Порівняно  з чорною менше розвинена в  Україні кольорова металургія, що пов’язано насамперед з відсутністю розвіданих сировинних ресурсів.

Хімічна та нафтохімічна промисловість – одна з найважливіших галузей важкої промисловості України. Вона складається з таких підгалузей: гірничо-хімічна, основна хімія, хімія полімерів, фармацевтична, лакофарбова тощо. Головні райони гірничо-хімічної промисловості – Передкарпаття і Донбас. Сірку видобувають у Львівській області, калійні солі – у Львівській і Івано-Франківській, кухонну сіль – у Донецькій. Хімія полімерів виробляє хімічні волокна, синтетичні смоли, пластмаси, каучук( центри – Київ, Запоріжжя, Луцьк, Донецьк, Сокаль, Черкаси, Чернігів).

Нафтохімічна  галузь представлена виробництвом шин  і ґумотехнічних виробів (Дніпропетровськ, Біла Церква) та виробництвом вихідних продуктів органічного синтезу. Фармацевтична промисловість виробляє ліки (Київ, Одеса, Харків, Кременчук, Львів, Полтава, Донецьк, Миколаїв).

  Лісова й деревообробна промисловість об’єднує заготівлю і переробку деревини та інших лісових багатств (лікарської сировини, ягід, плодів, грибів); основні її галузі – лісозаготівельна, деревообробна, целюлозно-паперова й лісохімічна. Частка лісової і деревообробної промисловості в усьому промисловому комплексу досить низька (менше 2,5%). Основою розвитку галузі є лісове господарство. Воно займається розведенням (насадженням), упорядкуванням, захистом та охороною лісів; розвинене в усіх регіонах України, найбільше – у Карпатах і на Поліссі. Лісозаготівельна промисловість проводить вирубування, вивіз і первинну обробку деревини. Щорічний обсяг деревини, що заготовляється в Україні, становить 10-12 млн. м³. Приріст виробництва деревини та виробів з неї у 2002 р. становив 23,4%, у 2003 р. – 23,6%. Целюлозно-паперова промисловість розвивається в лісових районах, у місцях, де є електроенергія і вода.

Найбільші підприємства – Жидачівський картонно-паперовий  комбінат, Рахівська і Корюківська  картонні фабрики та ін. Лісохімічна  промисловість продукує кормові  дріжджі, синтетичні смоли, оцтову кислоту, метиловий спирт, скипидар тощо. Найбільші підприємства розміщені в Карпатах (Великий Бичків, Вигода, Свалява, Перечин), на Поліссі (Славута, Коростень, Клевань).

  Машинобудування є надзвичайно складною галуззю, до якої входять декілька десятків спеціалізованих галузей. В узагальненому виді структура машинобудівного комплексу складається із галузей:

1. важкого машинобудування: металургійне, гірничо-рудне, енергетичне;
2. середнього машинобудування: транспортне, сільськогосподарське і            тракторне, верстатобудування, устаткування для легкої і харчової промисловості;
3. точного машинобудування: приладомашинобудування, електротехнічне машинобудування.

  Машинобудування  розвинуте в усіх регіонах  країни, відмінності полягають у  різному рівні розвитку та  наборі галузей, їх значенні  на різних територіях. В одних регіонах вони є галузями спеціалізації, в інших – задовольняють потреби тільки даного регіону.

  Харчова промисловість України поступається тільки чорній металургії, даючи більше 17% промислової продукції. Харчова промисловість об’єднує понад 40 галузей, які виробляють продукти харчування. Основними серед них є цукрова, борошномельно-круп’яна, олійно-жирова, хлібопекарська, спиртова, плодоовоче-консервна, рибна, молочна, м’ясна, виноробна, кондитерська, пивоварна, тютюнова та інші.

Легка промисловість – це сукупність галузей промисловості, що спеціалізується на випуску предметів народного споживання (тканини, взуття, трикотаж, одяг, галантерея тощо).

До легкової промисловості належать текстильна (бавовняна, вовняна, шовкова, лляна, трикотажна); взуттєво-шкіряна; швейна; хутрова та інші галузі. Основні центри легкої промисловості: бавовняна (Херсон, Тернопіль, Чернівці), вовняна (Одеса, Чернігів, Луганськ, Суми), шовкова (Київ, Черкаси), трикотажна (Харків, Київ, Львів, Одеса, Луганськ, Житомир), швейна (Київ, Харків, Одеса, Дніпропетровськ, Суми та ін.), взуттєво-шкіряна (Київ, Харків, Львів, Донецьк, Дніпропетровськ, Миколаїв, Одеса, Луганськ).        

   1.2 Опис або аналіз будівельного комплексу України.

