Аналіз діяльності та інноваційно-інвестиційної стратегії туристичної фірми “Азимут-2”

У 2001 році в раціоналізаторській  і винахідницькій роботі взяло участь 5 чоловік.

Підготовлено 3 заявки на передбачувані винаходи. За рахунок використання раціональних пропозицій знизилася собівартість продукції.

У результаті раціоналізаторської  роботи знижена трудомісткість продукції.

Економічний ефект від  використання раціональних пропозицій склали тисячі гривень.

Витрати по створенню й освоєнню нової техніки погашалися за рахунок власних коштів туристичного підприємства «Азимут-2».

З усього вище сказаного  можна простежити динаміку витрат на створення й освоєння нової техніки, а також динаміку отриманої ефективності від упроваджених заходів.

У цілому можна зробити  висновок, що з кожним роком збільшується кількість заходів щодо створення  нової техніки, ростуть витрати  на освоєння нових видів продукції. Це обумовлено в першу чергу специфікою туристичної фірми «Азимут-2», що спеціалізується на постійній розробці нової продукції. На підприємстві розробляються нові процеси, нові технології. Але дуже важливо (глобальні) проблеми на дійсний момент часу є пошук бенчмаркинговых партнерів. Підприємство шукає нові ринки збуту своїх послуг.

Упровадження нововведень  на підприємстві головним чином поліпшує його фінансову стабільність, а саме: зменшується його собівартість, збільшується прибуток. Відкриваються нові можливості для поліпшення умов праці і техніки  безпеки, поліпшуються якості виробів, що випускаються, знижується трудомісткість виготовлення продукції, відбувається вивільнення чисельності і т.д.

Було відзначено, що економічний  ефект від упроваджених заходів  був отриманий на туристичному підприємстві «Азимут-2», як знизилася трудомісткість, а також скільки було зекономлено за рахунок упровадження раціональних пропозицій.

Собівартість наданих  послуг є одним з найважливіших  економічних показників діяльності підприємства. Саме в собівартості наданих послуг концентруються усі  витрати на виробництво і реалізацію продукту і саме тут визначаються резерви по їхньому зменшенню.

Зменшення витрат на виробництво  пропорційно зв'язано зі зменшенням прибутку підприємства, а збільшення прибутку спричиняє технічний розвиток підприємства, також поліпшення матеріального і соціального благополуччя працюючих.

Організаційна структура керування  туристичної фірми створена з  обліком виробничо-технічних і  організаційних факторів. Діє єдина  соціально-побутова сфера підприємства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 3.

Формування інноваційно-інвестиційний стратегії

3.1. Розробка інноваційно-інвестиційної стратегії туристичної фірми.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.2. Упровадження инновационно-инвестиционной  стратегії туристичної фірми

 

Управління реалізацією  реальних інвестиційних проектів спрямовано на їхнє здійснення в передбачений термін з метою забезпечення своєчасного  повернення вкладених коштів у виді чистого грошового потоку (насамперед — одержання передбаченого інвестиційного прибутку). Це управління здійснюється в розрізі кожного реального проекту, включеного в інвестиційну програму туристичної фірми. По кожному наміченому до реалізації інвестиційному проекту звичайно призначається його керівник, що організує підготовку всіх необхідних планових документів і забезпечує реалізацію основних показників планів його здійснення. По великих інвестиційних проектах, виконуваним підрядним способом (із залученням підрядчика і субпідрядників), керівник проекту повинний розподілити функції управління в розрізі окремих учасників проекту.

Успішна реалізація кожного  інвестиційного проекту, включеного в  програму реальних інвестицій туристичної  фірми, багато в чому залежить від своєчасної і якісної розробки плану його здійснення. Такий плановий документ у практиці інвестиційного менеджменту зветься „календарный план реалізації інвестиційного проекту".

Календарний план реалізації інвестиційного проекту являє собою одну з форм оперативного плану інноваційно-інвестиційної діяльності туристичної фірми, що відбиває обсяги, терміни і виконавців окремих видів робіт, зв'язаних з його здійсненням.

Розробка календарного плану реалізації інвестиційних  проектів базується на визначених принципах і здійснюється у визначеній послідовності. Основними з цих принципів є (мал. 8.1.):

1. Принцип тимчасової  диференціації календарного плану. Реалізація цього принципу передбачає різний ступінь деталізації календарного плану здійснення інвестиційного проекту в часі і по формах розробки. Основні форми тимчасової диференціації календарного плану реалізації інвестиційного проекту представлені на мал. 8.2.

 

Малюнок 8.1. Основні принципи розробки календарного плану реалізації реальних інвестиційних проектів.

