Особливості класифікації фразеологічних одиниць сучасної англійської мови

     Класифікацію  З.Н. Анісімової критикувало багато вчених-лінгвістів, зокрема професор А.В. Кунін та Н.А. Азарх. Останній зауважує: «В даній класифікації одна група не виключається, а накладається на іншу». Наприклад, як зауважує А.В. Кунін, одиниці public school (привілейована приватна середня школа для хлопчиків) та green room (артистична кімната) є одиницями класифікувального характеру, а з іншого боку – фразеологічними зрощеннями, оскільки їх значення не можна вивести зі значення їх компонентів.

     3. Ще одну класифікацію схожого плану розробила А.В. Кумачева. Незважаючи на те, що в цій класифікації немає єдиного принципу, вона заслуговує на увагу та життя.

     Вони  поділила фразеологічні одиниці  на дві групи:

     а) фразеологічні вирази, до яких належать фразеологічні зрощення та фразеологічні  єдності;

     б) фразеологічні сполучення.

     Як  зауважує А.В. Кумачева, поділ не на три, а на дві групи був зумовлений тим, що спостерігається багато перехідних випадків, коли віднесення до тієї чи іншої групи є спірним. По-друге, підхід до визначення того чи іншого типу сполучення недостатньо вмотивований та носить суб’єктивний характер.

     4. Т.Н. Дербукова також розробила класифікацію, у якій фразеологічні одиниці виділяються за декількома критеріями. Вона поділяє фразеологічні одиниці на дві групи:

     1) Фразеологічні одиниці, семантична  зв'язаність яких відбувається  за рахунок підпорядкованості  лексичним значенням компонентів.  Дана група спирається на семантичний критерій, структурна форма до уваги тут не береться. Наприклад, white horses – баранці на морі, brown paper - пакувальний папір, leading article – передова стаття, age of consent – шлюбний вік;

     2) Фразеологічні одиниці, семантична зв’язаність яких обумовлена фразеологічною зв’язаністю одного з компонентів. У даній групі фразеологічні одиниці виділяються за структурно-семантичним критерієм. Наприклад, прикметник dead у фразеологічній одиниці dead language (мертва мова) характеризується фразеологічною зв’язаністю, як вважає Т.Н, Дербукова. Зв’язаність значення обумовлюється семантичною спаяністю компонентів фразеологічної одиниці, яка відрізняється від семантичних відношень, що мають місце у вільних синтаксичних сполученнях, де значення компонентів існує навіть тоді, коли вони не пов’язані один з одним. Наприклад, dead stock – мертвий інвентар; dead language – мертва мова; dead loss – чистий збиток; dead faint – глибока непритомність; dead gold – матове золото; dead hours – глуха ніч, dead wall – глуха стіна. Як ми можемо бачимо прикметник dead зустрічається у інших словосполученнях, що є синтаксично вільними, наприклад dead language – мертва мова, але також прикметник dead може мати валентність з словами customs або laws. Прикметник dead у фразеологічній одиниці dead faint може мати валентність з іншими словами, такими як sleep (dead sleep – міцний сон) та calm (dead calm – мертвий штиль). У фразеологічній одиниці dead loss ( чистий збиток) прикметник dead набуває валентності також зі словами certainty (dead certainty – абсолютна впевненість) та failure (dead failure – повний провал).

     А.В. Кунін зауважує: «Неточність аналізу  доходить до такого ступеня, що змінні словосполучення типу a white man розглядаються як фразеологічні одиниці, семантична спаяність яких обумовлена зв’язаністю одного з компонентів, тобто прикметника».

     Н.М. Шанський класифікує фразеологічні  одиниці з точки зору їх лексичного складу. Тут він виділяє дві  великі групи, що мають підтипи. До першої групи належать фразеологічні звороти із слів вільного вживання (рос. «тоска зеленая», «горькая истина», «дело горит», ходячая газета», «золотой дождь»). Ця група складається із таких слів, які не співвідносяться одне одним, вони носять алогічний та каламбурний характер. У більшості випадків звороти цієї групи є повним або частковим калькуванням іншомовних зворотів. Усі елементи цих зворотів належать до активної лексики мови.

     Друга група представлена фразеологічними  зворотами з лексико-семантичними особливостями. Характерною ознакою цієї групи є те, що у лексичній будові фразеологічних зворотів спостерігаються особливі мовні інкрустації, вкраплення, які відомі лише у складі цих зворотів. Ця група поділяється на два підтипи:

     а) фразеологічні звороти зі словами, які відомі лише у їхньому складі: рос. «скалить зубы», «распускать нюни», «потупить глаза», «задавать стрекача», «за тридевять земель», «млечный путь»;

     б) фразеологічні звороти із словами застарілої або діалектної семантики: рос. «Фома неверный» (де «неверный» означає невіруючий), «остальное от лукавого» (де «лукавый» означає чорта), «на худой конец» (де «худой» означає поганий), «ни кола ни двора» (де «кол» означає невелика ділянка землі).

