Аналіз діяльності та інноваційно-інвестиційної стратегії туристичної фірми “Азимут-2”

Розроблений з урахуванням  цих принципів і погоджений зі сторонами календарний план (у табличній чи графічній формі) розглядається і затверджується керівником відповідного центра інвестицій.

Ефективність реалізації інвестиційного проекту значною  мірою визначається обґрунтованим  планом фінансування окремих робіт з його практичного здійснення. Плановий фінансовий документ, розроблювальний у цих цілях, зветься „капитальный бюджет реалізації інвестиційного проекту" (чи просто „капитальный бюджет проекту").

Капітальний бюджет реалізації інвестиційного проекту являє собою одну з форм оперативного плану інноваційно-інвестиційної діяльності туристичної фірми, що відбиває обсяги, терміни і джерела фінансування окремих видів робіт, зв'язаних з його здійсненням.

Розробка капітального бюджету  інвестиційного проекту спрямована на рішення двох основних задач:

1. Визначення обсягу і структури витрат по реалізації інвестиційного проекту в розрізі окремих етапів календарного плану.
2. Забезпечення необхідного для покриття цих витрат потоку 
   інвестиційних ресурсів у рамках загального обсягу засобів, призначених для фінансування реалізації інвестиційного проекту.

Вихідними передумовами для розробки бюджету реалізації інвестиційного проекту є:

а) календарний план реалізації інвестиційного проекту;

б) кошторису витрат на виконання окремих видів робіт і придбання сировини, матеріалів, механізмів і устаткування, розроблені в розрізі окремих функціональних блоків календарного плану;

в) загальна стратегія і схема фінансування інвестиційного 
проекту;

г) попередній графік інвестиційного потоку, складений на етапі розробки бізнес-плану проекту;

д) фінансовий стан інвестора в поточному періоді. Капітальний бюджет реалізації інвестиційного проекту складається з двох розділів: 1) капітальні витрати; 2) надходження засобів (інвестиційних ресурсів).

Капітальні витрати  являють собою витрати на придбання  довгострокових активів, що функціонують протягом тривалого періоду з  поступовою амортизацією вартості. До капітальних витрат відносять звичайно первісну вартість введених у лад будинків і споруджень (чи поетапні витрати по їхньому спорудженню); вартість нових видів машин і механізмів; устаткування, що здобувається, і інвентар (крім малоцінного і быстроизнашивающегося); вартість нематеріальних активів, що здобуваються, (патентів, ліцензій, „ноу-хау" і т.п.), підметів поступовому списанню і т.п.

Метою планування капітальних  витрат є забезпечення реалізації інвестиційного проекту в будівельних обсягах, що передбачаються, рівні технології і технічного оснащення при запобіганні  зайвого обсягу цих витрат.

Тому що обсяг і структура інвестиційних витрат попередньо визначаються ще на стадії обґрунтування бізнес-плану інвестиційного проекту, то процес розробки роздягнула „капитальные витрати" бюджету зводиться звичайно до чотирьох процедур:

1. вичленовування з загального обсягу інвестиційних витрат, визначених бізнес-планом, тієї їхньої частки, що відноситься до розглянутому поточному періоду (якщо тривалість реалізації інвестиційного проекту перевищує один рік);
2. уточнення обсягу інвестиційних витрат поточного періоду з 
   обліком коректив, внесених підрядчиком у технологію робіт;
3. уточнення обсягу і структури інвестиційних витрат у зв'язку 
   зі зміною індексу цін після твердження показників бізнес-плану 
   проекту;
4. уточнення первісного обсягу інвестиційних витрат з урахуванням резерву фінансових засобів, передбаченого в контракті з підрядчиком на покриття непередбачених витрат (у порядку внутрішнього страхування інвестиційних ризиків). Обсяг цього резерву при розробці капітального бюджету повинний визначатися з обліком тільки тих категорій витрат, що ввійшли в первісну оцінку інвестиційних ризиків.

Надходження засобів  при розробці капітального бюджету  включає планований потік інвестиційних  ресурсів у розрізі окремих джерел: власних засобів інвестора (прибутку, амортизаційних відрахувань, доходу від реалізації майна, що вибуває, і т.п.), приваблюваного пайового чи акціонерного капіталу, кредитів банку, лізингу, селенга і т.п.