Річний графік реалізації інвестиційного проекту є первісним і основним документом, що відбиває результати оперативного планування. По проектах, реалізованим протягом декількох років, він охоплює тільки той обсяг робіт, що передбачається виконати в рамках планованого календарного року. По проектах, реалізованим у рамках одного року, він характеризує послідовність виконання проекту в цілому.

 

Малюнок 8.2. Основні форми  тимчасової диференціації календарного плану реалізації інвестиційного проекту.

При розробці річного графіка реалізації інвестиційного проекту використовуються два основних методи — метод сіткового  планування і метод критичного шляху (обоє ці методу добре відомі фахівцям, широко освітлені в спеціальній  літературі і тому не розглядаються в даній роботі). Мережний метод планування виконання робіт (получающий своє вираження в сітковому графіку) більш наочний, однак по ньому важко оцінити вузькі місця, фактичні обсяги виконаних робіт, можливі причини затримки реалізації окремих видів робіт і т.п. Метод критичного шляху в порівнянні з мережним методом має ряд переваг — він забезпечує взаємозв'язок і послідовність виконання робіт; враховує обмеження і перешкоди; визначає вузькі місця; дає можливість застосовувати методи оптимізації; надає можливість оцінити варіанти „что, якщо ..."; будує модель графіка інвестиційного процесу по відхиленнях і збурюванням. Основним недоліком цього методу є його висока трудомісткість.

Квартальний і місячний плани робіт  з реалізації проекту охоплюють конкретні їхні обсяги в рамках зазначених тимчасових інтервалів. Основою їхньої розробки є річний графік реалізації інвестиційного проекту з відповідною наступною деталізацією. Квартальний план робіт представляється і затверджується одночасно з наданням річного графіка. Місячний план робіт складається тільки на майбутній квартал.

Декадне завдання є формою наступної  деталізації місячного плану  виконання робіт, що забезпечують реалізацію проекту. У вітчизняній практиці ця форма диференціації календарного плану використовується рідко. Однак багато закордонних підрядчиків, приваблювані для реалізації великих інвестиційних проектів, широко застосовують таку форму календарного планування.

2. Принцип функціональної диференціації  календарного плану. Реалізація цього принципу передбачає необхідність здійснення диференційованого планування окремих видів робіт з різних функціональних блоків, склад яких залежить від стадії реалізації і розміру інвестиційного проекту. По великих інвестиційних проектах календарний план їхньої реалізації диференціюється звичайно по шести функціональних блоках (мал. 8.З.).

Підготовка проекту до реалізації включає насамперед план заходів щодо вибору підрядчика (субпідрядників) і висновку контракту (мова йде про найбільш розповсюджену практику реалізації інвестиційного проекту — на підрядній основі). До складу цього функціонального блоку входять звичайно наступні види робіт: планування підготовки контракту; вибір претендентів; підготовка і розсилання запитів; одержання й огляд пропозицій; висновок контракту.

Малюнок 8.3. Основні форми  функціональної диференціації календарного плану реалізації інвестиційного проекту.

Планування підготовки контракту  включає: добір і аналіз інформативних  даних, зв'язаних з реалізованим інвестиційним  проектом, що роблять (чи потенційно можуть зробити) вплив на висновок контракту і реалізацію проекту; створення варіантів потенційних контрактних стратегій по проекті, включаючи визначення кількісних і якісних переваг і недоліків кожної з них; визначення контрактної стратегії, що щонайкраще дозволяє реалізувати цілі, поставлені при розробці інвестиційного проекту. Основним змістом плану підготовки контракту є: а) призначення плану; б) найважливіші передумови для створення проекту контракту; в) формування принципів висновку контракту; г) стратегія, що рекомендується, при висновку контракту; д) аналіз альтернатив при висновку контракту; е) графік виконання контрактних робіт; ж) процедури висновку контракту; з) потенційні партнери (контракторы); і) необхідні рішення і твердження. Плануючи цей етап робіт, варто передбачати можливі зміни стратегії під впливом зовнішніх обставин (наприклад, коли навіть запропонована висока ціна контракту не зацікавить потенційних партнерів і не принесе достатньої кількості пропозицій).

