Особливості класифікації фразеологічних одиниць сучасної англійської мови

     Семантика ФО і його форма перебувають у  діалектичній єдності. Процес фразеологізації для кожної такої одиниці мови був тривалим і складним. Особливості структури багатьох фразеологізмів не можна зрозуміти і пояснити, якщо не зіставити їх з відповідними словосполученнями – прототипами. Проте "розглядати той чи інший конкретний фразеологізм як словосполучення значить по суті підміняти якісну своєрідність фразеологізму якісною своєрідністю його генетичного джерела" [20, с. 45 – 46]. Це, безперечно не означає, що у фразеологізмі не можуть бути відбиті різні в минулому особливості словосполучення. Утворившись унаслідок багаторазового вживання в людському колективі, в тій чи іншій виробничій галузі вирази поступово часто мимоволі самих носіїв, розширювали свої функції, набували нового змісту, вузьке конкретне їх значення замінилося ширшим, узагальнюючим. Разом із новим значенням ці вирази набували і якісно нових семантичних ознак, ставали якісно новими мовними одиницями. У цьому легко переконатися, розглянувши семантику фразеологізмів, які утворилися у різних сферах виробничої діяльності людини: to give smb a crop – під одну гребінку підстригти (з мови перукарів); to put the screws on smb. – закрутити гайку, знімати стружку (з мови технічного персоналу); to set out on the path of – ставати на рейки (з мови залізничників) [49, с. 61 – 65].

     Тут ми безпосередньо стикаємось із теорією  еквівалентності. З одного боку, і  слово, і ФО є мовними знаками. В. В. Виноградов також схиляється до думки, що слова та ФО тотожні. Підтвердження  цьому знаходимо у визначеннях  типів ФО: "основною ознакою фразеологічного зрощення є його семантична неподільність…, воно являє собою семантичну одиницю, однорідну зі словом. Існує ще один аргумент на підтвердження теорії еквівалентності. Як слова, так і фразеологізми вносяться у мовлення в готовому вигляді. Але з іншого боку, ототожнюючи слово і фразеологізм, ми мимоволі відносимо останній до сфери лексикології. Але, як було з'ясовано вище ФО належать скоріше до синтаксичного рівня. Це визначається специфічними властивостями їх семантики та її узагальнено-абстрагуючим характером.

     В.М. Мокієнко особливо акцентував увагу на експресивності, як характерній ознаці ФО. Як правило, рідко знаходиться слово-еквівалент, яке б такою ж мірою передавало ту виразність, що притаманна фразеологізма [34, с. 75 – 78].

     Український фразеолог Л.Г. Скрипник виділяє таку рису ФО як "надслівність", що явно суперечить теорії еквівалентності. Термін "співвіднесеність фразеологізму і слова", запропонований О.В. Куніним, якнайкраще передає специфіку фразеологічних зворотів [29, с. 78 – 80].

     Говорячи  про наявність у ФО своєї семантики, не можна не сказати і про те, що подібне значення має кожне  повнозначне слово. У цьому, безперечно, спільність, а разом з тим і  відмінність слова і фразеологізму. Ґрунтовно опрацювавши у порівняльному аспекті семантику слова і фразеологічної одиниці, В. П. Жуков визначив основні типи фразеологічного значення і на великому фактичному матеріалі показав, що специфіка та особливості лексичного значення у слова і фразеологічного значення у фразеологізму обумовлені самою природою цих мовних одиниць.

     У структурному плані значення фразеологізму  виражаються не одним словом, а  обов'язковим сполученням не менше  двох компонентів. Складові частини  слів – морфеми – не є самостійними одиницями мови. Компонентами ж фразеологізму виступають слова-прототипи (з властивими їм формами словозміни), здатні функціонувати і поза фразеологічною одиницею. Лексичні значення слова і фразеологізму не адекватні, хоч риси спільного, звичайно, можуть бути [24, с. 98 – 100]. Так, фразеологізмам, як і словам, властиві явища синонімії та антонімії, тобто вони здатні утворювати самостійні синонімічні ряди й антонімічні пари. Наприклад: синонімічні ряди із значенням "померти" – to go to glory – to pass away – to kick the bucket – to turn up one’s toes; антонімічні пари: bone idle – hard-working (лінивий – працьовитий); the naked truth – the sweet lie(гірка правда – солодка брехня) [49, с. 15 – 20].

