Фінансовий потенціал підприємства

В оцінці потенціалу підприємства заінтересовані: кредитори; інвестори; держава; акціонери; управлінці; постачальники; страхові фірми. Вони бажають реалізувати свої економічні інтереси і визначають головні цілі оцінки, а саме:

• підвищення ефективності поточного управління підприємством або фірмою;
• визначення вартості цінних паперів у разі купівлі-продажу акцій підприємства на фондовому ринку;
• визначення вартості підприємства у разі його купівлі-продажу цілком або частинами;
• реструктуризація підприємства;
• розроблення плану розвитку;
• визначення кредитоспроможності підприємства і вартості застави за кредитування;
• укладення страхової угоди, в процесі якого виникає необхідність визначення вартості активів;
• установлення бази оподаткування;
• прийняття обґрунтованих управлінських рішень (зокрема усунення впливу інфляційних процесів);
• здійснення інвестиційного проекту розвитку бізнесу.

1. Оцінка вартості майна проводиться за:

а) продажу певної частки нерухомості;

б) отримання кредиту під заставу частини нерухомості;

в) страхування нерухомого майна і визначення у зв’язку з цим його вартості;

г) передавання нерухомості в оренду;

д) оформлення частини нерухомості як внеску до статутного фонду новостворюваного підприємства;

е) оцінки нерухомого майна як окремого етапу в загальній оцінці вартості підприємства.

2. Оцінка вартості машин і обладнання проводиться в таких випадках:

а) продаж окремих одиниць обладнання;

б) оформлення застави;

в) страхування рухомого майна;

г) передавання машин, обладнання в оренду;

д) організація лізингу машин, обладнання;

е) визначення амортизаційних відрахувань;

є) оформлення машин і обладнання як внеску до статутного фонду іншого підприємства;

ж) за реалізації інвестиційного проекту.

3. Оцінка вартості гудвілу проводиться за:

а) передання або продажу іншому підприємству;

б) надання франшизи іншим компаньйонам;

в) визначення збитку, який було завдано діловій репутації підприємства незаконними діями інших підприємств;

г) використання гудвілу як внеску до статутного капіталу;

д) за визначення вартості всіх нематеріальних активів для оцінки вартості підприємства.

 

1.2. Структура фінансово-економічного потенціалу підприємства

 

Під структурою системи, якою є потенціал підприємства, розуміють  мережу найбільш суттєвих, стійких (інваріантних) зв’язків між елементами.

Об’єктні складові пов’язані  з матеріально-речовинною та особовою формою потенціалу підприємства. Вони споживаються й відтворюються в тій чи іншій формі в процесі функціонування.

До них належить: інноваційний потенціал, виробничий потенціал, фінансовий потенціал та потенціал відтворення.

Інноваційний потенціал – сукупні можливості підприємства щодо генерації, сприйняття та впровадження нових (радикальних і модифікованих) ідей для його системного технічного, організаційного та управлінського оновлення.

Виробничий потенціал  – наявні та приховані можливості підприємства щодо залучення та використання факторів виробництва для випуску максимально можливого обсягу продукції (послуг). Його слід також трактувати як сукупність функціонуючих ресурсів, які здатні виробляти певний обсяг продукції. Тому виробничий потенціал є полі структурною системою. До його складу входять:

• потенціал землі та природнокліматичні умови – можливості підприємства щодо використання сукупних природних багатств у господарській діяльності;
• потенціал основних фондів – наявні та приховані можливості основних фондів, які формують техніко-технологічний базис виробничої потужності підприємства;
• потенціал оборотних фондів  - це частина виробничого капіталу підприємства у вигляді певної сукупності предметів праці, які перебувають у виробничих запасах, незавершеному виробництві, напівфабрикатах власного виготовлення й витратах майбутніх періодів;
• потенціал нематеріальних активів – сукупність можливостей підприємства використовувати права на нові чи існуючі продукти інтелектуальної праці у господарському процесі з метою реалізації корпоративних інтересів на основі задоволення суспільних потреб;
• потенціал технологічного персоналу – здатність працівників виробляти різні продукти, надавати послуги чи виконувати роботи. 

