Фінансовий потенціал підприємства

         Здійснення контролю підприємством випливає з права управління певними ресурсами. Це дозволяє підприємству контролювати майбутні вигоди, які очікується одержати від використання цих ресурсів.

Для забезпечення відтворення  основних засобів, інших матеріальних необоротних активів та нематеріальних активів здійснюють капітальні (реальні) інвестиції.

Реалізація капітальних  інвестицій відбувається шляхом нового будівництва (створення), модернізації, реконструкції, технічного переозброєння, добудови і дообладнання діючих необоротних матеріальних і нематеріальних активів.

Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 7 "Основні засоби", витрати, що здійснюються для підтримання  об'єкта активів у робочому стані  та одержання початково визначеної суми майбутніх економічних вигід від його використання, включаються у фінансовому обліку до поточних витрат підприємства. Суму витрат на проведення модернізації, модифікації, добудови, дообладнання, реконструкції і капітального ремонту, що приводить до зростання обсягу майбутніх економічних вигід, відносять на збільшення початкової вартості об'єктів основних засобів.

Активи мають визнаватись  і відображатись в балансі  у грошовому виразі з використанням  певної бази оцінки:

1. Історичної собівартості. Сутність полягає в тому, що активи відображаються за сумою сплачених грошових коштів чи їх еквівалентів або за справедливою вартістю компенсації, виданої, щоб придбати їх, на момент придбання;
2. Поточної собівартості – активи відображуються  за сумою грошових коштів або їх еквівалентів, яка була б сплачена в разі придбання такого ж або еквівалентного активу на поточний момент;
3. необоротні вартості реалізації – актив відображається за сумою грошових коштів або їх еквівалентів, яку можна було б отримати на поточний момент шляхом продажу активу в ході звичайної реалізації;
4. Теперішньої вартості – активи відображаються за теперішньою дисконтованою вартістю майбутніх чистих надходжень грошових коштів, які, як очікується, має генерувати стаття під час звичайної діяльності підприємства.

Активи підприємства за своїм складом неоднорідні  і представлені двома групами (рис.2):

Згідно з П(С)БО 2 “Баланс” поділ активів на оборотні та необоротні є обов’язковим.

Згідно з цим Положенням, оборотні активи – грошові кошти  та їх еквіваленти, що не обмежені у використані, а також інші активи, призначені  для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом 20 місяців з дати балансу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис.2.1. Склад активів підприємства

Операційний цикл – проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та отриманням коштів від реалізації виробленої з них продукції або товарів і послуг.

Перша група об’єднує постійні активи або необоротні активи. Необоротні активи – всі активи, що не є оборотними.

Зупинимось на кожній складовій окремо:

Необоротні активи: 

Нематеріальні активи характеризують активи, що не мають матеріально-речової  форми, але приймають участь в  господарській діяльності і приносять  прибуток. До них відносяться:

• права користування природними ресурсами;
• права користування майном (земельною ділянкою, будівлею)
• права на знаки для товарів (товарні знаки, торгові марки, фірмові назви);
• права на об’єкти промислової власності (право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, ноу-хау);
• авторські та суміжні з ними права (право на програми для ЕОМ, бази даних);
• гудвіл – різниця між ринковою та балансовою вартістю підприємства, що утворилася внаслідок можливості отримання більш високого рівня прибутку (в порівнянні з середньо галузевим його рівнем) за рахунок використання більш ефективної системи управління, домінуючої позиції на товарному ринку, застосування нових технологій.
• інші нематеріальні активи.

Основні засоби – це матеріальні  активи, які утримуються підприємством  для використання у виробництві  або постачанні товарів, для здачі в оренду іншим особам або для адміністративних цілей і будуть використовуватись протягом більше 12 місяців з дати балансу. В балансі подається первісна, залишкова вартість основних засобів та сума їх зносу.

Незавершене будівництво  відображує суму інвестицій, вкладених у незавершене будівництво, що здійснюється для власних потреб підприємства, а також авансові платежі на здійснення такого будівництва. Балансова вартість незавершеного будівництва дорівнює сумі фактично здійснених витрат, пов’язаних з будівництвом об’єкту основних засобів.

Довгострокові фінансові  інвестиції – це фінансові інвестиції на період більше одного року, а також  всі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент. Під фінансовими інвестиціями  розуміють активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку за рахунок відсотків, дивідендів, тощо, зростання вартості капіталу або отримання інших вигод для інвестора. Особливістю є те, що  окремо в балансі виділені фінансові інвестиції, які передбачається обліковувати за методом участі в капіталі і окремо – інші фінансові інвестиції (рис. 2.2.).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 2.2. Довгострокові  фінансові інвестиції.

В балансі всі фінансові  вкладення наводяться за фактичною  собівартістю. Собівартість фінансових інвестицій включає:

• ціну придбання;
• комісійні винагороди;
• гонорари;
• мито;
• податки, що не відшкодовуються підприємству;
• банківські збори;
• інші витрати, пов’язані з придбанням інвестицій.

Довгострокова дебіторська  заборгованість представляє заборгованість фізичних або юридичних осіб, яка буде погашена після 12 місяців з дати балансу, заборгованість орендаря за фінансовою орендою. Довгострокова заборгованість оцінюється за дисконтованою вартістю майбутніх платежів, які очікуються для погашення цієї заборгованості.