   Будівельний комплекс — це сукупність галузей  матеріального виробництва і  проектно-пошукових робіт, які забезпечують капітальне будівництво. До складу будівельного комплексу входять такі галузі матеріального  виробництва: будівництво, промисловість  будівельних матеріалів, виробництво  будівельних конструкцій і деталей. 
     Будівельний комплекс складається з таких основних блоків: виробництво 
будівельних матеріалів, власне будівництво, будівельне машинобудування, 
проектно-конструкторські й дослідні роботи в галузі будівництва. Частка 
будівельного комплексу в господарстві досить значна. В Україні ВВП 
тільки будівництва становить 8%. Комплекс охоплює майже 10% усіх зайнятих у господарстві, з них 6% - у будівництві. 
     Будівельний комплекс тісно пов’язаний з усіма галузями господарства. За 
його участю створюється більшість основних виробничих і невиробничих 
фондів. Разом з тим комплекс є споживачем продукції багатьох галузей. У 
будівництві використовується 10% продукції машинобудування, 20% прокату чорних металів, 40% лісоматеріалів. Воно споживає вироби хімічної 
промисловості (лаки, фарби, пластмаси). Для виробництва будівельних 
матеріалів потрібна велика кількість палива й води. Будівельні 
матеріали, конструкції є важливою складовою частиною вантажообігу 
транспорту. Транспортні витрати в собівартості будівництва становлять 
біля 25%.

   Будівництво – головна  ланка комплексу. Тут  створюються основні фонди 
господарства. Від інших галузей будівництво відрізняється своєю 
продукцією (будівлі), яка є нерухомою, великогабаритною.

   За  призначенням будівництво поділяється  на промислове (заводи, фабрики), гідротехнічне (ГЕС, водосховища, канали), енергетичне (електростанції, електромережі), транспортне (автомобільні, зілізничні шляхи, аеропорти, трубопроводи), сільське (спорудження  ферм, елеваторів).

   Будівництво характеризується тривалим виробничим циклом, 
територіально закріпленими об’єктами, які зводять промислові будинки, 
жилі будинки, електростанції, трубопроводи тощо, а також високою 
залежністю виробництва від географічних умов.

   У процесі спеціалізації виділились окремі види будівництва – промислове, транспортне, житлове, водогосподарське та ін. При розміщенні 
об’єктів капітального будівництва слід враховувати наявність будівельної 
організації, вирішуючи питання доцільності розміщення ще на допроектній 
стадії. Найважливіші фактори на основі яких обираються райони і пункти 
будівництва – це  трудовий, сировинний, паливно-енергетичний, водний та 
інші.

   Значний вплив на будівництво чинять кліматичні особливості різних 
регіонів.

   Вони  впливають, перш за все, на сезонність відкритих будівельних робіт. 
При виборі конкретних майданчиків для будівництва промислових 
підприємств, при спорудженні доріг, транспортних і гідротехнічних 
об’єктів, а нерідко і вирішальне значення набувають такі географічні 
умови, як рельєф місцевості, грунти і грунтові води, карстові явища, 
сейсмічність, які в тій чи іншій мірі впливають на вартість будівництва 
і його організацію.

   Чисельність зайнятих у будівництві України  досягла більше ніж 
3 млн.чол. Капітальні вкладення складали в 1999 р. 281 млн.грн., 2000 р 312 
млн.грн., в 2001р. 386 млн.грн причому близько 60% з них припадає на 
об’єкти виробничого призначення, а решта на невиробничі об’єкти. У 
структурі капітальних вкладень переважають будівельні та монтажні 
роботи – близько  60%,  більше 30% -- устаткування, інструмент та інвентар, 
решта – решта  капітальні роботи і витрати. Найбільші капітальні вкладення 
припадають на промисловість і житлове господарство. Обсяг капітальних вкладень і відповідно будівельних та монтажних 
робіт є диференційованим по областях України. Найбільші інвестиції 
припадають на регіони з розвинутим будівельним комплексом та видобувною промисловістю (Дніпропетровська, Донецька, Одеська, Київська області).

   У будівництві ринкові відносини  розвиваються активніше, ніж 
промисловості. В 2001 р. у недержавному секторі економіки перебували 73% 
загальної кількості будівельних організацій, якими виконано 71% 
підрядних робіт, у тому числі акціонерними товариствами.

   З усіх інвестицій в основний капітал  і будівельні і монтажні роботи 
за рахунок державних централізованих джерел фінансування в 2001р. – 1080 млн.грн, вартість будівельних та монтажних робіт становила 663 
млн.грн.

