Управління рентабельністю підприємства

• метод прямого розрахунку;
• аналітичний метод;
• госпрозрахунковий метод.

     За  методом прямого розрахунку чистий дохід (виручка) від реалізації товарів (робіт, послуг) визначається як різниця  між плановою сумою доходу (виручки) від реалізації товарів (робіт, послуг) та ПДВ, а валовий прибуток — як різниця між чистим доходом (виручкою) від реалізації товарів (робіт, послуг) та собівартістю реалізації продукції (витратами обертання).

     Одним із різновидів планування валового прибутку підприємства за методом прямого розрахунку може бути його планування на основі показника нормативних витрат на одну гривню товарообороту (виручки від реалізації товарів, робіт, послуг). Планова сума валового прибутку (В_п) визначається при застосуванні такого методу за формулою: 

     В_п= , 

     де  В_р — товарооборот (виручка) від реалізації товарів, робіт, послуг;

Н_п — норматив валового прибутку у розрахунку на кожну гривню товарообороту.

     Аналогічно, тобто як методом прямого розрахунку, так і його різновидом — методом прямого розрахунку із застосуванням нормативу може плануватись чистий прибуток підприємства.

     Особливістю аналітичного методу розрахунку планового  прибутку підприємства є врахування впливу факторів на прибуток у плановому періоді.

     При нормативному методі планування прибутку його розмір визначається на основі розрахунку нормативу рентабельності. Це вимагає попередньої роботи щодо встановлення таких нормативів у відповідних галузях економіки або розрахунку нормативу рентабельності на кожному окремому підприємстві.

     При плануванні чистого прибутку підприємства на основі госпрозрахункового методу застосовується така методична послідовність розрахунків:

     1. На основі плану економічного  та соціального розвитку підприємства розраховується потреба у виробничому та соціальному розвитку підприємства (П_в.с).

     2. Розраховується питома вага чистого  прибутку, який направляється на  виробничий та соціальний розвиток (Х_о) до загальної суми чистого прибутку.

     3. Обчислюється сума чистого прибутку, який забезпечить підприємству можливості самофінансування (П_с.с).

     4. Визначається питома вага чистого  прибутку (Н_п) у сумі валового прибутку.

     5. Розраховується сума валового  прибутку (П_в.п), яка забезпечить умови самофінансування підприємства.

     Оскільки  при застосуванні цього методу розрахунок планового чистого прибутку заснований на потребах підприємства, одержані за цим методом обсяги прибутку набагато перевищують розрахунки за іншими методами.

     Госпрозрахунковий метод найбільш доцільно застосовувати в умовах ринкових відносин, коли є можливості забезпечення самофінансування підприємства.

     Щоб планові суми чистого прибутку підприємства одночасно відбивали і потреби, і можливості підприємства, доцільно використовувати при плануванні чистого прибутку одночасно два методи — аналітичний та госпрозрахунковий.

     Показники рентабельності характеризують відносну дохідність чи прибутковість, яка визначається у відсотках до витрат коштів чи майна.

     На  практиці уся підприємницька діяльність підприємств поділяється на три види діяльності:

• операційну (основну);
• інвестиційну (вклад коштів в акції, інші цінні папери, капітальні вкладення тощо);
• фінансову — отримання (виплата) дивідендів, відсотків.

     У зв'язку з цим, оцінюючи фінансовий стан підприємства, застосовують такі групи показників: відносної дохідності; продукції; виробничих фондів і всього майна підприємства; інвестицій, цінних паперів.

     Ефективність  формування та використання прибутку підприємства можна охарактеризувати за допомогою системи таких коефіцієнтів:

     1. Коефіцієнт, що характеризує рентабельність поточних витрат і показує, скільки прибутку (Пр) припадає на 1 гривню витрат (В). Розраховується за такою формулою: 

     К₁= 100%. 

     2. Коефіцієнт дохідності авансованих  вкладень, який характеризує, скільки прибутку Оз припадає на 1грн., вкладену в основні засоби (Оз) підприємства: 

     К₂= 100%.

     3. Коефіцієнт рентабельності сукупних вкладень характеризує, скільки прибутку припадає на 1 грн. сукупних вкладень: 

     К₃= 100%. 

     4. Коефіцієнт валового прибутку: 

     К₄ =  

     де  Пр_в — валовий прибуток;

         В_р — виручка від реалізації товарів (робіт, послуг) чи товарооборот.

     Коефіцієнт  показує, чи ефективно використовуються матеріальні ресурси та робоча сила у виробничо-комерційному чи торговельно-технологічному процесі.

     5. Коефіцієнт операційного прибутку (Пр_о): 

     К₅ =  

     Цей коефіцієнт характеризує, який прибуток від операційної діяльності на кожну  гривню виручки має підприємство. Високий коефіцієнт операційного прибутку показує, що виручка зростає швидше, ніж операційні витрати.

