Безкид, С.А. Буковинський, О.Д. Василик, І.І. Гейдор, Л.П. Гордєєв, І.І. Дьяков, Н.І. Деркач, А.О. Єпіфанов, О.П. Кириленко, В.І. Кравченко, Н.А. Кузьменко, І.О. Мітюков, В.М. Опарін, Л.Н. Павлова, К.В. Павлюк, В.М. Родіонова, В.М. Федосов, В.В. Шокун, С.І. Юрій та інші українські науковці. Віддаючи належне науковим напрацюванням вчених, слід відзначити, що проблема планування бюджету в умовах стрімких ринкових перетворень та обмеженості фінансових ресурсів потребує постійного глибокого науково-практичного дослідження. В значній мірі це зумовлено трансформаційними процесами в Україні, направленими на досягнення міжнародних стандартів економічної діяльності.

    Мета  і задачі дослідження. Метою даної курсової роботи є дослідження процесу бюджетного планування в Україні та основні проблеми його ефективного функціонування в умовах ринкової економіки.

     Поставлена  мета обумовила необхідність вирішення таких завдань дослідження:

• розглянути сутність планування бюджету в системі бюджетного менеджменту;
• визначити мету, завдання принципи та етапи бюджетного планування як об’єкта бюджетного менеджменту;
• дослідити та висвітлити структуру та динаміку планування показників бюджету;
• розглянути та обґрунтувати доцільність впровадження програмно-цільового методу при плануванні доходів та видатків бюджету;
• розглянути проблеми бюджетного планування в умовах фінансової нестабільності;
• визначити шляхи удосконалення механізму бюджетного на сучасному етапі та проблеми їх реалізації в Україні
• сформувати основні тенденції та стратегії розвитку бюджетного планування України в сучасних ринкових умовах.

     Об’єктом  дослідження виступає бюджетна система України в системі бюджетного менеджменту.

     Предметом даного дослідження є дослідження взаємовідносин, які складаються під час формування і реалізації державного бюджету України, зокрема його планування.

     Теоретичну  базу дослідження  складають фундаментальні положення теорії фінансів, бюджетного менеджменту, а також праці вітчизняних і зарубіжних вчених та спеціалістів-практиків з питань фінансового планування, прогнозування та аналізу показників бюджету України досліджуваного періоду.

     Методологічною  основою роботи є системний підхід до вивчення економічних процесів з використанням структурно-функціонального методу, що передбачає розгляд управління бюджетними коштами як системного процесу з обов’язковим аналізом його функцій і взаємодіючих елементів. Дослідження здійснено з використанням методів аналізу (економічного – при вивченні структури та динаміки доходів та видатків; історичного, системного і порівняльного – при дослідженні взаємовідносин систем механізму бюджетного менеджменту; порівняльного аналізу документів – при дослідженні наукової літератури та законодавчої бази); синтезу (при вивченні основних напрямів сучасних досліджень за темою роботи); статистичних порівнянь показників джерел доходів і видатків Зведеного бюджету України, економіко–математичних методів, методу наукової абстракції, який дозволив виділити найсуттєвіші методи планування показників бюджету. При цьому за основу обрано розгляд методу програмно-цільового планування показників бюджету, який формує систему звітування та оцінки роботи та забезпечує вищий рівень прозорості ухвалення рішень у державному секторі. Крім того, було застосовано прийоми спостереження, групування, класифікації та графічного зображення результатів.

     Інформаційною базою дослідження слугували сучасні теорії ринкової економіки, праці вітчизняних та зарубіжних економістів, нормативно-законодавчі акти, статистичні матеріали Державного комітету статистики України, Рахункової палати, Міністерства фінансів України, Державного Казначейства України, а також матеріали семінарів, нарад, круглих столів і науково практичних конференцій з питань ефективності планування показників бюджету, впровадження програмно-цільового методу, реформування бюджетної системи і міжбюджетних відносин, нормативно-правові акти, що регламентують бюджетний процес в системі бюджетного менеджменту України.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ  ОСНОВИ ПЛАНУВАННЯ БЮДЖЕТУ  В СИСТЕМІ БЮДЖЕТНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ 

1.1. Механізм бюджетного  менеджменту, його  сутність та складові 

     У фінансовій системі кожної країни одне з провідних місць займає бюджет держави. По мірі свого впливу це основний фінансовий інститут. Бюджет виступає, з одного боку, фінансовою базою для реалізації державою своїх функцій, а з другого - інструментом впливу на різні сторони суспільно-економічного життя. Це настільки важлива ланка фінансів, що навіть неможливо собі уявити державу без бюджету.

     Ефективність  управління бюджетом у ринкових відносинах має вирішальну роль для кожної держави. Тому головним завданням у державі  є удосконалення основних механізмів бюджетного менеджменту.

     Існують різні думки щодо на визначення бюджетного менеджменту. Одні автори визначають бюджетний  менеджмент як управління коштами державного та місцевого бюджетів з метою  цільового та ефективного їх використання, або іншими словами, це управління публічними коштами прозорими методами [11, 13]. Інший науковець вважає, що бюджетний менеджмент – це сукупність взаємопов’язаних дій (управлінських функцій), прийомів, методів, спрямованих на керування бюджетними ресурсами і відносинами, що виникають у процесі руху бюджетних потоків [19, с.13]. На нашу думку, бюджетний менеджмент являє собою комплекс принципів, методів, функцій, прийомів і засобів з метою ефективного та цільового використання бюджетних ресурсів.