   Сучасне життя суспільства буз ефективного  функціонування 
будівельного комплексу просто неможливе. Рівень його розвитку впливає на 
формування пропорцій і темпів розвитку галузей народного господарства, 
розміщення продуктивних сил і розвиток регіонів. Будівництво створює 
нові і реконструює діючі основні фонди (будівлі і споруди, призначені 
для всіх видів виробничої і невиробничої діяльності людей). Від розвитку 
цієї галузі залежить будівництво житла, створення нових міст і сіл, 
окремих мікрорайонів, постійна реконструкція житлових фондів, 
будівництво промислових і сільськогосподарських підприємств, 
транспортних об’єктів, лікарень, шкіл, торгових центрів тощо, 
будівельний комплекс підтримує в належному стані обороноздатність 
країни, створює передумови для зростання виробництва в усіх галузях 
господарства.

   У 2008 році, вперше за останні 7 років, в  Україні розпочався спад у будівельній  галузі. За перше півріччя 2008 року падіння  склало майже 2%, на відміну від зростання  у 2007 році до 18%. 

   У січні-червні 2008 року скоротили обсяги будівництва 15 регіонів країни (тоді як у 2007 році зростання було 15,8%, а у  житловому будівництві – 18,7%). Суттєво зменшився попит на будівельні матеріали (як промисловий, так і споживчий).  

   У Києві обсяг будівництва торік  зріс на 26,1%, а за січень-травень 2008 року – лише на 3,6% (великою мірою завдяки  роботам, що здійснювалися на подільському мостовому переході). 

   За  два останні місяці 2008 року обсяг  реалізації будівельної цегли на трьох заводах Вінницької області  зменшився на 40%, на трьох підприємствах Полтавщини – на 50%. 

   За  експертними оцінками Асоціації  „Всеукраїнський союз виробників будівельних  матеріалів та виробів” та Інституту  трансформації суспільства, можна  очікувати подальшого погіршення виробничої й фінансово-економічної ситуації в будівельній галузі країни, у  тому числі в секторі виробництва  будівельних матеріалів та будівництва  житла.  

   Падіння виробництва в будівельній галузі призведе до ланцюгової реакції. Насамперед  уповільниться розвиток галузі транспортних перевезень, виробництва сировини для будівельних матеріалів, меблевої промисловості та ін. Існує велика ймовірність того, що діяльність цих галузей в Україні стане збитковою. 

   Основною  причиною стагнації будівельної  галузі, на нашу думку, є економічна політика Уряду України. Інфляція, яка  за перше півріччя 2008 року перевищила 15%, призвела до істотного зростання  роздрібних цін на будівельні матеріали. Ще більшою мірою підвищилися  оптові ціни (на 50% і вище). Наприклад, вартість цементу в першому півріччі цього року зросла в 1,4 раза, металопрокату  – в 2 рази, природного газу – в 1,4 раза (він, зокрема, становить 40% у собівартості цементу). Як свідчить аналіз кон’юнктури  ринку будівельних матеріалів, тенденція  до їх подорожчання, на жаль, зберігатиметься  і в другому півріччі 2008 року.

   Фінансування  будівельного комплексу України

  Бурхливий розвиток будівництва (як житлового, так  і комерційної нерухомості), що має  місце останні 6 років є об’єктивним  індикатором соціально-економічного розвитку України. Розвиваючись лише за умови сталого покращення економіки  країни, будівництво в свою чергу  здатно створювати мультиплікаційний  ефект і позитивно впливати на зайнятість населення, рівень заробітної плати, розвиток торгівлі та сфери послуг. Загальне пожвавлення економіки, розвиток її фінансової сфери формулює нові вимоги до механізмів інвестування будівництва  і регулювання будівельного ринку.

  Будівельний комплекс розглядається як соціально-економічна система (СЕС). Адже, за підрахунками фахівців, кожна гривня, вкладена в будівництво  житла, дає 2,5-3 грн. приросту ВВП, а додаткове  робоче місце в капітальному житловому  будівництві забезпечує роботою 5-6 працівників інших галузей.

  Будівельна  галузь визначається як сукупність будівельних  підприємств, що зайняті спорудженням, як правило, пасивної частини об’єктів основних фондів, тобто спеціалізованих  на частини виробничих стадій виготовлення кінцевих виробів – об’єктів капітальних  вкладень.

  Розглянемо  докладніше основні фонди, оборотні кошти та контингент робітників будівельної  СЕС. В залежності від мети дослідження, основні фонди будівельної СЕС  розподіляють за участю у виробництві (виробничі ОФ, невиробничі ОФ), за впливом на предмети виробництва (активна  частина ОФ, пасивна частина ОФ), або за функціональним призначенням (виробничі будівлі та споруди, що обслуговують будівництво, силове та виробниче  обладнання, транспортні засоби тощо).