Фінансовий потенціал  –це обсяг власних, позикових та залучених фінансових ресурсів підприємства, який знаходиться в його розпорядженні для здійснення поточних і перспективних витрат.

Інвестиційний потенціал  – головна складова фінансового  потенціалу – наявні та приховані можливості підприємства щодо простого й розширеного відтворення.

Потенціал відтворення  – сукупність матеріально-технічних, нематеріальних, фінансових та інших ресурсів капіталу. Які знаходяться у розпорядженні підприємства, можуть бути додатково залучені та використані для простого й розширеного відтворення факторів виробництва та інших складових потенціалу підприємства.

Суб’єктні складові пов’язані  із суспільною формою їх прояву. Вони не споживаються, а виступають як передумова, як загальноекономічний, загальногосподарський соціальний чинник раціонального використання об’єктних складових.

До суб’єктних складових  потенціалу підприємства відносять:

Науково-технічний потенціал  – узагальнююча характеристика рівня  наукового забезпечення виробництва: науки, техніки, технології, інженерної справи, виробничого досвіду, можливостей та ресурсів, які є у розпорядженні підприємства для вирішення науково-технічних проблем.

Управлінський потенціал  – це навички та здібності керівників усіх рівнів менеджменту щодо формування, організації, створення належних умов для функціонування та розвитку соціально-економічної системи підприємства. У найбільш загальному вигляді він є інтеграцією функціонально-структурних та нематеріальних елементів.

Потенціал організаційної структури управління – загально корпоративний управлінський (формальний та неформальний) механізм функціонування підприємства, який втілює у собі рівень організації функціональних елементів системи та характер взаємозв’язків між ними.

Маркетинговий потенціал  – це максимальна можливість підприємства щодо систематизованого та планомірного спрямування всіх його функцій (визначення потреб і попиту, організації виробництва, продажу та після продажного обслуговування) на задоволення потреб споживачів і використання потенційних ринків збуту. У структурі маркетингового потенціалу окремо виділяють          логістичний потенціал – максимальна продуктивність (функціональна спроможність) системно інтегрованих підрозділів, які охоплюють усі види діяльності щодо переміщення в просторі та руху в часі: персоналу – перевезення співробітників, розміщення їх по службових приміщеннях, переміщення згідно з часовим графіком роботи; матеріалів і готових виробів – транспортування, складування, збереження, сортування і перерозподіл; енергетичних та інформаційних потоків – передача, обробка, збереження і трансформація.

Окреме місце в структурі  потенціалу займають трудовий, інфраструктурний та інформаційний потенціал, їх не можна однозначно віднести ані до суб’єктних, ані до об’єктних складових.

Трудовий потенціал  – це персоніфікована робоча сила, яка розглядається в сукупності своїх якісних характеристик. Дане поняття дозволяє, по-перше, оцінити ступінь використання потенційних можливостей як окремо узятого працівника, так і їхньої сукупності, що необхідно для активізації людського фактора, по-друге, забезпечити якісну (структурну) збалансованість у розвитку особистого і уречевленого факторів виробництва.

Інфраструктурний потенціал  – збалансовані з вимогами виробництва  можливості цехів, господарств і  служб, які забезпечують необхідні умови для діяльності основних підрозділів підприємства та задоволення соціальних потреб його персоналу.

