Аспекти виробництва цементу сухим способом в Хмельницькій області

  Структура матеріальних обігових коштів в цілому відображає структуру будівельного процесу. На заготівельній стадії вони складають 20-35%, на виробничій стадії – 60-70% і на стадії реалізації – 5-10%.

  Серед шляхів прискорення обертання матеріальних оборотних коштів виділяють наступні:

  1) зниження вартості сировини, основних  матеріалів та напівфабрикатів,  вартості робіт по спорудженню  об’єкта, та затрат на операції з його реалізації;

  2) зниження тривалості находження  ресурсів на стадії заготівлі,  тривалості спорудження об’єкта та його реалізації;

  3) згладжування (випрямлення) кривої наростання  поточних затрат за рахунок  ефективного фінансового планування.

  Щодо  професійного складу робітників будівельної  галузі, варто зазначити, що робочі складають близько 80% загальної чисельності  робітників, інженерно-технічні робітники  – близько 9%, а службовці – 4-5%.

  В результаті аналізу показників галузі за 25 років встановлено що, постійно зменшується питома вага робочих  загальнобудівельних професій, натомість, зростає чисельність монтажників  та механізаторів. Дослідники пов’язують цей факт з загальним науково-технічним  прогресом та зростанням ролі спеціалізації  в будівельній галузі та економіці  країни в цілому.

  Фінансування  житлового будівництва сьогодні може здійснюватися виключно через:

  1) фонди фінансування будівництва  (ФФБ типу “А” з розширеними  повноваженнями забудовника та  “Б” з пріорітетом рішень  керуючого – фінансової установи) що мають метою отрмання житла  довірителями фонду у власність;

  2) фонди операцій з нерухомістю  (ФОН) метою створення яких  є отримання доходу власниками  сертифікатів фонду;

  3) інститути спільного інвестування (ІСІ), що включають корпоративні  інвестиційні фонди (КІФ) у  формі відкритого акціонерного  товариства та пайові інвестиційні  фонди (ПІФ) без створення юридичної  особи;

  4) недержавні пенсійні фонди;

  5) безпроцентні (цільові) облігації,  номіналом яких виступає, як правило,  одиниця площі нерухомості.

  На  сьогоднішній день (за даними Держкомстату України) частка будівельних підприємств  складає 6,6% від загальної кількості  підприємств країни, це близько 73093 зареєстрованих компаній. В Україні  за 6 місяців 2006 року за рахунок коштів Держбюджету було побудовано 53900 кв. м житла (на 35,6 % більше, ніж за відповідний період минулого року). Але частка житла, спорудженого за рахунок держаних коштів залишається незначною і складає 1,7% (у першому півріччі 2005 року відповідно 1,4%).

  Економічна  вага державного сектору в будівельному комплексі сьогодні є незначною. Пік приватизації державних підприємств  будівельного комплексу відбувся у 1995-1997 роках і стабілізувався у 2000-2001 роках на рівні приблизно 100 об’єктів на рік, давши початок зростанню  обсягів будівництва, що триває останні 6 років.

  Висновок. Головною проблемою вітчизняного будівництва  залишається нерівномірний економічний  розвиток регіонів і, як наслідок, значний  дисбаланс (у розрізі регіонів) за обсягами підрядних робіт і показниками  виробничої активності населення. 

1.3 Вид діяльності – виробництво будівельних матеріалів.

   На  всіх етапах розвитку виробництво будівельних  благ є процесом 
взаємодії людей і природи. В умовах науково-технічного прогресу 
очевидним є її посилення. Подальший розвиток підприємств-виробників 
будівельних матеріалів неминуче пов’язаний із включенням у господарський 
обіг дедалі більшої кількості природних ресурсів та збільшенням 
навантаження на навколишнє середовище. Використання природних багатств 
повністю залежить від рівня розвитку цих підприємств і навпаки, наявні 
природні умови й ресурси істотно впливають на розвиток 
підприємств-виробників будівельних матеріалів, прискорюючи або 
сповільнюючи його.

   Україна багата на будівельну сировину. Якщо роздивитись  картосхему 
корисних копалин то можна побачити що вони існують на всій її території.

   Потреби будівництва в Україні повністю забезпечують власними 
мінеральними ресурсами. За кордоном користуються попитом цементна і 
скляна мінеральна сировина та будівельний камінь. Граніти, габро, 
лабрадори, вивозять у країни близького та далекого зарубіжжя. В Україні 
є значні ресурси в’яжучої мінеральної та цегельно-черепичної мінеральної 
сировини.

