Аналіз діяльності та інноваційно-інвестиційної стратегії туристичної фірми “Азимут-2”

10. Забезпечення розробленої інвестиційної стратегії підприємства відповідними організаційними структурами управління інвестиційною діяльністю і принципами інвестиційної культури. Найважливішою умовою ефективної реалізації інвестиційної стратегії є відповідні їй зміни організаційної структури управління й інвестиційної культури. Стратегічні зміни, що передбачаються, в області організаційної структури й інвестиційної культури повинні бути складовою частиною параметрів інвестиційної стратегії, що забезпечують її реализуємість.

Процес розробки інвестиційної  стратегії підприємства здійснюється по наступним етапах (Додаток 2).

1. Визначення загального періоду  формування інвестиційної стратегії.  Цей період залежить від ряду  умов.

Головною умовою його визначення є  тривалість періоду, прийнятого для  формування загальної стратегії  розвитку підприємства, тому що інвестиційна стратегія носить стосовно неї підлеглий характер, вона не може виходити за межі цього періоду (більш короткий період формування інвестиційної стратегії допустимо).

Важливою умовою визначення періоду формування інвестиційної  стратегії підприємства є передбачуваність розвитку економіки в цілому і  кон'юнктури тих сегментів інвестиційного ринку, з якими зв'язана майбутня інвестиційна діяльність підприємства — в умовах нинішнього нестабільних (а по окремих аспектах непередбаченого) розвитку економіки країни цей період не може бути занадто тривалим і в середньому повинний визначатися рамками 3 років.

Умовами визначення періоду  формування інвестиційної стратегії  є також галузева приналежність підприємства, його розмір, стадія життєвого циклу й інші.

2. Дослідження факторів зовнішнього інвестиційного середовища і кон'юнктури інвестиційного ринку. Таке дослідження визначає вивчення економіко-правових умов інвестиційної діяльності підприємства і можливої їхньої зміни в майбутньому періоді. Крім того, на цьому етапі розробки інвестиційної стратегії аналізується кон'юнктура інвестиційного ринку і фактори її визначальні, а також розробляється прогноз кон'юнктури в розрізі окремих сегментів цього ринку, зв'язаних з майбутньою інвестиційною діяльністю підприємства.
3. Оцінка сильних і слабких сторін підприємства, що визначають особливості його інвестиційної діяльності. У процесі такої оцінки необхідно визначити чи володіє підприємство достатнім потенціалом, щоб скористатися інвестиційними можливостями, що відкрилися, а також які внутрішні його характеристики послабляють результативність інвестиційної діяльності. Для діагностики внутрішніх проблем здійснення цієї діяльності використовується метод управлінського обстеження підприємства, заснований на вивченні різних функціональних зон підприємства, що забезпечують розвиток інвестиційного процесу. Для розробки інвестиційної стратегії в управлінське обстеження рекомендується включати наступні функціональні зони: маркетингові можливості розширення обсягів і диверсифікованості операційної (а відповідно й інвестиційної діяльності); фінансові можливості формування інвестиційних ресурсів; чисельність, професійний і кваліфікаційний склад персоналу, що забезпечує його розробку і реалізацію інвестиційної стратегії; наявна на підприємстві інформаційна база, що забезпечує підготовку альтернативних стратегічних інвестиційних рішень; стан організаційної структури управління й інвестиційної культури.
4. Формування стратегічних цілей інвестиційної діяльності підприємства. Головною метою цієї діяльності є підвищення рівня добробуту власників підприємства і максимізація його ринкової вартості. Разом з тим ця головна мета вимагає визначеної конкретизації з урахуванням задач і особливостей майбутнього інвестиційного розвитку підприємства.

Система стратегічних цілей  повинна забезпечувати вибір  найбільш ефективних напрямків реального  і фінансового інвестування; формування достатнього обсягу інвестиційних  ресурсів і оптимізації їхнього складу; прийнятність рівня інвестиційних ризиків у процесі здійснення майбутньої господарської діяльності і т.п.

