Управління рентабельністю підприємства

     Вміст заліза в товарній руді варіює в  межах 56-59%.

     Крім  багатих залізних руд у полях  шахт є значні запаси магнетитових кварцитів, забезпеченість якими досягає кількох сотень років.

     Сьогодні  до складу ВАТ "Суха Балка" входять:

     шахти:

• "Ювілейна" - виробнича потужність 2250 тис. тон аглоруди на рік;
• ім. Фрунзе - виробнича потужність 1050 тис. тон аглоруди на рік;

     з дробильними комплексами й сортувально-збагачувальними фабриками, що забезпечують виробництво високоякісної продукції.

     Таблиця 2.1

Хімічний  склад, вологість і гранулометричний склад  
залізних руд по ВАТ "Суха Балка"

 
 

     Шахтобудівне  управління веде гірничокапітальні  роботи й будівництво об'єктів  на поверхні.

     Енергомеханічний  цех забезпечує потребу шахт у номенклатурі рудоремонтних заводів Кривбасу.

     Автотранспортний  цех, що має великий парк всіляких автомашин і власну ремонтну базу, дає можливість оперативно вирішувати питання забезпечення потреб шахт і цехів.

     Торгово-комерційне управління має розгалужену мережу магазинів продовольчих і промислових товарів, пивоварний завод, пекарню, цех по виготовленню трикотажних виробів.

     Управління  ремонтно-будівельних робіт виконує  роботи, необхідні для забезпечення основного виробництва й вирішує  соціально-побутового питань на підприємстві.

 
2.2. Вплив структури активів і  пасивів на рентабельність підприємства

     Стійкий фінансовий стан підприємства визначається досить високим рівнем коефіцієнтів поточної ліквідності й забезпеченості власними коштами. Перший з коефіцієнтів збільшується при відносно більш високих темпах росту капіталу й резервів у порівнянні з темпами росту короткострокової заборгованості.

     Таким чином, орієнтація на запас міцності за коефіцієнтом поточної ліквідності приводить до зниження короткострокових позикових коштів у складі пасивів.

     Стійкий фінансовий стан підприємства визначається також високою рентабельністю капіталу. Від цього залежить інвестиційна привабливість підприємства - акціонерного товариства, рівень дивідендів на акції. Але за інших рівних умов рентабельність капіталу тим вище, чим менше його сума. При заміщенні частини власного капіталу позиковими коштами рентабельність капіталу підвищується.

     Тому, з одного боку, підприємство не може безмежно збільшувати короткострокову заборгованість (максимальний її розмір відповідно до офіційно встановленого граничного коефіцієнта поточної ліквідності, що дозволяє вважати підприємство платоспроможним, повинен бути вдвічі менше величини оборотних активів).

     Якщо  в підприємства є можливість широко використати позикові кошти, краще користуватися довгостроковими позиками, чим короткостроковими. Однак у дійсних умовах така рекомендація носить в основному теоретичний характер: довгострокові кредити й позики, як правило, надаються підприємствам у дуже обмежених розмірах, а частіше взагалі не надаються.

     У цих умовах виникає пряме протиріччя критеріїв гарного фінансового  стану підприємства - коефіцієнта  поточної ліквідності й рентабельності акціонерного капіталу й усього капіталу. Підвищення коефіцієнта поточної ліквідності можливо й без зниження короткострокової заборгованості за умови збільшення оборотних активів. Підвищення рентабельності капіталу можливо й без зниження його величини за умови зростання чистого прибутку. Таким чином, протиріччя частково усувається, якщо одночасно збільшуються оборотні активи й росте чистий прибуток при незмінній сумі короткострокової (або всієї) заборгованості підприємства кредиторам і банкам.

     Повному усуненню протиріччя заважає наступна обставина. Крім коефіцієнта поточної ліквідності, як критерій платоспроможності підприємства офіційно прийнятий коефіцієнт забезпеченості власними коштами; його зміст полягає в тому, що власні оборотні кошти повинні покривати не менш 10% вартості оборотних активів. На ріст цього коефіцієнта збільшення вартості оборотних активів позначається несприятливо.

     Виходячи  з викладеного, три найважливіших  показники фінансового стану  підприємства – коефіцієнт поточної ліквідності, коефіцієнт забезпеченості власними коштами й рентабельність капіталу – перебувають у дуже складній взаємозалежності. Спробуємо формалізувати цю взаємозалежність. 