Процес розробки роздягнула „поступление засобів" бюджету передбачає звичайно наступні процедури:

1. уточнення загального обсягу надходження засобів — цей показник повинний листуватися з показником загального обсягу інвестиційних витрат по першому розділі бюджету;
2. уточнення структури джерел надходження засобів (якщо міняється показник загального їхнього обсягу);
3. забезпечення стикування обсягу надходження засобів по окремих періодах формування прибуткової частини бюджету з обсягом інвестиційних витрат, передбачених в окремих періодах відповідно до календарного плану здійснення робіт.

Так само як і календарний план, капітальний бюджет розробляється спочатку на майбутній рік у розрізі кварталів, а потім у рамках майбутнього кварталу деталізується в розрізі місяців.

При розробці капітального бюджету реалізації інвестиційного проекту може бути використаний метод „гибкого" його складання. Він передбачає встановлення планованих капітальних витрат не у твердо фиксируемых сумах, а у виді нормативу витрат, „привязанных" до відповідного об'ємним показникам інноваційно-інвестиційної діяльності. По інвестиційному циклі проекту, зв'язаному з будівництвом об'єкта, таким показником виступає звичайно обсяг будівельно-монтажних робіт. Розглянутий метод розробки бюджету дозволяє забезпечувати автоматичне його коректування в залежності від реального обсягу діяльності по реалізації інвестиційного проекту.

При використанні цього  методу розробки капітального бюджету  реалізації інвестиційних програм  повинний бути передбачений визначений резерв інвестиційних ресурсів на можливе  підвищення обсягу капітальних витрат (при прискоренні будівельно-монтажних робіт).

Розробка „гибкого" капітального бюджету у виді системи  нормативів витрат різного виду дозволяє не тільки оперативно коректувати грошові  потоки, але і здійснювати ефективну  політику реалізації інвестиційного проекту  в поточному періоді.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.3. Оцінка ефективності  реалізації инновационно-инвестиционной  стратегії туристичної фірми.

 

Оцінка результативності інноваційно-інвестиційної стратегії, розробленої підприємством, здійснюється по наступним основних параметрах (мал. 5.8.).

1. Погодженість інноваційно-інвестиційної стратегії туристичної фірми з 
   загальною стратегією його розвитку. У процесі такої оцінки виявляється 
   ступінь погодженості цілей, напрямків і етапів у реалізації 
   цих стратегій.
2. Погодженість інноваційно-інвестиційної стратегії туристичної фірми з 
   передбачуваними змінами зовнішнього інвестиційного середовища.

У процесі цієї оцінки визначається наскільки розроблена інвестиційна стратегія відповідає прогнозованому розвитку економіки  країни і змінам кон'юнктури інвестиційного ринку в розрізі окремих його сегментів.

3. Погодженість інноваційно-інвестиційної стратегії туристичної фірми з його внутрішнім потенціалом. Така оцінка дозволяє визначити, наскільки обсяги, напрямки і форми інноваційно-інвестиційної стратегії взаємозалежні з можливостями формування внутрішніх інвестиційних ресурсів, кваліфікацією інвестиційних менеджерів, організаційною структурою управління інвестиційною діяльністю, інвестиційною культурою й іншими параметрами внутрішнього інвестиційного потенціалу.
4. Внутрішня збалансованість інноваційно-інвестиційної стратегії. При проведенні такої оцінки визначається наскільки погодяться між собою окремі цілі і цільові стратегічні нормативи майбутньої інноваційно-інвестиційної діяльності; наскільки ці цілі і нормативи листуються зі змістом інноваційно-інвестиційної політики по окремих аспектах інноваційно-інвестиційної діяльності; наскільки погоджені між собою по напрямках і в часі заходу щодо забезпечення її реалізації.

 

Малюнок 5.8. Основні параметри  оцінки результативності розробленої інноваційно-інвестиційної стратегії туристичної фірми.

5. Реализуемость інноваційно-інвестиційної  стратегії. У процесі такої оцінки в першу чергу розглядаються потенційні можливості туристичної фірми у формуванні необхідного обсягу інвестиційних ресурсів із усіх джерел і у всіх формах; наскільки технологичны обрані для реалізації інвестиційні проекти; чи мається на інвестиційному ринку достатній перелік фінансових інструментів, що забезпечують формування ефективного інвестиційного портфеля; які організаційні і технічні можливості успішної реалізації обраної інноваційно-інвестиційної стратегії.