     Говорячи  про значення ФО, не можна залишити поза увагою поняття внутрішньої  та зовнішньої форми, які О. О. Потебня розрізняв у слові. Ці дві форми наявні і у фразеологізмі. Зовнішня – це окремий звук, а внутрішня – це і є значення. Зміст внутрішньої форми фразеологізму детальніше розкриває Л.Г. Авксентьєв, говорячи, що становить собою взаємодію семантики вільної сполуки із семантикою переосмисленого на її основі фразеологізму і зумовлюється семантичною структурою виразу в цілому. Відповідно, розтлумачуючи поняття "значення фразеологізму", фразеолог бере до уваги різні аспекти плану змісту і плану функціонування фразеологізмів і слів.

     Отже, як бачимо, особливу увагу вимагає  семантика фразеологізмів, оскільки сума значень компонентів не завжди означає значення виразу. Тут потрібно враховувати надслівність виразу, залежність між лексичними компонентами ФО і повністю чи частково переосмислене їх значення.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     1.4 Методи вивчення  фразеологічних одиниць 

     Фразеологізм  – це поняття, яке набагато важче  пояснити, ніж слово. Особливості  фразеологізмів потребують особливих  методів вивчення. Метод вивчення фразеологічних одиниць (ФО) вперше запропонувала Н. М. Амосова. Вона розробила контекстологічний метод вивчення фразеологізмів [6, с. 8]. Основні його принципи повинні лягти в основу будь-якого методу вивчення фразеології: вивчення фразеологічних одиниць в умовах їхнього вживання у реченні, вивчення контекстуальної взаємодії слів, а також врахування специфіки мови.

     Наступний метод вивчення ФО – варіаційний, який був запропонований В.Л. Архангельським [10, с. 10 – 12]. Особливостями цього методу є:

     1) підхід до фразеології як до  системи та вивчення реальних  варіацій ФО;

     2)комплексне  вивчення особливостей компонентів  ФО, виділення фразеологічного рівня  мовної структури;

     3) виділення фразеологічного значення  як особливої лінгвістичної категорії.

     Необхідно зазначити, що саме варіаційний метод  має найбільше характерних особливостей. В.Л. Архангельський основне значення приділяв класифікації фразеологізмів і їх структурі зокрема.

     Комплекативний  метод дослідження фразеології  розроблений С.Г. Гавриним. Згідно з цим методом виділяють три типи спеціалізованих комплікативів, або сполучення слів: 1) експресивно-образні, 2) еліптичні, 3) гносеологічні (афоризми, складні терміни) [14, с. 24 – 26]. С.Г. Гаврин виділяє також змішані типи комлекативів, які за своїми ознаками не відповідають жодному із трьох зазначених груп. Наприклад: like father like son - яблуко від яблуні недалеко падає.

     В основу комплекативного методу покладені  наступні принципи:

     1) специфіка фразеологічних одиниць  розкривається шляхом виявлення їх основної функції;

     2) комплекативні фразеологічні якості  мовних одиниць знаходяться в  певних систематичних відношеннях,  що є основою принципу системного  опису фразеології.

     Метод фразеологічної ідентифікації був  вперше запропонований у 1964р. Він служить для виявлення фразеологічності того чи іншого сполучення слів та приналежністю його до ідіомів. Цей метод оснований на різних типах фразеологічних значень, співвідношенні елементів до всієї структури, а також допомагає виділяти фразеологізми серед складних слів та словосполучень.

     В ідіомах семантична стійкість виражається  в повному або частковому переосмисленні. Наприклад: by leaps and bounds – дуже швидко. Ні слово leap, ні слово bound не можуть входити  до складу дефініцій і нарізно  мають зовсім різні значення, не пов’язані із фразеологічним: leap – «стрибок, скачок», bound – межа, рубіж зона. Але to eat like a horse – дуже багато їсти [49, с. 70 – 72].

     Наступний метод – це метод фразеологічного  опису, який служить для виділення  різних типів фразеологізмів. Класифікація типів фразеологічного значення основана на різних видах переосмислення з урахуванням структур. Прикладом цього методу можна навести такі ФО: pleased as a dog with two tails – дуже задоволений; drunk as a boiled owl – п'яний, як чіп [49, с. 75 – 78].

