Аналіз діяльності та інноваційно-інвестиційної стратегії туристичної фірми “Азимут-2”

На практиці отриману величину чистої поточний вартості (NPV) від проекту зіставляють з  дійсною вартістю інвестиційних  витрат. Відбирають проекти з IRR більшої, ніж середньозважена вартість капіталу (WACC), прийнята за мінімально припустимий  рівень прибутковості

IRR>WACC. (3.31)

При IRR < WACC проект вважають неефективним. З відібраних проектів перевагу віддають найбільш прибутковим, з яких формують інвестиційний портфель туристичної фірми (з максимальною сумарною чистою поточною вартістю — NPV, якщо обмежений капітальний бюджет інвестора).

Показник внутрішньої  норми прибутковості найбільше  застосуємо для порівняльної оцінки проектів у рамках більш широкого діапазону випадків.

Наприклад, його можна  порівнювати:

1. З рівнем рентабельності активів (майна) у процесі експлуатаційної діяльності туристичної фірми.
2. Із середньою нормою прибутковості інвестицій по підприємству в цілому.
3. З нормою прибутковості по альтернативних видах інвестування 
   (по депозитних внесках у банках, по державних облігаційних позиках і т.д.).

Тому будь-яке підприємство (інвестор) з урахуванням рівня  інвестиційного ризику вправі установити для себе прийнятну величину внутрішньої  норми прибутковості. Проекти з  більш низьким значенням даного показника інвестор відкидає як не відповідним вимогам ефективності реальних інвестицій.

Модифікований метод  внутрішньої норми прибутковості (MIRR) являє собою удосконалену модель IRR. Він дає більш правильну оцінку ставки дисконтирования і знімає проблему множинності норми прибутковості на різних етапах (кроках) оцінки проекту. Зміст методу полягає в наступному.

Крок 1. Усі грошові  потоки доходів від проекту приводять  до майбутнього (кінцевої) вартості по ставці середньозваженої вартості капіталу (WACC) і підсумовують.

Крок 2. Отриману суму приводять  до дійсної вартості по еди 
ний ставці IRR. 

Крок 3. З дійсної вартості доходів віднімають дійсну вартість інвестиційних витрат і обчислюють чисту поточну вартість (NPV) проекту.

Крок 4. Чисту поточну вартість проекту  поділяють на дійсну вартість інвестицій:

і визначають реальну  величину внутрішньої норми прибутковості  проекту (MIRR).

Кожний з методів  оцінки дає можливість фахівцям туристичної  фірми вивчити характерні риси проекту  і прийняти правильне рішення. Тому досвідчені аналитики використовують всі основні методи в інвестиційному аналізі кожного проекту, а комп'ютерні технології полегшують рішення цієї задачі. Отже, основні критерії прийняття інвестиційних рішень наступні:

• відсутність більш вигідних альтернатив;
• мінімізація ризику утрат від інфляції;
• стислість строку окупності капітальних вкладень;
• дешевина проекту;
• забезпечення стабільності надходження для себе доходів від проекту протягом тривалого часу;
• висока рентабельність інвестицій після дисконтирования;
• достатність інвестиційних ресурсів для здійснення 
  проекту й ін.

Використовуючи комбінацію зазначених параметрів, керівництво  туристичної фірми може прийняти правильне рішення на користь  того чи іншого проекту, що відповідає його стратегічним цілям. Головна вимога до інвестиційного портфеля туристичної фірми — його збалансованість. Це означає, що необхідно розташовувати проектами, що у дійсний чи найближчий час забезпечать підприємство коштами, а також перспективними проектами, що принесуть високу віддачу (у формі чистого грошового потоку) у майбутньому. Одночасно необхідно деинвестировать кошти зі старіючих видів виробництва в більш сучасні, що забезпечують конкурентноздатність продукції туристичної фірми.

Дуже часто на практиці підприємство, вибравши рентабельний проект, зіштовхується з дефіцитом  коштів для його реалізації. У таких випадках доцільно здійснити додаткові розрахунки з урахуванням можливості залучення внутрішніх і зовнішніх джерел фінансування.

Залучення позикових  засобів для реалізації проекту  нерідко підвищує рентабельність власного капіталу, вкладеного в нього. Однак це спостерігається в тому випадку, якщо прибутковість інвестицій вище «ціни кредиту» (ставки відсотка за кредит). При цьому зростають інвестиційні можливості туристичної фірми. Справедливість такого твердження випливає з табл. 3.6.

