Аналіз середовища і вибір загальної стратегії розвитку підприємства

       Розглянемо, мету діяльності підприємства ВАТ «Інгулецький гірничо-збагачувального комбінату», відносять: забезпечення діяльності народного господарства України та інших держав залізорудним концентратом, а також одержання прибутку від усіх видів виробничої, торгової, комерційної, фінансової й іншої діяльності, дозволеної законодавчими актами України з метою задоволення соціальних і економічних інтересів акціонерів та трудового колективу.

       Споживачами продукції ВАТ «ІнГЗК» є металургійні заводи України, а також такі країни, як Словаччина, Чехія, Угорщина, Болгарія. Купують концентрат і заводи Росії.

       Розширення  сировинної бази шляхом залучення в  переробку окислених руд дозволить:

       - більш комплексно використати  й збільшити строк існування  Інгулецького родовища;

       - зменшити кількість розкривних  порід, що вивозять у відвал  і збільшити його прийомну  ємність.

       Плани на найближчі роки:

       - введення в експлуатацію другого  пускового комплексу магніто-флотаційного  доведення концентрату дає можливість  збільшення річного обсягу виробництва  високоякісного концентрату з  3,2 млн.т до 7,2 млн.т.;

       - освоєння технології згущення відходів збагачення дозволить знизити витрати електроенергії на перекачування пульпи в шламосховище орієнтовно в кількості від 70,91 млн.квт*ч до 145,83 млн.квт*ч у рік..

       Проведення  техніко-економічного обґрунтування  одержання первинного заліза з використанням у якості відновлювача в тому числі й бурого вугілля, дозволить оцінити можливість виробництва нових видів продукції.

       При підтримці досягнутого в 2008 році рівня виробництва в 14023,1 тис.т концентрату (що становить 100,2% виробничої потужності, затвердженої Мінпромполітики) введення додаткового обладнання не потрібно.

       Місія стратегії розвитку на ВАТ «ІнГЗК» - «Завоювання нової частки світового ринку залізорудної продукції на основі випуску нового виду продукції».

       Стратегія бізнесу:

       - виробництво та реалізація концентрату в обсягах, передбачених річною виробничою програмою;

       - впровадження технологій, що забезпечують  підвищення конкурентноздатності  концентрату по змісту корисного  компонента й зниженню поточних  витрат на виробництво; 

       - підтримка й відновлення виробничих фондів з метою запобігання зниження виробничої потужності комбінату;

       - реалізація природоохоронних заходів,  спрямованих на поліпшення екології  регіону. 

       - забезпечення виконання фінансового  планупідприємства, з метою подальшого поліпшення фінансового стану комбінату. 
 

       3.2. Визначення стратегічних альтернатив  та вибір загальної стратегії  розвитку підприємства 

       В сучасних ринкових умовах головною метою  діяльності підприємства є досягнення конкурентних переваг в довгостроковому  періоді, які нададуть високу норму прибутку та стабільне економічне зростання. З приводу забезпечення високого рівня конкурентоспроможності підприємства актуальним стає утримання наявних ринкових позицій та пошук нових можливостей, що сприятиме розширенню ринків збуту та зростанню економічної ефективності.

       Після проведення аналізу зовнішнього  і внутрішнього середовища, індетифікації  можливостей і загроз на шляху  досягнення цілей наступає етап вибору стратегії. На данному етапі розробки шукають відповіді на питання про те, яким найбільш ефективним способом можна досягти поставленої мети та що для цього необхідно зробити.

       Сучасне визначення стратегії важко сформувати одним реченням, багато авторитетних вчених пропонували власне баченя змісту стратегії, але їхні визначення мають різний зміст.

       Стратегія — це специфічний управлінський  план дій, спрямованих на досягнення встановлених цілей. Вона визначає, як організація функціонуватиме та розвиватиметься, а також яких підприємницьких, конкурентних і функціональних заходів і дій буде вжито для того, щоб організація досягла бажаного стану [22].

       У фундаментальній праці І. Ансоффа  «Стратегічне управління» наводиться таке поняття стратегії: «За своєю  сутністю стратегія є переліком  правил для прийняття рішень, якими  організація користується в своїй діяльності» [16].

       Велика  кількість визначень стратегії  є свідченням значної уваги до цього поняття у зарубіжних та вітчизняних економістів.

