Фінансовий потенціал підприємства

ВСТУП

 

«Розвиток промисловості  визначає спосіб життя, і перспективи більшої частини населення» [8,ст..25], що особливо актуально для України, оскільки основою її економіки є крупні промислові підприємства. Саме від їх ефективної і стабільної роботи залежить розвиток економіки і суспільства в цілому зараз.

Перехід до ринкової економіки  диктує жорсткі умови існування  підприємств, одним з яких є конкуренція. Саме не конкурентоспроможність української  продукції висунула проблему їх переходу на інтенсивний шлях розвитку, який припускає виявлення і ефективне використання ресурсів підприємства. Крім того, «більшість українських підприємств мають застарілі, як у фізичному, так і в моральному плані устаткування, ... і недостатній об'єм грошових коштів для оновлення основних фондів.»[8,ст..35]. Рішення даних проблем здійснюється за допомогою економічного аналізу.

Фінансова сторона діяльності підприємства має важливе значення, тому аналіз і діагностика фінансового  потенціалу і його ефективне використання є невід'ємною частиною економічного аналізу.

Розробкою методик аналізу  і діагностики фінансового потенціалу підприємства займаються такі учені  як Грищенко О.В., Лосева С.А, Зубкова  В.І., Накивайло А.В., Фомін П.А, Старовойтов  М.К., Шеремет А.Д., Стоянова Е.С., Соколов  А.В., Кучерова Е.В., Поварич И.П. та інші

Проте, аналіз літератури по даній темі виявив відсутність  єдиного методу проведення оцінки фінансового  потенціалу, а також недостатнє опрацьовування існуючих методів. Таким чином, проблема ефективного аналізу і діагностики фінансового потенціалу залишається актуальною. Що свідчить про необхідність пошуку рішення даної задачі. Для здійснення вище викладеного необхідно, по-перше, конкретизувати поняття фінансового потенціалу, а по-друге, проаналізувати існуючі методи його оцінки і виявити їх загальні риси.

Існує декілька визначень  фінансового потенціалу, які різні  в його трактуванні, але схожі  в його суті.

До фінансового потенціалу можна застосувати визначення дане у Великій Радянській Енциклопедії, де «потенціал» визначається як «…засоби, запаси, джерела, що є в наявності і що можуть бути мобілізовані, приведені в дію, використані для досягнення певної мети, здійснення плану; рішення будь-якої задачі; можливості окремої особи, суспільства, держави в певній області».

Фомин П.А. і Старовойтов М.К. дають сучасніше трактування: « Фінансовий потенціал підприємства - це відносини, що виникають на підприємстві з приводу досягнення максимально можливого фінансового результату». Також його можна визначити як «… характеристику фінансової незалежності підприємства, його фінансової стійкості і кредитоспроможності»[10,ст..150].

Крім того, якщо виходити з методики оцінки, «фінансовий потенціал: потенційні фінансові показники  виробництва (прибутковість, ліквідність, платоспроможність), потенційні інвестиційні можливості».

У зв'язку з вищевикладеним, фінансовий потенціал можна визначити  як фінансові ресурси, з приводу  яких виникають відносини на підприємстві з метою досягнення його ефективного  функціонування (високих показників ліквідності, прибутковості, платоспроможності, стійкості і інших фінансових показників).

Аналіз різних трактувань фінансового потенціалу дозволяє визначити  основну мету його оцінки: визначення не використовуваних ресурсів і їх застосування для досягнення максимально можливого ефективного рівня функціонування підприємства.

Як було відмічено  вищим, на даний момент немає єдиної методики аналізу і діагностики  фінансового потенціалу підприємства, тому був проведений аналіз декількох  пропонованих методик. В результаті були виявлені загальні риси, які дозволять надалі створити єдину методику оцінки фінансового потенціалу. Загальні риси методик аналізу фінансового потенціалу:

1.Основне джерело фінансової  інформації – бухгалтерський  звіт.

2.Робиться розрахунок  і аналіз основних фінансових показників: прибутковість, ліквідність, стійкість та інші.

3.Порівняння отриманих  результатів з даними минулого  періоду або інших підприємств.

