Крім  того, для будь-якого підприємства, незалежно від структури активів і пасивів, при встановленому рівні коефіцієнтів платоспроможності максимальне відношення короткострокової заборгованості до власних оборотних коштів не повинне перевищувати 5. Це випливає з того, що короткострокова заборгованість повинна становити не більше 50% оборотних активів (коефіцієнт поточної ліквідності), а власні оборотні кошти - не менш 10% оборотних активів (коефіцієнт забезпеченості власними коштами).

     На  підставі наведених розрахунків  і висновків можна скласти  таблицю, користуючись якою працівники підприємства в межах наявних можливостей змінювали б окремі елементи активів і пасивів з метою досягнення необхідного рівня коефіцієнтів платоспроможності. Іншими словами, підприємству в конкретних умовах треба вирішувати, що для нього реальніше: збільшити вартість капіталу, збільшити вартість оборотних активів, скоротити короткострокову заборгованість або змінити структуру активів.

     Таблиця 2.6

Необхідні співвідношення елементів активу й  пасиву балансу  
при різній структурі активів

 

     На  закінчення цього розділу необхідно  відзначити одну важливу обставину. Розрахунки показують, що як би не впливало на рентабельність капіталу заміщення частини його позиковими коштами, при низькій рентабельності реалізації й низької оборотності капіталу високої рентабельності останнього домогтися неможливо. Дійсно, ми бачили, що зміна структури активів може привести до підвищення рентабельності капіталу майже в 1,7 рази. Але при цьому стартова рентабельність дорівнює 1,96%, а отримана при зміні структури активів, - 3,25%. Розгляд такої рентабельності із точки зору акціонерів означає, що й у тому, і в іншому випадках рентабельність близька до нуля.

     Тільки  збільшення обсягів продажу і прибутку в сполученні з удосконалюванням структури балансу може дати практично значимі результати.

 

Розділ 3. Удосконалення  фінансової діяльності підприємства

     Економічна  доцільність функціонування будь-якого  підприємства, результативність його фінансової діяльності багато в чому визначається станом формування та використання прибутку. Тому прибуток підприємства повинен бути постійно об'єктом ретельного фінансового аналізу.

     Методологічною  основою такого аналізу має бути на підприємствах будь-якої форми власності діюча модель формування та використання прибутку.

     Під формуванням прибутку розуміють  його створення в процесі господарсько-фінансової діяльності. Управляти формуванням прибутку — означає управляти обсягами реалізації продукції, тобто кількістю та ціною продукції, здійснювати господарську діяльність з найменшими втратами у вигляді штрафів та інших санкцій.

     В аналізі формування та використання прибутку підприємства слід розрізняти валовий прибуток (збиток) звітного періоду, фінансові результати, прибуток (збиток) від операційної діяльності, фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування, фінансові результати від звичайної діяльності, надзвичайний прибуток (збиток) та чистий прибуток (збиток) підприємства.

     Прибуток (збитки) звітного періоду являє собою алгебраїчну суму одержаних результатів від операційної діяльності, від звичайної діяльності та надзвичайних операцій.

     Удосконалення фінансової діяльності підприємства, підвищення його прибутковості потребують систематичної оцінки формування та використання чистого прибутку підприємства, аналізу основних факторів, які впливають на формування чистого прибутку, оцінку їх динаміки.

     Дані  такого аналізу повинні слугувати  для пошуку резервів зростання прибутку, урахування цих резервів у плануванні та прогнозуванні прибутку підприємства, використання чистого прибутку на накопичення та споживання.

     Починаючи з 2000 р. після введення національних стандартів процес розрахунку чистого  прибутку (збитку) за звітний період можна поділити на такі кроки:

1) визначення чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, послуг); 

2) розрахунок валового прибутку (збитку);

3) визначення фінансового результату від операційної діяльності (прибутку або збитку);

4) розрахунок прибутку (збитку) від звичайної діяльності до оподаткування;

5) визначення прибутку (збитку) від звичайної діяльності після оподаткування;

6) визначення надзвичайного прибутку (збитку);

7) визначення  чистого  прибутку (збитку) звітного  періоду.

     Чистий  дохід (виручка) від реалізації товарів (робіт, послуг) підприємства визначається вирахуванням з доходу (виручки) від реалізації товарів (робіт, послуг) підприємства податків, зборів, знижок тощо: 

     Ч_д._р = В_р — П_З, 

     де  Ч_{д р} — чистий дохід (виручка) від реалізації товарів (робіт, послуг);

         В_р — дохід (виручка) від реалізації товарів (робіт, послуг);

         П_З — податки, збори, знижки.

