Особливості класифікації фразеологічних одиниць сучасної англійської мови

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………….....3

РОЗДІЛ 1. Фразеологічна одиниця як предмет фразеології та її основні диференційні ознаки.................................................6

      1.1 Термін "ФО", суть поняття та  особливості фразеологізмів…….........6

      1.2 Структура фразеологізмів та  природа їх компонентів……..............12

      1.3 Семантика фразеологічних одиниць…………………........................15

      1.4 Методи вивчення фразеологічних  одиниць………………………......19

Висновки  до Розділу 1……………………………………………………….......21

РОЗДІЛ 2. Походження фразеологічних одиниць сучасної англійської мови………………………………………………………......23

      2.1 Англійські фразеологічні одиниці  не термінологічного та термінологічного  походження………………………………………………........23

      2.2 Шекспіризми……………………………………………………….........25

      2.3 Фразеологічні одиниці американського  походження…………..........27

Висновки  до Розділу 2……………………………………………………….......28

РОЗДІЛ 3. Класифікація фразеологічних одиниць……........29

3.1 Структурна класифікація ФО…………………………………............29

3.2 Структурна-семантична класифікація ФО……………………...........33

3.3 Семантична класифікація ФО…………………………………............40

3.4 Функціонально-семантична класифікація ФО...................................47

3.5 Спірні класифікації вчених.................................................................49

Висновки  до Розділу 3.......................................................................................55

Загальні Висновки.......................................................................................57

Список  використаних джерел.........................................................60

Summary.........................................................................................................63 
 
 
 

     Вступ 

     Мова  є однією з найважливіших складових, що будує націю. Вона супроводжує людину з перших днів її життя і до самої смерті, вона розвивається разом із суспільством. Тому немає нічого дивного в тому, що протягом сторіч багато вчених проводять дослідження щодо відкриття головних законів розвитку не тільки мови в цілому, але й її окремих частин.

     Знати мову – означає володіти всіма  її структурами та словами. Тому словник  – це один із аспектів мови, який слід викладати в школі та у вищих  навчальних закладах. Питання в тому, які слова та ідіоми учні та студенти мають запам'ятати. У зв'язку з цим слова слід уважно підбирати – в залежності від принципів підбору лінгвістичного матеріалу, умов викладання та вивчення іноземної мови.

     Фразеологія, один із розділів лексикології, що вивчає усталені мовні звороти [5, с. 11]. Об'єктом дослідження фразеології як розділу мовознавства є стійкі вислови, їх структура, семантика, походження та взаємозв'язок з іншими мовними одиницями. Фразеологією називають також сукупність усталених зворотів певної мови. Фразеологія національної мови збагачується та вдосконалюється, вбираючи в себе безцінні скарби із приказок та прислів'їв, афоризмів і анекдотів, дотепів і каламбурів, сентенцій і парадоксів, професіоналізмів, мовних штампів та кліше – з усього, що впродовж багатьох століть плекає і зберігає у своїй пам'яті носій мови – народ [3, с. 11 – 13].

     Фразеологізми займають особливе місце в словниковому складі англійської мови. Їх специфічна структура приваблює і викликає неабияку зацікавленість науковців, а з іншого боку вимагає серйозного аналізу змісту та форми мовних одиниць. ФО є частиною культури англійського народу, тому потрібно знати і розуміти їхню структуру, семантику та суть, тому що без знань та розуміння ФО дуже важко осягнути національний склад мислення носіїв мови.

     Фразеологічні вирази вживаються майже в усіх галузях  життя сучасної людини. Вони часто  зустрічаються як в оригінальних творах класиків, так і у сучасних письменників, активно використовуються в засобах масової інформації та у повсякденному мовленні.

     Фразеологічні одиниці можна класифікувати  відповідно до способів творення, ступеня  мотивації, структури, належності до певної частини мови.

     А.В. Кунін класифікує ФО відповідно до способу їх творення. Він виділяє  первинні та вторинні способи творення фразеологічних одиниць [29, с. 22 – 24].