Таким чином, можна зробити  висновок, що викладені етапи аналізу  фінансового потенціалу є основою  більшості методик, отже, існує можливість створення єдиної методики. Проте, слід відмітити, що при аналізі методик було виявлено багато відмінностей між ними.

 Відмінності досліджених методик:

1.Використання одного  або набору показників.

2.Застосування різних методів розрахунку.

3.Наявність або відсутність  ділення підприємства на підсистеми при аналізі.

В результаті, можна зробити  висновок, що кожна методика носить індивідуальний характер. Таким чином, при розробці загальної методики аналізу фінансового потенціалу слід спиратися на загальні риси і враховувати відмінності, тому що таким чином буде можливість враховувати індивідуальність роботи окремого підприємства і мети, що переслідуються при проведенні аналізу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ТЕОРЕТИЧНА  ЧАСТИНА

 

РОЗДІЛ 1. Сутнісна характеристика потенціалу підприємства

 

1.1. Загальна характеристика потенціалу підприємства

 

Термін “потенціал”  у своєму етимологічному значенні походить від латинського слова  “potentia”  і означає  “потужність, сила, приховані  можливості”.

Таким чином, терміни “потенціал”, “потенційний” означають наявність у кого-небудь (будь-то окремо взята людина, первинний робочий колектив, суспільство в цілому) прихованих можливостей, які ще не виявилися, або здатності діяти у відповідних сферах.

У розвитку сучасних уявлень про потенціал можна виділити три напрямки.

Представники першого ресурсного стверджують, що потенціал – це сукупність необхідних для функціонування або розвитку системи різних видів ресурсів.

Друга група авторів  розглядає потенціал як систему  матеріальних та трудових факторів (умов, складових), що забезпечують досягнення мети виробництва.

Учені третього напрямку розглядають потенціал як здатність  комплексу ресурсів економічної  системи виконувати поставлені перед  нею завдання. Потенціал, на їхню думку, - це цілісне уявлення про єдність структури і функції об’єкта, вияв їх взаємозв’язку.

Основний зміст поняття “потенціал підприємства” полягає в інтегральному  відображенні (оцінці) поточних і майбутніх можливостей економічної системи трансформувати вхідні ресурси за допомогою притаманних її персоналу підприємницьких здібностей в економічні блага, максимально задовольняючи в такий спосіб корпоративні та суспільні інтереси.

Потенціал підприємства характеризується чотирма основними рисами.

1 риса. Потенціал підприємства визначається його реальними можливостями в тій чи іншій сфері соціально-економічної діяльності, причому не тільки реалізованими, а й нереалізованими з будь-яких причин.

2 риса. Можливості будь-якого підприємства  здебільшого залежать від наявності ресурсів і резервів (економічних, соціальних), не залучених у виробництво. Тому потенціал підприємства характеризується також і певним обсягом ресурсів, як залучених у виробництво, так і ні, але підготовлених для використання.

3 риса. Потенціал підприємства визначається не тільки і не стільки наявними можливостями, але ще й навичками різних категорій персоналу до його використання з метою виробництва товарів, здійснення послуг (робіт), отримання максимального доходу (прибутку) і  забезпечення  ефективного функціонування та сталого розвитку виробничо-комерційної системи.

4 риса. Рівень і результати  реалізації потенціалу підприємства (обсяги виробленої продукції або отриманого доходу (прибутку)) визначаються також формою підприємництва та адекватною їй організаційною структурою. [10,ст..155],

Специфіка комплексної  оцінки полягає в тому, що її отримують за гармонізації результатів комплексного економічного аналізу. У ній містяться узагальнені висновки про діяльність об’єкта, які базуються на принципі системності. З. Ковачов рекомендує розглядати процес оцінки за такими основними елементами: а) об’єкт оцінки; б) суб’єкт оцінки; в) критерій; г) показник (система); д) одиниці (шкала) вимірювання; е) оцінка. Основні елементи перебувають між собою у відповідному зв’язку і відповідних відношеннях. Процес оцінки відбувається також у певній послідовності і потребує чіткої організації. З урахуванням цих вимог нами розроблено механізм процесу оцінювання потенціалу підприємства.

