Фінансовий потенціал підприємства

 

2. Показники руху (інтенсивності оновлення) необоротних активів:

 

Показники	Алгоритм розрахунку	Умовні позначення
К-т вводу в дію необоротних  активів	НАввед : НАк	НАввед – вартість нових введених необоротних активів, НАк – вартість необоротних активів на кінець звітного періоду
К-т вибуття необоротних активі	НА виб : НАп	НА виб – вартість вибувших необоротних  активів, НАп – вартість необоротних  активів на початок звітного періоду
К-т оновлення необоротних актиів	(НАввед – НАвиб) : НАк
Швидкість оновлення необоротних  активів	1 : К-т вводу в дію необоротних  активів

 

 

 

 

 

 

3. Показники ефективності використання необоротних активів:

 

Показники	Алгоритм розрахунку	Умовні позначення
Фондовіддача	ОР : НА (ОФ)	ОР- обсяг реалізації продукції  у звітному періоді, НА(ОФ) середня  вартість необоротних активів(основних фондів) у звітному періоді
Фондомісткість	НА (ОФ) : ОР
Прибутковість необоротних активів(основних фондів)	ЧП : НА(ОФ)	ЧП – чистий прибуток підприємства від операційної діяльності  у  звітному періоді

Вплив ефективності використання поза оборотних  активів на результати господарсько-фінансової діяльності підприємства оцінюється на основі методу ланцюгових підстановок чи різниць та показників ефективності використання необоротних активів

Ефективність використання активів підприємства є тісно  пов’язаною із їх вартістю, що можна прослідкувати на основі характеристики основних підходів до оцінки вартості активів (майна) підприємства.

В курсовій роботі ми проведемо аналіз лише необоротних  активів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМНІ АСТПЕКТИ ОЦІНКИ ПРИ ПРОВЕДЕННІ КОНТРОЛЮ НЕОБОРОТНИХ АКТИВІВ

 

3.1. Фінансово-господарський контроль на державних підприємствах

 

Фінансово-господарський  контроль на державних підприємствах - одна з гілок економічного контролю нашої держави. Державна контрольно-ревізійна  служба в Україні здійснює фінансово-господарський контроль на наступній стадії, коли вже всі господарські операції і процеси здійснені й оформлені бухгалтерською документацією. Тепер ця служба має висококваліфіковані кадри ревізорів, які, як правило, проводять документальні ревізії на підприємствах державної форми власності. Ревізори контрольно-ревізійної служби України застосовують методи фактичного і документального контролю, виявляють факти марнотратства і зловживань у фінансово-бюджетній сфері, економіці, займаються профілактикою та відшкодуванням завданих державі збитків.[3]

Актуальність досліджуваної  теми полягає у тому, що однією з  визначальних умов успішного функціонування підприємства є наявність сучасних засобів праці та їх раціональне  використання. Тому здійснення контролю за необоротними активами - важлива частина фінансово-господарського контролю. Основне завдання контролю операцій з необоротними активами підприємства - є контроль за їх наявністю, правильністю їх оцінки, відповідним використанням та збереженням, а також виявлення та попередження порушень, пов’язаних з діями над активами.

Важливим питанням при  перевірці збереження і наявності необоротних активів є з’ясування правильності оцінки необоротних активів, оскільки від цього залежить вірогідність визначення фінансових результатів організації і відображення їх у звітності.

Дослідження розпочнемо із розгляду порядку обліку необоротних  активів державних підприємств. Питання обліку необоротних активів  бюджетних установ є актуальним і завжди привертало до себе увагу багатьох науковців, серед них слід виділити Джогу Р.Т., АтамасаП.Й., Палія В.Ф., Гаценко О.П., Панкевича Л.В., Свірко С.В. Віддаючи належне науковим напрацюванням вітчизняних вчених, слід відзначити, що розкриття питання обліку необоротних активів бюджетних установ потребують подальшого наукового дослідження.[6]

Облік необоротних активів  держаних підприємств ведеться згідно з Інструкцією з обліку основних засобів та інших необоротних  активів бюджетних установ, яка  затверджена наказом Державного казначейства України №64 від 17.07.2000р.