5. Аналіз стратегічних альтернатив і вибір стратегічних напрямків і форм інвестиційної діяльності. Цей етап розробки інвестиційної стратегії є одним з основних. Він включає пошук альтернатив рішення поставлених стратегічних інвестиційних цілей, їхній відповідну оцінку з позицій зовнішніх можливостей і небезпек, а також реального внутрішнього інвестиційного потенціалу і добір найбільш прийнятних їхній їх. Такий пошук альтернатив і вибір стратегії, що відповідають поставленим цілям, ведеться в галузевому і регіональному розрізі, по різних об'єктах стратегічного управління, по реальних і фінансових інвестиціях і т.п.
6. Визначення стратегічних напрямків формування інвестиційних ресурсів. У процесі цього етапу розробки інвестиційної стратегії прогнозується загальний обсяг необхідних інвестиційних ресурсів, що забезпечують реалізацію стратегічних напрямків і форм реального і фінансового інвестування; диференціюється потреба в інвестиційних ресурсах по окремих етапах стратегічного періоду; оптимизируется структура джерел їхнього формування, що забезпечує фінансову рівновагу підприємства в процесі його розвитку.
7. формування інвестиційної політики по основних аспектах інвестиційної діяльності. Цей етап формування інвестиційної стратегії дозволяє забезпечити інтеграцію цілей і напрямків інвестиційної діяльності з основними механізмами їхньої реалізації в розглянутій перспективі.

Інвестиційна політика являє собою форму реалізації інвестиційної ідеології й інвестиційної стратегії підприємства в розрізі найбільш важливих аспектів інвестиційної діяльності на окремих етапах її здійснення. На відміну від інвестиційної стратегії в цілому, інвестиційна політика формується лише по конкретних напрямках інвестиційної діяльності підприємства, що вимагає забезпечення найбільш ефективного управління для досягнення головної стратегічної цілі цієї діяльності.

Формування інвестиційної політики по окремих аспектах фінансової діяльності підприємства може носити багаторівневий характер. Так, наприклад, у рамках політики управління реальними інвестиціями можуть бути розроблені реноваційна політика, політика інноваційного інвестування і т.п.

8. Розробка системи організаційно-економічних заходів щодо забезпечення реалізації інвестиційної стратегії. У системі цих заходів передбачається формування на підприємстві нових організаційних структур управління інвестиційною діяльністю; створення „центров інвестицій" різних типів; упровадження нових принципів інвестиційної культури; створення ефективної системи стратегічного інвестиційного контроллинга і т.п.

9. Оцінка результативності розробленої інвестиційної 
стратегії. Цей етап завершує процес розробки інвестиційної 
стратегії. Така оцінка проводиться по системі спеціальних економічних і позаекономічних критеріїв, установлюваних підприємством.

1.3. Особливості формування инновационно-инвестиционной  діяльності підприємств туристичної  сфери.

Стратегічне управління інвестиційною  діяльністю носить цільовий характер, тобто передбачає постановку і досягнення визначених цілей. Будучи чітко вираженими, стратегічні цілі стають могутнім засобом  підвищення ефективності інвестиційної  діяльності в довгостроковій перспективі, її координації і контролю, а також базою для прийняття управлінських рішень на всіх стадіях інвестиційного процесу.

Стратегічні цілі інвестиційної діяльності підприємства являють собою описані  у формалізованому виді бажані параметри  його стратегічної інвестиційної позиції, що дозволяють направляти цю діяльність у довгостроковій перспективі й  оцінювати її результати.

Формування стратегічних цілей інвестиційної діяльності повинне відповідати визначеним вимогам, основними з який є (Рис. 1.4.).

Рис.1.4. Основні вимоги, пропоновані до формування стратегічних інвестиційних цілей підприємства.

1. Підпорядкованість головної цілі інвестиційного менеджменту. Стратегічні цілі інвестиційної діяльності розробляються для реалізації в довгостроковій перспективі головної цілі інвестиційного менеджменту — максимізації добробуту власників підприємства. Система конкретних цілей інвестиційної стратегії формується в підтримку цієї головної цілі і повинна бути розмірна з нею.