     6. Коефіцієнт чистого прибутку: 

К₆ =

     Цей показник є узагальнюючим показником роботи підприємства, тому що порівнює чистий дохід підприємства та виручку. Підприємству вигідно мати високий коефіцієнт чистого прибутку, оскільки це правильний шлях до залучення інвесторів.

     7. Коефіцієнт окупності власного капіталу: 

     К₇ =  

     де  К_вл — власний капітал.

     Цей показник повинні використовувати насамперед власники підприємств недержавних форм власності, акціонери. Він визначає прибутковість та дохідність підприємства, в які вкладено певний власний капітал.

     Усі перелічені коефіцієнти доцільно застосовувати  на кожному підприємстві для оцінювання ефективності використання прибутку в динаміці за ряд періодів.

     Результати  аналізу дають змогу зробити  висновок про можливість максимізації прибутку підприємства.

     Дохідність  продукції характеризується такими показниками, "як рентабельність реалізованої, випущеної продукції та окремих виробів.

     Рівень  рентабельності реалізації продукції  визначається відношенням прибутку від операційної діяльності до суми виручки від реалізації в оптових  цінах без ПДВ та акцизу за формулою: 

     К° = 100% = 100%, 

     де  К° — рентабельність реалізації продукції, % чи грн.;

         Р — прибуток від  операційної діяльності;

         О — виручка від  реалізації (обсяг);

         S — собівартість  реалізації продукції.

     Рентабельність  реалізації продукції показує, скільки отримано прибутку (в гривнях чи у відсотках на одну гривню).

     Рентабельність  товарного випуску окремих видів  продукції визначається відношенням прибутку від випуску даного виду виробів до собівартості товарного випуску цього виробу. Вона характеризує абсолютну суму чи рівень (в %) прибутку на 1 грн. витрачених коштів (виробничих ресурсів): 

     К_р = 100%. 

     На  практиці рентабельність одиниці окремих  видів продукції визначається як відношення прибутку з даного виду виробу до його вартості: 

     К_р = 100%. 

     Зміни у рівні показників рентабельності реалізації продукції можуть відбуватися  під впливом змін структури реалізації продукції та індивідуальної рентабельності окремих видів продукції (робіт, послуг).

     Для оцінювання діяльності підприємства найважливіше значення має показник рентабельності виробничих активів. Цей показник також  може використовуватись при вивченні попиту на продукцію.

     Рентабельність  виробничих активів визначається як відношення прибутку звітного періоду до середньої вартості основних виробничих засобів та матеріальних оборотних коштів. Цей показник можна оцінювати і за чистим прибутком підприємства. На зміну рентабельності виробничих активів впливають зміни рівнів фондовіддачі та обертання матеріальних оборотних коштів, а також рентабельності (дохідності) обсягу реалізації продукції.

     Для характеристики ефективності використання фінансових ресурсів використовують показники  рентабельності вкладень: усіх джерел коштів, у функціонуючі кошти, власних вкладень, в акції інших підприємств.

     Рентабельність  вкладень у підприємство в загальному вигляді визначається за вартістю усього майна, яке має підприємство. Для розрахунку цього показника прибуток звітного періоду чи чистий прибуток, чи прибуток від операційної діяльності ділять на загальний підсумок балансу. Порівняння із середньорічною сумою балансу різних видів прибутку дасть змогу визначити вплив зовнішніх факторів. 

     Кр₁.= ,

     де  Р_з.п — прибуток звітного періоду;

         ПБ_с — середньорічний підсумок балансу.

     Кр₂ =

     Це  дає змогу виявити вплив на дохідність підприємства податків. Далі, порівнюючи Kp₁ з Кр₃. 

     Кр₃ =  

     де  ПБ_с — середньорічний підсумок балансу, можна визначити вплив на рентабельність підприємства таких операцій, як надходження та виплата дивідендів та інших операцій, які не пов'язані з виробництвом та реалізацією продукції.

     Найбільш  повне уявлення про рентабельність вкладів коштів у виробничу діяльність підприємства дає відношення прибутку до функціонуючих коштів, особливо коли у чисельник беруть прибуток від операційної діяльності.

     Функціонуючі  кошти визначаються як різниця між  середньорічною вартістю усіх коштів підприємства і вартістю інвестицій та незавершеного будівництва.

     Для фінансового менеджера та аналітика  цей показник має важливе значення, оскільки в ньому, з одного боку, ураховують прибуток від основної діяльності без надзвичайної діяльності, з іншого — кошти, залучені до виробничої діяльності.

     Рентабельність  власних коштів дає змогу визначити ефективність використання інвестування власниками коштів у підприємство та порівняти її з можливим доходом від вкладення цих коштів в інші цінні папери.

     На  зміну рівня рентабельності вкладень можуть впливати зміни рентабельності реалізації продукції та обертання активів. Взаємозв'язок рентабельності вкладень із рентабельністю продукції й обертанням активів може бути відображений такою формулою:

     Кр₄ =