Матеріальна відповідальність роботодавця за трудовим законодавством України

      ЗАДАЧІ

      Задача  №1

      Транспортне підприємство відрядило Рачека на курси  шоферів до автонавчального комбінату за рахунок підприємства. При цьому Рачек дав зобов’язання після закінчення курсів пропрацювати на підприємстві шофером або автослюсарем не менше одного року.

      Після закінчення курсів Рачек працював слюсарем протягом семи місяців, а потім звільнився за власним бажанням.

      Дирекція  автопідприємства запропонувала Рачеку або повернутися на роботу, або  повернути витрати на його навчання. Після відмови Рачека зробити це дирекція звернулася до суду з позовом про стягнення витрат на навчання 2600 гривні, з них 2000 гривні за навчання і 600 гривень стипендія в сумі за 4 місяці.

      Чи  підлягає позов автопідприємства задоволенню?

      Відповідь

      Рачек уклав трудовий договір з автонавчальним підприємством, але він дав зобов’язання, тому відповідальність несе згідно з цивільним правом.

      Згідно  з ч.1 ст. 509 Цивільного Кодексу України (далі ЦК) зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

    На  мою думку позов автопідприємства буде задоволений, тому що згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

      Рачек згідно зі ст. 610 порушив умови зобов’язання, не відпрацювавши на підприємстві строк, який був указаний у зобов’язанні.   

    Таким чином, згідно зі ст. 623 ЦК Рачек має  відшкодувати автонавчальному підприємству завдані ним збитки.

      Задача  №2

      Монтажник Олійник систематично порушував  дисципліну. За ці порушення його неодноразово позбавляли премії, винагороди за наслідками роботи підприємства за рік.

      Застосовані заходи позитивних наслідків не дали, тому при черговому порушенні трудової дисципліни начальник спеціального монтажного управління підготував проект наказу, у якому перерахував усі раніше скоєні Олійником дисциплінарні проступки, застосовані заходи впливу і зробив висновок, що залишення Олійника суперечить інтересам виробництва, тому звільняє його з роботи за п. 3 ст. 40 КЗпП України.

      Проект  наказу було подано для візування  юрисконсульту, який проект наказу не завізував.

      Чи  правильно поступив юрисконсульт? Чи може начальник управління підписати наказ без візи юрисконсульта?

      Відповідь

      На  мою думку юрисконсульт поступив правильно. Тому що згідно з п.5 ст. 40 КЗпП України працівник звільняється у разі систематичного невиконання ним без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення. Монтажник Олійник систематично порушував дисципліну, а не систематично не виконував без поважних причин обов’язки, покладені на нього трудовим договором. Таким чином він не може бути звільнений згідно з п.5 ст. 40 КЗпП, тому що це не відповідає даній статті.

      Начальник управління не може підписати наказ  без візи юрисконсульта, тому що юрисконсульт стежить за тим, щоб звільнення працівників відбувалося згідно з законодавством та нормами трудового права України.  
 
 

      СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України від 28 червня 1996 р. зі змінами та доповненнями.
2. Кодекс Законів про працю України від 10 грудня 1971 р. зі змінами та доповненнями.
3. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. зі змінами та доповненнями.
4. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. зі змінами та доповненнями.
5. Болотіна Н.Б.

Трудове право України: Підручник. – 5-те вид., перероб і доп. – К: Знання, 2008. – 860.

6. Прокопенко В.І.

Трудове право України: Підручник. Видання  третє, перероб. і доповн. – Х.: Консум, 2002. – 528 с.

7. Прокопенко В.І.

Трудове право України: Підручник. – Х.: Фірма  «Консум», 1998. – 480 с.

8. Трудовое право в вопросах и ответах: Учебно-справочное пособие/Под ред. В.В. Жернякова. – Х.: «Одиссей», 2000. – 624 с.
9. Трудове право України: Академічний курс: Підруч. для студ. вищ. навч. закл./П.Д. Пилипенко, В.Я. Буряк, З.Я. Козак та ін.: За ред.. П.Д. Пилипенка. – 3-тє вид., перероб. і доп. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2007. – 536 с.
10. Трудове право України: Навчальний посібник/За ред. П.Д. Пилипенка. – К.: Істина, 2005. – 208 с.
11. Трудовое право Украины. – Х: «Одиссей», 2002. – 512 с.
12. Хуторян Н. М. Теоретичні проблеми матеріальної відповідальності сторін трудових правовідносин: Монографія. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України,2002. – 264 с.
13. http://www.lukonik.org.ua/dovidki.doc
14. http://www.vuzlib.net/beta3/html/1/13257/13365/.