2. Орієнтація на високий результат інвестиційної діяльності. Кожна зі стратегічних цілей повинна носити стимулюючий характер для інвестиційних менеджерів, викликати прагнення до їх досягнення, забезпечувати найбільш повне використання інвестиційного потенціалу підприємства.
3. Реальність (досяжність). Хоча в основі розробки стратегічних інвестиційних цілей лежить ідеальне чи представлення бажаний образ стратегічної інвестиційної позиції підприємства, їхній необхідно свідомо обмежувати за критерієм реальної досяжності з урахуванням факторів зовнішнього інвестиційного середовища і внутрішнього інвестиційного потенціалу.
4. Вимірність. Кожна з формованих стратегічних інвестиційних цілей повинна бути виражена в конкретних показниках, Реалізація цієї вимоги в процесі формування стратегічних цілей дозволяє використовувати їх у системі планування (нормування) основних параметрів інвестиційної діяльності, диференціювати по окремих інтервалах стратегічного періоду, застосовувати як критерії оцінки результатів реалізації інвестиційної стратегії підприємства.
5. Однозначність трактування. Кожна зі стратегічних інвестиційних цілей повинна однозначно і ясно сприйматися всіма інвестиційними менеджерами, зв'язаними з її реалізацією. Ця вимога забезпечується чітким установленням стратегічного періоду (чи окремими його інтервалами), диференціацією по особистим об'єктам стратегічного управління, порівнянною системою одиниць виміру кількісних значень і інших факторів, що 
   забезпечують ясність сприйняття стратегічних цілей.
6. Наукова обґрунтованість. У процесі формування стратегічних інвестиційних цілей повинні бути враховані об'єктивні економічні закони, що визначають рівень інвестиційної активності підприємств і ефективність його інвестиційної діяльності; використаний сучасний методологічний апарат реальної оцінки окремих параметрів інвестиційного процесу; визначена система 
   взаємозв'язків і взаємозалежності окремих цілей.
7. Підтримка. Система стратегічних інвестиційних цілей повинна бути вибудована таким чином, щоб реалізація одних з цих цілей забезпечувала б успішну реалізацію інших. У цих цілях необхідно ранжувати усі стратегічні цілі за рівнем їх пріоритетності, підрозділяючи їх на прямі і підтримуючі в загальній ієрархії.
8. Гнучкість. Ця вимога визначає можливість коригування системи стратегічних інвестиційних цілей у цілому чи від ділових кількісних параметрів кожної з них під впливом зміни факторів зовнішнього інвестиційного чи середовища параметрів внутрішнього інвестиційного потенціалу. Зовнішня гнучкість системи стратегічних цілей повинна забезпечувати мінімізацію негативного впливу окремих факторів на ефективність інвестиційної чи діяльності швидку реалізацію нових інвестиційних можливостей, а внутрішня їхня гнучкість — швидку маневреність у використанні інвестиційного потенціалу підприємства (у першу чергу, власних інвестиційних ресурсів).

Формування стратегічних цілей інвестиційної діяльності вимагає попередньої їхньої класифікації по визначених ознаках. З позицій інвестиційного менеджменту ця класифікація стратегічних цілей будується по наступним основних ознаках.

1. По видах очікуваного ефекту  стратегічні цілі інвестиційної  діяльності підприємства підрозділяються  на економічні і позаекономічні.

2. По функціональних напрямках інвестиційної діяльності цілі інвестиційної стратегії підприємства підрозділяються в такий спосіб:

3. По об'єктах стратегічного управління виділяють наступні групи цілей інвестиційної стратегії.

4. По спрямованості результатів інвестиційної діяльності цілі інвестиційної стратегії підрозділяються на наступні двох груп:

Внутрішні стратегічні  цілі. Вони визначають напрямки розвитку внутрішніх інвестицій підприємства, що забезпечують, як правило, різні цілі операційної діяльності підприємства, рішення найбільш важливих проблем соціального розвитку персоналу і т.п.

Зовнішні стратегічні  цілі. Система цих цілей визначає напрямки й очікувані результати розвитку зовнішніх інвестицій підприємства, як вітчизняних так і закордонних.