     Н.М. Шанський зауважує, що фразеологічні  вирази за лексичним складом можуть бути лише зворотами першої групи, що складаються із слів активної лексики, що є вільними за вживанням (напр., рос. «запасные части», «судьба играет человеком»). Фразеологічні єдності можуть містити у своєму складі не тільки слова з вільним вживанням, але й семантичні архаїзми (напр., рос. «семь пятниц на неделе», «спустя рукава», «остаться с носом»). Фразеологічні сполучення містять у своєму складі слова вільного вжитку (напр., рос. «закадычный друг», «скоропостижная смерть», «кромешный ад»). Фразеологічні зрощення можуть бути різноманітного характеру (напр., рос. «собаку съел», «как пить дать», «проходить красной нитью», «тихой сапой», «семо и овамо», «благим матом»).

     Незрозуміла місце біблійних висловів та цитат, що підверглися процесу фразеологізації  та перетворилися на стійкі сполучення. Процесу фразеологізації біблійних текстів сприяли їх змістове багатство та естетична гідність, що стала запорукою активного функціонування та безперервного розвитку ФО біблійного походження у мові та мовленні, наприклад: in all one’s glory – «в усій своїй красі».  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновки  до Розділу 3

     Більша  частина вчених схиляються до класифікації ФО відповідно до структурної, семантичної  та функціональної класифікації.

     Класифікацію  за структурними компонентами розглядали Н.Амосова, А.І. Смирницький, Єлисєєва та ін.

     Н.Амосова  виділила такі основні структурні типи ФО: фразеологічні словосполучення, сурядні фразеологізми, «одновершинні  фразеологізми» та дієслівно-постпозитивні  фразеологізми.

     А.І. Смирницький визначив стилістично  нейтральні та експресивні ФО,  одновершинні, двовершинні та багатовершинні ФО.

     А.В. Кунін, всвою чергу, поділив ФО на: одновершинні ФО, фраземи, ФО з частково предикативною структурою, дієслівні  ФО, що мають структуру фраземи  з дієсловом в інфінітиві та структуру речення з дієсловом у пасивному стані, та ФО, що мають структуру простого або складного речення.

     Також А.В.Кунін запропонував і структурно-семантичну класифікацію ФО, стосовно якої вони поділяються  на: номінативні, номінативно-комунікативні, вигукові фразеологічні та  комунікативні ФО.

     Семантичну  класифікацію розглядали багато вчених, зокрема Ш. Баллі, який виділив звичайні сполучення, у яких один із елементів  має обмежену сполучуваність з іншими словами; фразеологічні групи, у  яких два поняття, що утворюють фразеологічну одиницю, зливаються в одне; фразеологічні єдності, що позначають одне нерозкладне ціле.  А В.В. Виноградов запропонував наступні типи ФО: фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності та фразеологічні сполучення.  Н.М. Шанський підтримав класифікації Ш.Баллі та В.В.Виноградова і додав ще один тип ФО - фразеологічні вирази. Отже, ФО поділяються на фразеологічні сполучення, фразеологічні вирази, фразеологічні єдності та фразеологічні зрощення, а отже це говорить про те, що семантичний критерій класифікації є універсальним параметром.

      А.І. Алехіна представила функціонально-семантичну класифікацію ФО, за якою вони поділяються  на: клас субстантивних ідіом із значенням предметності, клас ад’єктивних  ідіом зі значенням, клас дієслівних ідіом зі значенням дії, клас адвербіальних ідіом зі значеннями якості або ознаки дії та  обставинності.

      Також існують інші, спірні класифікації ФО. Їх представили такі вчені, як В.В. Єлісеїва, З.Н. Анісімова, А.В. Кумачева, Т.Н. Дербукова та ін. 
 
 
 
 
 
 
 

      Загальні Висновки 

     Мова  – це засіб спілкування між  людьми у суспільстві. Тому кожен  з її аспектів слід аналізувати та вивчати. Що стосується фразеології, слід відзначити, що це одна з найбільш популярних сфер лексикології, якій приділяють увагу  багато відомих лінгвістів. Варто зазначити, що єдності серед них немає, тому термін «фразеологія» можна назвати лінгвістичним терміном широкого значення, що більше підходить для опису різноманітних структурних та семантичних типів фраз.