     Валовий прибуток (збиток) підприємства розраховують як різницю між чистим доходом (виручкою) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг): 

     ВП = Ч_др –С_рп,

     де  С_РП — собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг).

     Собівартість  реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) —- це виробнича собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) або собівартість реалізованих товарів.

     Виробнича собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з:

• прямих матеріальних витрат;
• прямих витрат на оплату праці;
• інших прямих витрат;
• виробничих накладних витрат.

     Витрати обертання — це собівартість реалізованих товарів підприємства торгівлі, яка складається з ціни придбання, ввізного мита, інших податків, витрат на транспортування, навантаження та розвантаження, інших витрат, безпосередньо пов'язаних із придбанням товарів та послуг.

     Розрахунок собівартості готової продукції, виробленої за звітний період, здійснюється за формулами: 

     С_г.п = НВ_з.п.п + В_в- НВ_з.к.п,    (3.1) 

     де C_г.п — собівартість готової продукції;

НВ_з.п.п — залишок незавершеного виробництва на початок звітного періоду;

В_в — витрати на виробництво звітного періоду;

НВ_з.к.п — залишок незавершеного виробництва на кінець звітного періоду. 

     С_г.п = ГП_з.п.п+С_п.в–ГП_з.к.п, 

     де  ГП_з._п.п — залишок готової продукції на початок звітного періоду;

         С_п.в — собівартість продукції, виробленої за звітний період;

         ГП_з.к.п — залишок готової продукції на кінець звітного періоду.

     Аналіз  собівартості реалізованої продукції  та товарів здійснюють за наведеною  формою.

     Фінансовий  результат — прибуток (збиток) (Ф_р.о) від операційної діяльності визначається як алгебраїчна сума валового прибутку (збитку), іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат: 

     Ф_р.о = ВП + І_о.д – А_в – В_з-І_о.в, 

     де  ВП — валовий прибуток;

         І_о.д — інші операційні доходи;

         А_в — адміністративні витрати;

         В_з — витрати на збут;

         І_о.в — інші операційні витрати.

     Інші  операційні доходи підприємства складаються  з доходів від операційної оренди активів, операційних курсових різниць, відшкодування раніше списаних активів та від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій) тощо.

     До  адміністративних витрат підприємства відносять витрати на утримання адміністративно-управлінського персоналу, експлуатацію основних засобів адміністративного призначення, на гонорари за професійні послуги, витрати на дослідження і розробки; витрати на зв'язок; амортизація нематеріальних активів; витрати на створення резерву сумнівних боргів; організаційні витрати; витрати на реєстрацію акцій; витрати на проведення річних зборів; винагорода директорам; представницькі витрати; непродуктивні витрати; інші адміністративні витрати.

     Витрати на збут складаються із витрат на пакувальні матеріали, ремонт тари, на рекламу, дослідження  ринку; на оплату праці і комісійні  продавцям, торговим агентам, працівникам  відділу збуту та складів, водіям; на оплату послуг збутових та посередницьких організацій, надання знижок (дисконту) покупцям; витрат на відрядження, на орендну плату, податки, страхування; витрат на ремонт та експлуатацію основних засобів відділу збуту, складів, транспортних засобів; на фрахт; гарантійне обслуговування покупців тощо.

     До  інших операційних витрат відносять  собівартість реалізованих виробничих запасів; сумнівні (безнадійні) борги; втрати від знецінення запасів; втрати від операційних курсових різниць; визнані екологічні санкції; відрахування для забезпечення наступних операційних витрат, а також усі інші витрати, що виникають у процесі операційної діяльності підприємства (крім витрат, що входять до собівартості продукції, товарів, робіт, послуг).

     Фінансовий результат — прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування розраховується як алгебраїчна сума прибутку від операційної діяльності (Ф_р.о), фінансових та інших доходів за мінусом фінансових та інших витрат (збитків): 

     П_р.д.о = Ф_р.о + Д_к + І_ф.д + І_д - Ф_в - В_к - І_в, 

     де  П_р.д.о — фінансовий результат (прибуток чи збиток) від звичайної діяльності до оподаткування;

     Д_к — дохід від участі в капіталі, тобто дохід, отриманий від інвестицій в асоційовані дочірні або спільні підприємства, облік яких ведеться методом участі в капіталі;