     Первинними  способами творення фразеологічних одиниць вважаються способи, коли одиниця  створюється на основі вільної групи  слів, наприклад:

     "A sad sack" – бовдур (Албі), "the winds of change" – вітер змін (Мак Міллан).

     Вторинними  способами творення фразеологічних одиниць вважаються способи, коли фразеологічна  одиниця створюється на основі іншої  фразеологічної одиниці, наприклад: “vote with one’s feet” – виразити невдоволення пішовши, поїхавши і т.д.

     В.В. Виноградов дає синхронну класифікацію, що базується на відносинах між значенням  в цілому та значенням складових  частин [18, с. 45 – 46]. Вона відіграла важливу  роль у розробці теоретичних питань фразеології, розкрила механізм утворення  фразеологічного значення. Ця класифікація глибоко увійшла у фразеологічну науку, дістала широкі визнання і стала придатною не тільки для російської мови, на ґрунті якої вона була створена, а й для інших мов.

     І.В. Корунець схиляється до класифікації, що пов'язана з частинами мови, до яких належать компоненти ФО. Більше того, він розподіляє фразеологізми за масштабом використання [26, с. 71 – 74].

     Предметом дослідження є фразеологічні одиниці англійської мови, їх структура, семантика, особливості та основні ознаки.

     Мета  дослідження: проаналізувати структурні особливості фразеологічних виразів англійської мови, їх походження, дослідити диференційні ознаки та класифікацію фразеологізмів з точки зору різних вчених.

     Об'єктом  дослідження виступають ФО різного походження, а також семантика та методи вивчення фразеологічних одиниць.

     Актуальність  теми полягає у тому, що фразеологічний фонд є відкритою системою, оскільки він постійно поповнюється за рахунок відомих афоризмів літераторів, митців, науковців. Тому дана тема хоч і багато досліджувана, але існує ще низка спірних питань, які потрібно детально розглянути та дослідити.

     Теоретична  та практична цінність курсової роботи полягає в тому, що отримані результати можуть бути використані для подальших і глибших досліджень у перекладознавстві, а також у навчальному процесі під час підготовки лекцій з лексикології, теорії перекладу, стилістики та ін.

     Головні завдання курсової роботи:

     1. Розглянути ФО та її основні  диференційні ознаки.

     2. Проаналізувати структуру фразеологізмів, семантику та природу їх компонентів.

     3. Дослідити методи вивчення ФО.

     4. Розглянути фразеологічні одиниці нетермінологічного, термінологічного та американського походження.

     6. Дослідити класифікації фразеологічних  одиниць.

     У процесі дослідження використовувалися такі методи: метод пошуку, аналізу і порівняння, структурний і типологічний методи. 
 
 
 
 
 
 
 

     РОЗДІЛ 1

     Фразеологічна одиниця як предмет  фразеології та її основні диференційні ознаки 

     1.1 Термін "ФО", суть  поняття та особливості  фразеологізмів 

     Останніми десятиріччями жодна галузь лінгвістичної науки не привертала до себе такої уваги мовознавців, як фразеологія. Якщо у 50 роки про неї писали, що вона ще перебуває у стані "прихованого" розвитку, то нині можна сказати, що фразеологія по праву зайняла місце самостійної лінгвістичної дисципліни. Становленню фразеології як галузі лінгвістики сприяло здійснене у працях таких мовознавців як М.В. Ломоносова, Ф.І. Буслаєва, О.О. Потебні, І.І. Срезневського, П.Ф. Фортунатова, О.О. Шахматова ґрунтовне дослідження синтаксичної природи словосполучень, а також висвітлення стилістико-семантичних особливостей стійких комплексів слів [20, c. 21 – 22].

     Об'єктами фразеологічних досліджень стали майже  всі національні мови нашої країни та багато західноєвропейських мов. Вагомий внесок у розробку проблем фразеології зробили Л.А. Булаховський, Л.С. Паламарчук, Г.М. Удовиченко, П.Й. Горецький, М.М Сидоренко, Н.А. Москаленко, О.С. Юрченко та інші.

