Аспекти виробництва цементу сухим способом в Хмельницькій області

  Цільовий  початок в діяльності організації  виникає як відображення цілей і  інтересів різних груп людей, так  або інакше пов’язаних з діяльністю організації і зайнятих в процес її функціонування. Основними групами  людей, інтереси яких впливають на діяльність організації, а відповідно й повинні бути враховані при визначенні її призначення, являються:

• власники організації, які створюють і розвивають організацію для того, щоб за рахунок привласнення результатів діяльності організації вирішувати свої життєві проблеми:
• працівники організації, які соєю працею безпосередньо забезпечують діяльність організації, створення і реалізацію продукту і отримання ресурсів ззовні, які отримують від організації за свою працю компенсацію і вирішують з допомогою цієї компенсації свої життєві проблеми;
• покупці продукту організації, які віддають їй свої ресурси в обмін на продукт, і які задовольняють за допомогою цього продукту свої потреби;
• ділові партнери організації, які перебувають з нею у формальних і неформальних ділових відносинах, і які здійснюють для організації комерційні і некомерційні послуги та отримують аналогічні послуги зі сторони організації;
• місцеве суспільство, яке має багатогранний зміст, взаємодіє з організацією, і це пов’язано в першу чергу з формуванням соціального і екологічного середовища діяльності організації;
• суспільство в цілому, в першу чергу в ролі державних інститутів, і яке взаємодіє з організацією в політичній, правовій, економічній та інших сферах макрооточення, і яке отримує від організації частину створюваного нею багатства для забезпечення суспільного добробуту і розвитку, плодами якого поряд з іншими членами суспільства також користується й організація.

   Місія організації повинна відображати  інтереси всіх вищеназваних суб’єктів. Ступінь прояву в місії інтересів  кожного з даних субєктів принципово залежить від того, які розміри  має організація, в якому вона бізнесі, де розміщена і т.д. найбільш стійке, сильне і специфічне вплив  на місію організації, незалежно  від того, що організація собою  являє, здійснюють інтереси власників, працівників і покупців. Тому місія організації повинна бути сформульована таким чином, щоб в ній обов’язково знаходило прояв злиття інтересів цих трьох груп людей.

   Місія повинна розроблятися з врахуванням  таких факторів:

• історія фірми, в процесі якої розроблялася філософія фірми, формувався її профіль і стиль діяльності, місце на ринку і т.д.;
• існуючий стиль поведінки і спосіб дії власників та управлінського персоналу;
• стан середовища функціонування організації;
• ресурси, які вона може привести в дію для досягнення своїх цілей;
• специфічні особливості, якими володіє організація.

   Добре сформульована місія прояснює те, чим являється організація і  якою вона хоче стати, а також показує  відміну організації від інших, подібних до неї. Для цього в супроводжувальній  місію розшифровці повинні бути відображені наступні характеристики організації:

• цільові орієнтири організації, які відображають те, на рішення яких задач направлена діяльність організації, і те , до чого прямує організація в своїй діяльності в довгостроковій перспективі;
• сфера діяльності організації, яка відображає те, який продукт організація пропонує покупцям, і те, на якому ринку організація здійснює реалізацію свого продукту;
• філософія організації, яка знаходить прояв в тих цінностях і віруваннях, які прийняті в організації;
• можливості і засоби здійснення діяльності організації, які відображують те, в чому сила організації, в чому її специфічні можливості для виживання в довгостроковій перспективі, яким способом і з допомогою якої технології організація виконує свою роботу, які для цього існують know-how і техніка.

   По-друге, місія сприяє формуванню єднання  в середині організації і створенню    корпоративного духу. Це проявляється в наступному:

• місія робить ясними для співпрацівників загальну ціль, призначення існування організації. В результаті працівники організації, розуміючи її місію, як би орієнтують свої дії в єдиному напрямку;
• місія сприяє тому, що працівники можуть легше встановити ідентифікацію своєї персони з організацією. Для тих же працівників, які ідентифікують себе з організацією, місія виступає точкою концентрації їх уваги при здійсненні своєї діяльності;
• місія сприяє встановленню деякого клімату в організації, так як через неї до людей доводяться філософія організації, цінності і принципи, які лежать в основі побудови й здійсненні діяльності організації.

         По-третє, місія створює  можливість для більш ефективного  управління організацією в силу того, що вона:

• являється базою для встановлення цілей організації, забезпечує непротирічність набору цілей, а також допомагає розробці стратегії організації, встановлюючи направленість і допустимі границі її функціонування;
• забезпечує стандарти для розподілу ресурсів організації і створює базу для оцінки використання ресурсів в процесі функціонування організації;
• розширює для робітника суть і зміст його діяльності і тим самим дозволяє застосовувати більш широкий набір прийомів мотивування.