Інформаційний потенціал  – це єдність організаційно-технічних  та інформаційних можливостей, які забезпечують підготовку та прийняття управлінських рішень і впливають на характер (специфіку) виробництва через збір, зберігання (накопичення), обробку та розповсюдження інформаційних ресурсів. У складі інформаційного потенціалу можна окремо виділити

Інформаційно-обчислювальний потенціал – комплекс технічних, програмно-математичних, організаційно-економічних засобів і наявність спеціальних кадрів, призначений для автоматизації процесу вирішення задач управління підприємством у різних галузях людської діяльності. [9,ст..25],

Характерними рисами розвитку потенціалу підприємства як економічної системи є:

• комплексність проблем і необхідність їхнього вивчення в єдності технічних, економічних, соціальних, психологічних, управлінських і інших аспектів;
• ускладнення розв'язуваних проблем і об'єктів; зростання кількості зв'язків між об'єктами;
• динамічність ситуацій, що змінюються;
• дефіцитність ресурсів;
• підвищення рівня стандартизації й автоматизації елементів виробничих і управлінських процесів;
• глобалізація конкуренції, виробництва, кооперації;
• посилення ролі управлінського фактора.

Потенціал підприємства характеризується властивостями, типовими для будь-якої економічної системи: цілісністю, взаємозв'язком і взаємодією елементів, складністю, комунікативністю, ієрархічністю, множинністю опису, здатністю до розвитку, альтернативністю форм функціонування та розвитку, пріоритетом інтересів системи глобального рівня, пріоритетом якості, потужністю.

Існує кілька можливих підходів до структуризації потенціалу підприємства:

• Блочно-модульна структуризація.
• Функціональна структуризація.

Блочно-модульна структуризація потенціалу підприємства заснована на взаємодії трьох складових, які охоплюють всі стратегічні компоненти підприємства, що дозволяють досягти поставлені цілі, та найбільш повно характеризують внутрішній стан підприємства - ресурсів, системи управління та діяльності персоналу.

Відповідно до ресурсної концепції, потенціал підприємства розглядається як система ресурсів, що вступають у взаємодію й обумовлюють досягнуті результати. Автори блочно-модульної структуризації пропонують у складі ресурсів виділяти кадрові, інформаційні, фінансові та матеріальні. Такий підхід упускає з розгляду цінні організаційні ресурси та нематеріальні активи.

Найбільше поширення  одержала концепція виділення в  сукупності ресурсів наступних елементів:

• технічні ресурси (виробничі потужності та їхні особливості, обладнання, матеріали і т. ін.);
• технологічні ресурси (технології, наявність конкурентоспроможних ідей, наукові розробки й ін.);
• кадрові ресурси (кваліфікаційний, демографічний склад працівників, їхнє прагнення до знань і удосконалювання, інтелектуальний капітал);
• просторові ресурси (характер виробничих приміщень і території підприємства, розташування об'єктів нерухомості, комунікацій, можливість розширення й ін.);
• інформаційні ресурси (кількість і якість інформації про внутрішнє та зовнішнє середовище, каналів її поширення, можливості розширення та підвищення вірогідності інформаційної бази і т. ін.);
• ресурси організаційної структури системи управління (характер і гнучкість керуючої системи, швидкість проходження керуючих впливів і ін.);
• фінансові ресурси (наявність і достатність власного та позикового капіталу, стан активів, ліквідність, наявність кредитних ліній).

Крім ресурсної складової  в сучасній економічній теорії виділяють блок системи управління. В управлінському блоці формулюється місія, розробляється стратегія розвитку, визначаються цілі на найближчу перспективу, ставляться задачі. У ньому, як правило, розрізняють три підсистеми:

• планування - націлена на виявлення майбутнього потенціалу успіху. З урахуванням довгострокових цілей підприємство повинне вирішити, чи треба намагатися формувати новий потенціал або діяти за раніше наміченим курсом, тобто використовувати уже виявлений;
• реалізації - має завданнями створення нового потенціалу та перетворення існуючого у фактори успіху;
• контролю - виконує функції перевірки ефективності здійснення планів і рішень (чи дотримуються плани, чи досягається адекватна конкурентна позиція, чи забезпечує ця позиція задовільні результати) і постійного контролю за вірогідністю планових передумов. Останнє пов'язано з тим, що будь-який план фактично базується на очікуванні певного розвитку ринкової ситуації, що відрізняється нестабільністю та мінливістю, і тому вимагає постійної перевірки на придатність у випадку можливих змін.