       Різні підприємства і менеджери по-різному  формують і використовують завдання, пов’язані з розробкою стратегії. Основними підходами до розробки стратегії є те, що вона:

       - розробляється з урахуванням  перспективи розвитку підприємства, регіону, галузі;

       - обґрунтовується спеціальними численними дослідженнями і фактичними данними;

       - додає підприємству визначеності, індивідуальності, що дозволяє її залучати висококваліфікованих фахівців для участі в розробці стратегії;

       - стратегія представлена у формі  стратегічного плану, повинна  бути гнучкою, щоб можна було  проводити необхідні, коректування  через зміни в зовнішньому середовищі;

       - розробка стратегії закінчується  встановленням загальних напрямків  розвитку фірми;

       - стратегія підлягає коректуванню  або зовсім від неї відмовляться  при досягненні поставленних  цілей;

       - здійснюється постійний контроль  за виконанням розробленої стратегії.

       Стратегій у підприємства може бути безліч, але  всі вони базуються в основному  на чотирьох стратегічних альтернативах  приведено на (рис. 3.1).

       

         

       

         
 

       Рис. 3.1 Стратегічні альтернативи розвитку підприємства 

       Підприємство, що веде конкурентну боротьбу на ринку, користується певною стратегією (очедивною або неочевидною). Така стратегія може розроблятися експліцитно через процес планування або ж розгортатися приховано через діяльність різних підрозділів і видів.

       Для того, щоб правильно сформулювати стратегію через експліцитний процес або ідентифікувати приховану стратегію, необхідно знати, які ж види стратегій існують взагалі і які з них можуть бути вибрані для підприємства ВАТ «ІнГЗК» за тих чи інших обставин. Система класифікації стратегій підприємства включає низку ознак, за якими стратегії поділяються на окремі групи  приведено на (рис. 3.2) [16].

       За  ієрархією в системі управління виділяють чотири види стратегії, які  відповідають різним організаційним рівням приведено на ( рис. 3.3). Така класифікація в літературі отримала назву «Стратегічної піраміди» А.А. Томсона і А.Дж. Стрікленда [13]. 

 

 
 

 

 
 

       

         

       

         

       Рис. 3.2 Класифікація стратегій підприємства 

       

         
 

         
 

       Рис. 3.3 Стратегічна піраміда А.А. Томсона і А.Дж. Стрікленда

       Корпоративна  стратегія є загальним планом управління підприємством. Вона поширюється  на всю діяльність, охоплюючи всі  напрямки діяльності, якими займається і складається з дій, які приймаються  для закріпленя своїх позицій  у різноманітних галузях промисловості, і підходів, які використовують для управління справами підприємством. Вибір загальної (корпоративної) стратегії залежить від характеристик галузі, загальної конкурентної позиції підприємства та характеристики самого підприємства.

       За  А.А. Томсоном та А.Дж. Стріклендом терміном «ділова стратегія» («бізнес-стратегія») позначають план управління окремою  сферою діяльності підприємства. Ділова стратегія спрямована на встановлення і зміцнення довгострокової конкурентноспроможної позиції діяльності на ринку.

       Функціональна стратегія використовують для кожного  напрямку діяльності, спрямована на підтримку  ділової стратегії та досягнення поставленної мети. Операційна стратегія  розробляється окремих структурних  одиниць та окремих відділів всередині функціональних напрямків, вирішує спеціальні проблеми, які пов’язані із досягненням поставленної мети перед ними.

       Розробку  та впровадження стратегії розвитку, простежимо на ВАТ «Інгулецький ГЗК».

       Проаналізувавши положення справ на Інгулецькому гірничо-збагачувальному комбінаті, стає ясно, що комплексна реструктуризація тут неминуча. Основними напрямками тут є структурна реорганізація, реструктуризація фінансової функції і технічна реконструкція.

       Отже, можна запропонувати ВАТ «ІнГЗК» розробку і впровадження стратегії «диверсифікаційного росту».

       Стратегічний  план стратегії «виробництва»:

       1. Розширення ринку збуту за допомогою випуску нового виду продукції – окатишів;

       2. тривалість проектування – 2 роки;

       3. Виробництво окатишів в рік – 6,6 млн.т.

       Очікується, що якість інгулецьких окатишів не буде поступатися виробляючими українськими підприємствами (табл. 3.2).

       Таблиця 3.2

Якісна характеристика окатишів на підприємствах України