Таблиця 3.6.

Розрахунок ефекту фінансового  важеля по двох інвестиційних проектах

Показатели	Проекти
	1	2
Обсяг инвестируемых  засобів (капіталовкладень), тис.грн.	18,0	18,0
У тому числі: власні засоби позикові засоби	18,0 -	9,0 9,0
Норма загального прибутку на вкладений капітал, %	25,0	25,0
Ставка відсотка за кредит, %	-	15,0
Ставка податку на прибуток, %	24,0	24,0
Загальний прибуток (18 х  ОД 5), тис.грн.	4,5	4,5
Сума податку на прибуток (4,5 х 0,24), тис.грн.	1,08	1,08
Сума відсотків за кредит (9,0 х 0,15), тис.грн.	-	1,35
Чистий прибуток: - по проекті № 1 (4,5 - 1,08 = 3,42) - по проекті  № 2 (4,5 -1,08 - 1,35 = 2,07)	3,42	2,07
Норма чистого прибутку, що приходиться на власні засоби: - по проекті № 1 (3,42/18,0 х 100 = 19) - по проекті № 2 (2,07/9,0 х 100 = 23)	19,0	23,0
Ефект фінансового важеля по проекті №2(1 — 0,24) х (25 — 15) х х 9/9 = 7,6%	_	7,6

Як випливає з даних  табл. 3.6, ефект фінансового важеля (ЭФР) досягається за рахунок того, що до норми прибутку на власний  капітал приєднується прибуток, отримана завдяки використанню позикових засобів, незважаючи на їхню платність. ЭФР розраховують по формулі:

де H_c — ставка податку на прибуток, частки одиниці; Р_a — рентабельність активів, %; СП — середня процентна ставка за банківський кредит; Р_а — СП — диференціал ефекту; ЗС — позикові засоби; СС — власні засоби; ЗС/СС — коефіцієнт заборгованості.

При позитивному значенні ЭФР підприємство має збільшення до рентабельності власних засобів (за умови Р_а > СП). При негативному значенні ЭФР (Р_а < СП) відрахування з прибутковості власних засобів, тобто отриманий банківський кредит використаний неефективно.

У приведеному прикладі за рахунок використання позикових  засобів норма чистого прибутку на власні засоби по проекті № 2 вище, ніж по проекті № 1. Ефект фінансового важеля в 7,6% (10% х 0,76) досягнуть за рахунок того, що норма прибутку на инвестируемый капітал перевищує ставку позичкового відсотка. У табл. 3.6 таке перевищення складає 10% (25 — 15). По проекті № 1 ефект отсутствует, тому що позикові засоби для його реалізації не залучалися.

В даний час багато великих капіталомістких проектів мають, як правило, низькі показники  прибутковості і тривалі строки окупності. Тому вони повинні фінансуватися  за рахунок засобів федерального і регіонального бюджетів. Ті сфери підприємницької діяльності, що дають швидку віддачу у формі прибутку (доходу) чи мають високу оборотність вкладених коштів, доцільно фінансувати за рахунок власних коштів інвесторів (виробництво товарів народного споживання, торгівля й ін.). Реальний процес прийняття управлінських рішень вимагає великої інформації і безлічі фінансових розрахунків, що знаходять висвітлення в бізнес-планах підприємств.

При виборі інноваційно-інвестиційної  стратегії підприємству необхідно  враховувати життєвий цикл товару на ринку (мал. 3.2).

Обсяг збуту товару

у фізичному вираженні,

Рис. 3.2. Життєвий цикл товару

На першій стадії (освоєння) доходи від продажів ростуть дуже повільно, тому що обсяг збуту продукції  невеликий. Ринок знайомиться з  новим товаром. Прибутку ще ні, чи вона мінімальна. На другій стадії (ріст) спостерігається швидке збільшення обсягу продажів і прибутку. На третій стадії (зрілість) доходи від реалізації залишаються на постійному рівні, оскільки можливості залучення нових покупців вичерпані. Прибуток у цей період досягає свого максимального значення. На четвертій стадії (захід) життєвого циклу обсяг продажів падає, а прибуток прагне до нуля. Товар необхідно знімати з виробництва і заміняти його новим. Облік життєвого циклу товару дозволяє інвестору вибирати найбільш високоприбуткові інвестиційні проекти.

 

 

 

¹ Ковальов В. В. Методи оцінки інвестиційних проектів. М.: Фінанси і статистика, 1998. С. 59.