     Однак це ще не означає, що всі питання  природи фразеологічних одиниць, їх семантики всебічно й остаточно розв'язані. До цього часу, наприклад, існує розбіжність у поглядах мовознавців на предмет фразеології, її обсяг. Ось чому саме від з'ясування такого поняття як зміст фразеологічної одиниці, від характеристики його найважливіших диференційних ознак, тобто тих рис, які дозволяють нам фразеологізм називати фразеологізмом, залежить вивчення фразеології в цілому, а також окремих її аспектів. Відсутність чітких критеріїв у визначенні самої сутності фразеологічної одиниці негативно відбивається на укладанні фразеологічних словників.

     У характеристиці стійких словосполучень академік В.В. Виноградов виходить із того, що "більшість людей говорить і пише за допомогою готових формул, кліше. У системі сучасної літературної мови слова, більшою мірою, функціонують не як вільні, раптово зіткнуті і зчеплені окремі компоненти мови, а займають постійні місця в традиційних формулах" [19, с. 15 – 17]. З цією думкою збігаються і висловлювання М.М. Шанського про те, що основною ознакою фразеологічних одиниць є відтворюваність. Такі міркування дають можливість усі загальновживані сполучення слів поділити на два типи: не відтворювані і відтворювані.

     Перший  тип – це сполучення слів (словосполучення  і речення), які ми легко складаємо  в процесі мовлення на основі особливого сприйняття і уявлення. Такі сполучення не зберігаються у готовому вигляді. Другий тип становлять вирази (словосполучення і речення), які засвоюються у нашій пам'яті як готові одиниці мови. Такі словосполучення не доводиться щоразу будувати заново. Їх ми лише відтворюємо у тому вигляді, в якому вони закріпилися в мові. Оскільки відтворюваність властива не лише стійким словосполученням, але й цілим реченням (прислів'ям, приказкам, афоризмам), то виникла розбіжність у поглядах мовознавців як на предмет фразеології, так і на її обсяг [2, с. 5 – 8].

     У лінгвістиці відомі понад 20 визначень  фразеологічної одиниці, але жодне  з них не знайшло загального визнання. Деякі мовознавці справедливо вважають, що визначення фразеологічної одиниці  таке ж складне, як і визначення слова. Ця складність полягає насамперед у тому, що і для слова, і для фразеологізму важко встановити спільні риси, які можна було б віднести до кожного з них без винятку.

     Особливе  місце у мовознавстві займає семантична класифікація В.В. Виноградова. Опрацьована на ґрунті синтаксичних ідей О.О. Шахматова з урахуванням результатів наукових досліджень швейцарського стиліста Баллі, ця класифікація по суті започаткувала основи фразеології як лінгвістичної дисципліни. Термін "фразеологічна одиниця", введений саме В.В. Виноградовим, мав використовуватися для позначення тих сполук, які не утворюються в процесі мовлення, а відтворюються за традицією. Отже, відтворюваність, на думку В.В. Виноградова, є основною ознакою фразеологізму [19, c. 59 – 62]. Б.О. Ларін під фразеологічними одиницями розумів такі стійкі словосполуки, які характеризуються втратою первісних реалій і появою нового метафоричного значення. "Фразеологічна одиниця, – зазначає О.М. Бабкін, – це така одиниця мови, якій властива цільність, що виникає у результаті послаблення лексичного значення у слів її компонентів". С.Г. Гаврін підкреслює: "Фразеологічна одиниця - це відтворювана загальновживана мовна одиниця, цілісна за своїм значенням і складена з двох і більше повнозначних слів" [8, с. 54 – 59]. "Фразеологічна одиниця, – на думку М.М. Шанського, – це відтворювана в готовому вигляді одиниця мови із двох і більше наголошуваних компонентів слівного характеру, фіксована (тобто постійна) за своїм значенням, складом і структурою". В.П. Жуков фразеологізмом називає "стійку, нарізно оформлену відтворювану одиницю мови, наділену цілісним (або рідше, частково цілісним) значенням і здатну сполучатися з іншими словами".