Управління рентабельністю підприємства

     Таблиця 2.3

Залежність  коефіцієнтів платоспроможності від  відношення  
довгострокової заборгованості до короткострокової 

 
 

     Однак у всіх чотирьох варіантах, як було відзначено, нереально висока сума довгострокової заборгованості. Для уточнення висновків зробимо розрахунок на базі балансу й форми № 2 конкретного підприємства № 1 з типовим для теперішнього часу співвідношенням довгострокових і короткострокових позикових коштів, а також позабюджетних і оборотних активів.

     Таблиця 2.4

Рентабельність  капіталу в умовах дотримання граничних  значень  
критеріїв платоспроможності - розрахунок I

     Продовження табл. 2.4

 

     Примітки до таблиці 2.3.

     1.1,1 х 0,27 х 6,8=2,0 (різниця за рахунок  округлень).

     2. В II варіанті капітал знижений  на 10% у порівнянні з I; в III варіанті  вихідна сума становить 10% оборотних  активів термінових позикових  коштів, а також позаоборотних і оборотних активів.

     Варіант I відображає фактичні результати діяльності підприємства. Довгострокова заборгованість, як і на більшості підприємств, практично близька до нуля. Коефіцієнт поточної ліквідності перебуває майже на мінімально необхідному для визнання підприємства платоспроможним рівні, а коефіцієнт забезпеченості власними коштами більш ніж в 5 разів перевищує мінімально необхідний. Рентабельність капіталу дуже низка. Вона є величиною, що залежить від трьох факторів: відносини активів до капіталу, оборотності активів і рентабельності продажів. На даних варіанту I: 

     1,96 = 1,1 х 0,27 x 6,8. 

     Збільшення  кожного з названих факторів привело  б до росту рентабельності капіталу. Але тільки перший з них зв'язаний зі структурою балансу, тому зараз ми торкнемося тільки його. Якби при незмінній вартості активів капітал був менший за рахунок заміщення певної його частини позиковими джерелами, це привело б до підвищення рентабельності капіталу. Тому в II і III варіантах зроблена спроба змінити структуру пасивів у порівнянні з фактичною. Теоретично найкращим напрямком зміни структури було б істотне зниження суми капіталу й резервів для скільки-небудь помітного росту рентабельності капіталу. Однак ряд обмежників не дозволяє цього зробити.

     По-перше, короткострокову заборгованість майже не можна збільшувати при даній сумі оборотних активів, тому що інакше коефіцієнт поточної ліквідності виявиться нижче 2, і підприємство може бути визнано неплатоспроможним. Тому й в II, і в III варіантах короткострокова заборгованість трохи нижче фактичної, щоб коефіцієнт був 2. Зменшення капіталу й резервів здійснюється в розрахункових варіантах в основному за рахунок росту довгострокової заборгованості. Тому розрахункові варіанти носять скоріше теоретичний характер (про це говорилося вище).

     По-друге, навіть теоретичному збільшенню довгострокової заборгованості перешкоджає мінімально необхідний рівень коефіцієнта забезпеченості власними коштами: ріст довгострокової заборгованості за рахунок зниження капіталу й резервів при незмінній вартості позаоборотних активів приводить до зниження власних оборотних коштів. В II варіанті в результаті такого заміщення джерел коефіцієнт забезпеченості власними коштами виявився нижче мінімально необхідного. III варіант розрахований для виходу на мінімально необхідний рівень цього коефіцієнта.

     Таким чином, реальна можливість маневрувати  структурою пасивів з метою підвищення рентабельності капіталу виявилася  дуже обмеженою: величину капіталу й резервів удалося знизити лише на .

     Тією  самою мірою підвищився й рівень рентабельності - на 0,17 пункту, або на 8,7%. Практично можна вважати, що росту рентабельності капіталу взагалі не відбулося.

     Отже, обмежники у формі мінімально необхідних рівнів коефіцієнтів поточної ліквідності й забезпеченості власними коштами при даній структурі пасивів не дозволили підвищити рентабельність капіталу за рахунок збільшення позикових коштів у складі пасивів.

     Подивимося  тепер, чи не можна домогтися більше істотних результатів, змінюючи (розрахунково) структуру активів.

     Якщо збільшити при тій же загальній сумі активів оборотні активи за рахунок зменшення позаоборотних, це дає результати, наведені в наступній таблиці.

     У варіанті I удвічі в порівнянні з  фактичним розміром збільшена сума оборотних активів; відповідно позаоборотні активи зменшені на 4939320 тис. грн. Далі розрахунок ведеться виходячи з мінімально необхідних рівнів коефіцієнтів поточної ліквідності й забезпеченості власними коштами: відповідно короткострокова заборгованість прийняті в розмірі половини оборотних активів, а власні оборотні кошти - 10% від оборотних активів. Капітал і резерви розраховані додаванням власних оборотних коштів і позаоборотних активів. 
 