5. За пріоритетним значенням стратегічні цілі інвестиційної діяльності підрозділяються в такий спосіб.

6. По характері впливу на очікуваний результат.

7. По спрямованості відтворювального процесу, забезпечуваного інвестиційною діяльністю, стратегічні цілі підрозділяють на наступні двох груп:

Класифікація стратегічних цілей інвестиційної діяльності не обмежується перерахованими вище основними ознаками. Вона може бути доповнена з урахуванням специфіки  здійснення інвестиційної діяльності конкретних підприємств.

З урахуванням розглянутих принципів класифікації організується процес формування стратегічних цілей інвестиційної діяльності підприємства. Цей процес здійснюється по наступним основних етапах (Рис.1.5.).

1. Ретроспективний аналіз тенденцій розвитку основних 
результативних показників інвестиційної діяльності в ув'язуванні 
з динамікою факторів зовнішнього інвестиційного середовища і параметрами внутрішнього інвестиційного потенціалу підприємства. Основна задача такого аналізу полягає у виявленні закономірностей і особливостей розвитку найважливіших параметрів інвестиційної діяльності окремих об'єктів стратегічного управління підприємства і встановленні ступеня впливу на них різних зовнішніх і внутрішніх факторів. При стабільному стані окремих факторів зовнішнього інвестиційного середовища період проведення ретроспективного аналізу може бути обмежений 2-3 роками (в умовах його нестабільності цей період повинний відповідати встановленої стратегічної перспективі).

Рис. 1.5. Зміст і послідовність етапів формування стратегічної інвестиційної діяльності підприємства.

2. формулювання головної стратегічної цілі інвестиційної діяльності підприємства. На цьому етапі раніше розглянута головна мета інвестиційного менеджменту конкретизується у визначеному показнику й одержує кількісне значення. Наприклад, головна стратегічна мета інвестиційної діяльності може бути визначена в такий спосіб: “Забезпечити за рахунок ефективної 
   інвестиційної діяльності ріст власного капіталу до кінця стратегічного періоду в два рази".
3. Визначення бажаних і можливих тенденцій розвитку окремих показників інвестиційної діяльності, що забезпечують досягнення її головної цілі. У процесі цього етапу виявляються, які основні параметри розвитку інвестиційної діяльності підприємства, що забезпечують реалізацію її головної цілі, можуть бути підтримані за рахунок сприятливих умов майбутньої динаміки зовнішніх і внутрішніх факторів. Це дозволяє виявити позитивний вплив розвитку зовнішнього інвестиційного середовища і внутрішнього потенціалу підприємства на забезпечення реалізації головної стратегічної цілі його інвестиційної діяльності.
4. Визначення небажаних, але можливих тенденцій розвитку окремих результатів інвестиційної діяльності, що перешкоджають досягненню її головної цілі. Головною задачею цього етапу є виявлення несприятливого впливу окремих зовнішніх і внутрішніх факторів у процесі їхній майбутньої динаміки на реалізацію головної стратегічної цілі інвестиційної діяльності підприємства. Така детермінація можливих погроз забезпеченню реалізації головної цілі дозволяє завчасно вжити заходів по нейтралізації негативного впливу окремих факторів, відбивши їх у системі цілей розроблювальної інвестиційної стратегії.
5. Облік об'єктивних обмежень у досягненні бажаних параметрів стратегічної інвестиційної позиції підприємства. В основі первісних підходів до формування стратегічних інвестиційних цілей лежить ідеальне чи представлення бажаний образ стратегічної інвестиційної позиції підприємства. Однак підприємство аж ніяк не вільне у виборі своїх інвестиційних цілей, що відповідають його ідеальної стратегічний інвестиційної позиції. Воно може вільно обирати інвестиційну ідеологію, показник головної стратегічної цілі інвестиційної цілі, і навіть систему основних стратегічних позаекономічних цілей інвестиційної діяльності. Що ж стосується системи стратегічних економічних цілей цієї діяльності, вони визначаються з урахуванням об'єктивних обмежень, не контрольованих інвестиційними менеджерами підприємства.