Відстрочені податкові  активи представляють собою суму податку на прибуток, що підлягає відшкодуванню  в наступних періодах внаслідок  виникнення тимчасової різниці між  обліковою та податковою базами оцінки. Відстрочений податковий актив виникає в тому випадку, коли податок на прибуток, визначений згідно з обліковою політикою підприємства, менший за податок на прибуток, визначений за чинним законодавством.

Така різниця виникає  внаслідок того, що сума прибутку за період, визначена згідно з податковим законодавством, як правило, відрізняється від сукупного прибутку за період, який відображається у звіті про фінансові результати на основі облікової політики підприємства. Це пов’язано з :

• відмінностями у визначенні витрат періоду та валових витрат;
• відмінностями у визнанні облікового доходу та валового доходу;
• через різні підходи до відображення суми переоцінки активів.

 

2.2. Аналіз необоротних активів підприємства

 

Ефективність використання активів підприємства визначається рядом передумов, серед яких доцільним є виділення специфіки їх формування.

Формування активів  підприємства тісно пов’язано з  етапами його розвитку:

1. Створення нового підприємства – активи, що формуються на цьому етапі, визначають потребу у стартовому капіталі, умови генерування прибутку, швидкість обороту цих активів, рівень їх ліквідності.
2. Розширення, реконструкція, модернізація діючого підприємства – цей етап формування активів представляє собою постійний процес розвитку підприємства і здійснюється у відповідності із стратегічними задачами розвитку та наявністю інвестиційних ресурсів.
3. Формування нових структурних підрозділів діючого підприємства .

Процес формування активів  будується на дотриманні певних принципів:

1. Забезпечення перспектив розвитку операційної діяльності підприємства та форм її диверсифікації.
2. Забезпечення відповідності обсягу та структури формуємих активів обсягам та структурі виробництва та збуту продукції.

Така відповідність  забезпечується в процесі розробки бізнес-плану створення нового підприємства шляхом обґрунтування потреби в окремих видах активів, а саме:

1. основних засобах:

• потреба в машинах та обладнанні для виробничого процесу (П_обл):

• П_обл = ((О_в * В_од) / ПР_е) + У
• Де: О_в – плановий обсяг виробництва продукції, що вимагає використання даного виду обладнання, В_од – вартість одиниці обладнання певного виду, ПР_е – експлуатаційна продуктивність обладнання, У - вартість установки виду обладнання.
• потреба в машинах та обладнанні для управління операційною діяльністю (офісні меблі, ЕОМ, засоби зв’язку)
• потреба у будівлях та приміщеннях.

2. Нематеріальних активах. Потреба в них визначається виходячи із діючої технології здійснення операційного процесу.

3. Запасах товарно-матеріальних цінностей. Ця потреба визначається диференційованого наступних групах:

• запасах сировини та матеріалів;

• запасах готової продукції;
• запасах товарів.

Потреба в них визначається на базі норми запасу в днях та одноденного  обсягу споживання (реалізації).

4. Грошових активах. Визначається виходячи з їх витрат на оплату праці, по авансових та податкових платежах, по маркетинговій діяльності, за комунальні послуги на майбутні три місяці. Це забезпечує достатній запас платоспроможності та ліквідності підприємству.
5. Інших активах. Визначається методом прямого розрахунку по окремим їх різновидам.

3.Забезпечення оптимальності складу активів з позицій ефективності господарської діяльності.

Реалізація цього принципу здійснюється на основі таких етапів:

1. оптимізація сукупних розмірів необоротних та оборотних активів
2. оптимізація співвідношення між активною та пасивною частиною необоротних активів.
3. Оптимізація співвідношення окремих видів оборотних активів (запасів, дебіторської заборгованості та грошових коштів).
3. Забезпечення умов прискорення обороту активів в процесі їх використання.

Прискорення обороту  впливає на прибуток як прямо, так і непрямо.

Прямий вплив досить наглядно демонструється за допомогою  моделі Дюпона:

РЕ_а = РЕ_об * К_об.а.

Непрямий вплив прискорення  обороту активів на розмір прибутку визначається тим, що зниження періоду  обороту цих активів призводить до зниження потреби в них. А це , в свою чергу, визиває зниження витрат , що при інших рівних умовах збільшує прибуток підприємства.

В процесі здійснення операційної діяльності відбувається кругообіг активів. Кругообіг активів – представляє собою проміжок часу між інвестуванням грошових коштів в активи підприємства та отриманням грошових надходжень від реалізації продукції, яка виготовлена за допомогою цих активів. Він включає декілька етапів:

• Інвестування грошових коштів в активи;
• Формування необоротних та оборотних активів;
• Використання у виробничому процесі необоротних активів та перенесення їх вартості на готову продукцію і одночасно формування запасів сировини, матеріалів та запасів готової продукції;
• Реалізація готової продукції;
• Інкасація дебіторської заборгованості.

1. Показники стану необоротних активів:

Показники	Алгоритм розрахунку	Умовні позначення
К-т зносу основних заосбів (Кз)	Зоз : ПВоз	Зоз – знос основних засобів, ПВоз – первісна вартість основних засобів
К-т придатності основних засобів	ЗВоз : ПВоз	ЗВоз – залишкова вартість основних засобів на певну дату
К-т амортизації нематеріальних активів	Ана : ПВна	Ана – сума амортизації нематеріальних активів на певну дату, ПВна –  первісна вартість нематеріальних активів  на певну дату
К-т придатності нематеріальних активів	ЗВна : ПВна
Загальний к-т придатності необоротних  активів	ОНАзв : ОНАпв	ОНАзв, ОНАпв – сума всих операційних  необоротних активів по первісній  та залишковій вартості відповідно