   Місія не повинна нести в собі конкретні  вказівки відносно того, що, як і які  строки слід робити організації. Вона завдає основні напрями руху організації, реакцію організації на процеси  і явища, які протікають в середині та ззовні неї. Дуже важливо, щоб місія  була сформульована ясно для того, щоб вона була легко зрозуміла  всім суб’єктам, взаємодіючим з організацією, особливо всім членам організації. При  цьому місія повинна бути сформульована таким чином, щоб вона виключала можливість для різних розумінь, але в той же час залишала простір для творчого гнучкого розвитку організації

       Після формулювання місії на  її основі встановлюються конкретні  цілі, через які здійснюється  місія підприємства. Цілі доводяться  до виконавців, керівництво стимулює  їх досягнення і тільки в  цьому випадку вони становляться  значимою частиною стратегічного  планування.

   Якщо  місія завдає загальні орієнтири, напрями  функціонування організації, які виражають  суть її існування, то конкретні кінцеві  положення, до яких прямує організація, фіксуються у вигляді її цілей, тобто, кажучи інакше, цілі - це конкретний стан окремих характеристик організації, досягнення яких являється для неї  бажаним та на досягнення котрих направлена її діяльність.

    Таблиця 1

    Цілі  підприємства

    Цілі  підприємства залежать від стадії його життєвого циклу , тому стратегії  і, зокрема, маркетингові стратегії  обираються залежно від місцезнаходження підприємства на кривій ЖЦП. Є і протилежна залежність: за допомогою формулювання та виконання відповідних стратегій  здійснюється управління життєвим циклом підприємства [3, с.127]. У табл. 2 представлені можливі цілі та стратегії залежно  від стадії життєвого циклу підприємства.

    Таблиця 2

Залежність  цілей та стратегій підприємства від стадії його життєвого циклу

    Цілі  встановлюють напрям руху фірми в  ринковому середовищі, а стратегія  визначає метод реалізації цілей. В  економічній літературі сформовано погляд щодо класифікації стратегій  підприємства на трьох стратегічних рівнях – загальнофірмовому, рівні  стратегічних господарських підрозділів (стратегічних зон господарювання (СЗГ) [2, с.148])  та функціональному [3, с.17;]. Згідно з цими рівнями виділяють три основні різновиди стратегій фірми: корпоративну; ділову; функціональну (щодо маркетингу–загальномаркетингову) стратегії. Оскільки не існує єдиної класифікації стратегій за ієрархічною ознакою, то для диверсифікованого підприємства ми будемо розрізняти три стратегічні рівні та відповідні їм стратегії: загальнокорпоративну, загальну, функціональну стратегії. Для однопродуктного підприємства внаслідок того, що загальнокорпоративна та загальна стратегії збігаються в один рівень,  ми будемо розрізняти два стратегічні рівні підприємства та відповідні їм стратегії: загальнокорпоративну та функціональну стратегії (рис.1).

Загальні - стратегії

Загально -

корпоративна

стратегія

Функціональні стратегії

Один  рівень для спеціалізованих (однопродуктних ) підприємств

Два рівня  для диверсифікованих (поліпродуктних)  підприємств 

     Неможливо переоцінити значимість  цілей для організації. Вони  являються вихідною точкою планування; цілі лежать в основі побудови  організаційних відносин; на цілях  базується система мотивування,  яка використовується в організації;  накінець, цілі являються точкою  відліку у процесі контролю і оцінки результатів праці окремих робітників, підрозділів та організації в цілому.

     Процес встановлення цілей в  різних організаціях проходить  по-різному. В одних організаціях  встановлення цілей повністю  централізоване, в інших організаціях  може бути повна децентралізація.  Існують організації, в яких  процес встановлення цілей носить  проміжний між повною централізацією  і повною децентралізацією характер. Кожний з даних підходів має  свою специфіку, свої переваги  й недоліки. Так, у випадку повної  централізації при встановленні  цілей всі цілі визначаються  найвищим рівнем керівництва  організації. При такому підході  всі цілі підпорядковані єдиній  орієнтації. В той же час у  цього підходу є суттєві недоліки, суть одного з них полягає  в тому, що на нижніх рівнях організації може виникати неприйняття цих цілей і навіть опір.

   У випадку децентралізації в процесі  встановлення цілей приймають участь наряду з верхнім рівнем й низькі рівні організації. Існують дві  схеми децентралізованого встановлення цілей. При одній - процес встановлення цілей проходить зверху вниз. Декомпозиція цілей відбувається наступним чином: кожний з нижчестоящих рівнів в організації  визначає свої цілі, виходячи з того, які цілі були встановлені для  більш високого рівня. Друга схема  припускає, що процес встановлення цілей  проходить знизу вверх. В такому випадку нижчестоящі рівні встановлюють собі цілі, які служать основою  для встановлення цілей наступного, більш високого рівня.

   Як  бачимо, для різних підходів к встановленню цілей характерне існування суттєвих відмінностей. Однак загальною вимогою  до встановлення цілей є те, що вирішальна роль у всіх випадках повинна належати вищому керівництву.