6. Прийнятність рівня ризиків, зв'язаних з реалізацією інноваційно-інвестиційної стратегії. У процесі такої оцінки необхідно визначити, наскільки рівень прогнозованих інвестиційних ризиків, зв'язаних з діяльністю туристичної фірми, забезпечує достатня фінансова рівновага в процесі його розвитку і відповідає інвестиційному менталітету його власників і відповідальних інвестиційних менеджерів. Крім того, необхідно оцінити, наскільки рівень цих ризиків допустимо для інноваційно-інвестиційної діяльності даного туристичної фірми з позицій можливого розміру фінансових втрат і генерування погрози банкрутства;

7. Економічна ефективність реалізації інноваційно-інвестиційної стратегії. Оцінка економічної ефективності інноваційно-інвестиційної стратегії здійснюється, насамперед, на основі прогнозних розрахунків раніше розглянутої системи основних інвестиційних коефіцієнтів і заданих цільових стратегічних нормативів, зіставлених з базовим їхнім рівнем.
8. Зовнішньоекономічна ефективність реалізації інноваційно-інвестиційної стратегії. У процесі такої оцінки враховуються ріст ділової репутації туристичної фірми, підвищення рівня керованості інвестиційною діяльністю структурних його підрозділів (при створенні „центров інвестицій"); підвищення рівня матеріальної і соціальної задоволеності інвестиційних менеджерів (за рахунок ефективної системи їхнього матеріального стимулювання за результати інноваційно-інвестиційної діяльності; більш високого рівня технічного оснащення їхніх робочих місць і т.п.).

При позитивних результатах  оцінки розробленої інноваційно-інвестиційної  стратегії, що відповідають обраним  критеріям і менталітету інвестиційного поводження, вона приймається підприємством до реалізації.

У міжнародній практиці накопичений  великий досвід по розробці і використанню кількісних методів оцінки привабливості  проектів інвестиційних стратегій. В основу їхній покладене порівняння вигод (доходу, прибутку) з капітальними витратами. За допомогою критериальных показників (прибутковості, безпеки, періоду окупності й ін.) можна відібрати проекти для подальшого розгляду інвестором, експертом, аналітиком і т.д.

Експертиза проектів проводиться  з метою порівняти ситуацію «без проекту» із ситуацією «із проектом», тобто вивчити тільки т зміни у витратах і результатах, що обумовлені саме даним проектом. У цьому випадку привабливість проекту буде дорівнювати змінам вигод у результаті здійснення проекту мінус зміни витрат як кінцевий результат проекту. Подібний підхід не аналогічний порівнянню ситуації до і після проекту, тому що не враховує змін в інвестиціях і виробництві, що відбулися б без реалізації даного проекту, і приводить до неправильного визначення вигод і витрат, относимых за рахунок проекту.

В умовах ринкової економіки критерієм  привабливості проекту є рівень прибутковості, отриманої на вкладений  капітал. Під прибутковістю (прибутковістю) проекту розуміють не просто приріст  капіталу, а такий темп його приросту, що цілком компенсує зміна купівельної спроможності грошей протягом розглянутого періоду, забезпечує мінімальний рівень прибутковості і покриває ризик інвестора, зв'язаний з його реалізацією. Отже, проблема оцінки привабливості інвестиційного проекту для інвестора полягає у визначенні рівня його прибутковості. У практиці проектного аналізу застосовують два основних підходи до рішення проблеми оцінки привабливості проектів: статистичні (прості) моделі і динамічні моделі (методи дисконтирования). Статистичні методи оцінки не враховують фактор часу і використовують дані бухгалтерської звітності, на основі якої розраховують просту норму прибутку і строк окупності проекту. Побудова дисконтированных критеріїв оцінки проектів базується на використанні теорії цінності грошей у часі. У світовій практиці найбільше поширення одержали наступні динамічні моделі:

1. Чиста поточна вартість, чи чистий дисконтированный доход 
   (Net Present Value, NPV);
2. Індекс прибутковості (Profitagility Index, PI);
3. Дисконтированный період окупності (Disconted Payback 
   Period, DPP);
4. Внутрішня норма прибутковості (Internal Rate of Return, IRR);
5. Модифікований метод внутрішньої норми прибутковості, чи 
   маржинальной ефективності капіталу (Modified Internal Rate 
   of Return, MIRR).

Розглянемо дані моделі оцінки інвестиційних проектів більш докладно. Метод чистої поточної (приведеної) вартості (NPV) орієнтований на досягнення головної цілі інвестування — одержання прийнятного для інвестора чистого доходу у формі прибутку. Даний метод дозволяє одержати найбільш узагальнену характеристику фінансового результату реалізації проекту, тобто кінцевий ефект в абсолютному вираженні. Чиста поточна вартість — це ефект від проекту, приведений до дійсної вартості грошових надходжень (Present Value, PV).