     Відомо, що фразеологізм є одиницею мови. ФО фіксуються як у словниках загального типу, так і в фразеологічних словниках  та довідниках. Отже, існують певні  методи вивчення фразеологічних одиниць, тому їх потрібно знати і правильно  застосовувати на практиці, тому що кожен метод має свої характерні особливості. Вони основані на різних типах фразеологічних значень. Вищезазначені методи вивчення фразеологічних одиниць мають свою специфіку та структуру, тому дуже важливо їх правильно застосовувати та розрізняти один від одного.  
 
 
 

     Висновки  до Розділу 1.

     У лінгвістиці відомі понад 20 визначень  фразеологічної одиниці, але жодне  з них не знайшло загального визнання. Ученими виділяються різні їх ознаки, зокрема:

     1) семантична цілісність або семантична нерозкладність (В.В. Виноградов, В.Л. Архангельський, В.П. Жуков, М.М. Шанський, Л.А. Булаховській);

     2) метафоричність (Б.О.Ларін, О.В.Кунін,  В.П.Жуков, О.М.Бабкін);

     3) нарізно оформленість (В.П. Жуков,  М.М. Шанський, С.Г. Гаврін, Л.Г.  Скрипник);

     4) відтворюваність (В.В. Виноградов, В.Л. Архангельський, М.М. Шанський, С.Г. Гаврін, В.П. Жуков, Л.Г. Скрипник);

     5) наявність не менше двох повнозначних  слів (С.Г. Гаврін, М.М. Шанський);

     6) неперекладність іншими мовами (Л.А.  Булаховській).

     Отже, фразеологізм – це самостійна одиниця мови, здатна, як і інші мовні одиниці, виражати свою семантику, вступати з іншими одиницями мови в смислові та граматичні зв'язки, а значить мати граматична категорії, виконувати в реченні відповідну синтаксичну функцію.

Як будь-яка  асмостійна одиниця фразеологічні  одиниці мають свої особливості:

• ФО ми відтворюємо як готові мовні одиниці;
• ФО (характеризується наявністю своєї семантики;
• ФО  можуть вступати у синонімічні відношення зі словами і виконувати відповідні синтаксичні функції.

       Словосполучення стає фразеологізмом  лише тоді, коли воно регулярно  відтворюється в мовленні різних  людей і зустрічається в багатьох  контекстах. Від компонентного складу  фразеологізмів залежить його  значення. На природу компонентів  ФО існує два протилежні погляди. Одні лінгвісти розглядають складові фразеологічних зворотів як внеслівні утворення, інші ж становлять переважну більшість, визнають слівну природу компонентів. Незважаючи на те, що компоненти фразеологізму позбавлені основних ознак слова, вони так чи інакше беруть участь в утворенні фразеологічного значення. Внаслідок цього вони наділені певною частиною семантичної самостійності.

      У структурному плані значення фразеологізму  виражаються не одним словом, а  обов'язковим сполученням не менше двох компонентів. Складові частини слів – морфеми – не є самостійними одиницями мови. Компонентами ж фразеологізму виступають слова-прототипи здатні функціонувати і поза фразеологічною одиницею. Фразеологізмам, як і словам, властиві явища синонімії та антонімії, тобто вони здатні утворювати самостійні синонімічні ряди й антонімічні пари.

      Враховуючи  особливості фразеологізмів, учені  запропонували такі основні методи їх вивчення:

• контекстологічний метод (Н. М. Амосова);
• варіаційний (В.Л. Архангельський) ;
• комплекативний (С.Г. Гаврин);
• метод фразеологічної ідентифікації;
• метод фразеологічного опису.

      Всі ці методи мають свою специфіку та структуру, тому дуже важливо їх правильно  застосовувати та розрізняти один від  одного.  
 

      РОЗДІЛ 2

     Походження  фразеологічних одиниць сучасної англійської мови 

     Проблеми  еволюції східнослов'янської фразеології  розв'язували, а методику її історичного  аналізу виробляли протягом двох останніх сторіч, хоча сама наука фразеологія  як окрема дисципліна сформувалася десь 30 – 40 років тому.