У складі необоротних  активів обліковуються основні  засоби, інші необоротні матеріальні  активи, нематеріальні необоротні активи: земельні ділянки, капітальні витрати  на поліпшення земель, будинки, споруди, передавальні пристрої, робочі, силові машини і обладнання, транспортні засоби, інструменти, прилади, столовий, кухонний та господарський інвентар, обчислювальна техніка, робоча та продуктивна худоба, багаторічні насадження, музейні цінності, експонати зоопарків, виставок, бібліотечні фонди, знаряддя лову, спеціальні інструменти та спеціальні пристосування, білизна, постільні речі, одяг та взуття, тимчасові не титульні споруди, природні ресурси, інвентарна тара, матеріали довготривалого використання з науковою метою, авторські та суміжні з ними права, права користування природними ресурсами, майном, об'єктами промислової власності, інші матеріальні та нематеріальні активи довготривалого використання.

Отже, необоротні активи - це матеріальні і нематеріальні ресурси, що належать установі, забезпечуючи її функціонування, і очікуваний строк корисної експлуатації яких становить понад один рік.

При контролі правильності оцінки необоротних активів основним порушенням є заниження їх вартості. Основними причинами таких порушень є недотримання керівниками та працівниками окремих державних підприємств чинних нормативних актів щодо обліку активів, своєчасного та якісного проведення інвентаризації та індексації державного, комунального і колективного майна.

Заходи, які необхідно  вжити для недопущення заниження вартості необоротних активів у подальшому:

• посилити внутрішній контроль та відповідальність посадових осіб за недопущення порушень в обліку необоротних активів за їх реальною оцінкою;
• забезпечити проведення суцільних інвентаризацій стану обліку матеріальних та нематеріальних активів і привести його у відповідність з чинним законодавством;
• організувати семінари, навчання працівників фінансово-бухгалтерських служб із залученням фахівців фінансових, казначейських, контролюючих органів, регіональних відділень Фонду державного майна України.

 

3.2. Проблемам оцінки конкурентоспроможності підприємства

 

Основна ціль підприємства в умовах ринкової економіки –  це забезпечення конкурентноздатності товарів та послуг. Конкурентний потенціал  підприємства – це потенційна можливість підприємства розробляти, виробляти, реалізовувати конкурентноздатну продукцію.

Система управління конкурентним потенціалом підприємства включає  оцінку стану й ефективності використання накопиченого потенціалу й формування конкурентного потенціалу. Для цілей управління потенційними можливостями підприємства необхідно мати надійний інструментарій їх оцінки й формування.

Оцінка має проводитися  по всій системі потенціалу підприємства, який складається, з наступних елементів: інноваційний, виробничий, фінансово-економічний, науково-технічний, трудовий, ринковий потенціали, потенціал організаційної структури управління та потенціал відтворення.

Треба зауважити, що на даний  момент існує багато методичних підходів до оцінки потенціалу підприємства, проте більшість з них мають лише теоретичну основу, тому їх досить важко застосувати на практиці. Якщо практика визначення таких складових потенціалу підприємства, як виробничий, фінансово-економічний, науково-технічний, трудовий потенціали та потенціал відтворення існує давно, у першу чергу у вигляді техніко-економічного обґрунтування діяльності підприємств. То необхідність і методичні підходи до визначення таких складових потенціалу підприємства як інноваційний, трудовий, ринковий потенціали та потенціал організаційної структури управління було обґрунтовано порівняно недавно.

Підприємство слід розглядати перш за все, як певну систему управління, із цього випливає необхідність активізації  значення потенціалу управління (або  потенціалу системи управління) підприємством у структурі його економічного потенціалу.

Потенціал управління підприємством  розглядається як структурний елемент  його економічного потенціалу, до якого  входить кадровий потенціал, організаційний потенціал і організаційний клімат. При цьому під кадровим потенціалом розуміються знання й навички кадрів управління, а під останніми двома складовими відповідно ставлення до змін, перспективність мислення, організаційні цілі; відкритість мислення, готовність до ризику, бачення факторів успіху.

