Аналіз середовища і вибір загальної стратегії розвитку підприємства

 

       Основні показники від впровадження стратегії «диверсифікаційного росту» приведені в (табл. 3.3).

       Таблиця 3.3

Загальна  характеристика показників виробництва окатишів з концентрату ВАТ «ІнГЗК»

 

       На  основі данних табл. 3.3 розрахуємо показник ефективності експорту окатишів, вироблених з інгулецького концентрату користуючись формулою 3.1.

       К єф. ЕХ. =              виручка від ЕХ

                             повні витрати підприємства на ЕХ                                (3.1)    

         К єф.ЕХ. = 82,272млн. у.од. США / 67,548 млн.у.од.США = 1,22

       Так як К єф.ЕХ 1,22 експорт товарів для підприємства буде вигідним.

       Отже, застосувавши стратегію «виробництва» на підприємстві ВАТ «ІнГЗК», можливо завоювати європейський ринок залізорудної продукції експортуючи на нього окатиші та отримати виручку у розмірі 82,272 у.од. США. У подальшому, за сприятливою кон’юнктурою світового ринку можливе збільшення частки ринку збуту.

       Однією  із основних складових загальної  стратегії розвитку підприємства ВАТ «»ІнГЗК є виробнича стратегія, яка відображається у довгостроковому плані дій зі створення і реалізації продукції підприємства. Слід зазначити, що виробнича стратегія спрямована на використання і розвиток усіх виробничих потужностей для досягнення стратегічної конкурентної переваги. Виробнича стратегія – це функціональна стратегія створення та розвитку висококонкурентного виробничого потенціалу підприємства та системи управління ним, що втілюється у вигляді виробничої підсистеми певного типу, призначеної для випуску конкурентоспроможних продуктів. Виробнича стратегія, зокрема залізної галузі, повинна враховувати наявні у підприємства ресурси, обсяги виробництва, технологічні можливості виробництва, гнучкість виробництва, рівень кваліфікації та підготовки персоналу та інше .

       Тому, виробнича стратегія стосується формування довгострокової політики нарощування виробничих потужностей підприємства, матеріально- технічного забезпечення його виробництва на підставі врахування особливостей обраної чи спеціально сформованої маркетингової стратегії розвитку. Як відомо, в сучасних ринкових умовах особлива увага акцентується на «ринку споживача», тому виробничу стратегію обирають чи формують на основі маркетингової стратегії, адже підприємство веде постійний активний пошук свого споживача, ретельно вивчає його потреби, вимоги та побажання до товарів (послуг) і виключно на цій основі визначається із виробничою стратегією. Основними позиціями виробничої стратегії підприємства є концентрація управління виробництвом, напрями інвестування, технології, рівень організації виробництва, рівень управління якістю, резерви продуктивності праці, стан охорони праці, ефективність виробництва.

       Виробнича стратегія є діяльністю, спрямованою на опрацювання процесу створення продуктів і послуг, які є потрібними для споживачів, та управління процесом їх створення. Виробнича стратегія націлена на реалізацію виробничого процесу підприємства та максимізацію його ефективності.

       Варто зазначити, що виробнича стратегія пов`язана з іншими видами діяльності видобутку залізної руди підприємства ВАТ «ІнГЗК», такими як: маркетинговою, фінансовою та інноваційною діяльністю, діяльністю персоналу, інвестиційною діяльністю підприємства, які створюють умови для оновлення та подальшого розвитку виробництва.

       Як  відомо, значно впливають на виробничу  стратегію підприємства фактори  зовнішнього середовища. Рівень виробництва впливає на його конкурентні переваги, а ринкові фактории визначають зміст і характерні особливості виробничої стратегії підприємства.

       Виробничі стратегії тісно пов’язані із інноваційними стратегіями. Ефективні  виробнича та інноваційні стратегії у своїй взаємодії дають можливість створити для підприємства сильні конкурентні переваги на основі використання нових технологій виробництва, прогресивних методів організації та управління виробництвом. Враховуючи особливості виробничої стратегії підприємства, формують та реалізують рішення стосовно нового виробництва, технічного переоснащення, модернізації, реконструкції, удосконалення структури виробництва.

       Виробничу стратегію підприємства ВАТ «ІнГЗК» доцільно формувати, враховуючи наявні у підприємства ресурси (фінансові, матеріальні, інформаційні, технічні та технологічні, трудові та ін.), рівень виробництва та існуючий виробничий потенціал, обсяги необхідних капіталовкладень, рівень підготовки та кваліфікації персоналу, можливості одержання необхідної сировини.

       Зазвичай виробничі стратегії спрямовані на такі результати, як: удосконалення, модернізація, реорганізація чи організація нового виробництва; оптимізація співвідношення підрозділів інфраструктури підприємства та оптимізацію основного виробництва підприємства.

       Ефективність виробничої стратегії залежить не лише від власного змісту та характерних особливостей, але, значною мірою, і від взаємозв’язків з іншими функціональними стратегіями підприємства, такими як маркетингова, технологічна, кадрова та ін.

       Так, маркетингова стратегія має забезпечувати розробників виробничої стратегії інформацією про попит на ринку на певний продукт, про можливості його реалізації; технологи повинні подати інформацію про нові розробки і зміни в технологіях; співробітники дослідного підрозділу – ознайомлювати з параметрами і характеристиками нового продукту. 
 