Беручи загалом, оцінка — це результат визначення та аналізу якісних і кількісних характеристик об’єкта, що ним управляють (керують), а також самого процесу управління ним. Оцінка дає можливість установити, як працює підприємство, чи досягаються поставлені цілі, як зміни й удосконалення в процесі управління впливають на повноту використання потенціалу підприємства, його ефективність.

У наукових працях з проблем  формування і реалізації потенціалу підприємств зазвичай недостатньо розроблено питання вимірювання його величини і рівня ефективності використання.

Деякі економісти вважають, що існує єдиний синтетичний (інтегральний) показник. Поділяючи  в цілому цю думку, багато науковців, з-поміж яких можна назвати А. Г. Аганбегяна, припускають, що наявність часткових показників не суперечить існуванню загального. При цьому, на їхній погляд, обов’язковою умовою має бути зведення часткових показників до загального. Але існують ще й інші погляди, що вказують на недоліки інтегральних показників і їхню неефективність за практичного використання. Так, А. К. Семенов пише з цього приводу: «Головна причина цього — складність їхнього розрахунку і недостатня теоретична обґрунтованість порівняння різнорідних величин».

У теоретичній  суперечці відносно питання про  оцінку ефективності діяльності господарської системи з допомогою загального синтетичного (інтегрального) показника чи з допомогою групи, системи показників ми поділяємо погляди тієї групи дослідників, яку очолюють Б. П. Плишевський, Г. M. Сорокін, Н. А. Хрущ,  
котрі дотримуються верховенства системи показників, не вимагаючи обов’язкового їх зведення до єдиного показника. Адже сконструйований на будь-яких принципах загальний синтетичний показник оцінки ефективності діяльності господарської системи і її елементів не може охопити або, точніше, урахувати всі умови перебігу процесу виробництва, рівень його організації. Незалежно від волі та бажання дослідника зведення застосовуваних показників у синтетичні, інтегральні й інші за використання якісно різнорідних або різноспрямованих показників може призвести (або призводить) до суперечливості чи несумісності окремих елементів такого показника.

Для оцінки потенціалу підприємства потрібна всеосяжна система показників, причому в основу конструювання такої системи має бути покладена структурна модель, що враховує не тільки фактичну динаміку, а й теоретичні передумови. На наш погляд, структурна модель системи показників концептуально має враховувати такі вимоги до її формування:

• загальнотеоретична інтерпретація, взаємозв’язок і цілеспрямування як окремих показників, їхніх груп, так і всієї системи в цілому;
• забезпечення порівнянності, єдиної спрямованості показників груп, усієї системи;
• наявність у системі показників, що виступають як основні регулювальні параметри, опорні категорії;
• можливість регулювання значень величин показників залежно від рівня використання ресурсів, що витрачаються, і ефективності результату;
• можливість одержання прогнозу про спрямованість динаміки показників.

Слід зазначити, що сукупність оцінних принципів, показників, критеріїв  і методів становить методологію оцінки. У загальному вигляді методологію оцінки можна подати як послідовність таких дій: формування категорій, розробка показників, установлення критерію порівняння; вибір способу оцінки, одержання результату оцінки.

Дехто рекомендує оцінювати фізичний обсяг елементів потенціалу підприємства через чисельність промислово-виробничого персоналу. Але більшість дослідників вважає, що найуніверсальнішим вимірювачем елементів потенціалу підприємства є вартісні одиниці. У такому разі сума вартості елементів характеризуватиме розмір усього потенціалу підприємства. Отже, визначення розміру потенціалу промислового підприємства пов’язане з оцінкою вартості його елементів. Проте і цей метод не такий універсальний, як видається на перший погляд. Визначити вартість основних виробничих фондів і оборотних фондів досить легко, але дати вартісну оцінку трудових ресурсів можна лише непрямим способом і великою мірою умовності, оскільки для живої праці визначальне значення мають її якісні характеристики. Якість праці або рівень її складності визначаються знаннями, практичними навичками й іншими людськими особливостями, такими як спритність, спроможність виконувати складні операції, що прямо не піддаються вимірюванню.

Оцінка вартості потенціалу підприємства — це упорядкований, цілеспрямований процес визначення в грошовому виразі вартості об’єкта з урахуванням потенційного і реального доходу, який має місце в певний проміжок часу за умов конкретного ринку.