На рівні підприємства доцільно розглядати потенціал системи  управління організацією, який містить  дві складові: потенціал управління (потенціал керівного складу організації) і потенціал організаційного  персоналу (крім керівного складу). Такий підхід пояснюється нерозривною єдністю зазначених двох елементів організаційної системи управління, важливістю вивчення та оцінки взаємозв’язків між ними. Зокрема, традиційне дослідження управління організацією як сукупності соціально-психологічних, адміністративно-правових і економічних методів неможливе без детального вивчення прямих і зворотних зв’язків між менеджерами та персоналом організації. У цьому сенсі економічний потенціал підприємства можна розглядати як підпорядкований його управлінському потенціалу.

Крім того, потенціал  системи управління організацією в  структурі економічного потенціалу останньої слід розглядати як головний його компонент. Інші складові економічного потенціалу підприємства (інформаційний, фінансовий, інноваційний, матеріально-технічний, технологічний потенціал) є в такому випадку підлеглими категоріями відносно категорії «потенціал системи управління організацією», оскільки виконують ролі об’єктів управління.

Принципово процес управління характеризується двома основними  складовими: керуючою системою й об’єктом управління. З огляду на ці процеси, зрозуміло, що це стосується й відповідних потенціалів організації. Компонент «управління», у свою чергу, виконує роль суб’єкта в системі управління підприємством.

При цьому важливим напрямком економічних досліджень є також розробка адекватного існуючим ринковим умовам апарату оцінки ринкової діяльності підприємств.

Сучасна ринкова теорія оперує різноманітними економічними прийомами, моделями, алгоритмами та методами при плануванні й організації підприємницької діяльності. Разом з тим в практиці вітчизняних фірм застосовується незначна частка сучасного економічного інструментарію, що можна пояснити не лише відсутністю адаптації до українських умов, але й низькою кваліфікацією керівників багатьох підприємств.

Це пояснюється тим, що сучасна методологія ринкової діяльності зараз знаходиться в  стадії становлення, а більшість  категорій і понять ще не апробовані практикою і науковим співтовариством.

Введення категорії  ринкового потенціалу та його складових обумовлена необхідністю розробки апарату оцінки застосування сучасних економічних підходів в діяльності підприємств. Оперативна кількісна оцінка ринкового потенціалу дозволить виявити приховані резерви в розвитку підприємств і, відповідно, збільшити віддачу від більш обґрунтованого застосування економічного інструментарію.

Необхідність вивчення ринкового потенціалу полягає у  максимізації можливостей використання підприємством всіх передових розробок в галузі маркетингу. Для розуміння  конкретного змісту ринкового потенціалу доцільно застосувати проблемно-аналітичний підхід - запропонувати ієрархічну структуру складових потенціалу.

Вивчення  праць вітчизняних і зарубіжних науковців з проблем формування потенціалу підприємств дає змогу  констатувати явно недостатню кількість досліджень системного характеру. Більшість дослідників, як правило, концентрують увагу на одному аспекті складного поліморфного явища: виробничому, маркетинговому, трудовому потенціалі. У найзагальнішому вигляді елементами потенціалу можна вважати всі економічні ресурси, які залучені чи реально можуть бути залучені до господарського обороту, у єдності з можливостями їх цільового використання. Досить часто в зарубіжній літературі трапляються спроби авторів виокремити з єдиної системи один найважливіший елемент. В основу такого вибору найчастіше покладають систему цільових орієнтирів, побудовану за ієрархічним принципом. Інакше кажучи, такий погляд реалізує цільовий підхід до оцінки ефективності функціонування підприємств.

Головна складність аналізу процесів формування потенціалу підприємств полягає в необхідності дослідження всіх компонентів у взаємозв’язку та динаміці. Отже, закономірності формування та розвитку потенціалу не можуть бути розкриті через аналіз його складових та комплекс зв’язків між ними.

 

 

 

 

 

АНАЛІТИЧНА  ЧАСТИНА

 

Компанія ТОВ  «Мір Снабженія» - оптове підприємство, орієнтоване на продаж хозтоварів і товарів народного споживання. Компанія впродовж 10 років є дистриб'ютором виробників господарських товарів України, Туреччини, Польщі, Китаю, Росії, Індії.

Широкий спектр пропозиції включає наступні товарні  групи:

- посуд емальований;

- посуд алюмінієвий;