       3.3. Методичні підходи до розробки  функціональних стратегій 

       Корпоративна  та конкурентні стратегії мають  спиратися на функціональні стратегії: виробничу, фінансову, стратегію маркетингу, НДДКР, екологічну, соціальну (процес розбивки корпоративної або конкурентної стратегії на функціональні стратегії називається декомпонуванням).

       Лише  повне врахування особливостей цих  стратегій може стати умовою ефективного  формування та реалізації корпоративної та конкурентних стратегій підприємства.

       Функціональна стратегія є більш вузькою  порівняно з діловою стратегією, але її роль полягає у конкретизації окремих деталей останньої й у створенні управлінських орієнтирів для досягнення функціональних цілей підприємства.

       Підприємство  повинно мати стільки функціональних стратегій, скільки у нього основних напрямків діяльності. Основна відповідальність за формування функціональної стратегії  лежить на керівниках підрозділів.

       Кожна функціональна стратегія (досить часто їх називають субстратегіями) має містити:

       - цілі, умови й основні напрямки діяльності певного підрозділу;

       - порядок, послідовність роз’вязання завдань, заходи, необхідні для досягнення поставлених цілей.

       Розробка  функціональної стратегії передбачає пошук правильної поведінки в межах заданої функції (в 60-х роках функція маркетингу, в 70-х фінанси, кадри, обробка даних, 80-і інформаційне забезпечення).

       При розробці функціональної стратегії  необхідно зробити наступне:

       1. визначити роль і конкретний зміст даної функції;

       2. заручитись впевненістю в тому, що відповідному менеджеру зрозуміла корпоративна місія;

       3. уточнити, як виконання даної функції сприяє розвитку бізнесу;

       4. чітко провести розмежування між функціями;

       5. якщо це можливо, провести одночасну ревізію всіх функцій;

       6. направити енергію виконавців всіх функцій в єдиному напрямку корпоративної місії, щоб уникнути загрози вузько функціонального підходу;

       7. стабілізувати тенденції, пов’язані з професійною компетенцію, професійною етикою і підприємством, таким чином, щоб не допустити виникнення конфліктів.

       Серед головних функціональних стратегій  відносять:

       - організаційну структуру;

       - стратегію маркетингової діяльності;

       - інноваційну стратегію;

       - стратегію виробництва;

       - фінансову стратегію;

       - соціальну стратегію [13].

       Як  показав проведений аналіз, на підприємстві існувала «традиційна» лінійно-функціональна  організаційна структура, яка не була пристосована до впровадження системи  стратегічного управління та змін, з нею пов’язаних. У загальному вигляді для впровадження змін, необхідних для ефективної діяльності організаційна структура управління повинна бути децентралізована, гнучка, з універсальними ланками. Тому необхідно здійснити реструктуризацію підприємства з метою впровадження «адаптивної» організаційної структури управління, а саме поєднання лінійно-функціональної та матричної структур. Обрана організаційна структура управління завдяки своїй динамічності і гнучкості дозволить досягти швидкого стратегічного реагування, оптимізації використання ресурсів та створення організаційних умов для більш швидкого досягнення мети.

       Для підприємства маркетингова стратегія  є найважливішою функціональною стратегією, оскільки вона забезпечує обґрунтування ринкової спрямованості  підприємства. Тому доцільним є включення до штабу спеціаліста-маркетолога для виконання наступних функції:

       - проведення досліджень ринкового  середовища з метою своєчасного  виявлення змін та ефективного  реагування на них;

       - складання та постійне оновлення  банку данних про потенційних  клієнтів;

       - впровадження рекламної стратегії  підприємства.

       Однієї  з найважливіших підсистем ділової  стратегії є виробнича стратегія, являє собою довгострокову програму конкретних дій зі створення і  реалізації продукції підприємства. Виробнича стратегія спрямована на використання і розвиток усіх виробничих потужностей для досягнення стратегічної конкурентної переваги. В основу формування виробничої стратегії, з огляду на незадовільний фінансовий стан, повинно бути покладено розширення існуючого виробничого потенціалу шляхом модернізації виробництва, ліквідації «вузьких» місць, впровадження нових технологій.

       Безумовним  фактором забезпеченн функціонування підприємства є залучення персоналу  з певними кількісними, структурними та якісними характеристиками. Тому, стратегія персоналу повинна ґрунтуватися на впровадженні гнучкої системи винагородження та компенсації за допомогою розробки методики «участі у прибутках» відповідно до посад та виконання виробничих завдань.

       Стратегія фінансування є основою для виробу альтернативи, яка зумовлює природу та напрями організації фінансовихтвідносин як поза межами, так і всередині підприємства. З метою оптимізації фінансового стану підприємства необхідно розробити систему моніторингу поточної фінансової діяльності, основною метою якої є своєчасне визначення відхілень фактичних результатів діяльності від передбачених, що викликають погіршення фінансового стану підприємства; визначення причин цих відхилень та розробка заходів із коректування; нормалізації та підвищення ефективності діяльності підприємства. Розроблена система моніторингу поточної фінансової діяльності повинна коректуватися за зміни стратегічних цілей підприємства, видів цого виробничої та фінансової діяльності та системи показників поточних та оперативних фінансових планів.

       Відповідальність  за розробку функціональних стратегій лежить на керівниках і головних спеціалістах відповідних функціональних служб.

       Цілком  очевидним є те, що обрані стратегії  повинні змінюватися і пристосовуватися до умов, які змінюються. Вони створюють основу для стратегічних планів, основне призначення яких полягає у виборі дій і засобів для досягнення цілей підприємства-як перспективних, так і поточних – з урахуванням можливих планів і ризиків.