Управління рентабельністю підприємства

     Основні показники рентабельності, наведені в табл. 1.1, розраховують за вихідними  даними фінансової звітності, а саме: за формами №1 "Баланс" і № 2 "Звіт про фінансові результати".

     Таблиця 1.1

Основні показники рентабельності 

 

     *Розраховують  як середню арифметичну за  даними на початок та завершення звітного періоду. 

Рис. 1.2. Управлінські рішення за основними  видами діяльності  
підприємства і показники рентабельності 

     На  рівень показників рентабельності, які, по суті, є узагальнюючими, впливає  багато чинників, що відбивають різні  аспекти діяльності підприємства. Певна річ, позитивні чинники сприяють підвищенню рентабельності. Завдання фінансового аналітика — кількісно оцінити вплив кожного чинника на рентабельність, тобто оцінити саме його внесок. Регулюючи розмір чинників з урахуванням їх взаємозв'язку, можна досягти бажаного рівня рентабельності.

     Факторний аналіз рентабельності реалізованої продукції.

     Визначимо вплив на зміну рентабельності таких  чинників, як зміна цін та собівартості реалізованої продукції.

     Позначимо рентабельність продукції попереднього та звітного періодів відповідно R_Q0 та R_Q1 . Загальна зміна рентабельності 

       

     Рентабельність  реалізованої продукції 

       

де  Р₀, P₁ — прибуток від реалізації продукції за період відповідно попередній та звітний,

S₀, S₁ — собівартість реалізованої продукції за період відповідно попередній та звітний;

V₀, V₁ — чиста виручка від реалізації продукції за період відповідно попередній та звітний.

Тоді

       

     Вплив на зміну рентабельності цінового чинника  ΔR_p розраховують за методом ланцюгових підстановок. При цьому поки що припускаємо, що собівартість не змінюється, тобто залишається на рівні попереднього року: 

       

     Припускаючи, що виручка від реалізації не змінюється, а береться на рівні звітного року, вплив фактора змін собівартості

     Сума  впливу двох наведених чинників відповідає загальній зміні рентабельності за період 

       

     Аналіз  рентабельності капіталу (активів).

     Рентабельність  капіталу (активів), або економічна рентабельність , визначається за формулою 

       

     де P_Q — прибуток від реалізації продукції;

         А — активи (валюта балансу).

     Якщо  чисельник і знаменник помножити  на чисту виручку від реалізації продукції V, то рентабельність активів можна вважати добутком двох показників-співмножників, а саме: рентабельності реалізованої продукції R_Q та ресурсовіддачі, або оборотності активів Q_А, або коефіцієнта трансформації К_Т. Економічний зміст коефіцієнта К_Т полягає в тому, що він показує, скільки виручки підприємство отримає від реалізації з кожної грошової одиниці, вкладеної в активи підприємства, тобто

       

     У розглядуваному прикладі рентабельність капіталу за звітний період 

     

     або 

       

     Взаємозв'язок впливу на рентабельність капіталу (активів) двох чинників — рентабельності реалізації та оборотності капіталу — показано на рис. 1.3.

Рис. 1.3. Двофакторна модель рентабельності активів  
(крива трансформації)

     Кожна точка кривої трансформації показує, яким має бути поєднання рентабельності продукції і оборотності капіталу, щоб рентабельність капіталу становила 12% (суцільна лінія). Штрихова лінія відповідає рентабельності активів у розмірі 20%.

     Регулювання рентабельності капіталу зводиться  до впливу на рентабельність продукції та оборотність активів. Якщо рентабельність продукції збільшити неможливо, то, збільшуючи оборотність залучених ресурсів, збільшують рентабельність капіталу.

     Оборотність капіталу в цілому та його складових (основних та обігових коштів, у тому числі запасів, дебіторської заборгованості, коштів тощо) має виняткове значення для оцінювання фінансового стану підприємства, його ділової активності.

     Аналіз  рентабельності власного капіталу.

     У практиці фінансового аналізу в  розвинених країнах рентабельність власного капіталу вважають найважливішим  підсумковим показником, де фокусуються результати всіх напрямків діяльності підприємства. При цьому розглядаються три- і п'ятифакторні моделі рентабельності.

     Трифакторна модель рентабельності власного капіталу.

     Ще  понад 100 років тому фінансові менеджери  фірми "Дюпон" запропонували рентабельність власного капіталу R_вк визначати як добуток рентабельності реалізації за чистим прибутком , оборотності активів О_A та коефіцієнта фінансової залежності (відношення сукупного капіталу до власного) К_Ф3, тобто 

       

     де  Р — чистий прибуток;

         V—чиста виручка  від реалізації продукції; 

         А — активи;

         П — пасиви.

     Отже, рентабельність власного капіталу залежить від змін рентабельності продукції (операційна діяльність підприємства), ресурсовід-дачі (інвестиційна діяльність) і співвідношення сукупного та позикового капіталу (фінансова діяльність). Це ілюструє рис. 10.

     Можливі варіанти відповідно до показника прибутку, за яким обчислюється рентабельність власного капіталу: балансовий, чистий, операційний, від реалізації продукції, тощо.

     Приклад. Чистий прибуток становить 840 тис. грн., середньорічний розмір власних коштів — 5240 тис. грн. (р. 380,430 та 630 форми № 1), чиста виручка від реалізації — 10000 тис. грн., середньорічна валюта балансу — 8365 тис. грн.

     Розрахуємо рентабельність власного капіталу за звітний період  

       

     З наведеної трифакторної моделі рентабельності власного капіталу випливає, що на її значення істотно впливає збільшення частки позикових коштів, тобто так званий фінансовий леверидж (важіль), який супроводжується підвищенням ризику втрати підприємством фінансової незалежності.

     З огляду на цей ризик фінансовий аналітик визначає і регулює рівень фінансового  важеля, з'ясовує, на скільки відсотків  зміниться рентабельність власного капіталу при зміні валового прибутку (ВП) на 1% за умов різних часток позикового капіталу в пасивах підприємства.

     Проілюструємо дію фінансового важеля на прикладі, наведеному на рис. 1.3 та в табл. 1.3.

     Аналогічно  до дії механічного важеля, що передбачає внаслідок прикладання невеликих зусиль отримання помітного результату, дія фінансового важеля полягає в тому, що незначні зміни валового прибутку можуть спричинити істотні зміни рентабельності власного капіталу. 

Рис. 1.3. Фінансовий леверидж (важіль) 

     Таблиця 1.2

Рівень  фінансового важеля