     Таблиця 2.5

Рентабельність  капіталу в умовах дотримання граничних  значень  
критеріїв платоспроможності — розрахунок II

 

     Довгострокова заборгованість визначена як різниця між загальною величиною активів (пасивів) і іншими джерелами коштів (короткостроковою заборгованістю й капіталом і резервами). Такою ж була схема розрахунків і в попередній таблиці; такою ж вона є і в інших двох варіантах даної таблиці. Варіанти, як було відзначено, розрізняються тільки співвідношенням позаоборотних і оборотних активів; всі інші показники похідні від них.

     В II варіанті структура активів розрахована  для умови, що відношення оборотних  активів до позаоборотних дорівнює 0,1. В III варіанті величина оборотних активів дорівнює величині позаоборотних.

     Результати  розрахунку показують, що структура  активів значно серйозніше впливає на рентабельність капіталу, чим структура пасивів.

     І це зрозуміло, тому що необхідний розмір капіталу й резервів визначається величиною позаоборотних активів (поряд із уже неодноразово названим мінімальним рівнем коефіцієнта забезпеченості власними коштами. Порівняння варіанта III з попередніми варіантами свідчить про те, що істотне збільшення питомої ваги оборотних активів у майні підприємства дозволяє зменшити власний капітал, збільшити позикові кошти й при цьому зберегти на мінімально необхідному рівні обидва коефіцієнти платоспроможності. Зменшення власного капіталу приводить при тім же прибутку до росту рентабельності капіталу.

     Однак така структура активів, як у варіанті III, у діючих умовах можлива лише в деяких сферах діяльності, зокрема, у посередницьких організаціях, постачальницько-збутових і т.д. У промисловості, будівництві, сільському господарстві й інших галузях, що займаються безпосередньо виробництвом продукції й робіт, структура активів характеризується істотним (у кілька разів) перевищенням частки позаоборотних активів у порівнянні із часткою оборотних активів. Таке положення складається під впливом різних факторів: постійні переоцінки основних коштів, збільшення нематеріальних активів і довгострокових фінансових вкладень і т.д. Протидіючими факторами є: ріст запасів сировини й матеріалів, часто важко реалізовуваних або взагалі неліквідних, ріст залишків готової продукції й дебіторської заборгованості.

     По  підприємству, фактичними даними якого  ми користуємося (промислове підприємство), частка позаоборотних активів у загальній вартості активів становила:

     на 1.01.95 - 75,1%;

     на 1.01.96 - 89,8%;

     на 1.04.96 - 85,0%;

     на 1.07.96 - 84,0%;

     на 1.10.96 - 81,7%.

     Таким чином, протягом 1996 року намітилася слабка тенденція до зниження цієї частки, хоча вона продовжує залишатися дуже високою й не дозволяє, як ми бачили в попередніх розрахунках, скільки-небудь значно знизити власний капітал і збільшити позикові кошти, щоб при цьому не потрапити в розряд неплатоспроможних.

     Оцінюючи  структуру активів і пасивів  підприємства з погляду його платоспроможності, можна визначити ще ряд залежностей  між окремими їхніми елементами. Залежності є похідними від граничних значень коефіцієнтів поточної ліквідності й забезпеченості власними коштами.

     Користуючись  попередніми формулами й прийнятими в них позначеннями, запишемо:

     Ктл=   Ко=         (2.2)

     Припустимо  тепер, що три підприємства мають  різну структуру активів:

     підприємство  № 1: Ао = 0,1Ав;

     підприємство  № 2: Ао = 0,5Ав;

     підприємство  № 3: Ао = Ав.

     Тоді  для підприємства № 1: 

     Ко=    

     для підприємства №2

     для підприємства № 3 = 1,1. 

     Дк = 0,5Ао; тоді для підприємства № 1

     для підприємства №2

     для підприємства №3

     Всі розраховані співвідношення є мінімально необхідними для забезпечення платоспроможності підприємства.

     Якщо  мінімальні рівні коефіцієнтів платоспроможності  розглядати як якісь нормативні показники, то для їхнього досягнення потрібні інші нормативні співвідношення.

     Тому  розраховані для підприємств  співвідношення власного капіталу й  оборотних активів, власного капіталу й короткострокової заборгованості можна розглядати як мінімально необхідні для забезпечення платоспроможності при даній структурі активів. У розрахунку наведені три різні структури активів. При будь-якій іншій структурі, що не збігається з наведеними, може бути зроблений точно такий же розрахунок необхідних співвідношень.