     Ще  недавно, у середині 50-х років, професор Ларін Б. О. зазначав, що фразеологія як лінгвістична дисципліна перебуває в стадії "прихованого розвитку". Відтоді у мовознавстві інтенсивно досліджувалися численні фразеологічні проблеми, а бібліографія із загальної та часткової фразеології налічує тисячі найменувань – монографій, посібників, тематичних збірників, статей. Також активно досліджувалися найрізноманітніші питання фразеології українськими вченими. Українська фразеологія виростає на міцному фундаменті фольклористичних, етнографічних, загально філологічних праць, цінних фразеологічних зібрань О.О. Потебні, І.Я. Франка, П.П. Чубинського, П.О. Куліша.

     Фразеологія є об'єктом досліджень як вітчизняних, так і зарубіжних вчених, адже це та наука, яка буде існувати доки існуватиме мова, оскільки фразеологічний фонд – це відкрита система, яка постійно поповнюється за рахунок відомих афоризмів громадських діячів, митців, літераторів та науковців, які настільки часто використовуються у засобах масової інформації та побутовому мисленні, що з часом стають народним надбанням. Свій внесок у розвиток теорії фразеології зробили українські та зарубіжні вчені, а саме О.В. Кунін, В.В. Виноградов, І.В. Корунець, Н.М. Амосова, Л.Г. Скрипник та інші.

     Великої уваги набувають зібрання загально мовної національної фразеології, її практична й теоретична розробка (Г.М. Удовиченко, І.С.Олійник, М.П. Коломієць, В.М. Білоноженко).

     Згідно  з нашим дослідженням фразеологічні  одиниці – це групи слів, які  неможливо створити у процесі  мовлення, вони існують у мові як готові одиниці. Саме вони найвиразніше передають дух і нев'янучу красу мови, яку створив народ упродовж віків для потреб спілкування в усній та писемній формах.

     У ході роботи були досліджені основні  положення теорії фразеології, особливості  та ознаки ФО, їх структура, семантика, методи та граматичні особливості. Також була досліджена класифікація ФО за різними вченими.

     Проаналізувавши природу компонентів ФО, особливості  та семантику фразеологічних виразів  можна зробити висновок, що незважаючи на те, що компоненти фразеологізмів позбавлені основних ознак слова, фразеологічні одиниці все ж мають слівну природу компонентів. Проаналізувавши класифікації ФО, можна зробити висновок, критерії класифікації фразеологічної одиниці є дуже різними.

     Найбільш  поширеними є класифікації ФО за семантичним критерієм (семантична класифікація), у якій ФО поділяються на фразеологічні сполучення, фразеологічні вирази, фразеологічні єдності та фразеологічні зрощення, а отже це говорить про те, що семантичний критерій є найбільш зручним для систематизації ФО.

     Класифікація ФО за структурним критерієм (структурна класифікація) дозволяє виділити наступні типи ФО: бінарні (двокомпонентні), трьохкомпонентні та полі компонентні, що складаються з чотирьох та більше компонентів.

     Функціональна класифікація дозволяю розподілити ФО семантичними класами. Найбільшими групи представляють субстантивні та ад’єктивні ФО. Дієслівні та адвербіальні ФО представляють менші за обсягом групи.

     Сумнівні  класифікації представляють собою  невдалі спроси систематизації ФО. У більшості випадків ФО утворюються народною творчістю, активним семантичним запозиченням, оказіональними новоутвореннями, які потім входять у активний вжиток та стають частиною фразеологічного фонду. Фразеологізація вільних словосполучень та фразеологічна деривація відіграють важливу роль у творенні ФО.

     Для студента, який вивчає англійську мову дуже важливо правильно володіти фразеологічними виразами, які мають  синтаксичні і семантичні особливості  побудови. Запам'ятовування окремо взятого  слова, особливо багатозначного, не забезпечує вміння його правильно використовувати у мові. Справжнє володіння мовою – це уміння говорити, передавати свої думки. Тому так важливо знати і вміти правильно використовувати фразеологічні вирази іноземної мови. 

Список використаних джерел 

1. Авксентьєв  Л.Г. Сучасна українська мова. Фразеологія. – Харків, 1983. – 137с.

2. Авксентьєв  Л.Г. Семантична структура фразеологічних одиниць сучасної української мови та особливості її формування// Мовознавство, 1988. – №3. – С. 77 – 83.

3. Алексеева  И.С. Профессиональный тренинг переводчика: Учебное пособие по устному и письменному переводу для переводчиков и преподавателей. – М.: Высш. образование, 2004. – 368с.