   Для виробництва будівельних матеріалів дедалі ширше використовують 
вторинні мінеральні відходи промисловості-розкривні породи родовищ, 
продукти збагачення руд та вугілля тощо.

   Родовища  гіпсу й бутового каменю є майже  в усіх областях України, а 
особливо Житомирській, Вінницький, Запорізький, Кіровоградський та 
Закарпатський. Україна славиться запасами граніту, лабрадориту, мармуру 
й мармуроподібних вапняків, які використовуються для будівництва доріг, 
набережних, облицювання, станцій метро, підземних переходів, фундаментів 
і стін будинків, як важкий наповнювач для бетону, виготовлення 
пам’ятників, розподільних щитів (мармур) і сувенірів. Найбільше 
видобувають бутового каменю, лабрадориту, габро, червоного і сірого 
граніту в Коростишевському, Овруцкому, Черняхівському, Малинському, 
Володарсько-Волинському, Коростенському, мармуру в дослідно промислових розробках Радомишльського району Житомирської області. Проте обсяг видобутку природного каменю порівняно невеликий.

   Керамзит  – це  штучний пористий матеріал, котрий виробляють з 
легкоплавких глинистих порід, які є в багатьох місцях України - біля 
Харкова, Полтави, Сум, Одеси, Кривого Рогу, Житомира та ін.

   Виробництво термозиту, який виготовляють з доменних шлаків розміщене в центрах чорної металургії. Пористий перліт виробляють з природної 
сировини-перліту, який залягає в Закарпатті.

   У південних районах України виробляють черепашник, котрий має добрі 
тепло- та звукоізоляційні властивості, легко обробляється, дешевий.

   Зокрема а Хмельницькій області є поклади  такої сировини: державне значення мають запаси цементної сировини, будівельного каменю, 
базальтів, облицювального каменю, родовища крейди і суглинків, розвідані запаси склових пісків, є унікальні родовища високоякісних базальтів для виробництва мінеральної вати, цементу, будівельний щебень, видобуток піску проводиться на тридцяти двох кар’єрах, трьохсот родовищ вапняків, крейди, мергелю, гіпсів, кварцових пісків, цегельно-черепичних глин та інших будівельних матеріалів. Багата запасами будівельних пісків, пірофілітових сланців, керамічних глин та інших видів мінеральної будівельної сировини, на території області зосереджена одна п’ята частина бутощебеневої сировини України, має значні запаси декоративно – облицювального каменю, що користується великим попитом у нашій країні та за кордоном.

   Промисловість будівельних матеріалів – комплекс галузей важкої 
промисловості, які виготовляють матеріали, деталі й конструкції для всіх 
видів будівництва. До неї належать галузі: цементна, азбестоцементних 
виробів, збірних залізобетонних і бетонних конструкцій та виробів, 
стінових матеріалів, будівельної кераміки, будівельних матеріалів та 
виробів з полімерної сировини, нерудних будівельних матеріалів, пористих 
заповнювачів та ін.

   За  економічним призначенням продукція  промисловості будівельних 
матеріалів належить до виробництва засобів виробництва і є 
основною частиною матеріально-технічної бази будівництва, забезпечує 
зростання обсягів капітального будівництва та його технічний прогрес на 
основні впровадження ефективних матеріалів і конструкцій. Ця 
промисловість має велике значення для індустріалізації будівництва, 
зниження його вартості, економії металу і деревини, підвищення 
ефективності капітальних вкладень у народне господарство.

   Вивчення  комплексу з виробництва будівельних  матеріалів є вкрай потрібним, тому що Україна багата на природну будівельну сировину: вогнетривкі глини, каоліни, кварцити, будівельно-промисловий камінь тощо.  
Даний комплекс виробляє матеріали, деталі й конструкції для всіх видів будівництва. Основна її продукція - стінові (цегла, бетонні й гіпсобетонні панелі, шлакоблоки), в'яжучі (цемент, вапно, будівельно-промисловий гіпс), покрівельні (черепиця, шифер, голь, руберойд), оздоблювальні, облицювальні, ізоляційні матеріали, будівельне скло, збірний залізобетон і бетон, покрівельні кераміка і фаянс, санітарно-технічні вироби тощо. 
Комплекс з виробництва будматеріалів тісно пов'язаний з усіма галузями господарства. За його участю створюється більшість основних виробничих і невиробничих фондів. Разом з тим комплекс є споживачем продукції багатьох галузей. У будівництві використовується 10% продукції машинобудування, 20% прокату чорних металів, 40% лісоматеріалів. Воно споживає вироби хімічної промисловості (лаки, фарби, пластмаси). Для виробництва будівельних матеріалів потрібна велика кількість палива й води. Будівельні матеріали, конструкції є важливою складовою частиною вантажообігу транспорту. Транспортні витрати в собівартості будівництва становлять біля 25%.