       

     де  Ктл - коефіцієнт поточної ліквідності;

         Ао - оборотні активи;

         Дк - короткострокова  заборгованість підприємства. 

       

     де  Рк - рентабельність капіталу (у частках  одиниці);

          Пч - відвернені кошти (чистий прибуток);

          Ск - капітал і  резерви;

          Ав – позаоборотні активи;

          Дд - довгострокова  заборгованість підприємства. 

     

     

     0,5+

     де  Ко - коефіцієнт забезпеченості власними коштами;

         Со - власні оборотні кошти.

     Інші  позначення наведені для попередніх формул.

     Таким чином, три показники фінансового  стану, по можливості наведені в залежність від тих самих величин, виглядають у такий спосіб:

     Ктл= Ко=1 Рк= . 

     З огляду на офіційно встановлені мінімальні значення Ктл і Ко, залежності можна привести до наступного виду:

     Ктл= Ко=1

     Рк=          (2.1) 

     Іншими  словами, якщо коефіцієнт поточної ліквідності  дорівнює 2, а коефіцієнт забезпеченості власними коштами 0,1, то рентабельність капіталу обернено пропорційна сумі позаоборотних активів і короткострокової заборгованості й прямо пропорційна величині чистого прибутку.

     При складанні формул для порівнянності  загальна сума пасивів замінена на загальну суму активів (Ав+Ао), кількісне значення яких однакове.

     У розрахунок не прийняті інші пасиви; через  їхні невеликі розміри вони не можуть зробити істотного впливу на висновки й результати розрахунків.

     У наступній таблиці на умовному прикладі показані варіанти взаємозалежності показників фінансового стану.

     Таблиця 2.2

Розрахунок  взаємозалежності коефіцієнта поточної ліквідності,  
коефіцієнта забезпеченості власними коштами й  
рентабельності капіталу

 

     Величина  позаоборотних і оборотних активів у всіх варіантах однакова. Загальна сума заборгованості однакова в трьох перших варіантах; змінюється лише співвідношення довгострокових і короткострокових боргів; однакова із цієї причини величина капіталу і резервів і власних оборотних коштів. Рентабельність капіталу також не змінюється. Отже, коефіцієнт забезпеченості власними коштами перебуває на тому самому граничному рівні у всіх трьох варіантах. Зміна структури заборгованості при збереженні загальної її суми впливає лише на коефіцієнт поточної ліквідності.

     Коефіцієнт  забезпеченості власними коштами змінився тільки в IV варіанті, коли змінилася величина загальної заборгованості, а отже, капіталу й резервів.

     Дані  таблиці показують, що при зміні  критичних значень коефіцієнтів поточної ліквідності й забезпеченості власними коштами потрібна інша структура боргів, ніж у варіанті I (який представлений попередніми формулами).

     Для варіанту II: 

     Ктл=1,5; Ао=1,5Дк;

     Ко=

     0,5Дк-Дд=0,15Дк;  Дд=0,35ДК;

     Рк=  

     Для варіанту III:

     Ктл=3. Ао=3Д; 

     Ко=  

     Якщо  допустити, що Ко і в цьому варіанті дорівнює 0,1, то Дд = 1,7Дк, тоді Дд = 566; власний капітал дорівнює: 11000 – 333 – 566 = 10101, а власні оборотні кошти - 10101 - 10000 = 101. У нинішніх умовах таке співвідношення довгострокової й короткострокової заборгованості зовсім нереально.

     Більше  реальне співвідношення короткострокової й довгострокової заборгованості представлено в IV варіанті (хоча й тут довгострокова заборгованість становить 20% короткострокової, що в цей час є завищеним рівнем). При такому співвідношенні в 4 рази в порівнянні з попередніми варіантами зростає коефіцієнт забезпеченості власними коштами, а коефіцієнт поточної ліквідності зберігається на мінімальному рівні; трохи знижується рентабельність капіталу за рахунок переміщення частини джерел з довгострокових позикових у власний капітал.

     Таким чином, при одній і тій же структурі активів рівень коефіцієнтів поточної ліквідності й забезпеченості власними коштами залежить від співвідношення довгострокової й короткострокової заборгованості в пасиві балансу підприємства. Цю залежність на підставі зроблених розрахунків можна звести в наступну таблицю.