     Основним  завданням бюджетного менеджменту  є уміння успішно працювати як із дохідною, так і видатковою частиною бюджетів.

     Об'єктом  бюджетного менеджменту як системи  управління виступає основний централізований  державний фонд фінансових ресурсів - бюджет держави.

     Правова характеристика бюджету пов’язана  з розглядом його як фінансового плану, що являє собою розпис доходів і видатків основного централізованого фонду грошових коштів держави.

     Правове регламентування бюджету здійснюється у загальних рисах головним законом  – Конституцією і деталізується  у бюджетному законодавстві, яке охоплює три рівні. Перший – це законодавчий акт, що здійснює загальне регламентування бюджету і бюджетних відносин. До 2001 року в Україні таку роль виконував Закон „Про бюджетну систему України”, а нині – „Бюджетний кодекс України”. Він визначає засади формування бюджету і принципи побудови бюджетної системи, її склад, розмежування доходів і видатків між бюджетами, регламентує бюджетний процес та між бюджетні відносини. Другий – ухвалення законів, що регламентують окремі статті доходів і видатків [5].

     Стосовно  формування доходів основним є Закон  України „Про систему оподаткування” і закони, які регламентують стягнення  окремих податків: „Про податок  на додану вартість”, „Про акцизний збір”, „Про податок на прибуток підприємств” та ін. Податкове законодавство може бути систематизоване й у єдиному документі – Податковому кодексі, проект якого розроблено і підготовлено до затвердження в Україні. Стосовно видатків таких прямих законів немає, але є закони, які визначають основи і пріоритети фінансування, наприклад, Закон України „Про освіту”. І нарешті, третій рівень – це щорічне прийняття закону „Про державний бюджет” і відповідних рішень місцевих органів влади „Про місцеві бюджети”. Прийняття цих актів являє собою законодавче затвердження бюджету як основного фінансового плану [15].

     В Україні бюджет як фінансовий план певною мірою відрізняється від  бюджету як економічної категорії, оскільки до складу державного бюджету  при затвердженні зараховувалися також  фонди цільового призначення.

     Бюджет  як фінансовий план характеризується складом доходів і видатків, які відбивають фінансову діяльність держави. Їх структуризація може мати офіційний і науковий характер. Офіційна бюджетна класифікація, що являє собою систематизоване згрупування доходів і видатків та фінансування бюджету, затверджується відповідними уповноваженими органами. В її основу кладуться ті ознаки, що мають визначальну роль у бюджетному процесі. Наукова класифікація дає можливість оцінити склад та структури доходів і видатків передусім за економічним змістом. У класифікації видатків основним є їх суспільне призначення, а в класифікації доходів – методи мобілізації.

     Бюджет  як фінансовий план також тісно взаємозв’язаний  з іншими ланками державних фінансів – фондами цільового призначення. Частина з них, як уже зазначалося, може безпосередньо зараховуватись до бюджету при його затвердженні, хоча і виконуються вони відособлено. Інші, наприклад Пенсійний фонд, складаються і виконуються окремо. Однак вони теж взаємозв’язані з бюджетом, оскільки можуть мати як цільові надходження коштів з бюджету, так і перерахування до бюджету.

     Розглядаючи бюджет як фінансовий план, слід зазначити, що його вертикальна структура (за рівнями  органів влади й управління) відповідає структурі бюджетного устрою. Оскільки зараз немає єдиного бюджету країни, то відсутній і відповідний єдиний фінансовий план. Зведений бюджет України як фінансовий план не затверджується, хоча в Бюджетному кодексі України і зазначено, що бюджетна система базується на принципі єдності. Зведений бюджет використовується як аналітико-статистичне узагальнення планових і фактичних показників. Він є довідковим документом, який показує суму ресурсів, що мобілізується і перерозподіляється через бюджет, роль і місце бюджету в економічній системі [9].

     З позиції фінансового плану бюджет держави розглядається як сукупність Державного бюджету України, Республіканського  бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів. Державний бюджет України є фінансовим планом центральних  органів влади й управління. Він відображає загальнодержавні потреби в грошових коштах, джерела їх формування, розподіл і перерозподіл. Саме державний бюджет насамперед характеризує економічну і соціальну політику держави [6].

     Бюджет  може складатися у вигляді одного чи кількох фінансових планів. Скажімо, в царській Росії свого часу існувало два бюджети – звичайний і надзвичайний, які різнилися ступенем відкритості. Нині в окремих країнах поділ бюджету відбувається за напрямами використання коштів – поточні й капітальні витрати. Відповідно створюється поточний бюджет та бюджет розвитку і розподіляються доходи між ними. Як правило, поточний бюджет забезпечується поточними, насамперед податковими, надходженнями і має бути збалансованим. Бюджет розвитку може бути дефіцитним. Джерелом покриття дефіциту є державні позики, у тому числі цільові.

     Отже, бюджет як фінансовий план відіграє дуже важливу роль у діяльності держави. Він визначає її можливості і пріоритети, її роль і форми реалізації закріплених  за нею функцій. Це документ, що спрямовує діяльність держави, робить її конкретно і фінансово забезпеченою.