   Промисловість будівельних матеріалів – комплекс  галузей у складі важкої промисловості, які виготовляють матеріали, деталі й конструкції для всіх видів будівництва. До неї належать галузі, цементна, азбестоцементних виробів, збірних залізобетонних і бетонних конструкцій та виробів, стінових матеріалів, будівельної кераміки, будівельних матеріалів та виробів з полімерної сировини, нерудних будівельних матеріалів, пористих заповнювачів та ін.

   Цементна  промисловість. Це матеріаломістка  галузь, тому цементні 
заводи розміщуються в районах видобутку сировини. Найбільші центри 
цементного виробництва України — Амвросіївка, Краматорськ, Єнакієво 
(Донецька обл.), Кривий Ріг, Дніпро-дзержинськ, Дніпропетровськ 
(Дніпропетровська обл.), Балаклея (Харківська обл.), Миколаїв (Львівська 
обл.), Здолбунів (Рівненська обл.), Ямниця (Івано-Франківська обл.), 
Кам'янець-Поділь-ський (Хмельницька обл.), Бахчисарай (Автономна 
Республіка Крим), Ольшанка (Миколаївська обл.), Одеса.

   Цементна  промисловість є однією з найважливішою  галузей промисловості будівельних  матеріалів, підприємства якої виробляють різні види цементу -- ‘’хліба’’  будівельної індустрії. Цемент становить  собою тонкоподрібнений порошок  штучної неорганічної в’яжучої речовини, що виробляється з вапнякової сировини( вапняк, мергель). При змішуванні з  водою він спочатку тужавіє, а  потім твердне, з’єднуючи заповнювачі  або камені.

   Цемент  використовують як основний в’яжучий матеріал у виробництві 
бетону, залізобетону та шлакоблоків. Перший цементний завод споруджено в 
1896 р. в Донбасі. У 1913 р. в Україні працювало 12 цементних заводів, 
які виробляли 269 тис.т цементу. У 2001 р. виробництво цементу становило 
5786тис.т.

   На  виробництво 1 т клінкеру ( напівфабрикату цементу ) потрібно 1,5т 
карбонатних порід (мергелю, доломіту, вапняків, крейди) і майже 0,5 т 
глини. У Донбасі залягають високоякісні карбонатні породи, тому тут 
споруджено найбільші цементні підприємства України -- Амвросіїський 
цементний комбінат (до нього належать п’ять заводів і чотири кар’єри), 
Краматорський, Єнакіївський. За виробництвом цементу на першому місці в 
Україні Донецька область, потім Дніпропетровська й Харківська (Бакалія). 
Найбільші цементні заводи в Кривому Розі, Дніпродзержинську й 
Дніпропетровську. Вони виробляють портландцемент і 
шлакопортландцемент, використовуючи для виробництва останнього шлаки 
металургійних заводів.

   Цементні  заводи в західних областях виробляють третину цементу 
України. Найбільші з них у Львівській (Миколаїв), 
Рівненській (Здолбунів), Івано-Франківській (Ямниця) та Хмельницькій 
(Кам’янець-Подільський) областях. Порівняно менше цементу виробляється 
на півдні країни, хоча тут є високоякісна сировина. На території 
південних областях працюють Бахчисарайський (АР Крим), Ольшанський 
(Миколаївська область), Одеський та інші заводи.

   На  території України утворилися чотири великі зони виробництва 
цементу: південно-східна ( Харківська область), центральна ( 
Дніпропетровська) та західна ( Рівненська, Івано-Франківська, Львівська 
та Хмельницька області). Для цементної промисловості України характерна 
значна концентрація виробництва. В середньому одне підприємство (їх в 
Україні 15) може виробляти 1,3 млн т цементу за рік.

   Цемент  завозять у Сумську, Чернігвську, Київську, Херсонську й 
Черкаську області, хоча на їх територіях є багато цементної сировини. Є 
умови для виробництва високомарочного портландцементу в Житомирській 
(Овруч), Херсонській (Туркули), Чернівецькій (Заставна), Сумській( 
Середина-Буда), Харківській ( Куп’янськ) областях, нефелінового цементу --в Донецькій, алунітового-в Закарпатській, глиноземно-феритового Львівській областях, магнезіального в АР Крим.