Аналіз середовища і вибір загальної стратегії розвитку підприємства

       Коефіцієнт  оборотності запасів 2008 рік до 2006 року склав 1,75 дні, то тривалість оборотності запасів в порівнянні 2008 року до 2006 року становить зменшення 8,52 обороти, це свідчить що менше засобів зв’язано з найменшій ліквідності статей оборотних активів, тим більшу структуру мають оборотні активи, і тим стійке фінансове положення підприємства.

       Тривалість  операційного циклу підприємства протягом трьох років збільшувалось, підприємству необхідно стремитися к зменшенню показника.

       Коефіцієнт  оборотності  кредиторської заборгованості в цілому зменшився на 0,01 пункта, що свідчить про зменшення швидкості сплати ВАТ «ІнГЗК» комерційного кредиту, який надається контрагентами.

       Тривалість  обороту кредиторської заборгованості, поступово зростає до 2007 року, це відображає середній термін повернення підприємством власних боргів (за виключенням зобов’язань перед банками та за іншими позиками)

       Коефіцієнт  оборотності власного капіталу протягом 2007-2008 роках відображає зниження до бездіяльності частини власного капіталу. Тривалість обороту власного капіталу поступово зменшується в 2006 році – 164,62 оборотів, показує ефективність використання активів. 
 

       1.2. Аналіз зовнішнього середовища 

       Підприємство є відкритою системою, яка знаходиться у постійній взаємодії із тими чи іншими елементами зовнішнього середовища. Дослідженню зовнішнього середовища слід приділяти належну увагу, оскільки воно обумовлює рівень визначеності, в умовах якого приймаються управлінські рішення.

       Зовнішнє середовище — це сукупність господарських суб’єктів, економічних, суспільних і природних умов, національних та міждержавних інституційних структур та інших зовнішніх відносно підприємства умов і чинників, що діють у глобальному оточенні.

       Так, Дж.Белл доводить, що «зовнішнє середовище організації містить такі елементи, як споживачі, конкуренти, урядові установи, постачальники, фі-нансові організації  та джерела трудових ресурсів, релевантні (тобто значущі) відносно до операцій організації» [20]. Однак такий підхід не розрізняє різних шарів зовнішнього середовища. Зовнішнє середовище, або середовище непрямого впливу, діє не безпосередньо на кожну окрему організацію, а на всі одразу. Це не означає, що їхній вплив менший за вплив факторів безпосе-реднього оточення.

       Ф.Котлер вважає, що зовнішнє середовище складається  з шести основних факторів: демографічних, економічних, природних, науково-технічних, політичних і факторів культурного  середовища [8]. 

       При побудові системи факторів для аналізу зовнішнього середовища потрібно враховувати такі властивості:

       - взаємозв’язок факторів, що характеризуються  силою, з якою зміна одного  фактора впливає на інші фактори  зовнішнього середовища;

       - складність системи факторів, що  впливають на організацію, зумовлена кількістю, різноманітністю зв’язків і наслідків впливу;

       - динамічність і рухомість, тобто  відносна швидкість і різні  темпи змін факторів середовища;

       - невизначеність інформації про  середовище та невпевненість  у її точності.

       Залежно від характеру впливу зовнішнє середовище поділяють на середовище прямої та опосередкованої дії.

       Середовище прямої дії на організацію (так зване мікросередовище) утворюють певні суб’єкти – споживачі, конкуренти, постачальники, державні органи, фінансово-кредитні установи та інші зовнішні агенти і контрагенти. Це середовище ще називають середовищем задач, тому що воно включає в себе елементи, які безпосередньо пов’язані з операціями організації. Оскільки підприємство є системоутворюючим ядром мікросередовища, то будь-які зміни в його діяльності чинять прямий і зворотний вплив на всі взаємопов’язані з ним елементи середовища і на середовище в цілому. До факторів прямого впливу, зокрема, належать: споживачі, постачальники, конкуренти, посередники, економічні закони, органи державної влади.

       Середовище непрямої дії (або макросередовище) охоплює матеріально-технічні умови, суспільні відносини та інститути і інші чинники, що впливають на організації опосередковано. До основних з них, відносяться: економічні, політичні, соціокультурні, науково-технологічні, екологічні та деякі інші.

       Зовнішнє середовище є складним, мінливим і, як правило, багато в чому невизначеним, його елементи взаємопов’язані і впливають один на одного. Характеристиками зовнішнього середовища є:

       1. Взаємозв’язок факторів зовнішнього середовища – це рівень сили, з якою зміна одного фактора діє на інші фактори (наприклад, ріст цін на енергоносії обумовлює стрибок цін на всі види продукції, а особливо ті, де велика частка енергозатрат при їх виробництві. Це може призвести до ослаблення конкурентних позицій фірм, які виготовляють цю продукцію, що досить актуально для України, яка є енергозалежною. У свою чергу, таке становище примушує виробників шукати енергозберігаючі технології).

       2. Складність зовнішнього середовища – це число факторів, на які організація зобов’язана реагувати, а також рівень варіативності кожного фактора. Складнішою є робота тієї організації, на яку впливає більша кількість факторів.