Вибір претендентів починається звичайно зі складання повного переліку потенційних партнерів, що здатні реалізувати інвестиційний проект (так називаний „длинный список"). Кожному з них у порядку попередньої пропозиції направляється інформація з описом характеру і виробничої потужності інвестиційного проекту, тимчасових рамок його реалізації, проміжних етапів робіт і інших значимих умов. Інформація, одержувана від потенційних партнерів, у свою чергу, повинна включати: зведення про його зацікавленість у наданні пропозиції; дані про застосовувану технологію, парк машин і механізмів; технічному персоналі; дані про досвід реалізації аналогічних проектів і іншу інформацію. На основі аналізу відповідей потенційних партнерів проводиться їхня рейтингова оцінка, що дозволяє скласти „короткий список" претендентів. Повторні переговори з обраними претендентами повинні підтвердити їхня зацікавленість у контракті, після чого готується запит на подачу ними пропозиції.

Підготовлюваний запит на подачу пропозиції включає: перелік документів пропозиції; процедури представлення пропозиції; дату представлення пропозиції й інших умов. Огляд представлених пропозицій здійснюється звичайно керівником інвестиційного проекту. На період огляду пропозицій їм може бути створена група експертів (група огляду пропозицій). Процес огляду пропозицій складається з двох етапів. На першому етапі проводиться загальний огляд усіх пропозицій і на його основі визначаються ведучі претенденти на висновок контракту. На другому етапі проводиться заглиблений огляд пропозицій ведучих претендентів. За результатами огляду комерційних і технічних сторін пропозицій здійснюється остаточний вибір партнера.

Висновок контракту  є завершальним етапом першого функціонального  блоку робіт. Контракт складається  на основі компромісу вимог запиту і пропозиції.

Проектно-конструкторські роботи при розробці календарного плану передбачаються тільки по тим інвестиційним проектам, по яких вони не були проведені чи довершені при їхньому включенні в інвестиційну програму. Календарний план цих робіт визначає склад і терміни підготовки комплектів робочих креслень і специфікацій, сформованих по окремих частинах інвестиційного проекту, а також по аналізі і твердженню проектної документації замовником.

Матеріально-технічне забезпечення при розробці календарного плану  надається у виді деталізованого списку устаткування і матеріалів з  термінами їхнього постачання. Деталізація цього функціонального блоку календарного плану здійснюється звичайно в наступному розрізі: складання списку потенційних постачальників; підготовка цінових пропозицій; проведення торгів з постачальниками; доставка закуплені устаткування і матеріалів. Цей функціональний блок календарного плану повинний бути чітко погоджений у часі з наступними виробничими функціональними блоками, у першу чергу, із проектом здійснення будівельно-монтажних робіт.

Будівельно-монтажні роботи вимагають найбільше ретельного пророблення при календарному плануванні. Цей функціональний блок календарного плану повинний відбивати: терміни початку і закінчення кожного виду й етапу робіт; динаміку використання техніки і робоча сила; динаміку використання матеріалів; роботи з перевірки й іспиту усіх великих систем інвестиційного проекту. У цьому функціональному блоці календарного плану інтегруються елементи робіт із двох попереднього функціональним блокам (проектно-конструкторських робіт і матеріально-технічного забезпечення проекту).

Введення в експлуатацію в процесі календарного планування реалізації інвестиційного проекту передбачає: підготовку персоналу для початку експлуатації об'єкта; закупівлю і доставку необхідної сировини і матеріалів; планування пуско-наладочных технологічних процесів і інші необхідні заходи. Цей функціональний блок завершує стадію прямого інвестування, переводячи його в стадію початку експлуатації інвестиційного проекту (посада інвестиційну фазу).

Освоєння проектних  потужностей завершує функціональне  календарне планування реалізації інвестиційного проекту. Цей блок включає заходи, що забезпечують вихід об'єкта інвестування на передбачену проектну потужність.

3. Принцип формування резерву календарного плану. Цей 
   принцип реалізується в процесі планування шляхом визначення 
   гранично припустимого розміру порушення термінів окремих включених у нього робіт і розподілі цього резерву між учасниками реалізованого інвестиційного проекту (замовником, підрядчиком, субпідрядниками). Резерв, що передбачається, повинний складати звичайно не більш 10-12% всього обсягу часу календарного плану. Порядок розподілу цього резерву часу між учасниками проекту повинний бути обговорений у контракті. Якщо така умова в контракті отсутствует, то звичайно резерв часу використовується в необхідному обсязі тією стороною, що першої заявить про потребу в цьому.
4. Принцип розподілу відповідальності за виконувані роботи. Реалізація цього принципу визначає покладання відповідальності виконання окремих етапів робіт на конкретних представників чи замовника підрядчика відповідно до їх функціональних обов'язків, викладеними в контракті. При цьому покладання виконання окремих заходів на одну зі сторін, як правило, автоматично покладає на неї і конкретні інвестиційні ризики (з відповідними формами відшкодування їхніх негативних наслідків).