       3. Мінливість середовища – це швидкість, з якою відбуваються зміни у оточенні організації. У деяких з них зовнішнє середовище надто рухливе (комп’ютерні технології, електронна, хімічна, фармацевтична промисловість, біотехнології). Менш рухливе середовище – у підприємств харчової, деревообробної промисловості тощо. Крім того, в межах одного підприємства більш рухливим є середовище для одних підрозділів, зокрема, науково-дослідних, маркетингових відділів, і менш рухливим – для інших, наприклад, виробничих.

       4. Невизначеність зовнішнього середовища – це відносна кількість інформації про зовнішнє середовище і ймовірність  її достовірності.

       Організації, прагнучи зменшити рівень невизначеності зовнішнього середовища, можуть застосовувати дві стратегії – пристосуватись до змін або впливати на середовище з метою зробити його більш сприятливим для свого функціонування. Перша стратегія реалізується через створення гнучких організаційних структур із високим рівнем децентралізації влади. Керівники таких організацій повинні вміло використовувати сучасний інструментарій для прогнозування майбутніх змін, володіти ринковою інтуїцією, так званим «баченням». Друга стратегія, як правило, доступна лише великим фірмам або таким, які об’єднуються з метою збільшення своїх можливостей. Для впливу на зовнішнє середовище вони можуть використовувати потужну рекламу та засоби PR, політичну діяльність задля лобіювання своїх інтересів, входження у торговельні асоціації із собі подібними тощо. Вразливість малого бізнесу багато в чому  пояснюється саме тим, що серед початкуючих підприємців мало хто досконало володіє мистецтвом передбачувати зміни у зовнішньому середовищі, а змінювати його на свою користь їм не під силу.

       Динамічність зовнішнього середовища, диферсифікованість та взаємозв’язок його факторів  перешкоджають точному і одночасному врахуванню усіх можливих наслідків постійного впливу на різноманітну діяльність підприємства. Своєчасній і об’єктивній оцінці явищ, процесів і тенденцій, що відбуваються у зовнішньому середовищі, стає на заваді також відсутність необхідного обсягу достовірної інформації. Зважаючи на це, керівники підприємств мають обмежувати спектр зовнішніх чинників, що повинні враховуватися, віддавати перевагу тим із них, які найістотніше впливають на результати діяльності. Досягненню цієї мети багато в чому сприяє вірна ідентифікація мікросередовища підприємства і діючих у ньому факторів.

       Однак процеси, які відбуваються в зовнішньому  середовищі, дуже складні, взаємопов’язані  та містять багато суперечностей, внаслідок  цього, всі ці процеси треба уважно та систематично вивчати. 

       Усі окремі складові зовнішнього середовища взаємопов’язані, тобто зміни однієї (наприклад, політичної чи економічної) призводять до значних змін в інших (наприклад, у соціально-демографічній чи правовій). Це відбиває складність зовнішнього середовища. Як зазначалося, найбільш доцільним підходом до вивчення загального зовнішнього середовища є системний підхід, який дає змогу відслідковувати не лише зміни в межах окремих складових, а й їхній взаємний, перехресний вплив.

       Тому-то діагностика і прогнозування  зовнішнього середовища повинна посідати центральне місце у формуванні стратегії підприємства. Зовнішнє середовище являє собою об'єктивні обставини, фактори, що оточують організацію в суспільстві (державі, світі), до яких вона мусить пристосовуватися. Зовнішнє оточення організації дедалі більше стає джерелом проблем для сучасних менеджерів. Власне, керівники вищих і певною мірою середніх рівнів найважливіших для суспільства організацій (ділових, освітніх, державних) під впливом різноманітних подій у світі і державі змушені зосереджувати свою увагу на середовищі, що швидко змінюється, враховувати його вплив на внутрішню будову і розвиток організації. 
 

       1.2.1. Аналіз макросередовища 

       У досить складному макросередовищі, що оточує підприємство, діє значно більша кількість чинників, ніж у мікросередовищі. Цим чинникам притаманний високий рівень варіативності, невизначеності та непередбачуваності можливих наслідків. Така дія факторів макросередовища обумовлена тим, що вони впливають на підприємство і суб’єкти його оточення не прямо, а опосередковано. До основних факторів макросередовища, за якими підприємство має уважно стежити та правильно оцінювати пов’язані з ними загрози чи зиски при розробці підприємницької стратегії, відносяться: економічні, політичні, соціокультурні, науково-технологічні та інші.

       У світовій економічній науці аналіз основних факторів мікросередовища  називають PEST-аналізом (від абревіатури назв основних елементів цього середовища: P – political and legal environment (політико-правове середовище); Е – economie environment (економічне середовище); S – sociocultural environment (соціокультурне середовище); T – technological environment (технологічне середовище).

       Приведемо аналіз макросередовища на ВАТ «Інгулецький ГЗК», перелік факторів і їх можливого прояву на підприємстві. Показано лише найсуттєвіші, щоб показати основні підходи до аналізу даного середовища в табл. 1.8.

       Таблиця 1.8

Аналіз  макрооточення підприємства ВАТ «Інгулецького гірничо-збагачувального комбінату»

Продовження табл. 1.8